Рішення

від 13.07.2012 по справі 16/048-11/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" липня 2012 р. Справа № 16/048-11/17

За позовом Миронівського районного споживчого товариства

до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1

про стягнення 98 000грн.

Суддя Горбасенко П.В.

за участю представників:

від позивача Булавка Л.М. (голова правління);

від відповідача не з'явилися.

Обставини справи:

Миронівське районне споживче товариство (далі -позивач) звернувся з позовом до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 98 000грн. збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, будучи орендарем магазину „ІНФОРМАЦІЯ_1" за договором про тимчасове безоплатне користування об'єктом нерухомості від 03.11.2009р., знищив належний позивачеві на праві власності магазин, чим заподіяв відповідачу матеріальну шкоду у розмірі 98 000грн., які позивач просить стягнути з відповідача у судовому порядку на підставі ч. 2 ст. 779 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.03.2011р. (суддя Христенко О.О.) порушено провадження у справі № 16/048-11 та справу призначено до розгляду на 12.04.2011р.

До загального відділу господарського суду Київської області надійшла заява Миронівського районного споживчого товариства (вх. № 69 від 12.04.2011р.) про відвід судді Христенко О.О. у справі № 16/048-11.

12.04.2011р. ухвалою господарського суду Київської області заяву Миронівського районного споживчого товариства про відвід судді Христенко О.О. задоволено.

На підставі протоколу розподілу справ між суддями від 15.04.2011р. справу № 16/048-11 передано для подальшого розгляду судді Горбасенку П.В.

18.04.2011р. ухвалою господарського суду Київської області справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду на 13.05.2011р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.05.2011р. розгляд справи відкладено на 27.05.2011р.

У судовому засіданні 27.05.2011р. відповідачем подано суду відзив на позовну заяву (а.с. 74-77), згідно якого останній визнав позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, який прийнято судом.

В судовому засіданні 27.05.2011р. оголошено перерву до 06.06.2011р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.06.2011р. призначено судову будівельно-технічну експертизу у справі № 16/048-11/17, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, зупинено провадження у справі до закінчення експертних досліджень і отримання господарським судом Київської області висновків експертів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.06.2012р. поновлено провадження у справі, клопотання експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про надання додаткових документів призначено до розгляду у судовому засіданні на 18.06.2012р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.06.2012р. задоволено клопотання представника позивача про продовження строку розгляду справи, на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк розгляду справи № 16/048-11/17 до 03.07.2012р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.06.2012р. розгляд клопотання експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про надання додаткових документів відкладено на 25.06.2012р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.06.2011р. зупинено провадження до закінчення експертних досліджень і отримання господарським судом Київської області висновків експертів, матеріали справи № 16/048-11/17 для здійснення судової експертизи надіслано Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

03.07.2012р. до канцелярії господарського суду Київської області разом з супровідним листом (вх. № 10450 від 03.07.2012р.) надійшов висновок судової будівельно-технічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 5290/11-42 від 27.06.2012р., зі змісту якого вбачається, що експертною установою вирішено питання, які були поставлені перед нею судом.

05.07.2012р. до канцелярії господарського суду Київської області разом з супровідним листом № 8147-12 від 05.07.2012р. (вх. № 110/12 від 05.07.2012р.) повернулися матеріали справи № 16/048-11/17.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.07.2012р. поновлено провадження у справі № 16/048-11/17, розгляд справи призначено на 13.07.2012р.

В судовому засіданні 13.07.2012р. представник позивача підтримав позов у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 13.07.2012р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17.03.2008р. (а.с. 10) Миронівське районне споживче товариство є власником нежитлової будівлі, літ. „А" 78,6 м 2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Виконавчого комітету Владиславської сільської ради № 15 від 17.01.2008р.

03.11.2009р. між Миронівським районним споживчим товариством (Позичкодавець) та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (Користувач) було укладено договір про тимчасове безоплатне користування об'єктом нерухомості, згідно якого позичкодавець зобов'язався передати у тимчасове безоплатне користування магазин „ІНФОРМАЦІЯ_1" загальною площею 78,6 м 2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - об'єкт користування), а користувач -прийняти вказане майно у тимчасове безоплатне користування.

