Ухвала

від 06.11.2012 по справі 17/140-б-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

У Х В А Л А

"06" листопада 2012 р. Справа № 17/140-Б-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М. Б., при секретарі Джафаровій М.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ПАТ "ФІДОБАНК" (правонаступник ПАТ "СЕБ Банк") на дії ліквідатора арбітражного керуючого Тетерич Н.В. у справі

за заявою фізичної особи ОСОБА_3, м. Херсон

до боржника фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Херсон

про визнання банкрутом

за участю представників сторін:

від кредитора: ПАТ "ФІДОБАНК": Казанцева С.А., довіреність №250 від 23.07.2012 р.,

від кредитора УПФУ в м. Херсоні: Лихошапко Д.М., представник за довіреністю № 28116/12 від 01.10.2012 р.

в с т а н о в и в:

Провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Херсон порушено ухвалою господарського суду Херсонської області від 16.09.2010р.

Постановою від 17.05.2011р. у справі №17/140-Б-10 боржника фізичну особу-підприємця ОСОБА_4, м. Херсон визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 6 місяців; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Тетерич Н. В., яку зобов'язано здійснити ліквідаційну процедуру банкрута і забезпечити виконання вимог, передбачених ст.ст. 25-32, 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою від 08.12.2011р. строк ліквідаційної процедури та повноваження ліквідатора Тетерич Н.В. продовжено на 12 місяців.

12 липня 2012р. до суду звернувся кредитор - ПАТ "СЕБ Банк", м.Київ зі скаргою на дії ліквідатора боржника Тетерич Н.В. Скаржник просить визнати незаконними дії ліквідатора щодо порушення умов продажу майна банкрута, що є предметом застави ПАТ "СЕБ Банк", зобов'язати ліквідатора Тетерич Н.В. розпочати процедуру реалізації нерухомого майна, а саме: однокімнатної квартири №2 та трикімнатної квартири №4, що розташовані у м.Херсоні по вул. 9 Січня, буд.7, з початку за ціною, що визначена експертним висновком та з дотриманням положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та Закону України "Про іпотеку"; а також визнати незаконними рішення комітету кредиторів в частині погодження витрат у процедурі банкрутства боржника та щодо встановлення порядку розподілу грошових коштів (протоколи зборів кредиторів №2 від 27.07.2011р., №5 від 02.07.2012р.).

04 вересня 2012 року від кредитора ПАТ "СЕБ Банк", м.Київ надійшло клопотання про заміну кредитора ПАТ "СЕБ Банк", м.Київ на публічне акціонерне товариство "ФІДОБАНК", м.Київ в зв'язку із зміною найменування.

Ухвалою суду від 21.09.2012р. здійснено заміну кредитора публічного акціонерного товариства "СЕБ Банк", м.Київ на публічне акціонерне товариство "ФІДОБАНК", м.Київ.

Скаргу на дії ліквідатора розглянуто в судових засіданнях 18.09.2012р. з оголошенням перерви до 21.09.2012р., 02.10.2012р. та 06.11.2012р.

Представник кредитора ПАТ "ФІДОБАНК" в судових засіданнях підтримала скаргу з підстав, викладених в заяві. Зокрема, зазначила, що, на думку банку, за вимогами окремих кредиторів, що ґрунтуються на договорах позики, судом не було перевірено фактичні правовідносини між ними та боржником, крім цього, кредитори ОСОБА_3 та ОСОБА_8, з огляду на однакові прізвища та по-батькові, є спорідненими особами. Що стосується безпосередньо скарги на дії ліквідатора, то представник кредитора вважає дії ліквідатора Тетерич Н.В. в частині продажу квартир, які є предметом іпотеки ПАТ "СЕБ Банк" такими, що суперечать вимогам Закону України "Про іпотеку" та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме, ліквідатор не мав права та належних повноважень на уцінку предметів іпотеки до 50%. Крім цього, кредитора та іпотекодержателя ПАТ "СЕБ Банк" не повідомлялося про торги (ні про перші, ні про другі) та не погоджувався розмір уцінки майна, що є порушенням приписів п.5 ст.3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". На думку кредитора, Закон України "Про іпотеку", де зазначено, що максимальний розмір уцінки майна, що є предметом іпотеки, не може перевищувати 25%, є спеціальним законом по відношенню до норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" і ліквідатор має керуватися саме цією нормою.

