Постанова

від 18.07.2012 по справі 17/140-б-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2012 р. Справа № 17/140-Б-10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М. -головуючого (доповідач у справі), Короткевича О.Є., Хандуріна М.І., розглянувши касаційні скаргипублічного акціонерного товариства "СЕБ Банк", м. Київ, та публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Херсон на постанову та ухвалувід 07.05.2012 р. Одеського апеляційного господарського суду від 15.03.2012 р. господарського суду Херсонської області у справі№ 17/140-Б-10 господарського суду Херсонської області за заявоюфізичної особи ОСОБА_5, м. Херсон дофізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Херсон провизнання банкрутом розпорядник майнаарбітражний керуючий Тетерич Н. В.

представники сторін в судове засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 16.09.2010 року порушено провадження у справі № 5023/10153/11 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (далі-Боржник, Підприємець) за заявою фізичної особи ОСОБА_5 в порядку норм ст.ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Херсонської області від 17.05.2011 року Підприємця було визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором призначено арбітражного керуючого Тетерич Н.В., якого було зобов'язано здійснити ліквідаційну процедуру і забезпечити виконання вимог Закону про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 15.03.2012 року (суддя -М.Б. Сулімовська) було задоволено скаргу ліквідатора Боржника -арбітражного керуючого Тетерич Н.В. на дії (бездіяльність) іпотекодержателів - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "СЕБ Банк" щодо скасування обмежень на нерухоме майно. При цьому, зобов'язано ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" вчинити дії щодо зняття заборони на відчуження об'єктів нерухомого майна, а саме належних Підприємцю двох об'єктів домоволодіння; а ПАТ "СЕБ Банк" зобов'язано вчинити дії щодо зняття заборони відчуження з об'єктів нерухомого майна -належних Боржнику квартир, шляхом виключення відповідних записів з Державного реєстру іпотек.

Не погодившись з цією ухвалою суду, публічне акціонерне товариство "СЕБ Банк" (далі -Себ Банк) звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Херсонської області від 15.03.2012 року в частині зобов'язання СЕБ Банк вчинити дії щодо зняття заборони відчуження та виключення запису про іпотеку з Державного реєстру іпотек щодо належного Боржнику нерухомого майна, яке є предметом іпотеки Себ Банку та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні скарги ліквідатору Боржника Тетерич Н.В. відмовити.

Також, не погодившись із вказаною ухвалою місцевого суду, публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - Райффайзен Банк Аваль) звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Херсонської області від 15.03.2012 року в частині зобов'язання Райффайзен Банк Аваль вчинити дії щодо зняття заборони відчуження та виключення запису про іпотеку з Державного реєстру іпотек щодо належного Боржнику нерухомого майна -домоволодіння, розташованого в м. Херсоні по вул. Запорізької, буд. 21, та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні скарги ліквідатору Тетерич Н.В. відмовити.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.05.2012 року (головуючий суддя -Жеков В.І., судді: Аленін О.Ю., Сидоренко М.В.) апеляційні скарги залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Херсонської області від 15.03.2012 року -без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями попередніх інстанцій, публічне акціонерне товариство "СЕБ Банк" та публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати ухвалу господарського суду Херсонської області від 15.03.2012 року, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.05.2012 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні скарги ліквідатора Тетерич Н.В. відмовити.

Касаційні скарги мотивовані порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема ст.ст. 628, 629 Цивільного кодексу України, ст. 17 Закону України "Про іпотеку", ст. 74 Закону України "Про нотаріат", ст.ст. 24, 25 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.

Обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Так, задовольняючи скаргу ліквідатора щодо бездіяльності іпотекодержателів майна Боржника, місцевий суд встановив, що в ході ліквідаційної процедури Підприємця було виявлено майно останнього, яке включено до ліквідаційної маси, умови його реалізації, склад та умови придбання погоджені комітетом кредиторів, а також щодо цього майна було проведено оцінку. На клопотання ліквідатора до Себ Банку до Райффайзен Банк Аваль, які є іпотекодержателями виявленого у Боржника нерухомого майна, щодо зняття на це майно обтяжень, вказані установи банків не надали згоду на це, зазначивши про умови надання цієї згоди - наявності реального покупця на це майно, щоб не відбулось відчуження без згоди банку. Також, місцевий суд зазначив, що після прийняття постанови про визнання Підприємця банкрутом скасування обтяжень щодо майна банкрута є безумовним, у протилежному випадку це позбавляє ліквідатора можливості виконувати повноваження у справі про банкрутство. Підтримуючи вказані висновки, апеляційний суд додав, що вчинення Райффайзен Банк Аваль перешкод ліквідатору полягає у тому, що банк ставить ліквідатору умови щодо порядку реалізації майна Боржника, що знаходиться у цього банку в іпотеці, та умови скасування відповідного обтяження.

