Постанова

від 04.10.2012 по справі 5027/72/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2012 р. Справа № 5027/72/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіМогил С.К., суддіВовка І.В., суддіКондратової І.Д., за участю представників сторін від позивачаГандабура І.І., від відповідача 1Гей В.Г., від відповідача 2не з'явився; від третьої особине з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на рішення Господарського суду Чернівецької області від 29.03.2012р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.07.2012 р. у справі № 5027/72/2012 Господарського суду Чернівецької області за позовомСелянського фермерського господарства "Урожай" до 1. Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Одайське" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 2 Піндус Лариси Володимирівни провизнання договору іпотеки № 5046 від 02.11.2006р. недійсним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 29.03.2012р. (суддя Дутка В.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.07.2012 р. (колегія суддів у складі : головуючого судді Орищин Г.В., суддів Галушко Н.А., Краєвської М.В.), позов Селянського фермерського господарства (надалі -СФГ) "Урожай" задоволено повністю. Визнано недійсним договір іпотеки № 5046 від 02 листопада 2006р., укладений між Публічним акціонерним товариством (надалі - ПАТ) "УкрСиббанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ) "Одайське".

Не погоджуючись з рішенням та постановою, ПАТ "УкрСиббанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на те, що оскаржувані судові акти є незаконними та необґрунтованими, оскільки судами не враховано, що право власності позивача не могло бути порушене в силу відсутності у нього на момент укладення оспорюваного договору будь-яких прав на предмет іпотеки, а на момент укладення договору іпотеки сторонами були дотримані всі норми законодавства, зокрема, встановлено належність права власності на спірне нерухоме майно за іпотекодавцем, яке підтверджувалось свідоцтвом про право власності, що виключає можливість застосування положень ст. 203 Цивільного кодексу (надалі -ЦК) України як підстави для визнання правочину недійсним.

Позивач надав відзив (заперечення) на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі № 5027/72/2012 - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши, згідно ст. 111 5 , ч. 1 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу (надалі -ГПК) України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в забезпечення виконання позичальника Піндус Лариси Володимирівнм за кредитним договором № 11067828 від 02.11.2006р., відповідачі уклали договір іпотеки № 5046 від 02.11.2006 р., за умовами якого іпотекодавець (ТОВ "Одайське") передав в іпотеку нерухоме майно -комплекс нежитлових будівель з господарськими спорудами (адмінбудинок, цегляний, загальною площею 355,90 кв.м., зазначений в інвентарній справі під літ.А, консервний цех під літ.Б площею 578,00 кв.м., котельня під літ. В площею 231,90 кв.м., водонасосна-комора під літ.З, очисні під літ.О, мощення - І, огорожа №1-3, водонапірні вежі під літ.С, С-1, місце зберігання паливно-мастильних матеріалів під літ.Т), що належать іпотекодавцю на праві власності згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.02.2001р.

З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що 21.02.2001 р. виконкомом Чуньківської сільської ради прийнято рішення № 8 про оформлення права власності ТОВ "Одайське" на будівлі і споруди, що розміщені за адресою Чернівецька область, Заставнівський район, село Чуньків, вул. Головна, будинок 2 а.

21.02.2001 р. на підставі зазначеного вище рішення виконкому Чуньківської сільської ради видано свідоцтво про право власності ТОВ "Одайське" на будови за адресою Чернівецька область, Заставнівський район, село Чуньків, вул. Головна, будинок 2 а (а.с. 95).

В подальшому, рішення виконавчого комітету Чуньківської сільської ради № 9 від 21.02.2001р., яким оформлено право власності ТОВ "Одайське" на спірне нерухоме майно, було скасоване як незаконне рішенням сесії Чуньківської сільської ради від 06.10.2008р.(а.с. 137), а рішенням Господарського суду Чернівецької області від 10.04.2009р. у справі № 12/61 визнано недійсним свідоцтво про право власності на будови ТОВ "Одайське" від 21.02.2001р. (а.с. 71-72).

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 10.12.2009р. у справі № 1/86 відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Одайське" про визнання права власності на будови та споруди, що розташовані по вул. Головній, 2 а в с. Чуньків Заставнівського району Чернівецької області (що є предметом спірного договору іпотеки) та визнано право власності на вказане нерухоме майно за Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю (СТОВ) "Лан" (а.с. 18-20).

Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 20.06.2011 р., яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 17.08.2011 р., у задоволенні позову ПАТ "УкрСиббанк" до Піндус Лариси Володимирівни СФГ "Урожай" про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено (а.с. 14-17).

На даний час власником майна є СФГ "Урожай", що підтверджується нотаріально посвідченим свідоцтвом приватного нотаріуса Бурдейного Ю.І. Заставнівського районного нотаріального округу Чернівецької області та витягом Заставнівського районного бюро технічної інвентаризації від 14.12.2010 р. Вказане майно набуто позивачем за результатами проведення прилюдних торгів, що підтверджується протоколом проведення прилюдних торгів від 10.12.2010р. № 269098.

Визнавши договір іпотеки недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України, місцевий господарський суд, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що договір укладено з порушенням положень ст.ст. 576, 583 ЦК України, ч. 3 ст. 11 Закону України "Про заставу" та ст. 5 Закону України "Про іпотеку".

З відповідними висновками попередніх судових інстанцій слід погодитися з огляду на наступне.

Так, згідно ст. 11 Закону України "Про заставу" сторонами договору застави (заставодавцем і заставодержателем) можуть бути фізичні, юридичні особи та держава.

Вказаною нормою визначено, що заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель); заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно.

Аналогічні положення містить і ст. 583 ЦК України.

Згідно ст. 5 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки може бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за умови, що нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Отже, із змісту вказаних норм матеріального права, які регулюють відносини застави та іпотеки, вбачається, що сторонами у договорі застави (іпотеки) є кредитор (заставодержатель, іпотекодержатель) та боржник або третя особа (майновий поручитель) -заставодавець (іпотекодавець). При цьому, заставодавець (іпотекодавець) повинен бути власником майна або особою, якій передано майно і право застави (іпотеки) на це майно.

Недодержання згаданих вимог законодавства є підставою для визнання договору іпотеки недійсним згідно зі ст. 203, 215 ЦК України.

Правові підстави набуття права власності визначено у гл. 24 ЦК України.

Згідно з положеннями ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Договір застави може бути визнаний недійсним за позовом третьої особи, яка вважає, що предмет застави належить їй на праві власності чи повного господарського відання і довела цю обставину.

У вирішенні відповідних спорів слід враховувати, що у разі застави кредиторові речі, яка не належить заставодавцю, причому кредитор не знав і не повинен був знати, що річ не належить заставодавцю (добросовісний заставодержатель), право власника підлягає захисту лише за умови, що дана річ була власником загублена, або в нього викрадена чи вибула з володіння іншим шляхом поза його волею (п. 3.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/602 від 24.12.99 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України "Про заставу").

За таких обставин, встановивши, що незаконність набуття права власності ТОВ "Одайське" на спірне майно згідно рішення виконавчого комітету Чуньківської сільської ради № 9 від 21.02.2001р. встановлено судом у справі № 1/86 та у справі № 12/61, суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили позов заінтересованої особи - власника майна, який позбавлений повного змісту права власності, зокрема, права розпоряджання майном, у зв'язку з обтяженням належного йому нерухомого майна іпотекою, та визнали недійсним оспорюваний договір іпотеки № 5046 від 02 листопада 2006р., оскільки в дійсності на момент укладення договору іпотеки власниками спірного майна були СТОВ "Лан", Аграрно-промислове ТОВ "Надія Плюс" та Сільськогосподарський виробничий кооператив імені Ю.Федьковича, як правонаступники попереднього власника - Селянської спілки співвласників "Нива", а не ТОВ "Одайське", яке виступило іпотекодавцем наведеного вище майна та в розумінні ст. 583 ЦК України, ст. 11 Закону України "Про заставу" та ст. 5 Закону України "Про іпотеку" не мало право передавати це майно в іпотеку для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та повторюють доводи апеляційної скарги, які були предметом ретельного дослідження в суді апеляційної інстанції і їм дана належна правова оцінка.

Отже, підстав для скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернівецької області від 29.03.2012р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.07.2012 р. у справі № 5027/72/2012-без змін.

Головуючий суддя Могил С.К. Суддя Вовк І.В. СуддяКондратова І.Д.