Ухвала

від 14.06.2012 по справі 8/11/2011/5003

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

14 червня 2012 р. № 8/11/2011/5003

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Могил С.К., суддів:Данилової Т.Б., Добролюбової Т.В., Подоляк О.А., Селіваненка В.П., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Кабельне телебачення", про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 21.03.2012 у справі№8/11/2011/5003 за позовомВиконавчого комітету Вінницької міської ради доТовариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Кабельне телебачення" пропримусове звільнення приміщення та стягнення неустойки, та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Закритого акціонерного товариства "Підприємство Вінницький технічний центр "Мелодія" доВиконавчого комітету Вінницької міської ради провизнання відсутнім у відповідача права користування та розпорядження приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 15.06.2011 у справі №8/11/2011/5003 відмовлено в задоволенні позову Виконавчого комітету Вінницької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Кабельне телебачення" про примусове звільнення приміщення та стягнення неустойки; відмовлено в задоволенні позову Закритого акціонерного товариства "Підприємство Вінницький технічний центр "Мелодія" до Виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання відсутнім у відповідача права користування та розпорядження приміщенням.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.09.2011 у цій справі рішення господарського суду Вінницької області від 15.06.2011 скасовано в частині відмови в задоволенні позову Виконавчого комітету Вінницької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Кабельне телебачення" про примусове звільнення приміщення та стягнення неустойки, в цій частині прийнято нове рішення, яким позов задоволено; в решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.03.2012 у справі №8/11/2011/5003 постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Кабельне телебачення" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 21.03.2012 у справі №8/11/2011/5003, в якій просить зазначену постанову скасувати повністю, а справу передати на новий розгляд до суду касаційної інстанції, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України статті 257, пункту 1 частини другої статті 258, частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України, а також незастосуванням статей 329, 761 Цивільного кодексу України, внаслідок чого, як стверджує заявник, ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

В обґрунтування своїх доводів заявник посилається на постанови Вищого господарського суду України від 17.01.2012 у справі №5020-6/097, від 10.03.2011 у справі №40/135-35/87, від 19.10.2011 у справі №5015/660/11, від 20.02.2012 у справі №34-14/167-09-4143, від 05.03.2012 у справі №12/207, від 24.06.2008 у справі №22/3, від 15.07.2008 у справі №12/78, від 10.05.2011 у справі №18/243-10, від 01.06.2011 у справі №13/30, від 08.12.2011 у справі №27/87, від 27.12.2011 у справі №30/5005/6920/2011.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Як вбачається зі змісту постанови від 21.03.2012 у справі №8/11/2011/5003, Вищий господарський суд України погодився з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову Виконавчого комітету Вінницької міської ради (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Кабельне телебачення" (відповідач) про зобов'язання звільнити орендоване приміщення та стягнення неустойки . При цьому суд касаційної інстанції виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, а саме того, що відповідач в порушення умов договору оренди та приписів законодавства (зокрема, статті 785 Цивільного кодексу України) після закінчення строку дії договору не повернув позивачеві орендоване приміщення, у зв'язку з чим відповідно до умов договору та зазначеної норми права наявні підстави для задоволення позову про звільнення орендованого приміщення та стягнення з відповідача неустойки. Водночас враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи (зокрема, наявність рішення виконкому, яким продовжено строк дії договору оренди), суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що позов про зобов'язання звільнити орендоване приміщення та стягнення неустойки заявлено в межах позовної давності.

Разом з тим, суд касаційної інстанції зазначив про те, що позовна вимога третьої особи про визнання відсутнім у відповідача права користування та розпорядження приміщенням не відповідає способам захисту прав та інтересів, які передбачені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України.

Крім того, оскільки умовами договору оренди, укладеного сторонами у цій справі, та законодавством, що регулює орендні правовідносини, встановлено можливість стягнення неустойки за час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди після закінчення строку дії договору, суд касаційної інстанції визнав безпідставними доводи відповідача про зменшення строку нарахування неустойки за прострочення виконання зобов'язання до шести місяців.

