Постанова

від 13.09.2012 по справі 4/471

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2012 р. Справа № 4/471 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіМогила С.К., суддіКондратової І.Д., суддіВовка І.В., за участю представників сторін від позивачаКриворог І.О., від відповідача не з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2011р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2012р. у справі№ 4/471 Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" доПублічного акціонерного товариства "Мостобуд" простягнення 1 219 589,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (надалі -ТОВ "УніКредит Лізинг") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" (надалі -ПАТ "Київська будівельна компанія "Мостобуд"), у якому посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань за договором фінансового лізингу № 783-LD від 08.09.2008 р., прострочення сплати лізингових платежів та неповернення предмету лізингу після припинення договору, просило суд стягнути 890964,75 грн. основного боргу по сплаті лізингових платежів за період лютий -червень 2011 р., 59600,14 грн. неустойки за прострочення сплати лізингових платежів, 11535,51 грн. 3% річних та 257 489,43 грн. неустойки за час прострочення повернення предмета лізингу.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.12.2011р. у даній справі (суддя Борисенко І.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2012 р. (колегія суддів у складі: головуючого судді Куксова В.В., суддів Авдеєва П.В., Коршун Н.М.) позов задоволено повністю.

Відповідач, не погоджуючись з зазначеними судовими актами в частині стягнення неустойки у розмірі 257489,43 грн., в своїй касаційній скарзі просить їх скасувати в цій частині, посилаючись на порушення та незастосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права щодо права суду на зменшення неустойки.

Крім того, відповідач зазначає, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили та не перевірили докази у справі, не встановили чи дійсно відповідач отримував повідомлення про припинення договору, оскільки зворотне повідомлення про вручення листа, на переконання скаржника, не є належним доказом.

Позивач відзив на касаційну скаргу не надав, усно в судовому засіданні відхилив її доводи повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника позивача, перевіривши згідно ч. 2 ст. 111 5 , ч. 1 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу (надалі -ГПК) України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 08.09.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством "Мостобуд", яке в подальшому змінило найменування на ПАТ "Мостобуд", (надалі -лізингодавець) та ТОВ "УніКредит Лізинг" (надалі -лізигоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 783-LD, згідно умов якого лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому договорі, зокрема, у додатку № 1 цього договору) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та умовах, визначених цим договором, з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем.

ТОВ "УніКредитЛізинг" виконало свої зобов'язання за договором в повному обсязі, про що сторонами складено акт приймання-передачі від 01.12.2008 р.

Пунктом 7.7 договору передбачено, що лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця лізингові платежі у гривнях на дати платежів, вказані в додатках №№ 2/1 та № 2/2 до цього договору на рахунок, зазначений у розділі 15 договору, в сумі, визначеній в повідомленні про лізинговий платіж.

Враховуючи те, що в порушення взятих на себе зобов'язань лізингові платежі за період лютий -червень 2011 р. відповідач не здійснив, розмір заборгованості відповідачем не оспорювався, місцевий господарський суд, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов висновку щодо правомірності заявлених вимог і постановив про стягнення суми боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми пені у зв'язку із їх несвоєчасною сплатою лізингових платежів.

Рішення в цій частині відповідачем не оскаржується.

Предметом касаційного розгляду у даній справі є судове рішення в частині розгляду позовних вимог щодо стягнення 257489,43 грн. неустойки, яка визначена п.11.5 договору, за час прострочення повернення предмета лізингу.

Загальні правові та економічні засади фінансового лізингу визначено у Законі України "Про фінансовий лізинг".

Відповідно ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Частина 3 вказаної норми визначає, що відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Відповідно до п. п. 3, 4 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом, або вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Суд апеляційної інстанції встановив, що згідно повідомлення вих. № 1032 від 14.06.2011 р., яке отримано відповідачем, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого залучена до матеріалів справи (а.с. 27, т. 1), позивач повідомив лізингоодержувача про відмову від договору фінансового лізингу № 783-LD від 08.09.2008 р. у зв'язку з несплатою відповідачем лізингових платежів та припинення його дії з 20.06.2011 р. Крім того, позивач у даному повідомленні вимагав повернення предмету лізингу.

Згідно до п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Згідно п. 11.5 договору сторони погодили, що при настанні випадку невиконання та припинення дії даного договору лізингоодержувачем, лізингоодержувач зобов'язаний передати предмет лізингу лізингодавцю у місці, зазначеному лізингодавцем, протягом трьох робочих днів, починаючи з дати відповідної вимоги лізингодавця, якщо про інше домовляться письмово додатково. Демонтаж та передача предмета лізингу до місця передачі, визначеного лізингодавцем, повинні бути здійснені за рахунок та на ризик лізингодавця. У випадку несвоєчасного демонтажу та повернення предмета лізингу з вини лізингоодержувача, останній зобов'язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нараховану на суму еквівалента ціни предмета лізингу за період такого прострочення.

Встановивши факт неповернення предмету лізингу після припинення договору внаслідок односторонньої відмови лізингодавця від цього договору, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку щодо правомірності заявлених вимог і обґрунтовано постановив про стягнення з відповідача неустойки в сумі 257489,43 грн. за час прострочення, розмір якої визначений позивачем згідно п. 11.5 договору та перевірений судом.

Доводи касаційної скарги висновки місцевого господарського суду не спростовують.

Посилання скаржника на безпідставне незастосування судом законодавчих положень щодо зменшення неналежної до сплати пені колегією суддів відхиляються, оскільки передбачене частиною 3 статті 551 ЦК України, частиною 1 статті 233 ГК України та пунктом 3 частини 1 статті 83 ГПК України зменшення неустойки не є обов'язком суду, а є правом суду, яке використовується у виняткових випадках. В даному випадку обставин, які б давали право суду на зменшення неустойки, із матеріалів справи не вбачається, а тому підстав для зміни чи скасування рішення у частині стягнення неустойки у розмірі 257489,43 грн. з наведених у касаційній скарзі мотивів судова колегія не вбачає.

Інші доводи касаційної скарги, які стосуються аналізу та переоцінки доказів у справі, а також посилання на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, зокрема, щодо надсилання відповідачем повідомлення про відмову від договору лізингу, судом не розглядаються як такі, що виходять за межі встановлених ст. 111 7 ГПК України повноважень суду касаційної інстанції.

З огляду на встановлені попередніми судовими інстанціями фактичні обставини та приписи закону, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2012 р. у справі № 4/471 -без змін.

Головуючий суддя Могил С.К. Суддя Вовк І.В. СуддяКондратова І.Д.