Постанова

від 04.07.2012 по справі 8/347

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2012 № 8/347

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Мальченко А.О.

Рєпіної Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача Кольчик І.А. - представник за дов. №156 від 03.07.2012р.;

від відповідача Маковецька О.О. - представник за дов. б/н від 02.07.2012р.;

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Катон"

на рішення Господарського суду

міста Києва

від 21.07.2011р. (дата підписання повного тексту рішення 20.04.2012р.)

справа №8/347 (суддя Катрич В.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пегас Транс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Катон"

про стягнення 130044,17 грн.

Встановив

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пегас Транс" (далі - позивач) в червні 2011 року звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Катон" (далі відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 122826,24 грн. основного боргу, 5696,69 грн. інфляційних, 1285,24 грн. судового збору та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2011р. у справі №8/347 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг з урахуванням індексу інфляції в сумі 127522,93 грн., 1275,23 державного мита та 234,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Катон" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2011р. у справі №8/347.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2012р. у справі №8/347, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду № 01-22/3/7 від 04.07.2012р. „Про зміну складу колегії суддів" в зв'язку з виробничою необхідністю (зайнятістю судді Авдеєва П.В. у інших судових засіданнях) було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 8/347 колегії суддів у складі: Сулім В.В. - головуючий суддя, суддів Мальченко А.О., Рєпіна Л.О.

У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 04.07.2012р. позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2011р. по справі №8/347 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Крім того, 04.07.2012р. в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Катон".

Розглянувши в судовому засіданні дану заяву, колегія суддів дійшла до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до приписів статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Проте, позивач в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу не надав жодних належних та допустимих доказів можливості знищення, пошкодження, тощо рухомого та нерухомого майна відповідача.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2011р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Катон" - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 02.09.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Катон" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пегас-Транс" (перевізник) був укладений договір №43 (далі - договір), предметом якого відповідно до 1.1 останнього є взаємовідносини сторін, пов'язані з організацією перевезень вантажів автомобільним транспортом відповідно до діючого законодавства України та вимог міжнародних угод та Конвенцій.

Згідно п. 1.2. договору вартість, об'єм та всі необхідні умови по наданню послуг згідно даного договору регулюються заявкою наданою зі сторони позивача та рахунками виставленими згідно кожної заявки та домовленостей сторін, які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 1.3 договору позивач зобов'язався перевезти ввірений йому відповідачем вантаж з місця відправки до місця призначення та передати його особі, уповноваженій на отримання вантажу, а відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі оплатити позивачу суму зобов'язань, що виникли за даним договором.

Розмір, форма та порядок сплати за перевезення вантажу визначається сторонами в заявці, яка є невід'ємною частиною даного договору. Розмір оплати визначається даною заявкою та включає всі дорожні витрати позивача (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 4.3 договору порядок оплати зобов'язань по даному договору здійснюється перерахуванням грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача за згодою двох сторін даного договору: протягом 3 банківських днів після підписання акта здачі-приймання виконаних робіт, відносно відповідних зобов'язань по даному договору, якщо інше не обумовлено сторонами.

Згідно п. 5.1.1. договору надання послуг по даному договору вважається фактично виконаним після дотримання двох невід'ємних умов, а саме: надання зі сторони відповідача оригіналів товарно-транспортної накладної з печаткою та підписом отримувача вантажу, що перевозиться. Оформлення підтвердження оцінки ступеню завершеності операції і кінцевого узгодження вартості, по наданню кожної послуги перевезення, шляхом вивчення виконаних робіт обома сторонами договору, у вигляді укладеного двостороннього акту здачі-приймання виконаних робіт в двох екземплярах, по одному для кожної із сторін, кожний з яких має однакову юридичну силу

Крім того, 04.01.2011р. між відповідачем та позивачем був укладений договір №2 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, предметом якого є взаємовідносини сторін, пов'язані з організацією перевезень вантажів автомобільним транспортом відповідно до діючого законодавства України та вимог міжнародних угод та Конвенцій.

Згідно п. 1.2. договору вартість, об'єм та всі необхідні умови по наданню послуг згідно даного договору регулюються заявкою наданою зі сторони позивача та рахунками виставленими згідно кожної заявки та домовленостей сторін, які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 1.3 договору позивач зобов'язався перевезти ввірений йому відповідачем вантаж з місця відправки до місця призначення та передати його особі, уповноваженій на отримання вантажу, а відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі оплатити позивачу суму зобов'язань, що виникли за даним договором.

