Постанова

від 06.08.2012 по справі 6/268-25/39-14/069-11-59/107-20/82-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2012 № 6/268-25/39-14/069-11-59/107-20/82-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Рєпіної Л.О.

Тарасенко К.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Михаловський М.К.- директор (прот. №5 від 22.08.2003р.);

Гончарова М.В. - представник за дов. №396 від 02.02.2012р.;

від відповідача - Поляк О.В. - представник за дов. б/н від 10.05.2011р.;

від третьої особи -не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Далекий Схід ТПТ"

на рішення Господарського суду

міста Києва

від 20.03.2012р.

у справі № 6/268-2539-14/069-11-59/107-20/82-2012 (суддя Палій В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Далекий Схід ТПТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джурбі Вотер Тех."

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфалайнком"

про стягнення 1059120,76 грн.

Встановив

Товариство з обмеженою відповідальністю "Далекий Схід ТПТ" (далі - позивач) в квітні 2006 року звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джурбі Вотер Тех" (далі відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за виконані роботи за договором підряду від 16.03.2004 р. № 14/03-04 в розмірі 1092 411,80 грн., а саме: 829 749,80 грн. боргу, 219 209,00 пені, 7 136,00 грн. інфляційних збитків, 36 317,00 грн. трьох процентів річних, 10924,12 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

14.06.2010 р. позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача 1059 120,76 грн., а саме: 829 749,8 грн. боргу, 166 774,98 грн. пені, 26 278,92 грн. інфляційних та трьох процентів річних у розмірі 36 317,06 грн.

09.09.2010 р. Господарським судом міста Києва у справі № 6/268 прийнято рішення, яким позовні вимоги задоволені повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2010р. у справі №6/268 апеляційну скаргу ЗАТ "Джурбі Вотер Тех." на рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2010р. залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2010 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.02.2011р. у справі №6/268 касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Джурбі Вотер Тех." задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2010р. скасовано, постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2010р. скасовано, справу № 6/268 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2011р. прийнято справу № 6/268 до провадження з присвоєнням справі номеру 6/268-25/39, залучено до участі у справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфалайнком".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2011р. передано справу № 6/286-25/39 за підсудністю до Господарського суду Київської області.

Ухвалою від 22.04.2011р. Господарський суд Київської області прийняв справу № 6/268-25/39 до свого провадження та присвоїв їй номер 6/268-25/39-14/069-11, розгляд справи призначив на 11.05.2011 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.05.2011 р. передано справу № 6/268-25/39-14/069-11 за підсудністю до Господарського суду м. Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2011р. прийнято справу №6/268-25/39-14/069-11 до провадження, справі присвоєно номер №6/268-25/39-14/069-11-59/107.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2011р. у справі №6/268-25/39-14/069-11-59/107, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2011р. позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.02.2012р. у справі №6/268-25/39-14/069-11-59/107 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Джурбі Вотер Тех" задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2011р. у справі №6/268-25/39-14/069-11-59/107 та рішення суду міста Києва від 21.09.2011р. у справі №6/268-25/39-14/069-11-59/107 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

13.03.2012р. через відділ діловодства судом першої інстанції було одержано заяву від позивача про збільшення розміру позовних вимог, а саме, позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача 829 749,80грн. заборгованості, 166 774,98грн. -пені, 30 344,69грн. - збитків від інфляції, 77 918,06грн. -3% річних за період з лютого 2005 року по 01 лютого 2012року.

У судовому засіданні 20.03.2012р. заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог прийнято судом першої інстанції до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2012р. у справі № 6/268-25/39-14/069-11-59/107-20/82-2012 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Джурбі Вотер Тех" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Далекий Схід ТПТ" 165050,00грн. - основного боргу, 15663,92грн. - пені, 32 544,24грн. - 3% річних, 30 344,69грн. - збитків від інфляції, 2436,03 грн. -державного мита та 26,02 грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Далекий Схід ТПТ" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2012р. повністю та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2012р. апеляційна скарга повернута скаржнику на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.07.2012р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Далекий Схід ТПТ" задоволено. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2012р. скасовано, справу направлено до Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2012р. у справі №6/268-2539-14/069-11-59/107-20/82-2012, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Відповідач письмовий відзив на апеляційну скаргу заявника не надав, що відповідно до ст. 96 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення (ухвали) місцевого господарського суду.

Представник третьої особи в засідання Київського апеляційного господарського суду 06.08.2012р. не з'явився, був належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2012р.

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, третя сторона не скористалася належним їм процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 06.08.2012р., Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника третьої особи за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2012р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Далекий Схід ТПТ" - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 16.03.2004р. між Дочірнім підприємством "Джурбі Вотер Тех", правонаступником якого є Закрите акціонерне товариство "Джурбі Вотер Тех", правонаступником якого, у свою чергу, є Товариство з обмеженою відповідальністю "Джурбі Вотер Тех" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Далекий Схід ТПТ" (підрядник) був укладений договір підряду № 14/03-04 (далі -догові), предметом якого відповідно до п. 1.1 договору є зобов'язання підрядника за завданням замовника виконати на свій ризик, власними силами чи з залученням третіх юридичних і фізичних осіб комплекс робіт з реконструкції будівлі, розташованої за адресою: с. Хотів, Київська обл., Києво - Святошинський район по вул. Енергетиків, 1.

