Постанова

від 26.11.2012 по справі 12/5007/61/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2012 р. Справа № 12/5007/61/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКота О.В. суддівКролевець О.А. Попікової О.В. за участю представників: від прокуратури:Лук'яненко В.В. -за посв. від 25.07.2012р. № 000496 від позивача-1:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) від позивача-2:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) від відповідача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) від третьої особи:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на рішеннягосподарського суду Житомирської області від 17.04.2012р. та на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 12.06.2012р. у справі№ 12/5007/61/11 господарського суду Житомирської області за позовомЖитомирського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі: 1. Житомирської районної державної адміністрації 2. Головного управління Держкомзему у Житомирській області дофізичної особи-підприємця ОСОБА_5 третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна організація "Комбінат "Рекорд" простягнення 12 577,59 грн. шкоди та зобов'язання привести земельну ділянку до попереднього стану,

ВСТАНОВИВ:

Житомирський міжрайонний природоохоронний прокурор (далі -прокурор) в інтересах держави в особі Житомирської районної державної адміністрації (далі -позивач-1, Житомирська РДА) та Головного управління Держкомзему у Житомирській області (далі -позивач-2) звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі -відповідач, ФОП ОСОБА_5.) про стягнення шкоди в розмірі 12 577,59 грн. та зобов'язання останньої привести земельну ділянку до попереднього стану шляхом знесення побудованих об'єктів на водному плесі.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 17.04.2012р. (суддя Тимошенко О.М.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.06.2012р. (головуючий суддя Грязнов В.В., судді Мельник О.В., Саврій В.А.), позов задоволено. Присуджено до стягнення з відповідача на користь Житомирської районної державної адміністрації 12 577,59 грн. Зобов'язано відповідача привести земельну ділянку до попереднього стану шляхом знесення побудованих об'єктів, які являються стаціонарними малими архітектурними формами у вигляді альтанок, всього 12 об'єктів, що знаходяться в прибережній зоні та на водному плесі, що є притокою р. Кам'янка, поблизу автошляху Київ-Чоп за межами с. Лісове в Житомирському районі.

Рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції обґрунтовані приписами статей 59, 61, 125, 126, 152, 188, 211, 212 Земельного кодексу України, статті 89 Водного кодексу України, Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007р. № 963, з огляду на встановлення факту самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, внаслідок чого державі було заподіяно шкоду.

Не погодившись з рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", статті 92, 152 Земельного кодексу України, Методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007р. № 963. При цьому, скаржник посилається на правомірне користування ним спірною земельною ділянкою на підставі договору оренди від 11.06.2011р., укладеного між ФОП ОСОБА_5 та Державною організацією "Комбінат "Рекорд". Окрім цього, скаржник посилається на те, що прокурором заявлено позов в інтересах особи, права та законні інтереси якої не можуть бути порушені відповідачем, оскільки місцева державна адміністрація не є суб'єктом спірних правовідносин. Також, скаржник зазначає про невірний розрахунок заявленої до стягнення шкоди з урахуванням функціонального призначення спірної земельної ділянки.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії ЖТ 08-13 № 001911 Житомирському комбінату "Рекорд" надано в постійне користування для виробничих потреб 76,45 га землі в межах згідно з планом землекористування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.05.2011р. Управлінням Держземінспекції у Житомирській області на виконання вимоги міжрайонного природоохоронного прокурора від 10.05.2011р. № 39/831 проведено позапланову перевірку дотримання вимог земельного законодавства біля села Лісове, за результатами якої встановлено факт самовільного зайняття ФОП ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,2291 га в межах земельної ділянки, наданої в постійне користування Житомирському комбінату "Рекорд", поблизу автошляху Київ-Чоп за межами с. Лісове Житомирського району і проведення на цій земельній ділянці робіт в прибережній захисній смузі та акваторії ставка з будівництва пляжного майданчика, альтанки і альтанки на воді. За наслідками перевірки складено акт від 26.05.2011р. № 15/074 перевірки дотримання вимог земельного законодавства, припис від 26.05.2011р. № 15/070 про усунення встановленого порушення шляхом виготовлення до 25.06.2011р. правовстановлюючих документів на земельну ділянку або звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

На підставі матеріалів проведеної перевірки позивачем-2 згідно положень Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007р. № 963, здійснено розрахунок від 30.05.2011р. розміру шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, який дорівнює 12 577,59 грн.

За приписами статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки -це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

У відповідності до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України).

У статті 126 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено документи, що посвідчують право на земельну ділянку. Так, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою, свідоцтвом про право на спадщину; право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою; право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Таким чином, відповідно до наведених вимог закону обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду), а також відповідних правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку. Відсутність у цієї особи таких документів є самовільним зайняттям вказаної земельної ділянки.

Під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій відповідачем не було надано документів, які в силу вимог земельного законодавства надають право володіти чи користуватися земельною ділянкою площею 0,2291 га поблизу автошляху Київ-Чоп за межами с. Лісове Житомирського району Житомирської області, а також доказів про правомірність його дій щодо використання цієї земельної ділянки.

Посилання скаржника на укладений між ФОП ОСОБА_5 та ДО "Комбінат "Рекорд" договір від 11.06.2011р. оренди земельної ділянки, обґрунтовано відхилено судами попередніх інстанцій, оскільки відповідачем не доведено наявність відповідного рішення органу виконавчої влади щодо припинення права постійного користування ДО "Комбінат "Рекорд" спірною земельною ділянкою державної власності та надання її у користування ФОП ОСОБА_5, як необхідної підстави для укладення договору оренди землі. Крім того, відповідачем під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій не надано доказів стосовно проведення державної реєстрації вказаного договору оренди, з моменту якої виникає право оренди землі.