Розмір, форма та порядок сплати за перевезення вантажу визначається сторонами в заявці, яка є невід'ємною частиною даного договору. Розмір оплати визначається даною заявкою та включає всі дорожні витрати позивача (п. 4.1 договору).

Згідно з п. 4.3 договору порядок оплати зобов'язань по даному договору здійснюється перерахуванням грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача за згодою двох сторін даного договору: протягом 3 банківських днів після підписання акта здачі-приймання виконаних робіт, відносно відповідних зобов'язань по даному договору, якщо інше не обумовлено сторонами.

Відповідно до п. 5.1.1. договору надання послуг по даному договору вважається фактично виконаним після дотримання двох невід'ємних умов, а саме:

- надання зі сторони відповідача оригіналів товарно-транспортної накладної з печаткою та підписом отримувача вантажу, що перевозиться;

- оформлення підтвердження оцінки ступеню завершеності операції і кінцевого узгодження вартості, по наданню кожної послуги перевезення, шляхом вивчення виконаних робіт обома сторонами договору, у вигляді укладеного двостороннього акту здачі-приймання виконаних робіт в двох екземплярах, по одному для кожної із сторін, кожний з яких має однакову юридичну силу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач надав позивачеві заявки на перевезення вантажу автотранспортом від 02.12.2010р., від 20.12.2010р., від 10.01.2011р., від 20.01.2011р., від 26.01.2011р. та 28.01.2011р. в яких зазначив умови розрахунків: відповідач здійснює оплату після виконання послуг шляхом переводу грошових коштів на розрахунковий рахунок по факту отримання належним чином оформлених товарно-транспортних накладних з відміткою вантажоотримувача, рахунку до сплати, акта приймання-передачі робіт.

Також відповідач надав позивачеві заявки на перевезення вантажу автотранспортом від 26.01.2011р., від 20.01.2011р., від 28.01.2011р. в яких зазначив, що оплата здійснюється протягом 10 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів зазначених в заявці, а саме товарно-транспортної накладної, заявки, акту виконаних робіт та рахунку.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач на виконання умов договорів надав, а відповідач прийняв послуги перевезення на загальну суму 127826,24 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт №557 від 07.12.2010р. на суму 21138,58 грн., актом здачі-приймання робіт №592 від 24.12.2010р. на суму 20807,03 грн., актом здачі-приймання робіт №10 від 14.10.2011р. на суму 20995,12 грн., актом №ОУ-00039 здачі-приймання від 26.01.2011р. на суму 17580,00 грн., актом №ОУ-00040 здачі-приймання від 26.01.2011р. на суму 4000,00 грн., актом №ОУ-00041 здачі-приймання від 28.01.2011р. на суму 17552,11 грн., актом №ОУ-00042 здачі-приймання робіт від 28.01.2011р. на суму 4000,00 грн., актом №ОУ-00050 здачі-приймання робіт від 04.02.2011р. на суму 17753,40 грн., актом №ОУ-00051 здачі-приймання робіт від 04.02.2011р. на суму 4000,00 грн. та товарно-транспортними накладними (наявні в матеріалах справи).

Позивач виставив відповідачеві рахунки-фактури на суму наданих послуг з перевезення вантажів, проте, як правильно встановлено судом першої інстанції відповідач виконав свої зобов'язання частково, а саме на суму 6000,00 грн.

03.03.2011р. позивач направив на адресу відповідача претензію вих. №41 про оплату заборгованості по послугам з перевезення вантажу. Проте відповідач відповіді на вказану вимогу не надав.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, відповідач не виконав свої зобов'язання належним чином, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 121826,24 грн., що підтверджується матеріалами справи (127826,24 грн. - 6000,00 грн. =121826,24 грн.).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 121826,24 грн.

Згідно з ст. 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Так, для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове -зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році").

Враховуючи вищевикладені норми матеріального права, Київський апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок суми інфляційних погоджується з судом першої інстанції, що інфляційні підлягають стягненню в сумі 5696,69 грн.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що відповідач не позбавлений права звернутися до виконавчої служби з доказами часткової оплати заборгованості в розмірі 10000,00 грн. протягом жовтня-грудня 2011 року або звернутися до суду першої інстанції з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проте, в даному випадку, апелянт, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Катон", залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2011р. у справі №8/347 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №8/347 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Сулім В.В.

Судді Мальченко А.О.

Рєпіна Л.О.