Постанова

від 30.09.2008 по справі 11/7809

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський,

3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "30" вересня 2008 р.                                                         

Справа №  11/7809

Житомирський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                       

при

секретарі                                                

             ,

за

участю представників сторін:

від

позивача: Туніка Ю.М. - представника за довіреністю від 01.09.2005р.,

від

відповідача: не з'явився,

від

третьої особи: не з'явився,

розглянувши

апеляційну скаргу Приватного підприємства "Михалич і Ко",

смт.Вороновиця Вінницького району Вінницької області

на

рішення господарського суду Хмельницької області

від

"10" квітня 2008 р. у справі № 11/7809 (суддя Радчення Д.І.)

за

позовом Приватного підприємства "Михалич і Ко", смт.Вороновиця

Вінницького району  Вінницької

області 

до

Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Славута Хмельницької області

за

участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на

стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотроїцькмолпром",

м.Мелітополь Запорізької області

про

стягнення 12625,00 грн.,

 ВСТАНОВИВ:

  Рішенням господарського

суду Хмельницької області від 10.04.2008р. у справі №11/7809 в задоволенні

позову Приватного підприємства "Михалич і Ко" (смт.Вороновиця

Вінницького району Вінницької області) до Суб'єкта підприємницької діяльності

ОСОБА_1 (м. Славута Хмельницької області) за участю третьої особи, яка не

заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства

з обмеженою відповідальністю "Новотроїцькмолпром" (м.Мелітополь

Запорізької області) про стягнення 12625,00 грн. відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з

апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення суду першої інстанції скасувати

та прийняти нове рішення.

В апеляційній скарзі (а.с.70) позивач зазначає, що рішення суду

першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, неповним

з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом першої

інстанції висновки, не відповідають цим обставинам, зокрема:

- судом першої інстанції невірно визначено характер правовідносин,

що виникли між сторонами, оскільки в оскаржуваному рішенні суд вказує, що між

сторонами виникли правовідносини за договором транспортного експедирування, які

регулюються положеннями глави 65 ЦК України, тоді як між Приватним

підприємством "Михалич і Ко" та Суб'єктом підприємницької діяльності

ОСОБА_1 виникли відносини за договором перевезення, що вбачається з

договору-заявки на представлення транспортних послуг №060/1 від 24.07.2007р. та

ліцензії, виданої ПП"Михалич і Ко" на здійснення транспортних

перевезень вантажу;

- посилання місцевого господарського суду в рішенні на те, що в

міжнародній товарно-транспортній накладній А№0525160 є посилання на договір №60

від 26.07.2007р., який не відповідає представленому позивачем договору-заявці

№060/1 від 24.07.2007р., на думку позивача, свідчить про неповне з'ясування

судом обставин справи, оскільки міжнародна товарно-транспортна накладна

А№0525160 складалась між відправником товару (Товариством з обмеженою

відповідальністю "Новотроїцькмолпром") та його отримувачем (СПД

ОСОБА_2) і зазначений в цій накладній договір №60 від 26.07.2007р., як вважає

останній, був укладений між цими ж особами, а не між сторонами у даній справі;

- судом не враховано, що підприємцем ОСОБА_1 було проплачено

12625,00 грн. за надані послуги перевезення, а вантаж доставлено отримувачу -

підприємцю ОСОБА_2.

Представник позивача в засіданні суду підтримав доводи апеляційної

скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції таким, що прийняте з порушенням

норм чинного законодавства та неповним з'ясуванням всіх обставин справи,

просить його скасувати та прийняти новий судовий акт, яким позов задовольнити.

Відповідач в запереченнях на апеляційну скаргу вх.№02-01/5265/08

від 21.08.2008р. (а.с.81-82) зазначає, зокрема, що:

- позивачем в порушення приписів ст.ст.33, 34 ГПК України не було

доведено факту здійснення спірного перевезення на підставі договору з СПД

ОСОБА_1 та факту належного виконання ним своїх зобов'язань за договором -

доставки вантажу вантажоодержувачу;

