Постанова

від 05.07.2012 по справі 5027/72/2012

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.12 Справа № 5027/72/2012

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Краєвської М.В.

при секретарі судового засідання Петрик К.О.

розглянув апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" від 06.04.2012 р. за вх.№30-31-193

на рішення господарського суду Чернівецької області

від 29.03.2012р . у справі № 5027/72/2012

за позовом селянського фермерського господарства "Урожай", с. Кадубівці Застанівського району Чернівецької області

до відповідача-1 публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк", м.Харків

до відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю "Одайське", с.Чуньків Застанівського району Чернівецької області

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 ОСОБА_2, с.Чуньків Застанівського району Чернівецької області

про визнання договору іпотеки №5046 від 02.11.2006р. недійсним

за участю представників сторін:

від позивача Гайдабура І.І.

від відповідачів та третьої особи не з?явились

Права та обов'язки, визначені ст.ст.20,22 ГПК України, роз'яснено.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 29.03.2012р. у справі №5027/72/2012 (суддя Дутка В.В.), задоволено позов селянського фермерського господарства (далі-СФГ) "Урожай", визнано недійсним договір іпотеки №5046 від 02 листопада 2006р., укладений між публічним акціонерним товариством (далі-ПАТ) "УкрСиббанк" та товариством з обмеженою відповідальністю (далі-ТзОВ) "Одайське"; присуджено до стягнення ПАТ "УкрСиббанк" та ТзОВ "Одайське" на користь селянського фермерського господарства "Урожай" судовий збір в сумі по 536,50 грн. з кожного.

Рішення суду мотивовано тим, що в іпотеку банку передано майно за відсутності в іпотекодавця (відповідача-2) права власності на нього, що суперечить положенням ст.ст.576, 583 ЦК України, ч.3 ст.11 Закону України «Про заставу», ст.5 Закону України «Про іпотеку», що є підставою для визнання недійсним договору іпотеки на підставі ч. 1 ст.215, ч.1 ст.203 ЦК України.

Дане рішення оскаржується відповідачем, оскільки, на його думку, таке прийнято за невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права; просить рішення скасувати і прийняти нове, яким в позові відмовити. Зокрема, скаржник зазначає, що судом не взято до уваги, що на момент укладення договору іпотеки сторонами дотримано вимоги, передбачені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України, зокрема, встановлено належність права власності на спірне нерухоме майно саме за іпотекодавцем (відповідачем-2), а право власності позивача не могло бути порушено в силу відсутності у нього на момент укладення договору будь-яких прав на дану нерухомість, яка передана в іпотеку по спірному договору. Окрім того, зазначає, що свідоцтво про право власності на спірний об'єкт майна ТзОВ «Одайське»від 21.02.2001р. є недійсним з моменту набрання рішенням господарського суду Чернівецької області від 10.04.2009р. у справі №12/61 законної сили, що додатково підтверджує той факт, що на момент вчинення правочину, предмет іпотеки перебував у власності іпотекодавця на законних підставах.

Представник скаржника, який брав участь в судових засіданнях 17.05.2012р., 24.05.2012р., 14.06.2012р., підтримав доводи апеляційної скарги.

Позивач заперечив доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (а.с.122) та усними поясненнями представника в судових засіданнях. Зокрема, зазначив про законність оскарженого рішення та безпідставність апеляційної скарги.

Відповідач та третя особа явку представників в судові засідання не забезпечили, відзиву та пояснень на апеляційну скаргу не подали.

Направлені на юридичну адресу ТзОВ «Одайське»(59422, с.Чуньків, Заставнівський район, Чернівецька область, що підтверджується витягом з ЄДРЮОФОП станом на 21.02.2012р. (а.с.61-62), ухвали Львівського апеляційного господарського суду повернуті з відміткою поштового відділення «за заначеною адресою не проживає»(а.с.106-107).

