Постанова

від 10.07.2012 по справі 8/351

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2012 № 8/351

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Сухового В.Г.

Чорногуза М.Г

при секретарі судового засідання Марвано А.Т.,

від позивача не з'явились, від відповідача 1 Майданік В.В.,

від відповідача 2 не з'явились, від третьої особи не з'явились,

розглянувши апеляційну скаргу

приватного акціонерного товариства «Вінницяоблпаливо»

на рішення господарського суду міста Києва від 21.07.2011 року

у справі №8/351 (суддя Катрич В.С.)

за позовом приватного акціонерного товариства «Вінницяоблпаливо», м. Вінниця,

до 1) Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця», м. Київ,

2) відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля», м. Павлоград, Дніпропетровська область,

третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма «Тера», м. Донецьк,

про стягнення 2394,70 грн., -

встановив:

У червні 2011 року ПАТ «Вінницяоблпаливо» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ДТГО «Південно-західна залізниця» (далі - відповідач-1) та до ВАТ «Павлоградвугілля» (далі - відповідач-2), за участю третьої особи ТОВ «Торгова фірма «Тера», про стягнення з відповідачів пропорційно ступеня їх вини вартості недостачі вугілля в розмірі 2394,70 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.07.2011 року у справі №8/351 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням, ПАТ «Вінницяоблпаливо» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.07.2011 року у справі №8/351 та винести рішення, яким стягнути з ДТГО «Південно-західна залізниця» та ВАТ «Павлоградвугілля» на користь позивача, пропорційно ступеня їх вини, вартість недостачі в розмірі 2394,70 грн. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи.

У своєму відзиві відповідач-1 заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає спірне судове рішення законним та обґрунтованим, просить суд залишити його без змін.

Відповідач-2 та третя особа не скористались своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що, згідно ч. 2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2012 року у справі №8/351 апеляційну скаргу ПАТ «Вінницяоблпаливо» на рішення господарського суду міста Києва від 21.07.2011 року у справі №8/351 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 10.07.2012 року.

В судовому засіданні 10.07.2012 року представник відповідача-1 заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у своєму відзиві, просив суд залишити спірне судове рішення без змін.

Представники позивача, відповідача-2 та третьої особи в судове засідання не з'явились, відповідач-2 про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Від позивача та третьої особи надійшли клопотання про розгляд справи №8/351 за відсутності їх представників.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.09.2010 року між ТОВ «Торгівельна фірма Тера» (постачальник) та відкритим акціонерним товариством «Вінницяоблпаливо», яке змінило найменування на приватне акціонерне товариство «Вінницяоблпаливо» (покупець) було укладено договір поставки №1-1 (а.с. 13-16), згідно п. 1.1. якого постачальник приймав на себе зобов'язання передати у власність, а покупець - прийняти та оплатити вугільну продукцію у відповідності до специфікацій.

Згідно п. 1.4. договору при поставці допускається відхилення від узгодженої у відповідності до специфікації до даного договору кількості вугілля, яке підлягає поставці, в межах 5%.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що вугілля, вказане у специфікації до даного договору, поставляється на умовах «FCA - станція відправлення» згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2000 року з урахуванням умов, положень та застережень, які містяться в даному договорі.

Датою поставки (передачі) вугілля (відповідно партії) від постачальника к покупцеві вважається дата календарного штемпеля залізничної станції відправлення на залізничній накладній (квитанції), яка свідчить про прийняття вантажу до перевезення.

Згідно п. 3.1 договору вартість вугілля на базисних умовах поставки, передбачених даним договором, вказується сторонами у відповідних специфікаціях до даного договору.

Оплата вугілля проводиться покупцем в національній валюті шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах повної 100% передоплати на підставі рахунку на передоплату, виданого постачальником (п. 4.1. договору).

На підставі рахунку №СФ-0000001 від 21.01.2011 року (а.с. 19) покупець перерахував постачальнику грошові кошти на загальну суму 300000,00грн. за поставку вугілля платіжними дорученнями №6988 від 21.01.2011 року на суму 131000,00 грн. та №6985 від 21.01.2011 року на суму 169000,00 грн. (а.с. 22 та 23 відповідно).