- не відповідає дійсності й посилання скаржника на те, що факт

доставки вантажу (належного виконання ним своїх зобов'язань) підтверджується

міжнародною товарно-транспортною накладною CMR №0525160 із відміткою СПД

ОСОБА_2. про отримання вантажу, оскільки зазначена накладна містить лише

відтиск печатки СПД ОСОБА_2., але окрім печатки міжнародна товарно-транспортна

накладна CMR має містити і підпис цієї особи та відмітку про отримання вантажу,

які на CMR №0525160 відсутні;

- крім того, позивачем не надано суду свого примірнику міжнародної

товарно-транспортної накладної CMR №0525160, а було надано примірник накладної

вантажоодержувача що, на думку відповідача, ставить під сумнів факт доставки

вантажу і передачі відповідних супровідних документів вантажоодержувачу;

- в міжнародній товарно-транспортній накладній CMR №0525160 є

посилання на договір №060 від 26.07.2007р., тоді як позивач посилається на

здійснення перевезень на підставі договору №060/1 від 24.07.2007р.;

- в укладеному між сторонами договорі зазначено, що ПП

"Михалич і Ко" зобов'язується здійснити перевезення автомобілем

"Рено", д/з НОМЕР_1, п/пр НОМЕР_2 (водій ОСОБА_3), проте зазначений

договір містить подальші виправлення щодо марки автомобілю та прізвища водія,

які не підтверджені підписом СПД ОСОБА_1;

- твердження позивача про те, що прийняття СПД ОСОБА_1 виконаного

ним перевезення підтверджується частковою оплатою в сумі 12625,00 грн., які

входять в суму 37875,00 грн., перераховану позивачу СПД ОСОБА_1 згідно

платіжного доручення №264, є безпідставним, оскільки, як вбачається з виписки

із рахунку позивача, зазначені кошти були перераховані йому ще до направлення

ним автомобіля на завантаження, тобто до початку виконання перевезення, а тому

факт перерахування грошових коштів авансом до початку виконання робіт не може

свідчити про те, що роботи були виконані й прийняті замовником.

Відповідач та третя особа в засідання суду не з'явились, про

причини своєї неявки суд не повідомили.

Вищий арбітражний суд України в своєму роз'ясненні від

18.09.1997р. №02-5/289 "Про деякі питання практики застосування

Господарського процесуального кодексу України" звернув увагу судів на те,

що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце

її розгляду судом, якщо процесуальні документи судом надіслано за поштовою

адресою, зазначеною у позовній  заяві.

Житомирським апеляційним господарським судом ухвали від

14.05.2008р. та від 21.08.2008р. надсилались СПД ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1,

що відповідає зазначеній у витязі з ЄДРПОУ №НОМЕР_3 (а.с.24), а також, й,

зокрема, у довіреності, що видавалась ОСОБА_1 своєму представникуОСОБА_4

(а.с.45).

Крім того, в засіданні суду 21.08.2008р. був присутній представник

відповідача ОСОБА_4, який заперечив проти апеляційної скарги, у тому числі

письмово (а.с.81-82), та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції, вважає

рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим й таким, що прийняте зі

з'ясуванням усіх обставин справи, просить залишити його без змін, а апеляційну

скаргу - без задоволення.

Враховуючи, що відповідач та третя особа про дату, час та місце

судового розгляду були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення

про вручення поштового відправлення ТОВ "Новотроїцькмолпром" та

реєстр відправки рекомендованої кореспонденції Житомирського апеляційного

господарського суду від 27.08.2008р. (а.с.88-89), а також з огляду на приписи

ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, участь в

судовому засіданні 21.08.2008р. представника відповідачки та викладення її

позиції в запереченнях на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що

нез'явлення в засідання суду представників відповідача та третьої особи, а

також неподання третьою особою письмового відзиву на апеляційну скаргу, не

перешкоджають переглядові справи в судовому засіданні 30.09.2008р.

Заслухавши пояснення представників сторін в судових засіданнях

21.08.2008р. та 30.09.2008р., розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи

апеляційної скарги, перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку

обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність

застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального

права при прийнятті оскарженого рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна

скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватному підприємству

"Михалич і Ко" 11.01.2005р. було видано ліцензію Державного

департаменту автомобільного транспорту Міністерства транспорту та зв'язку

України НОМЕР_4 (а.с.50) для надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів

автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з

перевезення пасажирів та їх багажу на таксі); дозволено внутрішні та міжнародні

перевезення вантажів зі строком дії до 14.01.2010р.