Згідно п.п. 1.1., 1.2., 1.3., 1.4., 1.5. договору користувачу одночасно надається право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться об'єкт користування та яка прилягає до нього. Об'єкт користування використовується користувачем для організації торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами та здійснення господарської діяльності. Ринкова вартість об'єкта користування на дату укладення договору становить 98 000грн. Об'єкт користування належить позичкодавцеві, Миронівському районному споживчому товариству, на праві вланості та знаходиться на балансі Миронівського районного споживчого товариства.

Об'єкт користування передається користувачеві у термін не пізніше 5 днів після укладення договору за актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору. Об'єкт користування повертається позичкодавцеві користувачем за актом приймання -передачі, в якому сторони зазначають склад об'єкта користування, його стан на момент повернення, протягом 3 днів з моменту закінчення строку дії договору або в разі дострокового припинення строку дії договору -з дати припинення строку дії договору. Обов'язок зі складання акта приймання -передачі об'єкта користування користувачеві покладається на позичкодавця, а обов'язок зі складання акта приймання -передачі повернення об'єкта оренди позичкодавцю -на користувача (п.п. 2.1., 2.2., 2.4. договору).

Відповідно до п.п. 3.3., 3.3.6., 3.3.7. договору користувач несе матеріальну відповідальність перед позичкодавцем та/чи третіми особами за збитки, заподіяні об'єкту користування та/або нежитловому чи житловому приміщенню, в якому розташований об'єкт користування, пожежею, аваріями інженерних комунікацій, тощо, що сталися з вини користувача, або за збитки, завдані невиконанням (неналежним виконанням) умов договору. Користувач зобов'язаний самостійно та за власні кошти здійснювати заходи щодо підтримання об'єкту користування у стані не гіршому, ніж на моменту передачі його в тимчасове безоплатне користування за договором, з урахуванням нормального фізичного зносу вказаного об'єкта.

На виконання п. 1.1. договору про тимчасове безоплатне користування об'єктом нерухомості від 03.11.2009р., позивач 03.11.2009р. передав відповідачу у тимчасове безоплатне користування приміщення магазину загальною площею 78,6 м 2 , що потребує проведення ремонтних робіт, розташоване в АДРЕСА_1, що підтверджується актом приймання-передачі основних засобів в тимчасове безоплатне користування від 03.11.2009р. (а.с. 11), підписаним та скріпленим печатками обох сторін.

11.05.2010р. відповідач звернувся до позивача із заявою про дострокове розірвання договору позички про тимчасове безоплатне користування об'єктом нерухомості (а.с. 12), згідно якої ФОП ОСОБА_1 просив достроково, за згодою сторін, припинити (шляхом розірвання) дію договору позички про тимчасове безоплатне користування об'єктом нерухомості від 03.11.2009р., у зв'язку з тим, що вже тривалий час фактично не існує самого об'єкта оренди, а саме: магазину „ІНФОРМАЦІЯ_1", загальною площею 78,6 м 2 , що був розташований по АДРЕСА_1

20.05.2010р. позивач у відповідь на заяву відповідача про дострокове розірвання договору позички про тимчасове безоплатне користування об'єктом нерухомості надіслав на адресу відповідача лист № 122 від 20.05.2010р., який 21.05.2010р. отриманий ОСОБА_1, що підтверджується підписом останнього на повідомленні про врученні поштового відправлення (а.с. 14 на звороті), згідно якого позивач, з метою з'ясування обставин щодо твердження, що вже тривалий час не існує самого об'єкта користування, запропонував останньому прибути 25.05.2010р. до Миронівського Райст в м. Миронівна Київської області по вул. П. Комуни, 7.

20.05.2010р. комісією Миронівського Райст складено акт від 20.05.2010р. (а.с. 16) яким встановлено, що приміщення магазину „ІНФОРМАЦІЯ_1" загальною площею 78,6 м 2 , що знаходиться за адресою: с. Гулі Миронівського району Київської області повністю демонтоване -розібрано стіни, покрівля, вікна, двері, підлога, від приміщення магазину залишися лише бетонний фундамент, всі будівельні матеріали від розборки магазину вивезені.

01.06.2010р. позивач звернувся до відповідача претензією-вимогою № 124 від 01.06.2010р. (а.с. 17-18), яка 04.06.2010р. отримана ОСОБА_1, що підтверджується підписом останнього на повідомленні про врученні поштового відправлення (а.с. 19), згідно якого Миронівське районне споживче товариство вимагало від відповідача відновлення спірного магазину.

Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Суд встановив, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2011р. (головуючий суддя Тищенко О.В., судді Алданова С.О., Смірнова Л.Г.) (а.с. 42-48), яка набрала законної сили, у справі № 16/093-10 за позовом Миронівського районного споживчого товариства до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про зобов'язання повернути майно, встановлено, що з акту від 20.05.2010р., який складено членами правління Миронівського РайСТ за участю члена виконавчого комітету Владиславської сільської ради, вбачається, що приміщення магазину „ІНФОРМАЦІЯ_1", загальною площею 78,6 м.кв, що знаходиться за адресою: с. Гулі, Миронівського району Київської області повністю демонтовано: розібрано стіни, покрівля, вікна, двері, підлога, від приміщення магазину залишився лише бетонний фундамент, всі будівельні матеріали від розбирання магазину вивезені, об'єкт оренди (найму) зруйновано, цей факт підтверджується й самим відповідачем, відновити об'єкт нерухомості є неможливим, у позові відмовлено повністю, достягнуто з відповідача в доход Державного бюджету України 392грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги, стягнуто з позивача на користь відповідача 490грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Як вбачається з висновку судової будівельно-технічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 5290/11-42 від 27.06.2012р. (а.с.161-171) найбільш імовірна вартість приміщення магазину „ІНФОРМАЦІЯ_1" загальною площею 78,6 м.кв, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на момент його передачі (03.11.2009р.) згідно акту приймання-передачі основних засобів в тимчасове безоплатне користування від 03.11.2009р. Суб'єкту підприємницької діяльності -фізичної особі ОСОБА_1 без врахування вартості земельного компоненту становила 174 963грн.; найбільш імовірний розмір грошових коштів, необхідний для відновлення приміщення магазину „ІНФОРМАЦІЯ_1" загальною площею 78,6 м.кв, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на момент його передачі (03.11.2009р.) згідно акту приймання-передачі основних засобів в тимчасове безоплатне користування від 03.11.2009р. Суб'єкту підприємницької діяльності -фізичної особі ОСОБА_1 (розмір прямих (майнових) збитків, що були завдані (без врахування вартості інженерних мереж) в результаті руйнації вказаної не житлової будівлі) становить 165 754грн.

Предметом позову є вимога про стягнення 98 000грн. збитків.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 827 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. До договору позички застосовуються положення глави 58 „Найм (оренда)" Цивільного кодексу України.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 833 ЦК України користувач зобов'язаний повернути річ після закінчення строку договору в такому самому стані, в якому вона була на момент її передання.

Наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків (ч.ч. 1, 2 ст. 779 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). 3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків (ч.ч. 1, 2, 3 ст. 225 ГК України).

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Аналогічна позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 03.07.2012р. у справі № 5024/2462/2011.

Суд встановив, що станом на 03.11.2009р. відповідач отримав від позивача у користування приміщення магазину „ІНФОРМАЦІЯ_1" загальною площею 78,6 м.кв, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для організації торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами та здійснення господарської діяльності, у стані, що потребує проведення ремонтних робіт, що підтверджується актом приймання-передачі основних засобів в тимчасове безоплатне користування від 03.11.2009р., жодних претензій чи зауважень щодо того, що станом на момент прийняття вказаного майна (03.11.2009р.), самого об'єкту оренди не існує відповідачем заявлено не було; в силу положень п.п. 3.3., 3.3.4., 3.3.7. договору про тимчасове безоплатне користування об'єктом нерухомості від 03.11.2009р. на користувача покладено обов'язок із забезпечення належного збереження майна та здійснення заходів щодо підтримання об'єкту користування в належному стані; актом від 20.05.2010р. (а.с. 16), який складено членами правління Миронівського РайСТ за участю члена виконавчого комітету Владиславської сільської ради встановлено, що приміщення магазину „ІНФОРМАЦІЯ_1" загальною площею 78,6 м 2 , що знаходиться за адресою: с. Гулі Миронівського району Київської області повністю демонтоване -розібрано стіни, покрівля, вікна, двері, підлога, від приміщення магазину залишився лише бетонний фундамент, всі будівельні матеріали від розборки магазину вивезені; висновком судової будівельно-технічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 5290/11-42 від 27.06.2012р. (а.с.161-171) визначено, що найбільш імовірний розмір грошових коштів, необхідний для відновлення приміщення магазину „ІНФОРМАЦІЯ_1" загальною площею 78,6 м.кв, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на момент його передачі (03.11.2009р.) згідно акту приймання-передачі основних засобів в тимчасове безоплатне користування від 03.11.2009р. Суб'єкту підприємницької діяльності -фізичної особі ОСОБА_1 (розмір прямих (майнових) збитків, що були завдані (без врахування вартості інженерних мереж) в результаті руйнації вказаної не житлової будівлі) становить 165 754грн.; внаслідок неналежного виконання відповідачем обов'язку із забезпечення належного збереження майна та нездійснення заходів щодо підтримання об'єкту користування в належному стані (належних та допустимих доказів, у розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, належного виконання обов'язку із забезпечення збереження майна ФОП ОСОБА_1 суду не надано) позивачу завдано реальні збитки у розмірі 165 754грн.