Також представник банку зазначила, що, на думку кредитора, ліквідатором без достатніх правових підстав та обґрунтування встановлюється такий порядок погашення заборгованості по черговості, що суперечить вимогам статті 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки направлення виручених коштів від реалізації заставного майна на погашення іншим кредиторам не дозволяється.

Крім цього, представник банку зауважила, що комітетом кредиторів були ухвалені незаконні рішення та правила, а саме: протоколом №1 від 21.04.2011р. (питання 3) був встановлений нічим не обґрунтований розмір додаткової винагороди арбітражного керуючого - 10%, не враховуючи 2 мінімальні заробітні плати відповідно до Закону про банкрутство. Протоколом №2 від 27.07.2011р. були затверджені спеціальні правила проведення цільових біржових торгів по відчуженню майна банкрута, якими була затверджена розстрочка або відстрочка по розрахункам за реалізоване майно до 90 днів, а також уцінка майна після проведення повторних торгів до 50% від первісної вартості майна, що було реалізоване. Також було затверджено несправедливі по вартості договори, що укладаються ліквідатором, зокрема, на юридичні послуги та оренду автотранспорту, що, на думку кредитора, свідчить про упередженість та заінтересованість ліквідатора. Протоколом №5 від 02.07.2012р. було погоджено витрати арбітражного керуючого та встановлений порядок розподілу коштів, в тому числі і від продажу майна, що є предметом іпотеки ПАТ "СЕБ Банк". У зв'язку з чим представник банку просить визнати незаконними вищенаведені рішення комітету кредиторів.

Ліквідатор боржника арбітражний керуючий Тетерич Н.В. проти задоволення скарги ПАТ "СЕБ Банк" на її дії заперечує. Свою правову позицію виклала у відзиві на скаргу (т.9 а.с.10-72), зокрема, посилаючись на те, що відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг", дія цього Закону, яким внесено зміни до деяких законодавчих актів, в тому числі і Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності. Оскільки кредитний договір було укладено 23.09.2008р., дія Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" від 22.09.2011р. №3795-VI на даний кредитний договір не поширюється. Ліквідатор зазначає, що нею було дотримано всі умови продажу майна, погоджені рішеннями комітету кредиторів №2 від 27.07.2011р. та №4 від 18.04.2012р., оголошення про продаж майна розміщувалось у засобах масової інформації, що підтверджується копіями примірників біржових бюлетенів та роздруківками з офіційного сайту біржі; договори, які укладені ліквідатором, згода на укладення яких дана комітетом кредиторів, відповідають вимогам чинного законодавства, а їх виконання підтверджено відповідними актами. У зв'язку з чим ліквідатор не вбачає порушення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та вважає, що скарга кредитора не підлягає задоволенню.

Розглянувши скаргу публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК", заслухавши пояснення ліквідатора та представників кредиторів, дослідивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.4 ст. 24 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії учасників ліквідаційної процедури.

Відповідно до ч.4 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.

Постановою господарського суду Херсонської області від 17.05.2011р. у справі №17/140-Б-10 боржника фізичну особу-підприємця ОСОБА_4, м. Херсон визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 6 місяців; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Тетерич Н. В., яку зобов'язано здійснити ліквідаційну процедуру банкрута і забезпечити виконання вимог, передбачених ст.ст. 25-32, 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою від 08.12.2011р. строк ліквідаційної процедури та повноваження ліквідатора Тетерич Н.В. продовжено на 12 місяців.

Згідно ч. 3 ст. 24 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор (ліквідаційна комісія) виконують свої повноваження до завершення ліквідаційної процедури в порядку, встановленому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу, реалізує майно банкрута для задоволення включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом та ін.

За актом прийому - передачі від 27.05.2011р. (т.4 а.с.15) банкрутом було передано ліквідатору нерухоме майно, в тому числі - однокімнатну квартиру №2 та трикімнатну квартиру №4, що розташовані в АДРЕСА_1.

27 травня 2011 року ліквідатором було включено до складу ліквідаційної маси вищезазначене нерухоме майно, про що складено відповідний акт включення майна банкрута до ліквідаційної маси (т.4 а.с.16).

Частиною 7 статті 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що продажу підлягає все майно громадянина-підприємця - банкрута, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси згідно з цим Законом.