24.07.2007р. між Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1

(Експедитором) та Приватним підприємством "Михалич і Ко"

(Перевізником) було укладено договір-заявку №060/1 на надання транспортних

послуг (а.с.19), відповідно до п.1.1 якого Перевізник надає Експедитору

транспортні послуги для перевезення вантажу по маршруту згідно умов, визначених

даним договором-заявкою, у відповідності з діючим законодавством України,

вимогами міжнародних конвенцій та угод в галузі міжнародних перевезень.

Згідно друкованого шрифту розділу 2 (п.2.1 та п.2.3)

договору-заявки послуги з перевезення надаються автомобілем марки

"Рено", р.н. НОМЕР_1, н/пр НОМЕР_2, водій - ОСОБА_3, по маршруту:

Херсонська область, м.Нова Каховка - Казахстан, м.Астана, дата та адреса подачі

транспортного засобу під завантаження - 8 год. 00 хв., 30.07.2007р., Херсонська

область, м.Каховка, пров.Дніпровський, 18, сирзавод.

Виправлення ж в п.2.1 договору (рукописні) вказують на інші марку

та номер автомобіля, а також прізвище водія, яким буде здійснюватись

перевезення, а саме: автомобіль "Рено", р.н. НОМЕР_5, п/пр 1НОМЕР_6,

водій - ОСОБА_5.

Пунктом 3.1 договору-заявки сторони передбачили, що вартість

послуг складає 25250,00 грн. по безготівковому рахунку, 50% - в день замитнення

та 50%  на протязі п'яти банківських днів

після надання рахунку, акту виконаних робіт та оригіналу СМР.

На підставі вказаного договору Приватним підприємством

"Михалич і Ко" було виписано СПД ОСОБА_1 рахунок-фактуру №СФ-0000189

від 31.07.2007р. на загальну суму 25250,00 грн. (а.с.5).

При цьому, рахунок містив посилання саме на автомобіль

"Рено", р.н. НОМЕР_5, н/пр 1НОМЕР_6, що має здійснити перевезення по

маршруту Нова Каховка - Астана.

Цей автомобіль та напівпричіп належать Приватному підприємству

"Михалич і Ко", про що свідчать свідоцтва про реєстрацію

транспортного засобу НОМЕР_7, НОМЕР_8 (а.с.48).

Як вбачається з матеріалів справи, 31.07.2007р. СПД ОСОБА_1 на

виконання п.3.1 договору-заявки №060/1 від 24.07.2007р. (в день замитнення - згідно

міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) №0525160, а.с.4) було

перераховано на рахунок Приватного підприємства "Михалич і Ко"

37875,00 грн. (банківська виписка, а.с.49) згідно рахунків-фактур №СФ-0000163

від 29.06.2007р. та №СФ-0000189 від 31.07.2007р.

Отже, в складі зазначених 37875,00 грн. було сплачено й 12625,00

грн. - 50% за договором-заявкою №060/1 від 24.07.2007р.

Зобов'язання по перевезенню на підставі договору-заявки №060/1 від

24.07.2007р. по маршруту Нова Каховка - Астана було виконано Приватним

підприємством "Михалич і Ко" й вантаж доставлено та отримано

одержувачем - підприємцем ОСОБА_2., що підтверджується міжнародною

товарно-транспортною накладною (CMR) А№0525160 (а.с.4), яка містить, зокрема, й

відтиск печатки останнього.

Ця обставина також стверджується й актом від 13.08.2007р. за

підписом й печаткою підприємця ОСОБА_2 (а.с.60), який, зокрема, містить

посилання на перевізника - ПП "Михалич і Ко", водія - ОСОБА_5, марку

та номер автомобіля - "RENAULT" з рефрижератором р.н. НОМЕР_6.

Проте, підприємець ОСОБА_1 не перерахувала решту - 50% вартості

послуг з перевезення (на виконання п.3.1 договору-заявки №060/1 від

24.07.2007р.), незважаючи на те, що 21.08.2007р. на ім'я ОСОБА_1 приватним

підприємством "Михалич і Ко" 

відповідно до умов названого пункту 3.1 договору-заявки №060/1 було

надіслано НОМЕР_7 , акт виконаних робіт, рахунок №189 від 31.07.2007р., як

вбачається з опису вкладення до рекомендованого листа та повідомлення про

вручення поштового відправлення (а.с.6-7).

