Постанова

від 12.06.2012 по справі 12/5007/61/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2012 р. Справа № 12/5007/61/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Саврій В.А. ,

суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Яковлєв Д.В. ,

за участю представників сторін:

від позивача 1- не з'явився;

від позивача 2- не з'явився;

від відповідача- не з'явився;

від третьої особи - не з'явився;

від органу прокуратури - Шпинта С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача-Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Житомирської області від 17.04.2012р. у справі № 12/5007/61/11

за позовом Житомирського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах

держави, в особі - 1. Житомирської районної державної адміністрації,

2. Головного управління Держкомзему в Житомирській області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2,

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача: Державна організація «Компанія «Рекорд»

про стягнення 12 577 грн. 59 коп. шкоди,-

Представнику органу прокуратури роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.22, 28 ГПК України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 17.04.2012р. у справі № 12/5007/ 61/11 (суддя Тимошенко О.М.) задоволено позов Житомирського природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Житомирської районної державної адміністрації та Головного управління Держкомзему в Житомирській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державної організації «Комбінат «Рекорд»про стягнення 12 577 грн. 59 коп. шкоди, завданої державі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 0,02291 га свідчить про факт її самовільного зайняття Відповідачем, внаслідок чого державі заподіяно шкоду, розмір якої згідно розрахунку Головного управління Держкомзему в Житомирській області становить 12 577 грн. 59 коп.(т.2, арк. справи 55-57).

Не погоджуючись із даним рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (надалі в тексті -ФОП ОСОБА_2) подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 17.04.2012р. у справі №12/5007/61/11 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Скаржник зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, зокрема вважає, що рішення є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, вважаючи, що в основу рішенні суду першої інстанції покладено невірний розрахунок коефіцієнту функціонального використання земель, що визначений у додатку 4 Методики розрахунку шкоди самовільно зайнятим земельним ділянкам затвердженого постановою КМУ №963 від 25 липня 2007р.(т.2, арк.справи 72-74).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі №12/5007/61/11 від 21.05.2012р. апеляційну скаргу Відповідача прийнято до провадження, справу призначено до слу-хання.(т.2, арк.справи 69).

Представник органу прокуратури у судовому засіданні 12.06.2012р. заперечив проти доводів апеляційної скарги, оскаржуване рішення вважає законним і таким, що прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Позивачі та Відповідач не забезпечив явку своїх представників в судове засідання призначене на 12.06.2012р., причини неявки суду не повідомили, хоч про час та місце розгляду скарги були повідомлені у встановленому порядку.(т.2, арк.справи 86-90).

Оскільки, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 21.05.2012р. явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути скаргу по суті.(т.2, арк.справи 69).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесульного права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності розпорядженням голови Андрушівської районної державної адміністрації Житомирської області від 15.09. 2010р.(т.1, арк.справи 11, 48-49).

Як вбачається з матеріалів справи, Житомирською міжрайонною природоохоронною прокуратурою проведено перевірку дотримання вимог земельного та водного законодавств, якою виявлено факт самовільного зайняття ФОП ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,2291 га. поблизу автошляху Київ-Чоп за межами с.Лісове Житомирського району.

За результатами проведеної перевірки було складено Акт №15/074 від 26.05.2011р., в якому зазначено, що відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії ЖТ 08-13 №001911 Житомирському комбінату «Рекорд»Кам'янської сільської ради Житомирського району надано в постійне користування для виробничих потреб 76,45 га. землі в межах згідно з планом землекористуванням. На даній земельній ділянці Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 проводить роботи в прибережній захисній смузі та акваторії ставка площею 5 га, що є притокою р.Кам'янка, поблизу автошляху Київ-Чоп за межами с.Лісове для будівництва пляжного майданчика, альтанки та альтанки на воді загальною площею 0,2291 га. Будь-які правовстановлюючі документи на зазначену земельну ділянку -відсутні.(т.1, арк.справи 7).

Головне управління держкомзему у Житомирській області 26.05.2011р. видало ФОП ОСОБА_2 припис №15/070, яким зобов'язано останню виготовити правовстановлюючі документи на зазначену земельну ділянку до 25.06.2011р., або звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.(т.2, арк.справи 38).

На підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007р. N963, Головним управлінням держкомзему у Житомирській області був здійснений розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, що становить 12 577 грн. 59 коп.(т.2, арк.справи 39).

Визначену суму шкоди завданої самовільним використанням земельної ділянки ФОП ОСОБА_2 у встановленому порядку сплачені не були, що стверджується матеріалами справи.

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні оскаржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає до задоволення, при цьому прийнято до уваги наступне:

Відповідно до ст.13 Конституції України, земля та інші природні ресурси є об'єктами права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Статею 2 Земельного кодексу України (надалі в тексті - ЗК України), земельні відносини -це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за резуль-татами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.(чч.1, 2 ст.116 ЗК України).

Згідно ст.80 ЗК України, суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право без посередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності.