Згідно частини 7 ст. 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції станом на момент винесення постанови), у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з чинним законодавством України не може бути звернено стягнення.

Згідно ч.1 ст.26 Закону про банкрутство, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що майно банкрута, що є предметом застави, включається до ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Отже, предмет іпотеки в даному випадку має бути включений до складу ліквідаційної маси.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 23, ч. 1 ст. 25, ст.ст. 26, 29, 30, частин 5, 7 ст. 48 Закону про банкрутство, після визнання фізичної особи - підприємця банкрутом у разі призначення ліквідатора саме на нього покладається функція щодо розпорядження та реалізації виявленого в ході ліквідаційної процедури майна, яке підлягає включенню до ліквідаційної маси. При цьому, з метою недопущення одноособового розпорядження ліквідатором вказаним майном на свій власний розсуд та на визначених ліквідатором умовах, з метою належного захисту інтересів визнаних кредиторів у справі, законодавець передбачив процедуру, відповідно до якої визначається порядок та умови продажу майна, що увійшло до ліквідаційної маси - ч. 1 ст. 26 Закону про банкрутство. До того ж, відповідно до норм вказаної статті, комітет кредиторів має право встановити інший, ніж передбачений нормами Закону про банкрутство, порядок продажу майна банкрута.

Як слідує з матеріалів справи, рішенням комітету кредиторів від 27.07.2011р. (протокол №2 - т.9 а.с.86-94) вирішено реалізацію майна банкрута здійснити через цільові біржові торги та затверджено Спеціальні правила на проведення цільових біржових торгів по відчуженню майна банкрута фізичної особи-підприємця ОСОБА_4; а рішенням комітету кредиторів від 18.04.2012р. (протокол №4 - т.9 а.с.100-104) - погоджено звіти про незалежну оцінку ринкової вартості майна банкрута, що увійшло до ліквідаційної маси.

На виконання рішення комітету кредиторів від 27.07.2011р. та від 18.04.2012р. (протоколи №№2, 4) 17.05.2012р. між ТБ "Херсонська обласна товарна біржа" та ліквідатором ФОП ОСОБА_4 арбітражним керуючим Тетерич Н.В. укладено договір про реалізацію майна, що увійшло до складу ліквідаційної маси, шляхом реалізації через цільові біржові торги. Договір укладено згідно порядку, встановленого рішенням комітету кредиторів №2 від 27.07.2011р. та №4 від 18.04.2012р.

20.04.2012р. між брокером ТБ "ХОТБ" - ПП "Теплобудінвест" та ліквідатором боржника арбітражним керуючим Тетерич Н.В., згідно порядку, встановленого рішеннями комітету кредиторів від 27.07.2011р. протокол №2 та від 18.04.2012р. протокол №4, укладено договір на брокерське обслуговування. 17.05.2012р. в доповнення до договору про брокерське обслуговування від 20.04.2012р. укладено Договір доручення (продаж майна), щодо продажу майна банкрута, що увійшло до ліквідаційної маси.

Цільові біржові торги з реалізації майна банкрута було призначено на 01.06.2012р., про що в біржовому бюлетені ТБ "Херсонська обласна товарна біржа" №5 від 22.05.2012р. та на офіційному сайті біржі опубліковано оголошення.

Листом від 01.06.2012р. брокер ТБ "ХОТБ" - ПП "Теплобудінвест" (т.9 а.с.115) повідомив ліквідатора, що цільові біржові торги, призначені на 01.06.2012р., з реалізації майна банкрута не відбулись у зв'язку з відсутністю заявок від покупців.

Повторні цільові біржові торги було призначено на 12.06.2012р., про що в біржовому бюлетені ТБ "Херсонська обласна товарна біржа" №7 від 01.06.2012р. та на офіційному сайті біржі було опубліковано відповідне оголошення.

Повторні біржові торги через відсутність заявок також не відбулись, про що ПП "Теплобудінвест" та ТБ " Херсонська обласна товарна біржа" листами від 12.06.2012р. повідомили ліквідатора (т.9 а.с.119, 120).

Повторні біржові торги було призначено на 25.06.2012р., оголошення про їх проведення опубліковано в біржовому бюлетені ТБ "Херсонська обласна товарна біржа" від 14.06.2012р. та на офіційному сайті біржі.