Заперечуючи зазначені висновки судів, скаржники посилаються на порушення вимог Закону України "Про іпотеку", які встановлюють вичерпний перелік підстав для припинення іпотеки, а ліквідатором не наведено жодного доводу, яким чином наявність обтяження заважає йому проводити реалізацію майна Підприємця, що знаходиться в іпотеці. Також, скаржники зазначають, що припинення обтяження не відноситься до повноважень господарського суду у процедурі банкрутства.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із вказаними запереченнями скаржників, оскільки вони викладені з невірним тлумаченням норм діючого законодавства та без врахування порядку застосування норм цивільного законодавства під час провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до норм ч. 4 ст. 24 Закону про банкрутство господарський суд у ліквідаційній процедурі розглядає скарги на дії учасників ліквідаційної процедури незалежно від того, ким подана така скарга.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 23, ч. 1 ст. 25, ст.ст. 26, 29, 30, частин 5, 7 ст. 48 Закону про банкрутство, після визнання фізичної особи -підприємця банкрутом у разі призначення ліквідатора саме на нього покладається функція щодо розпорядження та реалізації виявленого в ході ліквідаційної процедури майна, яке підлягає включенню до ліквідаційної маси. При цьому, з метою недопущення одноособового розпорядження ліквідатором вказаним майном на свій власний розсуд та на визначених ліквідатором умовах та з метою належного захисту інтересів визнаних кредиторів у справі законодавець передбачив процедуру, відповідно до якої визначається порядок та умови продажу майна, що увійшло до ліквідаційної маси -ч. 1 ст. 26 Закону про банкрутство. До того ж, відповідно до норм вказаної статті, комітет кредиторів має право встановити інший, ніж передбачений нормами Закону про банкрутство порядок продажу майна банкрута. Разом з тим, з метою виконання ліквідатором належним чином покладених на нього функцій, у тому числі з реалізації майна банкрута, законодавець передбачив у якості наслідків визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури скасування арешту, накладеного на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інших обмежень щодо розпорядження майном боржника, а також недопущення накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута (ч. 1 ст. 23 загаданого закону). При цьому вказані наслідки наступають безумовно та незалежно від наявності про це клопотання або заперечення сторони або іншого учасника провадження у справі про банкрутство.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на засіданні комітету кредиторів Підприємця, яке відбулось 27.07.2011 року (т. 5 а.с. 27-35) та на яких, доречи був присутній представник СЕб Банку, ліквідатор оголосив свій звіт, у тому числі щодо виявленого майна Боржника, що підлягає включенню до ліквідаційної маси, а комітетом кредиторів були погоджені умови та порядок продажу цього майна Боржника.

У зв'язку із вищевикладеним та оскільки перебування майна в іпотеці обмежує права щодо розпорядження цим майном, є видом обтяження відповідно до норм ст.ст. 586, 587 Цивільного кодексу України, ст. 9 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 2, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а відповідно і обмежує ліквідатора у виконанні покладених на нього функцій та обов'язків у ліквідаційній процедурі, суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що відмова Себ Банку та Райффайзен Банк Аваль ліквідатору Підприємця у знятті заборони на відчуження об'єктів нерухомого майна, що є власністю Підприємця та перебуває в іпотеці у вказаних банків, або надання згоди на зняття цього обтяження під умовою суперечить викладеним вище нормам законодавства.

При цьому, слід зазначити, що посилання скаржників на норми Закону України "Про іпотеку" та інші норми діючого законодавства щодо порядку та умов припинення обтяження у вигляді іпотеки є неналежним у зв'язку із тим, що з моменту порушення справи про банкрутство до боржника підлягають застосуванню саме норми спеціального закону -Закону про банкрутство, у тому числі з моменту визнання боржника банкрутом стосовно майна банкрута діє визначений вище правовий режим (щодо розпорядження, реалізації, скасування обтяжень тощо) встановлений саме нормами цього закону.

До викладеного слід додати, що заперечуючи висновки судів про зобов'язання банків зняти обтяження щодо майна Підприємця, яке знаходиться в іпотеці цих банків, скаржники не враховують положення ч. 2 ст. 26 та ч. 1 ст. 49 Закону про банкрутство, відповідно до приписів яких кошти, отримані від продажу (реалізації) майна, що знаходиться у заставі (в іпотеці), направляються виключно для задоволення вимог заставодержателя. Такий висновок спростовує доводи скаржників щодо можливого порушення їх прав на майно, яке знаходиться в іпотеці згаданих банків та яке включено до ліквідаційної маси.

За цих підстав колегія суддів вважає обґрунтованим задоволення місцевим судом скарги ліквідатора Підприємця на бездіяльність Себ Банку та Райффайзен Банк Аваль та зобов'язання останніх вчинити дії щодо зняття заборони на відчуження належних Боржнику об'єктів нерухомого майна.

За таких обставин справи, касаційні вимоги публічного акціонерного товариства "СЕБ Банк" та публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" не знайшли свого підтвердження, не є обґрунтованими та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають, а тому оскаржувані ухвала та постанова цих судів підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 22, 23, 24, 25, 26, 29, 30, 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 9 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 2, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст.ст. 586, 587 Цивільного кодексу України та ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги публічного акціонерного товариства "СЕБ Банк" та публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.05.2012 р. та ухвалу господарського суду Херсонської області від 15.03.2012 р. у справі № 17/140-Б-10 залишити без змін.

Головуючий В.М. Коваленко

Судді О.Є. Короткевич

М.І. Хандурін

Постанову виготовлено та підписано 19.07.2012 року.