Згідно п. 1.2 договору замовник зобов'язався прийняти й оплатити виконані підрядником роботи, а також відшкодувати вартість матеріалів, використаних підрядником при виконанні робіт, у порядку, передбаченому ст. 2 договору.

Відповідно до 2.1 договору вартість робіт по реконструкції будівлі розраховано згідно додатку № 1 до договору та становить 840 000,00 грн., в т.ч. ПДВ.

Остаточну вартість робіт замовник по узгодженню з підрядником визначає не пізніше 30.06.04р. шляхом підписання відповідного додатку до цього договору уповноваженими особами обох сторін (п. 2.2 договору).

Згідно п. 2.3 договору оплата за передбачені даним договором роботи здійснюється замовником за етапами робіт шляхом перерахування коштів платіжними дорученнями на розрахунковий рахунок підрядника.

Відповідно до п. 2.4 договору підставою для розрахунків за етапами робіт, які наведені у додатку №1, є акти здачі-прийому робіт за цим договором, підписані уповноваженими особами обох сторін.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції за період квітень 2004 року - квітень 2005 року підрядник надав замовнику на підписання акти виконаних робіт на суму з урахуванням коригування у розмірі 1667749,80 грн., замовником в свою чергу були підписані акти за період з квітня по вересень 2004 р. на суму 1017620,40 грн. Акти виконаних робіт за жовтень, листопад 2004р., січень, лютий 2005р. не були підписані замовником та не повернуті.

За виконані підрядником роботи замовником було проведено часткову оплату на суму 838000,00 грн. протягом березня 2004 р. - квітня 2005 р., що не заперечується сторонами спору.

Замовник 06.05.2005 р. листом №31 повідомив підрядника про свої зауваження до виконаних робіт.

Підрядником було складено акти № 1, № 2 корегування робіт, якими було зменшено їх вартість на 31678,40 грн.

18.05.2005р. підрядник направив замовнику лист № 18-05-05 - вимогу підписати акти виконаних робіт за період з листопада 2004 р. по лютий 2005 р. та розрахуватися за виконані роботи та повідомив про зменшення їх вартості.

23.06.2005р. підрядник листом № 23-06-05 направив замовнику претензію з вимогою сплатити заборгованість в розмірі 829749,80 грн. до 08.07.2005 р. (докази направлення претензії наявні в матеріалах справи).

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки строк виконання зобов'язання із здійснення оплати у договорі не було встановлено, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що період прострочення виконання зобов'язання відповідачем починається з 09.07.2005р., оскільки претензія від 23.06.2005р. (яка направлена відповідачу 23.06.2005р. згідно фіскального чеку №2968 (наявний в матеріалах справи)) містить вимогу підрядника здійснити оплату робіт до 08.07.2005 р.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження відповідача, що договір є неукладеним, оскільки сторонами не було досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов, з огляду на наступне.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2006р. у справі №20/257 за позовом Закритого акціонерного товариства "Джурбі Вотер Тех" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Далекий Схід ТПТ", яким було відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсним договору підряду № 14/03-04 від 16.03.2004р. (вказане рішення набрало законної сили).

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

При цьому, згідно ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Суд першої інстанції правомірно відзначив, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються процесуальними правами та несуть процесуальні обов'язки сторін спору (крім обмежень, що передбачені ст. 27 Господарського процесуального кодексу України), проте, при цьому, не мають статусу позивача або відповідача по справі, тобто, не є сторонами спору.

З огляду на викладене, рішення у справі №20/257 прийнято між тими ж сторонами спору (Закритим акціонерним товариством "Джурбі Вотер Тех" правонаступником якого є ТОВ "Джурбі Вотер Тех" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Далекий Схід ТПТ"), отже, встановлений факт того, що договір підряду № 14/03-04 є укладеним має преюдиційне значення для справи №6/268-25/39-14/069-11-59/107-20/82-2012 та не потребує повторного доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Згідно ч. 3 ст. 875 Цивільного кодексу України до договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 844 Цивільного кодексу України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін.

У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.

Якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв'язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, який не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору підряду. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи.

Підрядник, який своєчасно не попередив замовника про необхідність перевищення приблизного кошторису, зобов'язаний виконати договір підряду за ціною, встановленою договором.

Підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошторису, а замовник - його зменшення в разі, якщо на момент укладення договору підряду не можна було передбачити повний обсяг роботи або необхідні для цього витрати.