Отже, зважаючи на встановлені обставини, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що дії відповідача свідчать про самовільне зайняття земельної ділянки площею 0,2291 га поблизу автошляху Київ-Чоп за межами с. Лісове Житомирського району Житомирської області.

За приписами статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи за самовільне зайняття земельних ділянок несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів обґрунтовано встановлено, що внаслідок протиправних дій відповідача у вигляді самовільного зайняття земельної ділянки державної власності державі було заподіяно шкоду.

Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (далі -Методика), затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007р. № 963.

Відповідно до пункту 7 Методики (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться інспекціями Мінприроди або Держземінспекцією та її територіальними органами.

Згідно з пунктом 4 Методики, розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, визначається для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови) за такою формулою: Шс = Пс х Нп х Кф х Кі, де Шс - розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, гривень, Пс - площа самовільно зайнятої земельної ділянки, гектарів, Нп - середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, визначений у додатку 1, з урахуванням переліків, наведених у додатках 2 і 3, Кф - коефіцієнт функціонального використання земель, визначений у додатку 4, Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 та наступні роки, що визначаються відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000р. № 783.

Задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, суди попередніх інстанцій визнали обґрунтованим розрахунок, проведений позивачем-2. Однак, суди не звернули увагу на те, що в основу вказаного розрахунку було покладено коефіцієнт функціонального використання земель як для земель комерційного або іншого використання -2,5, в той час як спірна земельна ділянка належить до земель промисловості, для яких коефіцієнт, згідно додатку 4 до Методики, визначений -1,2.

Таким чином, місцевий та апеляційний суд, з огляду на встановлені обставини, не перевірили розрахунок заявленої до стягнення шкоди та не встановили дійсний її розмір, а відтак дійшли передчасного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення шкоди в розмірі 12 577,59 грн.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що розподіл грошових коштів від стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, відбувається з урахуванням вимог пункту 7 частини 2 статті 69 Бюджетного кодексу України, а також приписів пункту 35 статті 4, пункту 1 статті 20 Закону України "Про Державний бюджету України на 2011 рік" (норми якого діяли на момент подання позову у даній справі), пункту 28 статті 4, пункту 1 статті 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" (норми якого чинні на час винесення оскаржуваних судових рішень).

Отже, суди попередніх інстанцій припустилися порушення норм матеріального права під час присудження до стягнення з відповідача шкоди на користь саме Житомирської РДА.

В частині позовних вимог про зобов'язання відповідача привести земельну ділянку до попереднього стану судова колегія виходить з наступного.

За приписами частини 2 статті 212 Земельного кодексу України приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

У прохальній частині позовної заяви прокурор просив зобов'язати відповідача привести земельну ділянку до попереднього стану шляхом знесення побудованих об'єктів на водному плесі .

В свою чергу, у резолютивній частині оскаржуваного рішення місцевий господарський суд постановив відповідачу привести земельну ділянку до попереднього стану шляхом знесення побудованих об'єктів, які являються стаціонарними малими архітектурними формами у вигляді альтанок, всього 12 об'єктів, що знаходяться в прибережній зоні та на водному плесі, що є притокою р. Кам'янка, поблизу автошляху Київ-Чоп за межами с. Лісове в Житомирському районі.

Отже, місцевий господарський суд зобов'язав відповідача привести земельну ділянку до попереднього стану шляхом знесення побудованих об'єктів як на водному плесі, так і прибережній зоні, чого в позовній заяві не заявлялось.

Вказане свідчить про вихід суду першої інстанції за межі позовних вимог, в той час як в матеріалах справи відсутня відповідна заява заінтересованої сторони.

За приписами пункту 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вправі виходити за межі позовних вимог за одночасної наявності двох умов: по-перше, якщо це потрібно для захисту прав і законних інтересів позивача або третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору і, по-друге, за наявності відповідного клопотання заінтересованої сторони.

Крім того, з матеріалів справи та встановлених судами попередніх інстанцій обставин не вбачається, що судами було з'ясовано кількість побудованих відповідачем об'єктів, їх архітектурні параметри, а також той факт, що вони знаходяться в прибережній зоні та на водному плесі, що є притокою р. Кам'янка, поблизу автошляху Київ-Чоп за межами с. Лісове в Житомирському районі, в той час як згідно з актом від 26.05.2011р. № 15/074 перевірки дотримання вимог земельного законодавства відповідач здійснює будівництво альтанок в прибережній захисній смузі та акваторії ставка поблизу автошляху Київ-Чоп за межами с. Лісове Житомирського району.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували всі суттєві обставини справи, що мають значення для вирішення спору, не надали їм в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України належної юридичної оцінки, у зв'язку з чим дійшли передчасних висновків про задоволення позовних вимог.

Доводи скаржника стосовно незаконного звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі Житомирської районної державної адміністрації судова колегія вважає безпідставними з огляду на наступне.

За приписами статей 2, 29 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

У відповідності до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статті 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (статті 326 Цивільного кодексу України).

Прокурором обґрунтовано було визначено Житомирську РДА в якості органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, оскільки відповідно до статей 17, 122 Земельного кодексу до повноважень місцевих державних адміністрацій, як органів виконавчої влади, у галузі земельних відносин належить в тому числі розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини 1 статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України), оскільки касаційна інстанція, згідно приписів статті 111 7 цього Кодексу не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, колегія суддів, враховуючи приписи статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню як такі, що винесені без дослідження всіх обставин справи, які мають істотне значення для правильного розгляду спору по суті, з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Житомирської області від 17.04.2012р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.06.2012р. у справі № 12/5007/61/11 скасувати.

Справу № 12/5007/61/11 передати на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя О.В. Кот

Судді: О.А. Кролевець

О.В. Попікова