Ухвала

від 12.01.2012 по справі 11-51/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №11-51/12 12.01.2012 12.01.2012 12.01.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-51/2012 Головуючий суду І інстанції

Категорія: ч. 1 ст.115 КК України суддя Алексєєв А.П..

Доповідач апеляційної інстанції

Чебанова-ГубарєваН.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Ржепецького О.П.

суддів: Чернявського А.С.,Чебанової-Губарєвої Н.В.

за участю прокурора: Краснікової К.Г.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 жовтня 2011 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Знам'янка Кіровоградської області, громадянин України, зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1, раніше не судимий

засуджений за ч. 1 ст. 115 КК України на 9 років 6 місяців позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 р., близько 15год. 40 хв., він, будучи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в кімнаті АДРЕСА_2, скоїв злочин за наступних обставин.

В зазначений час в зазначеному місці між ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_3 на ґрунті раптово виниклих неприязних відношень виникла сварка, в ході якої у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, направлений на умисне вбивство ОСОБА_3Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_1 в ході сварки дістав ніж, який мав при собі, та умисно наніс ОСОБА_3 удар ножем в область грудної клітини, чим спричинив тілесне ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини з пошкодженням м'яза серця.

Згідно з висновком експерта № 768 від 08.06.2011р. смерть ОСОБА_3 настала від гострої втрати крові, яка розвилася в результаті проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини зліва з пошкодженням м'яза серця, яке ускладнилося геморагічним шоком.

В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду змінити та перекваліфікувати його дії. Вважає, що вбивство потерпілого він вчинив з необережності, перевищуючи межи необхідної оборони. При цьому оспорює висновки судово-психіатричної експертизи і просить призначити стаціонарну судово-психіатричну експертизу для визначення його психічного стану на час скоєння злочину. Крім того, засуджений просить пом'якшити призначене судом покарання або застосувати міри медичного характеру. Вказує, що під час затримання та надання пояснень як підозрюваний, він був позбавлений права на захист.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення вироку без зміни, вивчивши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.

Винність ОСОБА_1 в умисному заподіянні смерті іншій людині, за обставинами, які зазначені у вироку, доведена дослідженими судом доказами.

Так, засуджений ОСОБА_1 в судовому засіданні визнав вину частково і пояснив, що ОСОБА_3 намагаючись його (ОСОБА_1.) вдарити, схопив за шию та став душити, він не міг вирватися. Коли ОСОБА_3 його відпустив, він його вдарив ножем, якій був у нього в правій руці.

Такі ж пояснення засуджений давав і на досудовому слідстві. При відтворені обстановки та обставин події та при допиті в якості підозрюваного ОСОБА_1 детально пояснив, що находившись в кімнаті АДРЕСА_2, він побачив, як ОСОБА_3 вдарив ОСОБА_4 і став з'ясовувати у ОСОБА_3, навіщо той це зробив. ОСОБА_3 схопив його рукою за шию, він в цей час дістав з правої кишені своїх штанів розкладний ніж, розклав його, і вдарив ним в область грудної клітини знизу уверх, від удару ОСОБА_3 убрав свою руку з його шиї (а. с. 53-55, 65-67),

Разом з тим, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5 пояснили, що коли ОСОБА_6 схопив засудженого за шию, то останній дістав ніж та вдарив ним ОСОБА_3 в область грудної клітини. ОСОБА_6 тримав ОСОБА_1 за шию не більше 10 секунд, коли він відпустив підсудного, той утік з кімнати.

Мотивуючи висновки про винність ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого йому злочину, суд обґрунтовано послався на показання вказаних свідків, які детально розповіли про обставини вчинення цього злочину і не є суперечливими.

Ці показання свідків знаходяться у повній відповідності з іншими доказами, які суд дослідив в судовому засіданні. Зокрема, протоколом огляду місця події, з якого вбачається, що в кімнаті АДРЕСА_2 виявлені плями бурого кольору, схожі на кров, вилучені кофта та доріжка з плямами бурого кольору (а. с. 8-12) та протоколом огляду предметів, з якого вбачається, що при огляді на двох куртках, доріжці та штанах виявлені плями бурого кольору не визначеної форми (а. с. 121-122), виникнення яких, відповідно до висновків судово-імунологічних експертиз № 133 від 26.05.2011 р. та № 134 від 27.05.2011 р., не виключається від ОСОБА_3 (а. с. 89-93, 99-103).