За результатами проведених 25.06.2012р. торгів складено протокол №Б-90/07-12 від 25.06.2012р., у відповідності до якого торги з реалізації квартири АДРЕСА_1 відбулись, ціна продажу майна - 344000,00 грн. та складено протокол №Б-91/08-12 від 25.06.2012р., у відповідності до якого торги з реалізації квартири АДРЕСА_2 відбулись, ціна продажу майна становить 181000,00 грн.

Що стосується заперечень скаржника на уцінку майна при проведенні повторних біржових торгів та порушення ліквідатором боржника вимог Закону України "Про іпотеку", де зазначено, що максимальний розмір уцінки майна, що є предметом іпотеки, не може перевищувати 25% і цей Закон є спеціальним по відношенню до норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а тому ліквідатор мав керуватися саме цією правовою нормою, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось, саме рішенням комітету кредиторів було затверджено Спеціальні правила проведення цільових торгів, якими погоджено порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна, в тому числі визначено порядок і розмір уцінки майна в разі проведення повторних біржових торгів. Отже рішення про уцінку майна при повторних торгах приймалось ліквідатором не самостійно, а на виконання рішення комітету кредиторів.

При цьому суд зазначає, що посилання скаржника на норми Закону України "Про іпотеку" щодо максимального розміру уцінки майна, що є предметом іпотеки, є неналежним у зв'язку з тим, що з моменту порушення справи про банкрутство до боржника підлягають застосуванню саме норми спеціального закону - Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у тому числі з моменту визнання боржника банкрутом стосовно майна банкрута діє визначений вище правовий режим (щодо розпорядження, реалізації тощо) встановлений саме нормами цього Закону.

Що стосується тверджень ПАТ "ФІДОБАНК" про допущення ліквідатором боржника арбітражним керуючим Тетерич Н.В. порушень приписів п.5 статті 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до якої на арбітражного керуючого (ліквідатора) покладається обов'язок повідомляти комітет кредиторів та кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, про час, місце та умови продажу заставного майна окремим рекомендованим листом з повідомленням про вручення, суд звертає увагу на наступне.

Обґрунтовуючи неправомірність дій ліквідатора щодо неповідомлення заставного кредитора про проведення торгів з продажу заставного майна, скаржник посилається на пункт 5 статті 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до якої арбітражний керуючий, крім іншого, зобов'язаний повідомляти комітет кредиторів та кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, про час, місце та умови продажу заставного майна окремим рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Наведена представником банку норма Закону про банкрутство викладена в редакції із змінами, внесеними відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" від 22.09.2011 року №3795-VI.

Суд зауважує, що відповідно до Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" від 22.09.2011 року №3795-VI, яким, крім іншого, внесено зміни в окремі статті Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.

Кредитний договір №48-840пн/49/08 між ПАТ "СЕБ Банк" (правонаступником якого є ПАТ "ФІДОБАНК") та боржником укладено 23.09.2008р. Отже, враховуючи, що кредитний договір між боржником та банком-кредитором укладено до набрання чинності цим Законом, посилання представника банку на норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" є безпідставними.

В скарзі на дії ліквідатора боржника арбітражного керуючого Тетерич Н.В. також йдеться і про порушення, на думку ПАТ "ФІДОБАНК", черговості погашення вимог кредиторів.

Так заявник вважає, що ліквідатором без достатніх правових підстав та обґрунтування встановлюється такий порядок погашення заборгованості по черговості, що суперечить вимогам статті 31 Закону про банкрутство, оскільки направлення виручених коштів від реалізації заставного майна на погашення іншим кредиторам не дозволяється, а першочергово має бути направлено на погашення вимог саме заставних кредиторів.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Особливості банкрутства суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина визначені ст. ст. 47 - 49 розділу VІ Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Статтею 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що відносини, пов'язані з банкрутством окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

При цьому суд звертає увагу, що спеціальне регулювання відносин даної категорії юридичних осіб полягає в тому, що при їх банкрутстві застосовуються норми розділу VІ Закону, а загальні норми Закону застосовуються субсидіарно - в частині, що не врегульована даним розділом, а також у випадках, прямо зазначених в Законі. Норми розділу VІ мають перевагу перед загальними нормами.

До окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності законодавець виділив громадянина, який здійснює підприємницьку діяльність (статті 47-49 Закону).

