Постанова

від 07.06.2012 по справі 19/292

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2012 № 19/292

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Гаврилюка О.М.

Мальченко А.О.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 07.06.2012 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ВИСОКІ АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» на рішення господарського суду міста Києва від 24.02.2012 року (повний текст підписано 28.02.2012 року)

у справі № 19/292 (суддя Шаптала Є.Ю.)

за позовом сільськогосподарського виробничого кооперативу «СТАВРОВСЬКИЙ»

до товариства з обмеженою відповідальністю «ВИСОКІ АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ»

про стягнення 563 234,92 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.02.2012 року у справі № 19/292 позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «ВИСОКІ АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 24.02.2012 року у справі №19/292 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити. В своїх доводах відповідач посилався на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою від 12.04.2012 року апеляційним господарським судом прийнято до провадження зазначену вище апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ВИСОКІ АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» на рішення господарського суду міста Києва від 24.02.2012 року у справі №19/292 та призначено розгляд справи у судовому засіданні.

Сторони повноважних представників в судове засідання апеляційної інстанції не направили, своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання про розгляд апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду та ухвалою про відкладення розгляду справи учасників судового процесу було попереджено, що неявка представників сторін без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 18.12.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ВИСОКІ АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» і сільськогосподарським виробничим кооперативом «СТАВРОВСЬКИЙ» було укладено договір № П-18-12.2009 на виконання комплексу технологічних робіт з вирощування насіння гібриду.

За умовами п. 1.1 вказаного договору позивач зобов'язався виростити насіння соняшника на виробничих земельних площах (поле № 28 площею 119,3 га, розташованих за адресою: с. Ставрове Красноокнянського району Одеської області) із батьківських ліній ТОВ «ВИСОКІ АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ», а ТОВ «ВИСОКІ АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» зобов'язалось оплатити послуги з вирощування насіння соняшника в порядку та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 4.1.5 цього договору відповідач зобов'язався оплатити позивачу вартість «чистого насіння» протягом 20 банківських днів з моменту підписання акта приймання-передачі вирощеної продукції. Вартість «чистого насіння» складає суму еквівалентну 1,5 (один долар п'ятдесят центів) США за 1 (один) кг в національній валюті України - гривні. Оплата здійснюється в гривні за поточним курсом на день здійснення платежу.

Позивач у повному обсязі виконав свої зобов'язання за вказаним договором, виростив та відвантажив ТОВ «ВИСОКІ АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» 54 234 (п'ятдесят чотири тисячі двісті тридцять чотири) кг «чистого насіння» соняшника, а відповідач прийняв вказане насіння за актом здачі-приймання № П-1. Вартість вирощеного насіння соняшнику сторонами у вищевказаному акті визначена у розмірі 651890 (шістсот п'ятдесят одна тисяча вісімсот дев'яносто) гривень 1 б коп. Претензій з приводу кількості та якості виконаних послуг у відповідача до позивача не було.

Відповідачем частково було виконано свої зобов'язання щодо оплати протягом 20 банківських днів з моменту підписання акта приймання-передачі вартості вирощеної продукції.

22.10.2010 року відповідач сплатив позивачу 15 000 гривень за послуги по вирощуванню насіння соняшника згідно договору № П-18-12.2009 від 18.12.2009 року, 25.10.2010 року - 70 000 гривень, що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку.

Заборгованість ТОВ «ВИСОКІ АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» перед СВК «СТАВРОВСЬКИЙ» по оплаті за послуги по вирощуванню насіння соняшника згідно договору № П-18-12.2009 від 18.12.2009 року складає 566 890,16 грн. (651 890,16 - 15 000 - 70 000 = 566 890,16).

18.12.2009 року між ТОВ «ВИСОКІ АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» і СВК «СТАВРОВСЬКИЙ» було укладено договір № К-18-12.2009 на виконання комплексу технологічних робіт з вирощування насіння гібриду кукурудзи.

За умовами п. 1.1 вказаного договору СВК «СТАВРОВСЬКИЙ» зобов'язався на свій ризик забезпечити виконання комплексу технологічних операцій з вирощування насіння кукурудзи на своїх виробничих земельних площах (поле № 57 площею 30 га, розташованих за адресою: с. Ставрове Красноокнянського району Одеської області) із батьківських ліній ТОВ «ВИСОКІ АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ».

Згідно п. 4.1.5 цього договору відповідач зобов'язався оплатити позивачу вартість «чистого насіння»протягом 20 банківських днів з моменту підписання Акту приймання-передачі вирощеної продукції. Вартість «чистого насіння» складає/суму еквівалентну 0,7 (сімдесят центів) США за 1 (один) кг в національній валюті України - гривні. Оплата здійснюється в гривні за поточним курсом на день здійснення платежу.

