Постанова

від 07.06.2012 по справі 9/83-10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2012 р.Справа № 9/83-10 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді : Величко Т.А.,

суддів: Бойко Л.І., Таран С.В.;

при секретарі: Альошиній Г.М.

за участю представників сторін:

від позивача -Оржинська Е.І.;

від відповідача - Павліш П.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вільненського сільського комунального підприємства "Комунальник"

на рішення господарського суду Херсонської області від 02.04.2012р.

у справі № 9/83-10

за позовом Державної екологічної інспекції в Херсонській області

до відповідача Вільненського сільського комунального підприємства "Комунальник"

про стягнення 21519 грн. 83 коп.

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція в Херсонській області звернулася до господарського суду Херсонської області з позовними вимогами до Вільненського сільського комунального підприємства "Комунальник" (далі ВСКП "Комунальник") про стягнення 21519 грн. 83 коп. -збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу самовільним спеціальним водокористуванням, на рахунок державного фонду охорони навколишнього природного середовища Вільненської сільської Ради.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. ст. 38, 68, 69 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища", ст. ст. 44, 111 Водного кодексу України, ст. 1166 ЦК України та п. 9.1 Методики розрахунку розмирів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Мінприроди України від 20.07.2009р. №389 та зареєстрованої в Мінюсті України 14.08.2009р. за № 767/16783, та вмотивовані тим, що за результатами перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства був складений Акт перевірки від 01.03.2010р. № 04-11/103, припис від 02.03.2010р., де встановлено, що в порушення вимог п. 9 ст. 44 Водного кодексу України водокористувач в період з 01.01.2010р. по 31.01.2010р. через несвоєчасність оформлення нового дозволу на спеціальне водокористування, самовільно підняв із артезіанських свердловин (4 шт.) 3 457 куб. м. підземних вод. На підставі цього було складено розрахунок збитків, завданих самовільним водокористуванням ВСКП "Комунальник", відповідно до якого сума збитків склала 21519, 83 грн.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 02.04.2012р. (суддя Людоговська В.В.) позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Вільненського сільського комунального підприємства "Комунальник" на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Херсонській області заподіяні збитки у розмірі 21519 грн. 83 коп. та судовий збір в розмірі 451, 20 грн.

Судове рішення обґрунтовано посиланнями на ст. 23 Закону України „Про надра", ст. 68, 69 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 11 Водного кодексу України, ст. 526 ЦК України, та вмотивовано тим, що позивачем доведено матеріалами справи факт порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства та правил, унормованих Водним кодексом України, правильно застосовано п. 9.1 Методики № 389 від 20.07.2009р., який не містить вказівок на застосування глибини підземних джерел.

За висновком суду, визначення „прісні води до 20 м" надано ч. 1 ст. 23 Закону України „Про надра" і це стосується діяльності землевласників і землекористувачів в межах наданих їм земельних ділянок, а відповідач, згідно свого юридичного статусу, до такої категорії не належить.

Не погодившись із рішенням господарського суду, ВСКП "Комунальник" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Вимоги за скаргою обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, господарським судом невірно застосовані положення Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища", Методики № 389 від 20.07.2009р. (п. 1.2, 9.1); належним чином не відхилено та не спростовано доводи підприємства про те, що виявлене позивачем правопорушення у вигляді самовільного водокористування (використання підземних вод без спеціального дозволу) не містить кваліфікуючих ознак, наявності яких вимагає Методика № 389, ні реальних збитків, ні упущеної вигоди позивачу не завдано.

Державна екологічна інспекція проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим. Доводи апелянта про неврахування „кваліфікуючих ознак", які передбачає Методика № 389 (п. 9.1) є помилковими, і свідчить про відсутність системного застосування ним положень Методики № 389, оскільки остання містить окремий розділ ІХ, яким унормовано розрахунок розмірів збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та порушення умов водокористування, встановлених у розділі на спеціальне водокористування.

Також позивач зазначає, що не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Перевіривши матеріали справи (фактичні обставини справи) на предмет правильності їх юридичної оцінки господарським судом та заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Як вбачається із матеріалів справи, інспекцією була проведена перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства ВСКП "Комунальник", за результатами якої встановлено факт здійснення останнім в період з 01.01.2010р. по 31.01.2010р. спеціального водокористування за відсутності відповідного дозволу при заборі води із 4-х артезіанських свердловин, що є порушенням вимог п. 9 ст. 44 Водного кодексу України.

За результатами перевірки працівниками інспекції складено Акт № 04-11/103 від 01.03.2010р. До вказаного акту додана довідка відповідача, якою він підтвердив використання підземних вод в обсязі 3 457 куб. м. з 01.10.2010р. по 31.01.2010р.

На підставі акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 01.03.2010р. інспекцією здійснений розрахунок збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів відповідачем за період з 01.01.2010р. по 31.01.2010р. за формулою № 23 (Зсам = 100 х W х Тар), яка передбачена п. 9.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів № 389 від 20.07.2009р.

Загальний розмір збитків, завданих відповідачем державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів склав 21519,83 грн., за стягненням яких Державна екологічна інспекція звернулася до господарського суду.

Ст. 1 Водного кодексу України передбачено, що використання води -це процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

Забір води -це вилучення води з водного об'єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них.

Відповідно до ст. 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Згідно із ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем протягом періоду з 01.01.2010р. по 31.01.2010р. здійснювалося спеціальне водокористування без відповідного на те дозволу.

Положеннями ст. ст. 68, 69 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" встановлена відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в т. ч. і зобов'язання підприємств відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушень. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Ст. 111 Водного кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Ст. до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Порядок визначення розмирів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів в разі самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування) регламентується Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. № 389 та зареєстрованого в Мінюсті України 14.08.2009р. за № 767/16783.

П. 1.2 Методики (в ред. чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що ця Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели до забруднення водних об'єктів, забруднення поверхневих та підземних вод та обумовлені, зокрема, самовільним використанням водних ресурсів.

При цьому, п. 9.1 розділу Х Методики передбачено розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування (крім прісних підземних вод глибиною більше 20 м), який здійснюється за формулою

Зсам = 100 х W х Тар ,

де W - об'єм води, що використана самовільно без дозволу на спеціальне водокористування або з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, м 3 ;

Тар - норматив збору за спеціальне водокористування, грн/м 3 , що діє в регіоні на момент виявлення порушення.

Таким чином, виходячи із системного аналізу п. 1.2 та п. 9.1 Методики № 389 (в ред. на 01.03.2010р.) обов'язковими передумовами для застосування позивачем цієї Методики при визначенні розміру збитків від самовільного водокористування визначено факти забруднення підземних вод водокористувачем та самовільного використання ним водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування в їх сукупності.

Згідно з п. 4.1 Методики № 389 факт забруднення підземних вод встановлюється державними інспекторами за результатами перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю, на основі візуальних спостережень чи встановлених розслідуваннями або оцінених у результаті еколого-гідрологічних вишукувань.

Позивачем не доведено у належний спосіб факту забруднення відповідачем підземних вод внаслідок самовільного водокористування, що виключає можливість розрахунку збитків за формулою 23, визначеною п. 9.1 Методики № 389.

За таких підстав, колегія суддів вважає, що при розрахунку розміру збитків внаслідок самовільного використання води за період з 01.01.2010р. по 31.01.2010р. не підлягає застосуванню положення Методики (в ред. чинній на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки вчинене позивачем правопорушення у вигляді самовільного водокористування відповідача (використання підземних вод без спеціального дозволу), не містить таких кваліфікуючих ознак, як забруднення водних об'єктів, забруднення поверхневих та підземних вод, наявності яких вимагає застосування позивачем Методики, а проведеною перевіркою не встановлено факту забруднення відповідачем підземних вод внаслідок самовільного водокористування.

Крім того, як свідчать матеріали справи, інспекцією під час перевірки не з'ясовано дійсну глибину артезіанських свердловим, з яких відповідач здійснював забір води.

З огляду на викладене та з урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, зокрема, п. 1.2, п. 9.1 Методики, обсяги води, видобутої з артезіанської свердловини, глибина якої інспекцією не встановлена, не можуть бути враховані при розрахунку розміру відшкодування збитків, оскільки п. 9.1 Методики встановлено обмеження по глибині артезіанських свердловин, з яких здійснюється водокористування (до 20 м).

З наявних у матеріалах справи паспортів слідує, що глибина 4 діючих свердловин -65 - 107 м.

Господарський суд, не взявши до уваги обов'язковість врахування глибини підземних вод, користувався положеннями п. 9.1 Методики № 389 в ред. від 30.06.2011р., яка дійсно не передбачала такого обмеження.

За змістом п. 1.2 Методики № 389, яка набула чинності з 08.08.2011р. її застосування можливе лише за наявності факту самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)).

Позивачем і господарським судом неправомірно залишено без уваги зміни, які відбулися в п. 9.1 Методики № 389 (на день виникнення спірних правовідносин) і на день прийняття судом рішення, що і призвело до неправильного застосування норм матеріального права і прийняття незаконного рішення.

До спірних правовідносин мають бути застосовані положення законодавства, що були чинними на час існування цих відносин, а саме - положення Методики № 389 в редакції, що діяла до 08.08.2011р.

Також господарським судом залишено поза увагою те, що комунальне підприємство забезпечує водопостачання населенню, підприємствам, установам та об'єктивно не могло зупинити свою діяльність у зв'язку з несвоєчасною видачею дозволу на спеціальне водокористування.

Встановлені під час апеляційного перегляду обставини свідчать про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України,

суд постановив:

Рішення господарського суду Херсонської області від 02.04.2012 року у справі №9/83-10 - скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державної екологічної інспекції в Херсонській області на користь Вільненського сільського комунального підприємства "Комунальник" -805 грн. судового збору за апеляційне провадження.

Доручити господарському суду Херсонської області видати відповідний наказ.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Т.А. Величко

судді : Л.І. Бойко

С.В. Таран

Повний текст складено та підписано 12.06.2012р.