Про особливості задоволення вимог кредиторів громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, йдеться в статті 49 Закону про банкрутство. Даною нормою визначено і черговість задоволення вимог кредиторів, відповідно до якої вимоги кредиторів за зобов'язаннями, забезпеченими заставою майна громадянина-підприємця, задовольняються у третю чергу.

У зв'язку з чим твердження заявника про необхідність визначення черговості задоволення вимог кредиторів в порядку статті 31 Закону є безпідставними.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Отримані від реалізації майна банкрута, що передано в іпотеку ПАТ "ФІДОБАНК", кошти також будуть скеровані виключно на погашення вимог заставного кредитора. В даному випадку скаржником не доведено, що ліквідатором ці кошти скеровуються на погашення вимог інших кредиторів.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 12.07.2012р. у справі №17/140-Б-10 було здійснено розподіл коштів, отриманих від реалізації майна банкрута, що перебувало у заставі кредитора ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", та майна, що не перебувало у заставі. За рахунок майна, що не перебувало в заставі, було частково погашено витрати ліквідаційної процедури та вимоги кредиторів першої черги; кошти, отримані від реалізації заставного майна було частково скеровано на погашення витрат ліквідаційної процедури та погашення вимог заставного кредитора - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".

Таким чином, кошти, отримані від реалізації заставного майна, скеровуються ліквідатором на погашення витрат заставних кредиторів, а не кредиторів інших черг. Що стосується віднесення ліквідатором частини коштів, отриманих від реалізації заставного майна, на погашення витрат ліквідаційної процедури, то, відповідно до приписів статті 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", до задоволення вимог кредиторів із коштів, внесених на депозит нотаріальної контори або приватного нотаріуса, відшкодовуються витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство громадянина-підприємця і виконанням постанови господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом.

Крім цього, відповідно до положень статті 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кошти, отримані від продажу майна громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, а також наявні у нього кошти у готівковій формі вносяться на депозитний рахунок нотаріальної контори або приватного нотаріуса та використовуються за рішенням господарського суду, який визнав громадянина-підприємця банкрутом.

Станом на день розгляду скарги на дії ліквідатора господарським судом не виносилась ухвала про розподілення коштів, отриманих від реалізації майна банкрута, що є предметом застави ПАТ "ФІДОБАНК".

Щодо зауважень скаржника про встановлення ліквідатору боржника додаткової винагороди суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до пунктів 12-13 статті 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат.

Кредитори мають право встановлювати і виплачувати арбітражному керуючому за результатами його діяльності додаткову винагороду, розмір якої затверджується господарським судом.

Рішенням комітету кредиторів від 21.04.2011р. (протокол №1) було встановлено розмір оплати послуг арбітражного керуючого Тетерич Н.В. - дві мінімальні заробітні плати за кожен місяць виконання повноважень, а також розмір винагороди арбітражного керуючого 10% від продажної ціни всього реалізованого майна боржника.

Постановою господарського суду Херсонської області від 17.05.2011р. про визнання боржника банкрутом було затверджено встановлений комітетом кредиторів розмір оплати послуг арбітражного керуючого та розмір додаткової винагороди. Дана постанова набрала законної сили і не була оскаржена жодним з кредиторів, в тому числі і ПАТ "ФІДОБАНК".

Що стосується укладених ліквідатором договорів про надання юридичних послуг та оренди автомобілю і офісу, то, за приписами статті 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" арбітражний керуючий має право залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірних засадах інших осіб та спеціалізовані організації з оплатою їх діяльності за рахунок боржника, якщо інше не встановлено цим Законом чи угодою з кредиторами. Рішенням комітету кредиторів від 27.07.2011р. (протокол №1 -т.9 а.с.86-94) погоджено договори, укладені ліквідатором.

В додатку до відзиву на скаргу на дії ліквідатора арбітражним керуючим Тетерич Н.В. надано копії договорів, акти приймання-передачі орендованого приміщення та акти приймання-передачі виконаних робіт (т.9 а.с.133-144).

Зважаючи на викладене суд зауважує, що кредитором ПАТ "ФІДОБАНК" не надано суду жодних доказів, у розумінні статті 36 Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про упередженість та заінтересованість ліквідатора при укладенні даних договорів.

