Ухвала

від 25.06.2012 по справі 2-569/2011

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-569/2011 р. Головуючий 1 інст.: Сиротников Р.Є.

Провадження № 22ц/2090/4047/2012 р. Доповідач : Піддубний Р.М.

Категорія -«захист честі, гідності,

ділової репутації»

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2012 року. м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді: Піддубного Р.М.,

суддів: Малінської С.М., Даниленка В.М.,

при секретарі: Колісник Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди, -

встановила:

У січні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з названим позовом, мотивуючи який зазначила, що у грудні 2008 року відповідачем ОСОБА_2 були направлені прокурору Харківської області, прокурору Харківського району Харківської області, головам Харківської обласної державної адміністрації, Харківського районної державної адміністрації Харківської області та Коротичанської селищної ради Харківського району Харківської області письмові заяви, в яких відповідач стверджував, що вона, ОСОБА_1, вкрала з його земельної ділянки будматеріали, металеву бочку, труби, металеву тачку, дерев'яний стілець, дошки та відрізала 35 метрів електричного кабелю від його будинку. Крім того, 20 січня 2009 року на засіданні адміністративної комісії Коротичанскої селищної ради Харківського району Харківської області, на якому розглядалася заява ОСОБА_2, відповідачка ОСОБА_3 заявила, що дільничним інспектором міліції на неї, ОСОБА_1, було накладено адміністративний штраф за крадіжку з домоволодіння ОСОБА_4 будівельних матеріалів, а також про те, що вона, ОСОБА_1, проживає з чоловіком грузинської національності.

Посилаючись на те, що поширена відповідачами інформація не відповідає дійсності та є такою, що принижує її честь та гідність, ОСОБА_1 просила визнати її недостовірною, зобов'язати відповідачів спростувати інформацію у той же спосіб, яким вона була поширена та стягнути в солідарному порядку з відповідачів на відшкодування завданої приниженням її честі та гідності моральної шкоди 25 000 грн.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким заявлений нею позов задовольнити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 не порушив право позивачки на повагу до її честі та гідності, яке підлягає захисту в судовому порядку, оскільки звернення ОСОБА_2 з письмовою заявою до органів прокуратури, органів влади та Коротичанської селищної ради Харківського району Харківської області є реалізацією відповідачем передбаченого статтею 40 Конституції України права направляти індивідуальні письмові звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк та не мало на меті поширення інформації, що порушує особисті немайнові права позивачки та керувався недоведеністю поширення негативної інформації відповідачкою ОСОБА_3

Колегія суддів погоджується з такими висновками з наступних підстав.

Відповідно до ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 297 ЦК України встановлено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі ст. 277 ЦК фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

У п.п. 15, 16, 18 Постанови від 27 лютого 2009 року N 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» Пленуму Верховного Суду України роз'яснив, що згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Встановлено та не заперечується сторонами, що у грудні 2008 року відповідачем ОСОБА_2 було направлено до прокуратури Харківської області, прокурори Харківського району Харківської області, Харківської обласної державної адміністрації, а також Коротичанської селищної ради Харківського району Харківської області звернення, в якому відповідач просив притягнути до відповідальності ОСОБА_1 у зв'язку з неправомірними діями останньої щодо нього та його родини.

Зазначена заява була розглянута 20 січня 2009 року на засідання адміністративної комісії Коротичанської селищної ради Харківського району Харківської області, яка рекомендувала сторонам вирішити виниклі між ним з приводу користування земельними ділянками в судовому порядку.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації. У випадку звернення особи із заявою до правоохоронних органів судам слід враховувати висновки, викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року N 8-рп/2003 (справа про поширення відомостей). Разом з тим наявність у такому зверненні завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав і було викликано не наміром виконати свій громадський обов'язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством України.

Встановивши, що інформація, визнати недостовірною та спростувати яку просила ОСОБА_1, викладена відповідачем ОСОБА_2 у заяві до Коротичанскої селищної ради Харківського району Харківської області, тобто до органу, який компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вказана обставина не може бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація відповідачем конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а метою такого звернення було вжиття органами влади та місцевого самоврядування передбачених законом заходів впливу до ОСОБА_1 у зв'язку з вчиненням нею неправомірних, на думку заявника, дій, а не поширення інформації, що принижую честі та гідність позивачки.

В частині відмови у задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції також законним та обґрунтованим, оскільки будь-яких належних доказів на підтвердження факту поширення відповідачкою недостовірної інформації, ОСОБА_1 не надала, матеріали справи таких доказів не містять, таким чином, своїх вимог в цій частині позивачка не довела, що є її обов'язком відповідно до засад змагальності процесу за ст.ст. 10, 60 ЦПК України.

Оскільки судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді