Постанова

від 09.07.2012 по справі 5008/28/2012

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.12 Справа № 5008/28/2012

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючий суддя Дубник О.П.

суддів Скрипчук О.С.

Процика Т.С.

при секретарі судового засідання Гуньці О.П.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІПП-Ужгород»

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.03.2012 року (суддя Ушак І.Г.)

у справі № 5008/28/2012

за позовом Ужгородського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Киблярівської сільської ради, с. Кибляри Закарпатської області та Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, м. Ужгород

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІПП-Ужгород», м. Ужгород

про відшкодування шкоди на суму 8496,70 грн. заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства

За участю представників :

від прокуратури -Куцик В.Б., прокурор відділу Прокуратури Львівської області (посвідчення №233);

від позивачів -не з'явились (належно повідомлені);

від відповідача -Шевченко В.В., представник (довіреність в матеріалах справи).

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 29 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України.

Відводів складу суду в порядку ст. 20 ГПК України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу не надходило.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 27.03.2012 року у цій справі (суддя Ушак І.Г.) позов Ужгородського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Киблярівської сільської ради та Державної екологічної інспекції у Закарпатській області задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІПП-Ужгород»(надалі ТОВ «ХІПП-Ужгород») до спеціального фонду місцевого бюджету Киблярівської сільської ради 8496,70 грн. та 1609,50 грн. судового збору в доход Державного бюджету України.

Причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалах суду від 15.05.2012 року та від 06.06.2012 року.

Ухвалою суду від 06.06.2012 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів.

Не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ «ХІПП-Ужгород»оскаржило його в апеляційному порядку. Зокрема, в апеляційній скарзі ТОВ «ХІПП-Ужгород»зазначає, що в Розрахунку розміру збитків невірно обраховано середнє значення БСК (20), яке за даними Державної екологічної інспекції у Закарпатській області становить 36,97 г/куб.м., тоді як згідно з протоколів вимірювань показників складу та властивостей проб води це значення становить 36,14г/куб.м. Також апелянт вказує, що невірно взято тривалість скидання зворотних вод з порушенням нормативів для визначення маси наднормативного скиду забруднюючої речовини у водний об'єкт для фосфатів та нітрит-іонів. Окрім цього, ТОВ «ХІПП-Ужгород»зазначає, що Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області не проведено дослідження скидів до повного припинення скиду зворотних вод з перевищенням встановлених нормативів ГДС, а тому невірно обраховано середнє значення і маси забруднюючих речовин. Також апелянт вказує, що ні акти відбору проб зворотних вод, ні протоколи проведених вимірювань не містять відомостей про умови зберігання відібраних проб до проведення їх дослідження. Окрім цього, апелянт зазначає, що підприємство відповідача та водойма (р. Стара), куди відповідач здійснює скид забруднюючих речовин, розташовано у межах населеного пункту, а тому не може вважатися рибогосподарською. Також апелянт вказує, що у р. Стара скинуто не 443 куб.м., 295 куб.м. стічних вод. Також апелянт зазначає, що водоймі, куди відповідач здійснював скид забруднюючих речовин, з урахуванням внесених змін до Дозволу на спеціальне водокористування, присвоєно категорію «комунально-побутова». Скаржник вважає, що рішення місцевого господарського суду є неправомірним та прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Ужгородський міжрайонний прокурор у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що рішення місцевого господарського суду законне, обґрунтоване, прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, прокурор зазначає, що за результатами документальної перевірки, проведеної інспекторами Державної екологічної інспекції у Закарпатській області було виявлено, що ТОВ «ХІПП-Ужгород»за період з 22.04.2011 року до 06.09.2011 року у р.Стара, рибогосподарську водойму ІІ категорії здійснило скид забруднених стічних вод в об'ємі 443 куб.м. Протоколом вимірювань показників складу та властивостей проб вод визначено дату відбору та вимірювань як період від початку відбору проб до проведення останнього вимірювання. Оскільки для БСК 5 вимірювання проводиться в перший та п'ятий дні відповідно до Методики КНД 211.1.4.024-95 у відповідності до атестації відділу інструментально-лабораторного контролю Держекоінспекції у Закарпатській області. Визначення всіх інших показників проведено протягом перших 24 годин від початку відбору проб відповідно до Національних стандартів України ДСТУ ISO 5667-3-2001 «Якість води. Відбирання проб. Частина 3».