Також, 21.01.2011 року згідно з залізничною накладною №45397248 напіввагон №67678383 на адресу Погребищенського паливного складу ПАТ «Вінницяоблпаливо», ВАТ «Павлоградвугілля» відвантажило 69 т вугілля антрацит марки ДГР.

Постачальником вказаного вугілля є ТОВ «Торгівельна фірма «Тера».

Як вбачається з комерційного акту АА №000159/1 від 25.01.2011 року (а.с. 18) з прибуттям напіввагону за накладною №45397248 на станцію призначення Ржевузька Південно-Західної залізниці на вимогу вантажоодержувача було проведено комісійне переважування вагону. При перевірці виявили наступне: по документах зазначено брутто 91800 кг, тара с бруса 22800 кг, нетто 69000 кг. Фактично при зважуванні на 150 тонни вагонних вагах виявлено брутто 88000 кг, тара с бруса 22800 кг, нетто 65200 кг, що менше маси, вказаної в перевізному документі, на 3800 кг. При повторному зважуванні недостача підтвердилась. Вагон прибув в технічному та комерційному відношенні справний. Навантаження нерівномірне нижче рівня бортів на 500-600мм., поверхня вантажу вкрита снігом, слідів втрати та крадіжки не виявлено. Двері та люки закриті щільно.

Звертаючись до суду із позовом у даній справі позивач посилався на виявлену нестачу вугілля, відвантаженого відповідачем-2 21.01.2011 року по залізничній накладній №45397248 на його адресу. При цьому, як вказував позивач, нестача могла виникнути як з вини вантажовідправника - відповідача-2, так і з вини перевізника - відповідача-1.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов до висновку про те, що позивач помилково просить стягнути вартість вантажу, якого за його твердженням не вистачало, саме з відправника, а не зі свого безпосереднього постачальника - ТОВ «Торгівельна фірма «Тера». Також, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що діючим законодавством не передбачено відповідальності відправника перед одержувачем за невиконання умов двостороннього договору перевезення, укладеного між відправником та перевізником.

Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками місцевого господарського суду з огляну на наступне.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про залізничний транспорт» законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України «Про транспорт», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Частинами 1, 2, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу, одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Статтею 6 Статуту залізниць України встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача.

Згідно із ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі ст. 105 Статуту залізниць України залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Частина перша ст. 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Стаття 113 Статуту залізниць України встановлює, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Частинами 1, 2 ст. 924 Цивільного кодексу України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачу, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Згідно зі ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складаються станціями залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення, в тому числі невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Відповідно до п. а) ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Відповідно до п. 12 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, при наявності на станції призначення або в одержувача вагонних ваг, на вимогу одержувача залізниця може перевірити масу вантажів, що перевозяться навалом та насипом і прибули без ознак втрати. У разі відсутності вагонних ваг на станції призначення і в одержувача, ці вантажі видаються без перевірки.

Пунктом 5 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року №П-6, встановлено, що в усіх випадках, коли при прийманні вантажу від органів транспорту встановлюється пошкодження чи порча вантажу, невідповідність найменування, чи ваги вантажу та кількості місць, зазначених у транспортному документі, а також у всіх інших випадках, коли це передбачено правилами, які діють на транспорті, вантажоодержувач зобов'язаний витребувати від органу транспорту складання комерційного акту, а у разі неправомірної відмови органу транспорту від складання комерційного акту вантажоодержувач зобов'язаний відповідно до діючих на транспорті правил оскаржити цю відмову та здійснити приймання продукції у порядку, передбаченому даною інструкцією.

Судом встановлено, що виконуючи п. 5 Інструкції П-6, позивач при прийманні вугілля витребував від перевізника складання комерційного акту.