10.10.2007р. (згідно дати на штемпелі відділення поштового зв'язку

на конверті, а.с.12) Приватне підприємство "Михалич і Ко" звернулось

до господарського суду Хмельницької області з позовом до Суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення на його користь з останньої

25250,00 грн. боргу за надані транспортні послуги (а.с.2).

В ході розгляду справи в суді першої інстанції позивач заявою від

13.02.2008р. (а.с.55) зменшив суму позовних вимог та просив стягнути з

відповідачки 12625,00 грн., оскільки в зв'язку з проведенням звірки розрахунків

було встановлено, що відповідачка частково розрахувалась в сумі 12625,00 грн.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 21.02.2008р.

(а.с.54) було задоволено заяву СПД ОСОБА_1 вх.№01-24/1705 від 28.01.2008р.

(а.с.40) та залучено до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на

предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю

"Новотроїцькмолпром".

Як вже вказувалось в цій постанові, рішенням господарського суду

Хмельницької області від 10.04.2008р. (а.с.66-67) в позові було відмовлено (з

врахуванням позиції відповідача, викладеної в запереченнях останнього, а.с.

63-64) за мотивами недоведеності позивачем належними і допустимими доказами

наявності заборгованості в сумі 12625,00 грн. за договором-заявкою №060/1 від

24.07.2007р.

Проте, судова колегія апеляційного господарського суду не

погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу майнові

зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються

Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених

Господарським кодексом України.

Стаття 11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права

та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного

законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за

аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є

договори та інші правочини.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована

на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.509 цього ж Кодексу зобов'язанням є правовідношення, в

якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони

(кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу,

сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право

вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Проаналізувавши характер правовідносин, що виникли між сторонами,

суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що на підставі договору-заявки

від 24.07.2007р. №060/1 між Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та

Приватним підприємством "Михалич і Ко" виникли правовідносини за

договором перевезення, які регулюються главою 64 ЦК України.

При цьому, судова колегія вважає, що господарський суд першої

інстанції дійшов помилкового висновку про те, що між сторонами виникли

правовідносини за договором транспортного експедирування, враховуючи, що:

- згідно ст.929 Цивільного кодексу України за договором

транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату

і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання

визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу;

- отже, з огляду на приписи вказаної статті правовідносини за

договором транспортного експедирування виникають між власником вантажу та

особою, яка зобов'язується виконати або організувати перевезенням вантажу,

тобто, в даному випадку, між ТОВ "Новотроїцькмолпром" та СПД ОСОБА_1

Згідно ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна

сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною

(відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право

на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за

перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням

транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого

транспортними кодексами (статутами).

Частина 1 статті 917 ЦК України передбачає, що перевізник

зобов'язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений

договором.

Відповідно до ст.919 ЦК України перевізник зобов'язаний доставити

вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений

договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами

(статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються

відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Згідно ст.920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що

випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність,

встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом,

іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Як вже зазначалось вище й вбачається з наявних в матеріалах справи

міжнародної товарно-транспортної накладної НОМЕР_7 від 31.07.2007р. та НОМЕР_8

(митної ліцензії, єдиного міжнародного транзитного документу, що дає право на

перевезення вантажів через кордони держав в опломбованих митницею кузовах

автомобілів чи контейнерах) Приватним підприємством "Михалич і Ко"

31.07.2008р. в м.Нова Каховка Херсонської області було завантажено 20000 кг

сирів твердих сичужних в асортименті, які було доставлено до м.Астана

(Казахстан) та передано одержувачу вантажу - СПД ОСОБА_2., відтиск печатки

якого міститься на міжнародній товарно-транспортній накладній НОМЕР_7 від

31.07.2007р. (а.с.3-4), а також підпис та печатка й в акті приймання від

13.08.2007р. (а.с.60).

При цьому, посилання відповідача на те, що позивач в обґрунтування

своїх вимог подав примірник НОМЕР_7 від 31.07.2007р., в якому значиться (в

правому верхньому куті), що це примірник одержувача, а також на відсутність

підпису СПД ОСОБА_2. на міжнародній товарно-транспортній накладній НОМЕР_7 від

31.07.2007р. не є суттєвими обставинами, адже вони не спростовують отримання

підприємцем ОСОБА_2. продукції  ТОВ

"Новотроїцькмолпром", крім того, як пояснив представник

ПП"Михалич і Ко", саме цей примірник було передано ПП"Михалич і

Ко" водієм, що здійснив перевезення, а тому, як вважає представник

підприємства, можна припустити, що водій помилково забрав не свій примірник.