Закон України «Про місцеві державні адміністрації»визначає організацію, повноваження і порядок діяльності місцевих державних адміністрації. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території адміністративно-територіальної одиниці. Статтею 21 даного Закону врегульовано повноваження місцевої державної адміністрації в галузі використання та охорони земель. Так, зокрема, місцева адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Координацію здійснення землеустрою і державного контролю за використанням та охоронною земель віднесено до повноважень місцевої державної адміністрації також і статтею 13 Закону України «Про землеустрій».

У відповідності із вимогами ст.125 ЗК України, право власності та право постійного користу-вання на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, відшкодування заподіяних збитків.(ст.152 ЗК України).

Державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади по земельних ресурсах (ст.188 ЗК України).

Згідно Державного акта на право постійного користування землею №001911 серії ЖТ 08-13 Житомирському комбінату «Рекорд»Кам'янської сільської ради Житомирського району надано в постійне користування для виробничих потреб 76,45 га. землі в межах згідно з планом землекористуванням. Державний акт видано на підставі рішення Житомирської обласної ради 3-ої сесії 22 скликання - 58,45 га. від 15.02.1994р., вісімнадцятої сесії 21 скликання - 0,3 га. та розпорядженням Ради Міністрів УРСР №29-р від 14.01.1976р. - 0,3 га., розпорядженням від 24.03.1970 р. №211 РС - 17,4 га. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №103.(т.1, арк.справи 10).

Отже, земельну ділянку площею 76,45 га було надано в постійне користування для виробничих потреб Житомирському комбінату «Рекорд»Кам'янської сільської ради Житомирського району.

Прокурорською перевіркою було встановлено, що ФОП ОСОБА_2 здійснює роботи в прибережній захисній смузі та акваторії ставка, що входить до меж земельної ділянки «Комбінату Рекорд».

Згідно довідки управління Держкомзему у Житомирському районі Житомирської області №1677 від 21.07.2011р., звернення з приводу погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2291 га поблизу автошляху Київ-Чоп за межами с.Лісове від ФОП ОСОБА_2 до комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою не надходило і відповідний проект на розгляд комісії не подавався.(т.1, арк.справи 99).

Згідно довідки ДО «Комбінат «Рекорд»№2/201 від 17.04.2012р. будь-які договори оренди землі між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Державною організацією «Комбінат «Рекорд»не укладались. (т.2, арк.справи 53).

З огляду на вищевикладене колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого суду, що відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 0,2291 га свідчить про факт її самовільного зайняття.

Як свідчать матеріали справи, на даній земельній ділянці у прибережній захисній смузі та акваторії ставка поблизу автошляху Київ-Чоп за межами с.Лісове Житомирського району ФОП ОСОБА_2 проводить роботи з будівництва пляжного майданчика, альтанки та альтанки на воді. Всього побудовано 12 об'єктів.

Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах встановлюється законом.

Відповідно до ст.59 ЗК України, громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Згідно приписів ст.61 ЗК України та ст.89 Водного кодексу України, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво, зберігання та застосування пестицидів і добрив, влаштування літніх таборів для худоби, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів, влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо, миття та обслуговування транспортних засобів і техніки.

Оскільки акваторія і водне плесо безпосередньо примикають до прибережної смуги, колегія суддів вважає, що усі обмеження господарської діяльності в прибережних захисних смугах згідно ст.89 Водного кодексу України та ст.61 ЗК України - поширюються і на діяльність на плесі водного дзеркала.

Закон забороняє споруджувати на водному плесі та в прибережній зоні будь-які споруди (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних).

Статтею 212 ЗК України встановлено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що оскільки ФОП ОСОБА_2 здійснює будівництво на земельній ділянці всупереч вимогам земельного та водного законодавства без правовстановлюючих документів на землю, - тому остання повинна привести земельну ділянку до попереднього стану шляхом знесення побудованих об'єктів на водному плесі та відшкодувати завдану державі шкоду внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Звертаючись з апеляційною скаргою, Скаржник вважає, що судом першої інстанції застосовано невірний розрахунок коефіцієнту функціонального використання земель, що визначений у додатку 4 Методики розрахунку шкоди самовільно зайнятим земельним ділянкам затвердженого постановою КМУ №963 від 25 липня 2007р. Однак, судова колегія відхиляє дане твердження ФОП ОСОБА_2, вважаючи що воно не обґрунтоване належними і допустимими доказами, оскільки, зайнята Скаржником прибережна захисна смуга відноситься до земель водного фонду, а не до земель промисловості, що спростовується характеристиками об'єктів водного фонду та матеріалами перевірки. Необґрунтованим є також твердження Скаржника про підставність користування спірною земельною ділянкою з посиланням на рішення Кам'янської сільської ради, оскільки сільська рада не вправі розпоряджатись землями за межами населеного пункту, а факт укладення з Державно організацією «Компанія «Рекорд»договору оренди - спростовано останньою під час розгляду справи місцевим судом.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо характеру правовідносин сторін, змісту зобов'язань Відповідача і підстав їх виникнення, рівно як і вмотивованості висновку про безпідставність заперечень та обґрунтованість заявленого позову.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Житомирської області від 17.04.2012р. у справі № 12/5007/61/11 -залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції -без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу №12/5007/61/11 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Мельник О.В.