Позивач у повному обсязі виконав свої зобов'язання за вказаним договором, виростив та відвантажив ТОВ «ВИСОКІ АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» 49 995 (сорок дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто п'ять) кг «чистого насіння» кукурудзи, а відповідач прийняв вказане насіння за актом здачі-приймання № К-3. Вартість вирощеного насіння кукурудзи сторонами у вищевказаному акті визначена у розмірі 279 272 (двісті сімдесят дев'ять тисяч двісті сімдесят дві) гривні. Претензій з приводу кількості та якості виконаних послуг у ТОВ «ВИСОКІ АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» до СВК «СТАВРОВСЬКИЙ» не було.

Свої зобов'язання щодо оплатити вартості «чистого насіння» кукурудзи ТОВ «ВИСОКІ АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» протягом 20 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі вирощеної продукції не виконало.

26.01.2010 року ТОВ «ВИСОКІ АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» сплатило СВК «СТАВРОВСЬКИЙ» передплату за комплекс технологічних робіт по вирощуванню насіння гібриду кукурудзи згідно договору № К-18-12.2009 від 18.12.2009 року в сумі 25 000 грн.

21.05.2010 року ТОВ «ВИСОКІ АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» сплатило СВК «СТАВРОВСЬКИЙ» 20 000 гривень за послуги по вирощуванню насіння кукурудзи згідно договору № К-18-12.2009 від 18.12.2009 року, 22.09.2010 року - 10 000 гривень, 15.10.2010 року -15 000 гривень, 19.10.2010 року - 15 000 гривень, 20.10.2010 року - 15 000 гривень, 21.10.2010 року - 15 000 гривень, зазначений факт підтверджується банківськими виписками з особового рахунку.

Заборгованість ТОВ «ВИСОКІ АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» перед СВК «СТАВРОВСЬКИЙ» по оплаті за послуги по вирощуванню насіння кукурудзи згідно договору № К-18-12.2009 від 18.12.2009 року складає 164 272 грн. (279 272 - 25 000 - 20 000 - 10 000 - 15 000 - 15 000 - 15 000 - 15 000 = 164 272).

Таким чином, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу вартість відвантаженого «чистого насіння» кукурудзи в розмірі 164 272,00 грн.

01.04.2011 року СВК «СТАВРОВСЬКИЙ» і ТОВ «ВИСОКІ АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» уклали угоду № 6 про зарахування зустрічних однорідних вимог. Цією угодою були зараховані зустрічні однорідні вимоги ТОВ «ВИСОКІ АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» до СВК «СТАВРОВСЬКИЙ» на суму 99177,24 грн. та з моменту її підписання ТОВ «ВИСОКІ АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» вважається таким, що не має грошових зобов'язань перед СВК «СТАВРОВСЬКИИ» за договорами № П-18-12.2009 від 18.12.2009 року і № К-18-12.2009 від 18.12.2009 року на зазначену суму.

30.08.2011 року сторони уклали угоду № 34 про зарахування зустрічних однорідних вимог. Цією угодою були зараховані зустрічні однорідні вимоги ТОВ «ВИСОКІ АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» до СВК «СТАВРОВСЬКИЙ» на суму 68 750,00 грн. та з моменту її підписання ТОВ «ВИСОКІ АГРАРНЕ ТЕХНОЛОГІЇ» вважається таким, що не має грошових зобов'язань перед СВК «СТАВРОВСЬКИЙ» за договорами № П-18-12.2009 від 18.12.2009 року і № К-18-12.2009 від 18.12.2009 року на зазначену суму.

Враховуючи, сплачені відповідачем грошові суми за наданні йому послуги по вирощуванню насіння соняшника і кукурудзи та після зарахування зустрічних однорідних вимог загальна заборгованість ТОВ «ВИСОКІ АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» перед СВК «СТАВРОВСЬКИЙ» за договорами № П-18-12.2009 від 18.12.2009 року і № К-18-12.2009 від 18.12.2009 року склала 563 234 (п'ятсот шістдесят три тисячі двісті тридцять чотири) гривні 92 коп. (566 890,16 + 164 272 - 99177,24 - 68 750 = 563 234,92).

Як стверджує позивач, в добровільному порядку відповідач відмовляється від оплати заборгованості за виконані позивачем роботи і станом на час звернення до суду заборгованість відповідача становить 563 324,92 грн.