Що ж до посилань відповідача на наявність виправлень в п.2.1

договору-заявки від 24.07.2007р. (а.с.19) щодо марки та номеру автомобілю, а

також прізвища водія, яким буде здійснюватись перевезення: з "Рено",

р.н. НОМЕР_1, н/пр НОМЕР_2, водій - ОСОБА_3 на "Рено", р.н. НОМЕР_5,

н/пр 1НОМЕР_6, водій - ОСОБА_5, то судова колегія не приймає їх до уваги з

огляду на викладене вище, адже, як встановлено судом й зазначено в цій

постанові, перевезення здійснювалось саме на автомобілі "RENAULT"

("Рено") р.н. НОМЕР_5, н/пр 1НОМЕР_6, водієм ОСОБА_5, а заміна

автомобіля, як пояснив в засіданні суду представник позивача, була здійснена

через несправність автомобіля "Рено", р.н. НОМЕР_1, н/пр НОМЕР_2 й це

питання було узгоджено з підприємцем ОСОБА_1, яка на підставі рахунку фактури

№СФ-0000189 від 31.07.2007р., що містив посилання на автомобіль

"Рено", р.н. НОМЕР_5, н/пр 1НОМЕР_6, перерахувала в день замитнення

товару (31.07.2007р.) 12625,00 грн. передоплати.

Тобто, Приватним підприємством "Михалич і Ко" взяті на

себе згідно договору-заявки від 24.07.2007р. №060/1 зобов'язання було виконано.

Однак, як вже вказувалось в цій постанові, СПД ОСОБА_1 за надані

їй ПП"Михалич і Ко" транспортні послуги в сумі 25250,00 грн.

розрахувалась лише частково - в сумі 12625,00 грн. (банківська виписка,

а.с.49).

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватися

належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів

цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до

звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.525 цього ж Кодексу одностороння відмова від

зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не

встановлено договором або законом.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що рішення господарського

суду Хмельницької області від 10.04.2008р. у справі №11/7809 прийняте з

неповним з'ясуванням всіх обставин справи та порушенням норм чинного

законодавства, в зв'язку з чим його слід скасувати та прийняти нове рішення про

задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 12625,00грн.

боргу, задовольнивши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Михалич і

Ко".

Судова колегія відзначає також, що ухвалою Житомирського

апеляційного господарського суду від 14.05.2008р. апеляційну скаргу ПП

"Михалич і Ко" було прийнято до провадження та призначено до розгляду

на 21.08.2008р. з викликом в засідання суду учасників процесу, а також,

зокрема, було зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю

"Новотроїцькмолпром" надати апеляційному господарському суду

письмовий відзив на апеляційну скаргу, а хвалою Житомирського апеляційного

господарського суду від 21.08.2008р. розгляд апеляційної скарги було відкладено

на 30.09.2008р. та зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Новотроїцькмолпром"

надати суду апеляційної інстанції договір №060 від 26.07.2007р. (можливо

договір-заявка між ТОВ "Новотроїцькмолпром" та ПП ОСОБА_1), на який є

посилання (в графі 13) в НОМЕР_7 на перевезення товару (сиру) в м.Астану,

Казахстан (підприємцю ОСОБА_2.), а також письмове пояснення щодо того, з якою

особою у ТОВ "Новотроїцькмолпром" безпосередньо склалися

правовідносини: з ПП ОСОБА_1, як експедитором за договором №060 від

26.07.2007р., чи з ПП "Михалич і Ко", як перевізником за цим же

договором (або іншим), як необхідні суду для з'ясування всіх обставин справи та

залучення ТОВ "Новотроїцькмолпром" третьою особою, а не відповідачем

(в разі укладення прямого договору між ТОВ "Новотроїцькмолпром" та ПП

"Михалич і Ко", а не між ТОВ "Новотроїцькмолпром" та ПП

ОСОБА_1), а також попереджено Товариство з обмеженою відповідальністю

"Новотроїцькмолпром" про відповідальність за невиконання дій,

покладених господарським судом на сторону.