З протоколу огляду трупа з фото таблицею вбачається, що у ОСОБА_3 виявлено тілесне пошкодження у вигляді колото-різаної рани в області грудної клітини (а. с. 3-6).

За висновком судово-медичної експертизи № 768 від 08.06.2011 р., смерть ОСОБА_3 наступила від гострої кровотечі, яка розвилася в результаті проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини зліва з пошкодженням м'яза серця, яке ускладнилося геморагічним шоком, між тілесними ушкодженнями у ОСОБА_3 та настанням смерті є прямий причинний зв'язок (а. с. 109-111).

Як встановив суд, ОСОБА_1, в той час, як ОСОБА_3 схопив його за шию, наніс останньому удар ножем, якій знаходився в кишені його штанів, в область грудної клітини, ОСОБА_6 прибрав руку з шиї ОСОБА_1 і, той злякавшись, одразу ж вибіг з кімнати.

Ці дії засудженого суд обґрунтовано розцінив як умисні, що спростовує доводи апеляції про спричинення потерпілому цих тілесних ушкоджень з необережності, перевищуючи межи необхідної оборони.

Таким чином, суд всебічно та повно дослідив обставини справи і прийшов до обґрунтованого висновку про винність засудженого ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст.115 КК України.

Доводи, які засуджений наводить стосовно висновків судово-психіатричної експертизи, які викликають у нього сумнів та його прохання призначити стаціонарну судово-психіатричну експертизу для визначення його психічного стану на час скоєння злочину не переконливі, оскільки за довідкою Знам'янської районної поліклініки, ОСОБА_1 до лікаря психіатра за медичною допомогою не звертався і на обліку не перебуває (а. с. 146).

До то ж, відповідно до акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи, ОСОБА_1 хронічним психічним захворюванням не страждає, а виявляє ознаки легкої розумової відсталості з поведінковими порушеннями. В період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, у нього не відмічалося ознак будь-якого тимчасового психічного розладу. Ступінь виразу порушень така, що в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, не позбавила його здібності віддавати собі звіт в своїх діях та керувати ними. В застосуванні до нього примусових засобів медичного характеру не потребує.

Враховуючи наведене, а також те, що під час як досудового слідства так і в ході вивчення письмових доказів в суді першої інстанції, ОСОБА_1 а ні надавав критичної оцінки висновку судово-психіатричної експертизи а ні заявляв клопотань щодо призначення стаціонарної судово-психіатричної експертизу для визначення його психічного стану на час скоєння злочину, судова колегія вважає, що висновки щодо психічного стану ОСОБА_1, які містяться в матеріалах справи не викликають сумніву, і додаткової перевірки не потребують.

При вирішенні питання про покарання, суд врахував ступінь тяжкості скоєного злочину, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів; данні про особу засудженого, який задовільно характеризується за місцем навчання та за місцем проживання, не перебуває на обліку у нарколога та психіатра; обставину, яка обтяжує покарання - скоєння злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Враховуючи викладені обставини, покарання, призначене в межах санкції ч. 1 ст. 115 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Стосовно твердження засудженого про порушення його права на захист під час затримання та надання ним пояснень як підозрюваного, то відповідно протоколу його допиту як підозрюваного, ОСОБА_1 був допитаний в присутності адвоката Долгова А.Г., від послуг якого він в подальшому відмовився. Протягом досудового слідства всі процесуальні дії, які вимагали присутності ОСОБА_1 проводилися за участю адвоката, тому й доводи ОСОБА_1 про порушення його права на захист є неспроможними.

Таким чином, підстав для скасування вироку, про що йдеться в апеляції, колегія суддів не вбачає, а наведені з зазначеного приводу у апеляції доводи, не підтверджені матеріалами справи.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 жовтня 2011 року, у відношенні ОСОБА_1, залишити без зміни.

Головуючий:

Судді: