Постанова

від 12.06.2012 по справі 36/5

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2012 № 36/5

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Дикунської С.Я.

Алданової С.О.

при секретарі: Кравчук О.І.

за участю представників сторін:

від позивача - Місаілов О.В.

від відповідача - Ходзинський Д.В.

від третьої особи - Крижний Я.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Україна-АероАльянс» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.02.2012 року (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Київського університету ім. Бориса Грінченка

до Товариства з обмеженою відповідальністю

«Авіакомпанія «Україна-АероАльянс»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління комунальної власності міста Києва

про стягнення 90 362, 14 грн.

В С Т А Н О В И В:

Київський університет ім. Бориса Грінченка звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Україна -АероАльянс" 90 362, 14 грн. неустойки за несвоєчасне повернення майна.

17 січня 2012 року позивач звернувся до суду з заявою про доповнення позовних вимог та просив також ухвалити рішення про примусове звільнення відповідачем безпідставно зайнятого приміщення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.02.2012 року частково задоволено позов. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Україна-АероАльянс» на користь Київського університету ім. Бориса Грінченка 75 326, 00 грн. неустойки та 1 506, 52 грн. судового збору, а в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення суду від 29.02.2012 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2012 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 22.05.2012 року.

Через канцелярію суду 10.05.2012 року від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В судове засідання 22.05.2012 року з'явився представник позивача та відповідача. Представник третьої особи у призначене судове засідання не з'явився. Про причини неявки суд не повідомив, не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2012 року, на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено до 12.06.2012 року.

В судове засідання 12.06.2012 року з'явився представник позивача, відповідача та третьої особи.

Представники відповідача та третьої особи підтримали доводи, викладенні в апеляційній скарзі, та просили скасувати рішення суду від 29.02.2012 року.

Представник позивача заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно з вимогами статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01 листопада 2007року між Київським міським педагогічним університетом ім. Б.Д. Грінченко (на даний час, відповідно до Статуту, найменування змінено на Київський університет імені Бориса Грінченко) (надалі позивач) та Закритим акціонерним товариством "Україна -АероАльянс" (на даний час Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Україна -АероАльянс") (надалі відповідач) укладено договір про внесення змін і доповнень до договору оренди від 21.03.2005р. №04/1607.

Відповідно до умов даного договору позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нежилі приміщення в будівлі за адресою: м. Київ, вул.. Березняківська, 4а, літ А для розташування офісу, складу (п.1.1 договору).

Об'єктом оренди є нежилі приміщення загальною площею 557, 70 кв.м. , в т.ч. на 1, 2 поверхах -547, 90 кв.м. , підвалі 9,8-0 кв.м. (п. 2.1 договору).

В новій редакції зазначений строк дії договору з 01.11.2007 року по 01.05.2011 року.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагат від боржника виконання його зобов'язання. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обовязків. Цивільні права і обовязки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно зі ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що після закінчення строку дії Договору відповідач орендоване приміщення не звільнив та продовжував ним безпідставно користуватись з 01.05.2011р., в звязку з чим, на підставі норм ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача неустойку в розмірі 90362,14 грн., яка нарахована за період з 01.05.2011 року до 01.11.2011 року, а також ухвалити рішення про примусове виселення.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 4.13 Договору «Про внесення змін та доповнень до Договору оренди від 21.03.2005 року» № 04/1607, відповідач після припинення дії цього договору оренди та у разі відмови у продовженні договору оренди зобов'язаний протягом 30-ти календарних днів передати майно згідно з актом приймання-передачі позивачу.

Судом встановлено, що відповідач після закінчення строку дії Договору нежитлове приміщення не звільнив.

Згідно з ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Розмір такої неустойки встановлюється у сумі подвійної плати за користування річчю за період прострочення. Тобто при розрахунку неустойки наймодавцеві необхідно підрахувати вартість одного дня користування річчю, помножити цю суму на два та на кількість днів прострочення повернення речі.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 5.4 договору орендар після закінчення строку дії договору має переважне право, за інших різних умов, на продовження дії цього договору за умови належного виконання своїх обов'язків за цим договором. Дозвіл на продовження строку оренди надає Київська міська рада.

Відповідно до умов п. 5.4 договору відповідач звернувся до Головного управління комунальної власності міста Києва щодо пролонгації Договору оренди.

31 травня 2011 року постійною комісією Київської міської ради з питань власності ухвалено рішення про надання згоди на продовження строку дії договору оренди № 84. Також, згідно з цим рішенням, Головному управлінню комунальної власності міста Києва доручено включити дане питання у відповідний проект рішення Київради та подати на затвердження.

Відповідно до рішення Київської міської ради від 14.07.2011 року № 402/5789 «Про деякі питання оренди майна територіальної громади міста Києва», договори оренди територіальної громади міста Києва та майна, що перебувало у власності територіальних громад районів у місті Києві, терміни дії яких закінчились вважаються продовженими до 31.03.2012 року. До прийняття рішення щодо продовження терміну дії договору оренди приміщення по вул. Березняківська 4А та підписання відповідної додаткової угоди, орендар має право використовувати зазначене приміщення на умовах сплати коштів за їх використання в повному обсязі.

22 вересня 2011 року вищезазначене рішення постійної комісії Київської міської ради з питань власності затверджено рішенням Київської міської ради VII сесії VI скликання № 32/6248. Згідно з даним рішенням, Київська міська рада надала Товариству з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Україна-АероАльянс» дозвіл на продовження договору оренди № 84 від 01.11.2007 року на 2 роки 364 дні.

21 лютого 2012 року постійною комісією Київради з питань власності розглянуто та вирішено повернути на доопрацювання Головному управлінню комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київради проект рішення Київради «Про визнання таким, що втратило чинність, рішення Київської міської ради від 22.09.2011 року № 32/6248 «Про надання дозволу на продовження терміну дії договору оренди нежилих приміщень у будинку № 4-а літ. А на вул. Березняківській»

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для стягнення неустойки за несвоєчасне повернення майна та виселення відповідача відсутні, оскільки останньому уповноваженим органом надано дозвіл на продовження строку дії договору оренди, який є чинним.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи, колегія суддів приходить до висновку, що господарський суд, помилково дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, в зв'язку з чим рішення господарського суду міста Києва від 29.02.2012 року у справі № 36/5 підлягає скасуванню, з прийняттям нового, яким в задоволені позовних вимог відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 29.02.2012 року по справі № 36/5 скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Матеріали справи № 36/5 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Сітайло Л.Г.

Судді Дикунська С.Я.

Алданова С.О.