Постанова

від 18.06.2012 по справі 24/39

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2012 р. Справа № 24/39 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Капацин Н.В. -головуючий Дерепа В.І. Кривда Д.С. за участю представників: позивачаКравченко Р.Ю., представник відповідачаКрашеніннікова М.І., представник розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.04.2012 року у справі№ 24/39 господарського суду міста Києва за позовомПриватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" доПриватного акціонерного товариства "Просто-страхування" простягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 15.06.2012 року, відповідно до частини четвертої статті 31 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та на виконання рішення зборів суддів Вищого господарського суду України від 15.12.2010 № 12 і розпорядження Голови Вищого господарського суду України від 14.05.2012 № 26-р сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України в такому складі: суддя Капацин Н.В. - головуючий, судді Дерепа В.І., Кривда Д.С. для розгляду касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2012 року у справі № 24/39 господарського суду міста Києва.

Приватне акціонерне товариство „Акціонерна страхова компанія „Інго Україна" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства „Просто-страхування" виплаченого страхового відшкодування у сумі 25 500,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.05.2011 року (суддя Шевченко В.Ю.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2012 року (судді: Зубець Л.П. -головуючий, Новіков М.М. Мартюк А.І.) у справі №24/39 у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, позов задовольнити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, Закону України "Про страхування", Цивільного кодексу України.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України

Відповідно до вимог статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, 20.10.2008 року ОСОБА_8, керуючи автомобілем марки „Mitsubishi" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1), не вибрав безпечної швидкості, не дотримався безпечної дистанції та вчинив наїзд на автомобіль "ТАТА" (державний реєстраційний номер НОМЕР_2), що зупинився попереду, внаслідок чого в причепі його автомобіля зірвалось кріплення, він покотився назад і зіткнувся з автомобілем марки „Mazda" (державний реєстраційний номер НОМЕР_3).

Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 06.11.2008 року у справі №3-19105/2008р. (з урахуванням виправлень, внесених ухвалою від 31.03.2010 року) ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_8 вимог п.п.13.1 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення.

Внаслідок ДТП зазнав пошкоджень автомобіль марки „Mazda" (державний реєстраційний номер НОМЕР_3), який був застрахований позивачем на підставі полісу №250539934.

Згідно зі страховим актом №42919 від 27.04.2009 року позивач визнав ДТП, яка сталась 20.10.2008 року, страховим випадком та здійснив виплату страхового відшкодування у загальній сумі 43 918,38 грн.

Оскільки транспортний засіб, яким керував винуватець ДТП, застрахований відповідачем за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВА/8680913, позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій вимагав сплатити 25 500,00 грн. страхового відшкодування. Однак, зазначена сума відповідачем спалена не була, що і стало підставою для звернення з даним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_8 в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації транспортного засобу була застрахована у відповідача на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВА/8680913), саме відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки „Mazda" (державний реєстраційний номер НОМЕР_3) відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс №ВА/8680913), а до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за полісом №250539934, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з преамбулою Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі" цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно пункту 1.7. статті 1 Закону (у відповідній редакції) забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах.

Статтею 15 Закону встановлено типи договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Зокрема, договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах:

страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу);

страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації будь-якого транспортного засобу або одного з транспортних засобів, зазначених у договорі, особою, вказаною в договорі страхування (договір II типу);

страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір III типу).

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_8 була застрахована у відповідача за полісом №ВА/8680913, що належить до ІІІ типу договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. При цьому застрахованим транспортним засобом, згідно полісу, є автомобіль марки „Mitsubishi" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1).

Відповідно до пункту 21.4 статті 21 Закону у разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, з урахуванням норм абзацу третього п.21.1 цієї статті, водій такого транспортного засобу несе відповідальність, встановлену законом.

Враховуючи, що майнову шкоду страхувальнику позивача завдано внаслідок самовільного руху причепу, який не є забезпеченим транспортним засобом, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що постанова суду апеляційної інстанції у справі прийнята у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 , Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2012 року у справі № 24/39 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий Н. Капацин

Судді В. Дерепа

Д. Кривда