Львівський апеляційний господарський суд, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази у справі, зробив висновок, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому, суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.

Відповідно до Акту про участь Державної екологічної інспекції в Закарпатській області у перевірці дотримання вимог природоохоронного законодавства, що проводиться Ужгородською міжрайонною прокуратурою від 21.10.2011 року виявлено, що ТОВ «ХІПІ-Ужгород» за період з 22.04.2011 року по 06.09.2011 року в р. Стара, рибогосподарську водойму ІІ категорії здійснило скид забруднених стічних вод в об'ємі 443 куб.м.

Обсяг скинутих стічних вод у р. Стара підтверджено самим відповідачем у довідці за №212/11 від 21.10.2011 року.

Із протоколів вимірювань показників складу та властивостей проб вод №43 від 11.04.2011 року, №116 від 23.06.2011 року та №149 від 22.09.2011 року вбачається, що Відділом інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції встановлено, що скид вод здійснювався з перевищенням встановлених нормативів Гранично допустимих скидів (надалі ГДС) речовин у водний об'єкт із зворотними водами (Дозвіл на спеціальне водокористування УКР. №4310-А/ЗАК від 15.10.2010 року з терміном дії до 15.10.2013 року (надалі Дозвіл)). Скид стічних вод здійснювався з перевищенням встановлених Дозволом нормативів ГДС по таких показниках забруднень: БСК 20, амоній сольовий, нітрити, фосфати, ХСК, залізо загальне, що призвело до забруднення поверхневих вод р. Стара.

Відповідно до ГДС на момент проведення перевірки категорія водокористування водного об'єкту визначена як рибогосподарська, у зв'язку із чим суд апеляційної інстанції не бере до уваги доводи відповідача про те, що в квітні 2012 року водоймі присвоєно категорію «комунально-побутова».

За результатами перевірки позивачем відповідно до п.5 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року №389 (зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.08.2009 року за №767/16783) (надалі Методика) проведено розрахунок розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок забруднення, які становлять 8595,93 грн.

Відповідно до Розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів ТОВ «ХІП-Ужгород», м. Ужгород, вул. Капушанська, 82а, внаслідок забруднення поверхневих водойм за результатами перевірки 21.10.2011 року від 26.03.2012 року, затвердженого начальником Державної екологічної інспекції у Закарпатській області проведено перерахунок розміру заподіяної шкоди, відповідно до якого такий становить 8496,70 грн.

Відповідно до п.п.3, 4 ст.44 Водного кодексу України (надалі ВК України) водокористувачі зобов'язані: дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території; використовувати ефективні сучасні технічні засоби і технології для утримання своєї території в належному стані, а також здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню водних об'єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що відводяться з неї.

Відповідно до ч.1 ст. 70 ВК України скидання стічних вод у водні об'єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин. Водокористувачі зобов'язані здійснювати заходи щодо запобігання скиданню стічних вод чи його припинення, якщо вони за обсягом скидання забруднюючих речовин перевищують гранично допустимі нормативи (п.6 ч.2 ст.70 ВК України).

Згідно ч.1 ст.95 ВК України усі води (водні об'єкти) підлягають охороні від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій, які можуть погіршити умови водопостачання, завдавати шкоди здоров'ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об'єктів водного промислу, погіршення умов існування диких тварин, зниження родючості земель та інші несприятливі явища внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення, порушення гідрологічного і гідрогеологічного режиму вод.