Відповідач несе відповідальність за можливі наслідки неподання відомостей стосовно змін свого місцезнаходження, оскільки згідно ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" юридичні особи зобов'язані подавати відомості стосовно змін свого місцезнаходження державному реєстратору.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (Лист, Вищий господарський суд, від 02.06.2006, № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм ГПК України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році").

05.07.2012р. на адресу суду надійшла заява скаржника про перенесення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю представника в іншому судовому процесі (а.с.151), яке судом розглянуто та відхилено як безпідставне та документально необґрунтоване.

Згідно пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Відповідачем не обґрунтовано неможливість явки в судове засідання іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

За таких обставин, судова колегія ухвалила розглядати справу за відсутності представника скаржника, оскільки його неявка у судове засідання не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення.

Крім того, відкладення розгляду справи призведе до виходу за межі строку, встановлено ст. 102 ГПК України.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

02.11.2006 року між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк»(іпотекодержатель по договору, відповідач-1 у справі) та ТзОВ "Одайське" (іпотекодавець по договору, відповідач-2 у справі), яке діяло в якості майнового поручителя ОСОБА_2 (позичальник, третя особа у справі), було укладено договір іпотеки №5046, посвідчений приватним нотаріусом Заставнівського районного нотаріального округу Чернівецької області Бурдейним Ю.І. та зареєстрований за №5570 (а.с.10-13, 44-47). З урахуванням договору від 14.11.2006р. про внесення змін до договору іпотеки №5046, сторони погодили пунктом 1.2. договору, що іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором №11067828 від 02.11.2006р. та додаткової угоди №1 від 14.11.2006р.

Згідно п.1.1. договору іпотеки, іпотекодавець передав в іпотеку нерухоме майно -комплекс нежитлових будівель з господарськими спорудами, що належать іпотекодавцю на праві власності та знаходиться за адресою: Чернівецька область, Заставнівський район, село Чуньків, вул.Головна, будинок 2 а. На земельній ділянці знаходиться адмінбудинок, цегляний, загальною площею 355,90 кв.м., зазначений в інвентарній справі під літ.А, консервний цех під літ.Б площею 578,00 кв.м., котельня під літ. В площею 231,90 кв.м., водонасосна-комора під літ.З, очисні під літ.О, мощення - І, огорожа №1-3, водонапірні вежі під літ.С, С-1, місце зберігання паливно-мастильних матеріалів під літ.Т.

Майно, передане в іпотеку, внесено та зареєстровано в Державному реєстрі іпотек 02.11.2006р. за №3994000, що підтверджується витягом з Державного реєстру іпотек за №35075252 від 29.02.1012р. (а.с.65).

Право власності іпотекодавця на предмет іпотеки на момент укладення договору іпотеки підтверджувалось свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 21.02.2001р., виданого виконавчим комітетом Чуньківської сільської ради згідно рішення виконавчого комітету Чуньківської сільської ради №9 від 21.02.2001р. (а.с.95).

В подальшому, рішення виконавчого комітету Чуньківської сільської ради №9 від 21.02.2001р., яким оформлено право власності ТОВ "Одайське" на спірне нерухоме майно, скасоване рішенням сесії Чуньківської сільської ради від 06.10.2008р. як незаконне (а.с.137), а рішенням господарського суду Чернівецької області від 10.04.2009р. у справі №12/61 визнано недійсним свідоцтво про право власності на будови ТОВ "Одайське" від 21.02.2001р. (а.с. 71-72).

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 10.12.2009р. у справі №1/86 відмовлено у задоволенні позову ТзОВ "Одайське" про визнання права власності на будови та споруди, що розташовані по вул.Головній, 2-А в с.Чуньків Заставнівського району Чернівецької області (що є предметом спірного договору іпотеки) та визнано право власності на вказане нерухоме майно за сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Лан" (а.с.18-20).

На підставі протоколу проведення прилюдних торгів від 10.12.2010р. №269098 нерухоме майно, яке належало сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Лан" придбав позивач, що підтверджується нотаріально посвідченим свідоцтвом приватного нотаріуса Бурдейного Ю.І. Заставнівського районного нотаріального округу Чернівецької області та витягом Заставнівського районного бюро технічної інвентаризації від 14.12.2010р. (а.с.21-25).