Враховуючи вищевикладене та те, що суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення 98 000грн. збитків підтверджується наявними в матеріалах справи докази, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню на підставі п. 3.3.6. договору про тимчасове безоплатне користування об'єктом нерухомості від 03.11.2009р. та ч. 2 ст. 779 Цивільного кодексу України.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що останній як користувач спірного об'єкту нерухомості не використовував приміщення магазину „ІНФОРМАЦІЯ_1" загальною площею 78,6 м 2 , що знаходиться за адресою: с. Гулі Миронівського району Київської області, оскільки вказане приміщення фактично було вже зруйноване, а тому було непридатне для використання, з огляду на положення п. 1.3. договору про тимчасове безоплатне користування об'єктом нерухомості від 03.11.2009р., де передбачено, що об'єкт користування використовується користувачем для організації торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами та здійснення господарської діяльності та п. 3.3.7. договору, згідно якого користувач зобов'язаний самостійно та за власні кошти здійснювати заходи щодо підтримання об'єкту користування у стані не гіршому, ніж на моменту передачі його в тимчасове безоплатне користування за договором, з урахуванням нормального фізичного зносу вказаного об'єкта.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що п.п. 3.3., 3.3.12. договору передбачено обов'язок користувача застрахувати об'єкт користування протягом 30-календарних днів від дати оформлення договору, що відповідачем також зроблено не було.

Крім того, суд звертає увагу сторін на те, що згідно ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, тобто відповідач, при укладенні спірного договору мав можливість та повинен був передбачити можливість настання негативних наслідків своєї господарської діяльності.

Посилання відповідача на те, що договором про тимчасове безоплатне користування об'єктом нерухомості від 03.11.2009р., всупереч ст. 11 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", не було врегульовано питання щодо визначення ринкової вартості орендованого нерухомого майна шляхом оцінки об'єкта оренди, не приймаються судом, оскільки спірний договір не є договором оренди в розумінні Закону України „Про оренду державного та комунального майна"; на нього лише поширюється норми глави 58 „Найм (оренда)" Цивільного кодексу України, якими не передбачено обов'язку здійснювати оцінку об'єкта оренди перед укладенням договору оренди.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач, підписуючи спірний договір про тимчасове безоплатне користування об'єктом нерухомості від 03.11.2009р. та акт приймання-передачі основних засобів в тимчасове безоплатне користування від 03.11.2009р. погодив з позивачем ринкову вартість магазину у розмірі 98 000грн.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача (ч. 5 ст. 49 ГПК України).

Суд встановив, що позивачем - Миронівським районним споживчим товариством за проведення судової експертизи у справі сплачено 8 460грн., що підтверджується платіжним дорученням № 410 від 10.08.2011р. (а.с. 157).

Витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати за проведення судової експертизи, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Миронівського районного споживчого товариства (08800, Київська обл., Миронівський р-н., м. Миронівка, вул. Паризької комуни, буд. 7; код ЄДРПОУ 30349391) 98 000 (дев'яносто вісім тисяч) 00 коп. збитків, 8 460 (вісім тисяч чотириста шістдесят гривень) 00 коп. витрат за проведення експертизи, 980 (дев'ятсот вісімдесят гривень) 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість гривень) 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 17.07.2012р.

Суддя П.В. Горбасенко