Положеннями ч.ч.1, 2 ст. 110 ВК України передбачено, що порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у забрудненні та засміченні вод (п.2 ч.3 ст.110 ВК України).

Відповідно до ч.1 ст.111 ВК України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України (ч.4 ст.68).

Згідно з ч.1 ст.69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що відповідач, у зв'язку із здійсненням ним скиду забруднюючих речовин з перевищенням ГДС має нести відповідальність за здійснене правопорушення.

Доводи апелянта про те, що позивачем невірно взято тривалість скидання зворотних вод та невірно обраховано середнє значення і маси забруднюючих речовин, не підтверджені належними та допустимими доказами. З аналогічних мотивів колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду відхиляє твердження апелянта про те, що позивачем порушено порядок відбору, транспортування проб та проведення їх досліджень.

Однак, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції, задовольняючи позов стягнув шкоду, завдану навколишньому природному середовищу, до спеціального фонду місцевого бюджету Киблярівської сільської ради.

Однак, п.28 ст.4 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік»установлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2012 рік у частині доходів є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності. Пунктом 1 ст.11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік»надходження до спеціального фонду місцевих бюджетів, що визначені частиною другою статті 69 Бюджетного кодексу України.

Положеннями п.7 ч.2 ст.69 Бюджетного кодексу України встановлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Відповідно до глави 8 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19.12.2000 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 24.01.2001 року № 67/5258, платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та закону України про Державний бюджет України на відповідний рік розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України за балансовим рахунком 3311 «Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами»Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій. Кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру зарахованих до бюджетів платежів) на аналітичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3311, у регламентований час розподіляються головними управліннями Державного казначейства України за встановленими нормативами між державним бюджетом та відповідними місцевими бюджетами.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зробила висновок, що рішення місцевого господарського суду слід змінити в частині стягнення збитків, з урахування положень п.28 ст.4 та п.1 ст.11 Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік».

Враховуючи, що доводи апелянта не спростовують правильних висновків місцевого господарського суду, однак, судом першої інстанції порушено норми матеріального права щодо розподілу коштів формування спеціального фонду місцевого та Державного бюджетів, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.03.2012 року у цій справі необхідно змінити, замінивши слова «до спеціального фонду місцевого бюджету Киблярівської сільської ради»на «2549,01 грн., що становить 30% грошових стягнень за шкоду, до Державного бюджету України; 4248,35 грн., що становить 50% грошових стягнень за шкоду, до спеціального фонду місцевого бюджету Киблярівської сільської ради; 1699,34 грн., що становить 20% грошових стягнень за шкоду, до спеціального фонду місцевого бюджету Закарпатської обласної ради».

Аналогічну позицію займає Вищий господарський суд України, про що свідчить його постанова від 18.04.2012 року у справі №5015/5950/11.

Також, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, содові витрати за розгляд справи в апеляційному порядку відповідно до ч.2 ст.49 ГПК України слід покласти на апелянта, оскільки спір у справі виник внаслідок неправильних дій скаржника.

Керуючись ст.ст. 103, 104, 105 ГПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задоволити частково. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.03.2012 року у справі №5008/28/2012 змінити.

В підпункті 1 пункту 1 резолютивної частини рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.03.2012 року у справі №5008/28/2012 слова «до спеціального фонду місцевого бюджету Киблярівської сільської ради»замінити на «2549,01 грн., що становить 30% грошових стягнень за шкоду, до Державного бюджету України; 4248,35 грн., що становить 50% грошових стягнень за шкоду, до спеціального фонду місцевого бюджету Киблярівської сільської ради; 1699,34 грн., що становить 20% грошових стягнень за шкоду, до спеціального фонду місцевого бюджету Закарпатської обласної ради».

Судові витрати за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на ТОВ «ХІПП-Ужгород».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 13.07.2012 року

Головуючий суддя Дубник О.П.

Судді Скрипчук О.В.

Процик Т.С.