Рішення

від 12.06.2012 по справі 5011-10/5200-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-10/5200-2012 12.06.12

За позовом Приватного підприємства «Брокмайстер»

до 1. Військової частини № А1356

2. Міністерства оборони України

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 06.03.2012р.);

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 12 червня 2012 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство «Брокмайстер»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Військової частини № А1356 (відповідач) заборгованості в розмірі в сумі 99 284,77 грн. з них основного боргу -91 166,69 грн., пені -6 801,63 грн. та 3% річних -1 316,45 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-1 своїх обов'язків за договором-доручення на брокерсько-митне обслуговування б/н від 07 липня 2011 року належним чином не виконав, зокрема, не сплатив суми грошових коштів за надані йому позивачем послуги, внаслідок чого у має заборгованість перед позивачем за відповідним правочином.

Відповідач-1 надав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що відповідно до статті 5 Закону України «Про господарську діяльність в Збройних Силах України»військова частіша як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності, за переконанням відповідача-1, відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України. Військова частина вжила всіх залежних від неї заходів що належного виконання зобов'язання. Станом на березень 2012 року коштів, на оплату митно-брокерських послуг, незважаючи на постійні запити звернення на рахунки Військової частини А1356 не надходило.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 27.032012р. у справі № 18/200/12 судом залучено до участі у справі іншого відповідача -Міністерство оборони України, позовні матеріали справи № 18/200/12 передані за територіальною підсудністю до господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2012 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 17.05.2012 року.

В судовому засіданні 17 травня 2012 року, у відповідності до положень ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено перерву до 12 червня 2012 року, про що сторін було повідомлено під розписку.

Відповідач-2 відзиву на позовну заяву до суду не надав.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

07 липня 2011 року між позивачем (надалі - Виконавець) та відповідачем-1 (далі по тексту - Замовник) (разом - сторони) було укладено договір-доручення на брокерсько-митне обслуговування б/н (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі -Договір або Договір послуг), згідно умов п. 1.1. якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується здійснювати роботу по брокерсько-митному обслуговуванню, представляти інтереси Замовника на митниці, в інших організаціях, пов'язаних з виконанням покладених на нього обов'язків на умовах договору.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Виконавець надав Замовнику узгоджені сторонами в Договорі послуги на суму -92 866,69 грн., однак, Замовник, послуг в повному обсязі не оплатив, внаслідок чого у відповідача-1, за розрахунками позивача, утворилась заборгованість за Договором в розмірі 91 166,69 грн., тобто 92 866,69 грн. -1 700,00 грн.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вже було встановлено судом, 07 липня 2011 року між позивачем та відповідачем-1 укладено договір-доручення на брокерсько-митне обслуговування б/н відповідно до умов п. 1.1. якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується здійснювати роботу по брокерсько-митному обслуговуванню, представляти інтереси Замовника на митниці, в інших організаціях, пов'язаних з виконанням покладених на нього обов'язків на умовах договору.

З матеріалів справи вбачається, що в підтвердження надання Виконавцем послуг за Договором на суму 92 866,69 грн. та отримання їх Замовником між сторонами в період з 01 по 11 серпня 2011 року були складені Акти надання послуг (належним чином засвідчені копії актів містяться в матеріалах справи).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про підтвердження та доведеність позивачем факту надання Виконавцем Замовнику послуг за Договором на відповідну суму.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 4.1. Договору послуг Замовник проводить розрахунки з Виконавцем за виконану роботу згідно з розцінками Виконавця та протягом 5 робочих днів, з моменту оформлення вантажно-митної декларації. Замовник в повному обсязі відшкодовує всі витрати Виконавця, пов'язані з митним оформленням, згідно Акту виконаних робіт.

Позивач вказує, а відповідачем-1 не спростовано, що вартість послуг за Договором Замовник Виконавцю у визначеному Договором порядку та в повному обсязі не перерахував.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2012р. відповідача було зобов'язано надати суду відзив на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень, контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Всупереч вимогам ухвали від 20.04.2012р. контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.

Частиною 2 статті 5 Закону України «Про господарську діяльність в Збройних Силах України»передбачено, що військова частина як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідачів, а також те, що доказів оплати послуг за Договором у більшому розмірі, аніж вказано позивачем в позовній заяві, станом на червень 2012 року, відповідачем-1 до суду не представлено, враховуючи те, що доказів перерахування Військовій частині А1356 коштів на оплату митно-брокерських послуг за Договором до суду не надано, з чого, в силу статті вимог Закону України «Про господарську діяльність в Збройних Силах України»слідують обставини настання відповідальності за зобов'язаннями військової частини саме Міністерства оборони України, суд дійшов висновку про стягнення на користь Виконавця 91 166,69 грн. заборгованості Замовника за Договором з відповідача-2 (вартість наданих та повністю несплачених коштів).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 5.1. Договору послуг встановлено, що за невиконання вимог п. 4.1 Замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (на момент виникнення заборгованості) за кожен день прострочення платежу .

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбечено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням викладеного, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення 6 801,63 грн. пені за невиконання вимог п. 4.1 Договору, яка стягується на користь позивача з відповідача-2.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, доведеними є заявлені позивачем вимоги про стягнення 1 316,45 грн. 3% річних, які стягуються з відповідача-2.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення з відповідача-2 грошових коштів в сумі 99 284,77 грн. з них основного боргу -91 166,69 грн., пені -6 801,63 грн. та 3% річних -1 316,45 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1 985,70 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача-2.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства оборони України (ідентифікаційний код: 00034022, адреса: 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного підприємства «Брокмайстер»(ідентифікаційний код: 37667810, адреса: 36010, м. Полтава, вул. Половки, буд. 64Д, р/р 2600010994 в АБ «Полтава-Банк», МФО 331489), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу -91 166,69 грн. (дев'яносто одна тисяча сто шістдесят шість гривень 69 копійок), пені -6 801,63 грн. (шість тисяч вісімсот одна гривня 63 копійки), 3% річних -1 316,45 грн. (одна тисяча триста шістнадцять гривень 45 копійок) та судові витрати -1 985,70 грн. (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят п'ять гривень 70 копійок). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 22.06.2012р.