Водночас у постанові від 17.01.2012 у справі №5020-6/097, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції про відмову в позові щодо визнання недійсним договору оренди нерухомого майна та зобов'язання повернути об'єкт оренди, Вищий господарський суд України на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи виходив із недоведеності обставин, на які посилався позивач як на підставу для визнання недійсним договору, а також встановлення судами факту знищення об'єкту оренди, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню вимоги про повернення майна. Крім того, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про застосування позовної давності до позовних вимог у даній справі (з урахуванням заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності), оскільки прокурор із даним позовом звернувся майже через дев'ять років після укладення договору оренди.

У постанові Вищого господарського суду України від 20.02.2012 у справі

№34-14/167-09-4143 зазначено про те, що переглядаючи рішення місцевого господарського суду за нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції (з висновками якого погодився і суд касаційної інстанції) дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача договірної санкції за неналежне виконання зобов'язань за договором підряду, при цьому, враховуючи ступінь та причини неналежного виконання зобов'язання боржником, відсутність будь-яких доказів у справі щодо наявності недоліків у виконаних роботах та наявності збитків у позивача, керуючись частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України, частиною першою статті 233 Господарського кодексу України та частиною третьою статті 83 ГПК України, скористався передбаченим правом на зменшення розміру неустойки.

Разом з тим, постановою Вищого господарського суду України від 08.12.2011 у справі №27/87 скасовано судові рішення судів попередніх інстанцій та відмовлено в позові про стягнення неустойки, оскільки позовна давність щодо позовних вимог сплинула 01.08.2008, а позивачем позов заявлено у квітні 2011 року, тобто поза межами позовної давності, про застосування наслідків спливу якої заявлено відповдіачем у справі.

Проаналізувавши зміст наведених постанов Вищого господарського суду України, колегія суддів дійшла висновку про те, що зазначені постанови не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах з огляду на різні встановлені судами обставини у цих справах в порівнянні з постановою, про перегляд якої просить заявник.

Разом з тим, постанови Вищого господарського суду України від 10.03.2011 у справі №40/135-35/87, від 19.10.2011 у справі №5015/660/11, від 24.06.2008 у справі №22/3, від 15.07.2008 у справі №12/78, від 01.06.2011 у справі №13/30, від 27.12.2011 у справі №30/5005/6920/2011, від 05.03.2012 у справі №12/207 не можуть бути доказами неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у порівнянні з постановою суду касаційної інстанції про перегляд якої заявлено, з огляду на різні предмети позовів у цих справах. Зокрема, предметом позову в справі №8/11/2011/5003 є вимоги про зобов'язання вчинити дії -звільнити орендоване приміщення , а також вимоги щодо стягнення неустойки та визнання відсутнім у відповідача права користуватися та розпоряджатися приміщенням . Натомість предметом спору в справі №40/135-35/87 є вимоги про стягнення заборгованості та визнання недійсним договору оренди, у справі №5015/660/11 - вимога про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, у справі №12/207 -вимога про стягнення страхового відшкодування, у справі №22/3 -вимога про стягнення заборгованості за виконані роботи, у справі №12/78 -вимога про стягнення заборгованості на підставі договору підряду, у справі №13/30 -стягнення зайво сплаченої орендної плати на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, у справі №30/5005/6920/2011 -стягнення збитків, що передбачає також інші підстави позовів та виключає подібність правовідносин у цих справах у розумінні статті 111 16 ГПК України.

Крім того, постановою Вищого господарського суду України від 10.05.2011 у справі №18/243-10, на яку також посилається заявник як на доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, рішення та постанову судів попередніх інстанцій скасовано, а справу передано до суду першої інстанції на новий розгляд . Оскільки прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі, на відповідну постанову не може бути здійснено посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111 16 ГПК України.

За таких обставин відсутні визначені статтею 111 16 ГПК України підстави для допуску справи №8/11/2011/5003 до провадження Верховного Суду України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Кабельне телебачення" в допуску справи №8/11/2011/5003 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяС.Могил Судді: Т.Данилова Т.Добролюбова О.Подоляк В. Селіваненко KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)