Підпунктами 1, 2, 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В свою чергу ст. 6 Конституції України встановлено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення учасників судового процесу, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.43 ГПК України, суд дійшов висновку, що скарга кредитора ПАТ "ФІДОБАНК" на дії ліквідатора боржника арбітражного керуючого Тетерич Н.В. стосовно порушення нею, на думку заявника, вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під час виконання обов'язків ліквідатора задоволенню не підлягає.

Враховуючи, що судом відмолено в задоволенні скарги на дії ліквідатора Тетерич Н.В., вимога кредитора ПАТ "ФІДОБАНК" про зобов'язання ліквідатора Тетерич Н.В. розпочати процедуру реалізації нерухомого майна, а саме: однокімнатної квартири №2 та трикімнатної квартири №4, що розташовані в АДРЕСА_1 з початку, за ціною, що визначена експертним висновком та з дотриманням положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та Закону України "Про іпотеку" задоволенню не підлягає.

Що стосується заперечень банку на вимоги окремих кредиторів, то суд зауважує, що вимоги всіх кредиторів до боржника були розглянуті та встановлені судом; ухвалою від 15.02.2011р. визнано вимоги кредиторів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4. та затверджено реєстр вимог кредиторів. Дана ухвала набрала законної сили та не була оскаржена ні в апеляційному ні в касаційному порядку.

Посилання заявника на те, що кредитори ОСОБА_3 та ОСОБА_8, з огляду на однакові прізвища та по-батькові, є спорідненими особами, судом до уваги не приймається, оскільки чинне законодавство не містить приписів, згідно з якими при встановлені такого факту слід відмовляти у визнанні грошових вимог відповідних кредиторів.

Крім того слід зазначити, що в даному випадку банком не обґрунтовано, яким чином вищенаведене впливає на розгляд скарги на дії ліквідатора.

Щодо клопотання ПАТ "ФІДОБАНК" про визнання незаконними рішень комітету кредиторів фізичної особи-підприємця ОСОБА_4. №2 від 27.07.2011р. та №5 від 02.07.2012р. щодо погодження витрат у процедурі банкрутства боржника та встановлення порядку розподілу грошових коштів, суд відмовляє у їх задоволенні, оскільки рішення зборів кредиторів не може визнаватись господарським судом недійсним, так як за своєю правовою природою не є актом юридичної особи, державного чи іншого органу. Суд дає оцінку цим рішенням та враховує їх резолюції у прийнятті судових актів у справі, якщо такі рішення відповідають приписам чинного законодавства. Вказана правова позиція закріплена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009р. "Про судову практику в справах про банкрутство".

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3-1, 24, 25, 41, 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 36, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

1. В задоволенні скарги кредитора публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК", м.Київ на дії ліквідатора фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 арбітражного керуючого Тетерич Н.В. щодо визнання незаконними дій ліквідатора Тетерич Н.В. щодо порушення умов продажу майна банкрута, а саме: однокімнатної квартири №2 та трикімнатної квартири №4, що розташовані в АДРЕСА_1, відмовити.

2. В задоволенні клопотання кредитора публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК", м.Київ щодо зобов'язання ліквідатора фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 арбітражного керуючого Тетерич Н.В. розпочати процедуру реалізації нерухомого майна, а саме: однокімнатної квартири №2 та трикімнатної квартири №4, що розташовані в АДРЕСА_1, з початку, за ціною, що визначена експертним висновком, та з дотриманням положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та Закону України "Про іпотеку" відмовити.

3. В задоволенні клопотання кредитора публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК", м.Київ щодо визнання незаконним рішення комітету кредиторів щодо погодження витрат у процедурі банкрутства боржника, оформленого протоколом №2 від 27.07.2011р. (питання №3) відмовити.

4. В задоволенні клопотання кредитора публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК", м.Київ щодо визнання незаконним рішення комітету кредиторів щодо встановлення порядку розподілу грошових коштів, оформленого протоколом №5 від 02.07.2012р. (питання №4) відмовити.

5. В задоволенні клопотання кредитора публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК", м.Київ щодо визнання незаконним рішення комітету кредиторів щодо погодження витрат у процедурі банкрутства боржника, оформленого протоколом №2 від 27.07.2011р. (питання №3) відмовити.

6. Ухвалу направити кредиторам, ліквідатору Тетерич Н.В.

Суддя М.Б. Сулімовська

Повний текст ухвали

складено та підписано

12.11.2012р.