Постанова

від 17.05.2012 по справі 4/471

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2012 № 4/471

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Авдеєва П.В.

Коршун Н.М.

за участю представників:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: представник - ОСОБА_2 - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Мостобуд», м. Київ

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2011 р.

у справі № 4/471 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг», м. Київ

до Публічного акціонерного товариства «Мостобуд», м. Київ

про стягнення 1 219 589,83 грн.,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» про стягнення 1 219 589,83 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу № 783-LD від 08.09.2008 р., з яких 890 964,75 грн. основного боргу, 59 600,14 грн. неустойки за прострочення сплати лізингових платежів, 11 535,51 грн. 3% річних, 257 489,43 грн. неустойки за прострочення повернення предмету лізингу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.12.2011 р. у справі № 4/471 позов задовольено повністю; стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» 890 964 грн. 75 коп. заборгованості, 59 600 грн. 14 коп. пені, 11 535 грн. 51 коп. 3% річних, 257 489 грн. 43 коп. неустойки, 12 195 грн. 89 коп. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині нарахування штрафних санкцій, Публічне акціонерне товариство «Мостобуд» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення в частині застосування неустойки в розмірі 257 489 грн. 43 коп. скасувати.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що повідомлення про відмову від договору від позивача до відповідача не надходило, жодних підтверджуючих документів про те, що рекомендованим листом направлялось саме повідомлення, а не будь-якій інший документ немає.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Представник відповідача в судовому засідання вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив оскаржуване рішення в частині стягнення неустойки в розмірі 257 489,43 грн. скасувати.

Позивач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надав.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка представника позивача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.09.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством «Мостобуд» (в наступному змінило найменування на Публічне акціонерне товариство «Мостобуд») та Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» укладено Договір фінансового лізингу № 783-LD.

Згідно п. 1.1 Договору ТОВ «УніКредит Лізинг» (Лізингодавець) бере на себе зобов'язання придбати Предмет Лізингу у власність від Продавця (відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому Договорі, зокрема, у Додатку № 1 цього Договору) та передати Предмет Лізингу у користування Лізингоодержувачу на строк та умовах, визначених цим Договором, з урахуванням того, що Продавець був обраний Лізингоодержувачем.

ТОВ «УніКредит Лізинг»виконало свої зобов'язання за Договором в повному обсязі, що підтверджується Актом приймання-передачі від 01.12.2008 р.

Згідно Договору за користування Предметом Лізингу Лізингоодержувач сплачує на користь Лізингодавця Лізингові Платежі у гривнях на Дати Платежів, вказані в Додатку № 2/1 та Додатку № 2/2 до цього Договору.

Однак Лізингоодержувач не своєчасно сплачував Лізингові Платежі, чим порушував умови Договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» в грудні 2010 р. звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ «Мостобуд» про стягнення суми основного боргу по сплаті лізингових платежів, що утворився (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) станом на 04.02.2011 р. Крім того, позивач просив суд стягнути неустойку, передбачену п. 8.2 Договору, 3% річних та інфляційні збитки, нараховані на суму несплачених станом на 04.02.2011 р. лізингових платежів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2011 р. у справі № 55/440 позов ТОВ «УніКредит Лізинг» до ПАТ «Мостобуд»задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Мостобуд», заборгованість у розмірі 2 382 995,56 гри., пеню у розмірі 145 015,23 грн., інфляційні нарахування у розмірі - 84 383,55 грн. та 3% річних у розмірі 37 121,95 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 р. у справі № 55/440 апеляційна скарга відповідача задоволена частково, рішення господарського суду м. Києва від 11.03.2011 р. у справі № 55/440 змінено, викладено резолютивну частину в наступній редакції: «Стягнути заборгованість у розмірі 2 382 995,56 гри., пеню 72 507.61 грн.. інфляційних нарахувань у розмірі - 84 383,55 грн. та 3 % річних -37 121,95 грн.».

Однак Лізингоодержувач продовжував порушувати грошові зобов'язання за Договором.

Позивач повідомленням вих. № 1032 від 14.06.2011 р., керуючись ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг», повідомив Лізингоодержувача про відмову від Договору фінансового лізингу № 783-LD від 08.09.2008 р. та припинення його дії з 20.06.2011 р.