У разі істотного зростання після укладення договору вартості матеріалу, устаткування, які мали бути надані підрядником, а також вартості послуг, що надавалися йому іншими особами, підрядник має право вимагати збільшення кошторису. У разі відмови замовника від збільшення кошторису підрядник має право вимагати розірвання договору.

Проаналізувавши умови п. 2.1 договору підряду, Умови договірної ціни, яка є додатком до договору, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що вартість робіт у розмірі 840 000,00 грн. є приблизним кошторисом, так як сторони у п.2.2 домовились уточнити приблизний кошторис, шляхом підписання відповідного додатку до договору.

Проте, ані суду першої інстанції ані суду апеляційної інстанції підписаного додатку до договору надано не було.

Отже, остаточна вартість робіт сторонами спору не погоджена.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що погоджений сторонами спору приблизний кошторис складає 840 000,00 грн. з ПДВ.

Доказів на підтвердження того, що підрядник до виконання додаткових робіт своєчасно повідомив замовника про необхідність перевищення приблизного кошторису матеріали справи не містять.

Також, матеріали справи не містять доказів того, що додаткова угода №1 від 25.06.2004р. про зміну і доповнення до договору підряду, яка не підписана відповідачем, була вручена відповідачу для підписання до початку виконання додаткових робіт на суму 816000,00 грн. (яка зазначена у додатковій угоді №1).

Отже, підрядник, в силу вимог ст. 844 Цивільного кодексу України зобов'язаний був виконати договір підряду за ціною, яка встановлена договором , а саме за ціною 840 000,00 грн. з ПДВ. В іншій частині, роботи виконувалися підрядником на власний ризик без обов'язку замовника їх оплати.

При цьому, замовник зобов'язаний оплатити ті роботи (в частині перевищення суми приблизного кошторису), які ним прийняті.

Так, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною (ст. 882 Цивільного кодексу України).

У матеріалах справи містяться підписані сторонами спору акти приймання виконаних підрядних робіт за період з квітня по вересень 2004 р. на суму 1017620,40 грн. Вказані Акти складені за формою КБ-2в у відповідності до наказу Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002р. № 237/5 "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві". Також, матеріали справи містять Акти № 1 та № 2 корегування робіт, якими зменшено їх вартість на 31678,40 грн. Безпосередньо підписаний сторонами спору Актів приймання виконаних підрядних робіт за період з квітня по вересень 2004 р. стосується Акт №2 на суму 15584,40грн.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належні посилання відповідача на те, що роботи, оплату яких вимагає позивач, виконувались не позивачем, а третьою особою по справі, з огляду на наступне.

Згідно матеріалів справи, на підтвердження факту виконання робіт згідно непідписаних відповідачем актів виконаних робіт, позивач посилається на надіслані відповідачу для підписання Акти виконаних робіт за жовтень, листопад 2004 рік, січень, лютий 2005рік.

Проте, жодних інших належних та допустимих доказів того, що роботи виконувались саме ним (первинні документи) позивач ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надав.

Висновок № 98 судової будівельно-технічної експертизи від 16.11.2007р. суд першої інстанції правомірно не прийняв як належний та допустимий доказ у справі, оскільки експертизою не було встановлено перелік та обсяг робіт, що виконувалися у спірний період підрядником та не надано відповіді, хто саме виконував ці роботи.

Третя особа представника у судове засідання Київського апеляційного господарського суду не направила, відповідно, у суду апеляційної інстанції також відсутня можливість з'ясувати обґрунтованість доводів відповідача із дослідженням оригіналів первинних документів.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем прийняті та відповідно підлягають оплаті роботи згідно з Актами приймання виконаних підрядних робіт за період з квітня по вересень 2004 р. на суму 1017620,40 грн.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи відповідачем було проведено часткову оплату на суму 838000,00 грн. протягом березня 2004 р. - квітня 2005 р.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума у розмірі 165050,00 грн.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушень зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами п. 6.1 договору передбачено, що у випадку порушення замовником термінів оплати вартості робіт, чи у випадку неповної оплати їх вартості, замовник сплачує підряднику пеню за вказані порушення в розмірі 0,1% від невиплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше 10 відсотків від суми договору.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році").

Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд, здійснивши розрахунок пені, трьох процентів річних та збитків від інфляції погоджується з висновком суду першої інстанції, що пеня підлягає стягненню в сумі 15663,92 грн., 32544,24 грн. 3% річних та збитки від інфляції в сумі 30344,69 грн.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що суд першої інстанції приймаючи спірне рішення взяв до уваги вказівки Вищого господарського суду України, викладені в постанові 07.02.2012р. у справі №6/268-25/39-14/069-11-59/107, які в свою чергу є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи у відповідності до ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проте, в даному випадку, апелянт, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Далекий Схід ТПТ", залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2012р. у справі №6/268-25/39-14/069-11-59/107-20/82-2012 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №6/268-25/39-14/069-11-59/107-20/82-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Сулім В.В.

Судді Рєпіна Л.О.

Тарасенко К.В.