СФГ «Урожай»з посиланням на ту обставину, що придбане ним майно перебуває в реєстрі заборони відчужень згідно договору іпотеки, і, в порушення ст.41 Конституції України та ст.ст.319, 321 ЦК України, він як власник майна позбавлений права розпоряджатись своїм майном, звернувся з позовом про визнання недійсним договору іпотеки на підставі ч.ч.1, 5 ст.203, ч.5 ст.215, ст.ст.228, 236 ЦК України.

Судова колегія, заслухавши пояснення представників позивача та скаржника, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення - відсутні, з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним. Положення аналогічного змісту містяться і у ст. 20 ГК України.

Відповідно до частин 1, 4 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 2 ст.203 ЦК України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про іпотеку», умовою передачі нерухомого майна в іпотеку є наявність в іпотекодавця права власності на дане нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи, право власності іпотекодавця на предмет іпотеки на момент укладення договору іпотеки підтверджувалось свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 21.02.2001р., виданим виконавчим комітетом Чуньківської сільської ради згідно рішення виконавчого комітету Чуньківської сільської ради №9 від 21.02.2001р. (а.с.95). Однак, в подальшому, дане свідоцтво про право власності на будови ТОВ "Одайське" від 21.02.2001р. визнано недійсним рішенням господарського суду Чернівецької області від 10.04.2009р. у справі №12/61 (набрало законної сили), а рішення виконавчого комітету Чуньківської сільської ради №9 від 21.02.2001р., яким оформлено право власності ТОВ "Одайське" на спірне нерухоме майно, скасоване рішенням сесії Чуньківської сільської ради від 06.10.2008р. як незаконне (а.с. 71-72, 137).

Свідоцтво про право власності на нерухоме майно є документом, що посвідчує право власності на нерухоме майно та видається на підставі, зокрема, рішення сільської, селищної ради.

Згідно з ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин, або правочин, визнаний суд недійсним, є недійсним з моменту його винення.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216 ЦК України), тобто, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно підтверджує факт недійсності права власності на таке майно з моменту його видачі.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що на момент укладення договору іпотеки ТзОВ «Одайське»не набуло право власності на нерухоме майно, яке передавалось ним в іпотеку.

Окрім того, відсутність права власності в ТзОВ «Одайське»на будови та споруди, що розташовані по вул.Головній, 2-А в с.Чуньків Заставнівського району Чернівецької області (що є предметом спірного договору іпотеки), встановлено також рішенням господарського суду Чернівецької області від 10.12.2009р. у справі №1/86 (набрало законної сили), яким визнано право власності на вказане нерухоме майно за сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Лан" (а.с.18-20).

Натомість, право власності позивача -СФГ «Урожай»на будови та споруди, що розташовані по вул.Головній, 2-А в с.Чуньків Заставнівського району Чернівецької області (що є предметом спірного договору іпотеки), підтверджуються протоколом проведення прилюдних торгів від 10.12.2010р. №269098 нерухоме майно, а також нотаріально посвідченим свідоцтвом приватного нотаріуса Бурдейного Ю.І. Заставнівського районного нотаріального округу Чернівецької області та витягом Заставнівського районного бюро технічної інвентаризації від 14.12.2010р. (а.с.21-25).

З огляду на викладене, а також враховуючи, що майно позивача на момент розгляду справи перебуває в реєстрі заборон відчужень та реєстрі іпотек на підставі договору іпотеки, судова колегія вважає доведеним факт порушення спірним договором здійснення права власності СФГ «Урожай»на нерухоме майно, зокрема, права розпоряджатись своїм майном, що є порушенням ст.41 Конституції України та ст.ст.319, 321 ЦК України.

Таким чином, судова колегія прийшла до висновку про обгрунтованість оскаржуваного рішення як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати по апеляційній скарзі, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Чернівецької області від 29.03.2012р. у справі №5027/72/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" -без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 07.07.2012р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Краєвська М.В.