У грудні 2011 року сільськогосподарський виробничий кооператив «СТАВРОВСЬКИЙ» звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «ВИСОКІ АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» про стягнення 563 234,92 грн. збитків, завданих порушенням зобов'язань за договором №П-18-12.2009 на виконання комплексу технологічних робіт з вирощування насіння гібриду від 18.12.2009 року і за договором №К-18-12.2009 на виконання комплексу технологічних робіт з вирощування насіння гібриду кукурудзи від 18.12.2009 року.

При прийнятті оскаржуваного рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦК України.

Відповідно до п. 4.1.5 договорів замовник зобов'язаний оплати виконавцю вартість «чистого насіння» протягом 20 банківських днів з моменту підписання акта приймання-передачі вирощеної продукції.

Відповідно до п. 8.1 вказаного договору сторони несуть майнову відповідальність за невиконання або неналежне виконання прийнятих за договором зобов'язань.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Як встановлено судом, позивачем взяті на себе зобов'язання за договором виконанні належним чином, однак в порушення умов договору замовником виконані роботи не оплачені, тобто відповідач не виконав зобов'язання.

При прийнятті оскаржуваного рішення місцевим господарським судом достовірно було встановлено факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань перед позивачем.

Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження виконання своїх зобов'язань щодо оплати робіт, які були виконані позивачем, а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 563 234,92 грн. колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції в порушення ст. 22 ГПК України розглянув справу без участі представника відповідача. При цьому, скаржник посилається на той факт, що він не отримував ухвали про призначення до розгляду справи, а тому не мав можливості надати суду пояснення та обґрунтувати свої заперечення на заявлені вимоги, що мають значення для правильного вирішення справи.

Проте доводи відповідача про не направлення судом першої інстанції ухвали про призначення до розгляду справи спростовуються матеріалами справи.

За змістом статті 22 ГПК України участь в господарських засіданнях є правом, а не обов'язком сторони, яка повинна добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У п. 3.9.1 постанови Пленуму Президії Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначається, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судам на безоплатній основі надається безперешкодний доступ до відомостей названого державного реєстру (частина друга статті 7 і стаття 22 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»). Порядок доступу до цього реєстру визначається відповідним Положенням, затвердженим наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 14.02.2011 № 17 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 за № 193/18931).

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови Пленуму Президії Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18).

Матеріалами справи підтверджується, що учасники судового процесу були належним чином повідомлені про місце розгляду справи та підтверджується сприяння суду першої інстанції сторонам по справі у з'ясуванні фактичних обставин справи у повному обсязі, з дотриманням принципів судочинства.

Так, відповідно до норм ст.ст. 64, 65 ГПК України 19.12.2011 року господарським судом міста Києва було прийнято ухвалу про порушення провадження у справі № 19/292 та надіслано учасникам судового процесу, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 1, 52-53).

Крім того, матеріали справи підтверджують, що місцевий господарський суд двічі відкладав розгляд справи. Так, наявними у справі ухвалами господарського суду міста Києва від 11.01.2012 року (а.с. 55) та від 08.02.2012 року (а.с. 61-62) підтверджено, що господарський суд у межах процесуальних строків відкладав розгляд справи у зв'язку з неявкою представника відповідача. Крім того, суд першої інстанції запропонував відповідачу надати умотивовані та документально підтверджені заперечення позовних вимог. Зокрема, зазначеною вище ухвалою місцевий господарський суд попередив учасників судового процесу, що згідно ст. 75 ГПК України у разі неподання відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом документів, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Утім, відповідач залишив поза реагуванням запропонований йому судом спосіб повідомити суд про свою правову позицією з приводу заявлених до нього вимог і не скористався правом направити до суду відзив на позов, тому негативні наслідки цього має нести відповідач.

Судова колегія враховує, що кожен раз питання про відкладення розгляду справи у межах строків, встановлених ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. У випадку нез'явлення представників сторін чи інших учасників судового процесу у судове засідання господарський суд, якщо наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

До того ж, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи, відповідач мав можливість направити в судові засідання 11.01.2012 року та 08.02.2012 року іншого повноважного представника, подати відзив на позовну заяву.

Прийняття рішення зі спору по суті позовних вимог у відсутність сторони, повідомленої належним чином про час і місце судового засідання, не є порушенням принципів судочинства, адже у разі відсутності можливості направити у судове засідання певного представника, сторона не позбавлена права на участь у розгляді справи іншим представником чи керівником юридичної особи.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія не бере їх до уваги, оскільки прийшла висновку про їх необґрунтованість. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 24.02.2012 року прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 24.02.2012 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ВИСОКІ АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ВИСОКІ АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» на рішення господарського суду міста Києва від 24.02.2012 року у справі №19/292 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 24.02.2012 року у справі №19/292 залишити без змін.

3. Справу № 19/292 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Майданевич А.Г.

Судді Гаврилюк О.М.

Мальченко А.О.