Товариство з обмеженою відповідальністю

"Новотроїцькмолпром" свого представника в засідання суду не

направило, хоча, як вже зазначалось в цій постанові, було обізнане про дату,

час та місце здійснення апеляційного перегляду справи (поштові повідомлення про

вручення рекомендованою кореспонденцією ухвал суду, а.с.76,88) й про причини

його неявки суд не повідомило, а також не виконало вимог апеляційного

господарського суду щодо подання додаткових доказів.

При розгляді справи й в суді першої інстанції Товариство з

обмеженою відповідальністю "Новотроїцькмолпром" на реагувало на

вимоги суду, викладені в ухвалах від 21.02.2008р. та від 13.03.2008р.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд,

приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з

винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів

громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на

сторону.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про

те, що з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотроїцькмолпром"

в доход Державного бюджету України за невиконання дій, покладених господарським

судом на сторону, підлягає стягненню 300,00 грн. штрафу.

Судова колегія також відзначає наступне.

Згідно пунктів "а","б","г" ч.2 ст.3

Декрету КМУ "Про державне мито" від 21.01.1993р. №7-93 розмір державного

мита із заяв майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше

6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500

неоподатковуваних мінімумів, а із позовних заяв немайнового характеру, в тому

числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів

ненормативного характеру; із заяв кредиторів про порушення  справ про банкрутство, а також із заяв  кредиторів, 

які звертаються  з майновими

вимогами  до боржника після

оголошення  про порушення справи про

банкрутство - 5  неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян. Розмір державного мита із  апеляційних і касаційних скарг на рішення та

постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами становить

50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду

спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру - 50 відсотків

ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Отже, з врахуванням приписів вказаної статті, при поданні

апеляційної скарги позивачем мало бути сплачено 63,13 грн. державного мита,

тоді як згідно платіжного доручення №301 від 18.04.2008р. ним було сплачено

126,25 грн.

Стаття 47 ГПК України встановлює, що державне мито підлягає

поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

В рішенні, ухвалі, постанові чи довідці господарського суду

зазначаються обставини, що є підставою для повного або часткового повернення

державного мита.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що зайво сплачене

згідно платіжного доручення №301 від 18.04.2008р. державне мито за подання

апеляційної скарги в сумі 63,12 грн. підлягає поверненню позивачу.

  Керуючись ст.47, п.5

ст.83, ст.ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України,

Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Михалич і

Ко" (смт.Вороновиця Вінницького району Вінницької області) задовольнити.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 10 квітня

2008 року у справі №11/7809 скасувати.

Прийняти нове рішення.

"Позов задовольнити.

Стягнути з  Суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_9) на користь

Приватного підприємства "Михалич і Ко" (Вінницька область, Вінницький

район, смт.Вороновиця, вул.Киівська, 13, код 31127946) 12 625 грн. 00 коп.

боргу,                        126 грн. 25 коп. витрат по сплаті

державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно - технічне

забезпечення судового процесу".

3. Стягнути з  Суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_9) на користь

Приватного підприємства "Михалич і Ко" (Вінницька область, Вінницький

район, смт.Вороновиця, вул.Киівська, 13, код 31127946) 63 грн. 13 коп. витрат з

державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Повернути Приватному підприємству "Михалич і Ко"

(Вінницька область, Вінницький район, смт.Вороновиця, вул.Киівська, 13, код

31127946) з Державного бюджету України зайво сплачене згідно платіжного

доручення №301 від 18.04.2008р. державне мито за подання апеляційної скарги в

сумі 63 грн. 12 коп.

  Платіжне доручення №301

від 18.04.2008р. залишити в матеріалах справи №11/7809.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю

"Новотроїцькмолпром" (м.Мелітополь Запорізької області вул. Шмідта,

5, код 25490815) в доход Державного бюджету України 300,00 грн. штрафу.

6. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити

господарському суду Хмельницької області.

7.  Справу №11/7809

повернути до господарського суду Хмельницької області.

 Головуючий 

суддя:                                                              

 судді:

Віддрук.

5 прим.:

1

- до справи,

2

- позивачу,

3

- відповідачу,4 - третій особі,

5

- в наряд