Як вже зазначалось вище, відповідно до комерційного акту від 25.01.2011 року АА №000159/1 (а.с. 18), складеного відповідно до Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 року №334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 року за №567/6855, вантаж прибув у технічно справному і комерційно придатному вагоні, двері та люки закрити. Вантаж навантажений навалом, навантаження нерівномірне нижче рівня бортів 500-600 мм. Поверхня вантажу вкрита снігом, слідів втрати та крадіжки не виявлено. Двері та люки закрити щільно.

Тобто, із змісту комерційного акту вбачається, що втрати вантажу при перевезенні його відповідачем-1 не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відтак, колегія суддів дійшла до висновку, про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача-1 вартості вагової нестачі через відсутність ознак втрати, псування або пошкодження вантажу (п. а) ст. 111 Статуту залізниць України), і покладення такої відповідальності на вантажовідправника - відповідача-2, керуючись ст. 24 Статуту залізниць України.

Доводи відповідача-2 про те, що вага вантажу при відвантаженні підтверджена залізничною накладною не приймаються до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Згідно з п. 27 Правил видачі вантажів, вантаж вважається доставленим без втрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначеній маси нетто.

Статтею 115 Статуту залізниць України передбачає, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Згідно розрахунку позовних вимог вартість понаднормової нестачі вугілля позивачем визначена наступним чином:

3,8т-0,69 т = 3,11т.

де, 0,69 т - сума норм природної втрати і граничного розходження визначення маси нетто, яка відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11,2000 року №644, становить 1% маси нетто вугілля, зазначеної у перевізних документах: 69 т х 1% : 100% = 0,69т.

Згідно п. 13 Оглядового листа Вищого господарського суду «Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства» від 29.11.2007 року №01-8/917 вартість втрати, нестачі або пошкодження вантажу у разі укладання договору постачання (купівлі-продажу) через посередників має бути визначена відносно залізниці - за ціною вантажовідправника, а відносно відправника - з ціною посередника або постачальника.

Ціна однієї тони вугілля на підставі рахунку ТОВ «Торгова фірма «Тера» №СФ-0000001 від 21.01.2011 року (без врахування залізничного тарифу) з урахуванням ПДВ становить 770,00 грн.: 641,67грн. х 1,2 = 770,00грн.

Загальна сума недостачі з урахуванням суми норм природної втрати і граничного розходження визначення маси нетто становить 2394,70 грн. в т.ч. ПДВ 399,12 грн.: 770,00 грн. х 3,11 т = 2394,70 грн.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку про законність та обґрунтованість вимог ПАТ «Вінницяоблпаливо» про стягнення з відправника - ЗАТ «Павлоградвугілля», 2394,70 грн. вартості недостачі вугілля, та про відмову в задоволенні позовних вимог до перевізника - ДТГО «Південно-західна залізниця», оскільки відсутні ознаки втрати, псування або пошкодження вантажу з вини останнього.

Враховуючи зазначене, колегія суддів, керуючись ст. ст. 103, 104 Господарського процесуального кодексу України, скасовує рішення господарського суду міста Києва від 21.07.2011 року у справі №8/351 та приймає нове рішення суду про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції розподіляє судові витрати.

Керуючись статями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

постановив:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Вінницяоблпаливо» на рішення господарського суду міста Києва від 21.07.2011 року у справі №8/351 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 21.07.2011 року у справі №8/351 скасувати.

3. Прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити.

4. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» (51400, м. Павлоград Дніпропетровської області, вул. Леніна, 76, код ЄДРПОУ 00178353) на користь приватного акціонерного товариства «Вінницяоблпаливо» (21100, м. Вінниця Вінницької області, вул. Хмельницьке шосе, 122, код ЄДРПОУ 01880670) 2394,70 грн. вартості недостачі, 102,00 грн. державного мита за подання позову, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 804,75 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Повернути приватному акціонерному товариству «Вінницяоблпаливо» (21100, м. Вінниця Вінницької області, вул. Хмельницьке шосе, 122, код ЄДРПОУ 01880670) з Державного бюджету України 0,25 грн. надмірно сплаченого судового збору.

6. Господарському суду міста Києва видати накази.

7. Справу №8/351 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Агрикова О.В.

Судді Суховий В.Г.

Чорногуз М.Г

13.07.12 (відправлено)