Відповідно до п. 7.1 Договору фінансового лізингу складові Лізингових Платежів, їх суми та Дати Платежів визначені в Графіках Лізингових Платежів у Додатку № 2/1 та Додатку № 2/2 до цього Договору, які є його невід'ємною частиною.

Згідно п. 7.6 та умов розділу «Визначення» Договору сплаті підлягають суми лізингових платежів в гривнях за офіційним курсом гривні до євро. що був встановлений Національним Банком України на Дату Платежу (тобто на дату, яка вказана в Додатку № 2/1 та Додатку № 2/2 до Договору - Графіках лізингових платежів та на яку відповідач зобов'язаний був сплатити лізинговий платіж згідно умов Договору), крім першого лізингового платежу, який сплачується за офіційним курсом гривні до євро, що був встановлений Національним Банком України на дату підписання Договору фінансового лізингу № 783-LD від 08.09.2008 р.

Крім того, згідно п. 8.2 Договору фінансового лізингу у випадку несплати Лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка мас бути сплачена ним за цим Договором, Лізингоодержувач сплачує Лізиніодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення.

Відповідно до п.11.5 договору, у випадку несвоєчасного демонтажу та повернення предмета лізингу з вини лізингоодержувача, останній зобовязаний сплатити неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нараховану на суму еквівалента ціни предмета лізингу за період такого прострочення.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Товариство з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» виконало свої зобов'язання за Договором в повному обсязі, що підтверджується Актом приймання-передачі від 01.12.2008 р.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно Договору, за користування Предметом Лізингу Лізингоодержувач сплачує на користь Лізингодавця Лізингові Платежі у гривнях на Дати Платежів, вказані в Додатку № 2/1 та додатку 2/2 до цього Договору.

Однак, відповідач не своєчасно сплачував Лізингові Платежі, що є порушенням умов Договору.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Факт наявності боргу у Відповідача за договором фінансового лізингу № 783-LD від 08.09.2008р. у сумі 890 964,75 грн. позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, і тому ця сума підлягає стягненню з відповідача.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 8.2 Договору фінансового лізингу у випадку несплати Лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за цим Договором, Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення.

Отже, порушення відповідачем строків оплати за прострочений платіж, передбачений п. 8.2 Договору фінансового лізингу № 783-LD, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Тому, позивачем правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача пеню за прострочення терміну платежу у сумі 59600,14 грн.

Крім того, місцевий господарський суд правильно задовольнив вимогу позивача про стягнення з відповідача відповідно до п.11.5. договору неустойки в розмірі 257489,43 грн. з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» Лізингоодержувач зобовязаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Відповідно до п.11.5 договору, у випадку несвоєчасного демонтажу та повернення предмета лізингу з вини лізингоодержувача, останній зобовязаний сплатити неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нараховану на суму еквівалента ціни предмета лізингу за період такого прострочення.

Відповідно Еквівалент ціни предмета Лізингу вказаний в Додатковій угоді №1 від 01.12.2008р. Договору фінансового лізингу №783-LD, від 08.09.2008 р. та в Акті приймання - передачі і становить 594 4569,28грн.

Станом на час розгляду справи в суді першої інстанції Лізингоодержувач не повернув предмет лізингу за Договором фінансового лізингу, тому позивач правомірно звернувся з вимогою про сплату неустойки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахованої на суму Еквівалента ціни предмета Лізингу за період прострочення повернення Предмета Лізингу, тобто з 21.06.2011р. (з наступного дня за днем закінчення строку лізингу) по 30.09.2011р. ( день подання цього позову до суду).

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що повідомлення про відмову від договору від позивача до відповідача не надходило, оскільки факт отримання відповідачем повідомлення про відмову від Договору та повернення Предметів лізингу вих. № 1032 від 14.06.2011 р. підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого залучена до матеріалів справи, та яке є належним та допустимим доказом отримання відповідачем вказаного повідомлення.

Таким чином, за несвоєчасний демонтаж та повернення предмета лізингу з відповідача належить стягнути неустойки в розмірі 257 489,43 грн., відповідно до розрахунку Позивача з яким суд також погоджується та вважає обґрунтованим.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також правомірно нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України, у сумі 11 535,51 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

З огляду на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову повністю, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2011 р. у справі № 4/471 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 4/471 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Куксов В.В.

Судді Авдеєв П.В.

Коршун Н.М.