Рішення

від 14.08.2012 по справі 12/324

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 12/324 14.08.12 За позовом Приватного підприємства "Регіональна компанія "Тавріясервіс"

До Приватного підприємства "Каф-буд"

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Приватне підприємство "Орієнтир"

Про визнання недійсним договору

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача Ткачова А.В. -представник (дов. № 2 від 03.08.2012)

Від відповідача не з'явився

Від третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача не з'явився

Суть спору:

Приватним підприємством "Регіональна компанія "Тавріясервіс" заявлений позов до Приватного підприємства "Каф-буд" про визнання недійсним договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2011 було порушено провадження у справі № 12/324 та призначено розгляд справи на 20.12.2011.

19.12.2011 відділом діловодства суду отримано від представника відповідача клопотання про направлення справи № 12/324 за територіальною підсудністю до Господарського суду Сумської області.

В судове засідання 20.12.2011 представник відповідача не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 20.12.2011 відкладено розгляд справи на 24.01.2012.

В судове засідання 24.01.2012 представник позивача не з'явився, за таких обставин розгляд справи підлягає відкладенню.

Ухвалою суду від 24.01.2012 відкладено розгляд справи на 15.02.2012.

У судовому засіданні 15.02.2012 представник позивача надав клопотання про продовження строків розгляду спору.

Клопотання судом задоволено, оскільки приписами ст. 69 ГПК України встановлено можливість продовження строків вирішення спору по справі.

Ухвалою суду від 15.02.2012 розгляд справи відкладено на 14.03.2012, продовжено строк розгляду спору по справі, зобов'язано позивача надати суду довідку з ЄДРПОУ відповідача на 15.02.2012, зобов'язано відповідача виконати вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі № 12/324 від 02.12.2011.

У зв'язку з перебуванням судді Прокопенко Л.В. на лікарняному судове засідання, призначене на 14.03.2012, не відбулось.

Розпорядженням В. о голови Господарського суду міста Києва від 14.03.2012 справу було передано в провадження судді Куркотовій Є.Б.

Ухвалою суду від 14.03.2012 призначено розгляд справи на 28.03.2012.

Розпорядженням В. о. голови Господарського суду міста Києва від 14.03.2012 справу було передано в провадження судді Прокопенко Л.В. в зв'язку з виходом з лікарняного.

14.03.2012 відділом діловодства суду отримано від представила позивача клопотання про стягнення з відповідача судових витрат в розмірі 1 453,63 грн.

В судовому засіданні 28.03.2012 представник відповідача підтримав клопотання про залучення ПП "Орієнтир" в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача.

Клопотання, відповідно до приписів ст. 27 ГПК України, судом задоволено.

Ухвалою суду від 28.03.2012 відкладено розгляд справи на 17.04.2012, залучено ПП "Орієнтир" в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача (61177, м. Харків, вул. Чуваська? 3).

В судове засідання 17.04.2012 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 17.04.2012 відкладено розгляд справи на 03.07.2012.

02.07.2012 відділом діловодства суду отримано від представника третьої особи пояснення по суті спору, відповідно до яких він просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судове засідання представник третьої особи та відповідача не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою суду від 03.07.2012 відкладено розгляд справи на 25.07.2012.

Розпорядженням голови господарського суду міста Києва від 25.07.2012 передано справу на розгляд судді Куркотовій Є.Б., в зв'язку з перебуванням судді Прокопенко Л.В. на лікарняному.

Ухвалою суду від 25.07.2012 призначено розгляд справи на 07.08.2012.

Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва від 30.07.2012 справу передано на розгляд судді Прокопенко Л.В., в зв'язку з виходом з лікарняного.

В судовому засіданні 14.08.2012 оголошено повний текст рішення.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.06.2008 між Приватним підприємством «Регіональна компанія «Тавріясервіс»(Позивач) та Приватним підприємством «КАФ-БУД»(Відповідач) було укладено Договір № 03/06-08 (Договір), згідно якого Відповідач зобов'язувався виконати ряд робіт по підготовці Міжнародного дитячого оздоровчого центру «Дельфін», що знаходиться на балансі Позивача, до початку літнього сезону, а також виконувати періодичні роботи для підтримки території в належному стані (вирубка кущів, корчування пнів, підрізка гілок з аварійних дерев, зніс сухостою, вивіз сміття власним транспортом, покіс трави), а Позивач зобов'язувався сплатити за виконані роботи.

Як вбачається з преамбули та Розділу 9 Договору, з боку Позивача його підписував Гошков В.В. як директор Позивача, та який мав діяти на підставі Статуту Позивача.

В подальшому відбулась зміна керівництва Позивача, і при цьому, як вбачається з матеріалів справи, новому директору Позивача не передавалась інформація про існування Договору, по виконанню чи невиконанню умов Договору станом на час зміни керівництва Позивача.

В 2011 році Приватне підприємство «Орієнтир»(Третя особа) почало вимагати грошові кошти на виконання Договору у Позивача, і як було з'ясовано новим керівництвом Позивача, Відповідач передав право вимоги Третій особі, в зв'язку з чим Третя особа почала вимагати виконання цього Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір був укладений 03.06.2008 з боку Позивача як замовника в особі «директора Гошкова Владислава Володимировича».

Проте, Гошков В.В. був прийнятий на роботу на посаду заступника директора лише з 09.06.2008, про що свідчить Наказ № 13 від 09.06.2008.

На посаду директора Гошков В.В. був переведений лише з 20.06.2008, про що йдеться в Наказі № 14 від 19.06.2008.

Тобто, на момент укладення оскаржуваного Договору Гошков В.В. не лише не був Директором Позивача, але і взагалі не працював на підприємстві Позивача, тобто не мав ніяких повноважень на укладення такого Договору; в матеріалах справи відсутні докази протилежного.

Пунктом 6.14 Статуту Позивача, зареєстрованого 20.11.2007, який діяв у 2008 році передбачено, що без доручення укладати угоди та вчиняти інші юридичні дії від імені Підприємства має право лише директор, яким Гошков В.В. на час укладення Договору не був і окремої довіреності на укладення цього Договору не мав; в матеріалах справи також відсутні докази протилежного.

Посилання Відповідача, що подальше схвалення Договору Позивачем як юридичною особою встановлено в Рішенні Господарського суду Харківської області від 26.09.2011 та в Постанові Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.2011 по справі № 5023/5762/11 та в розумінні ч. 2 ст. 35 ГПК України є встановленими фактами що не потребують доведення, судом при розгляді даного спору відхиляються.

Так, ч. 2 ст. 35 ГПК України вимагає, щоб склад сторін обох справ був той самий, тоді як в справі № 5023/5762/11 другим відповідачем було Товариство з обмеженою відповідальністю «Байкал -26», яке не є стороною даного господарського спору по справі № 12/324.

Крім того, Постановою від 05.03.2012 Вищий господарський суд України скасував Рішення Господарського суду Харківської області від 26.09.2011 та Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.2011 по справі № 5023/5762/11, а справу направив на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При цьому доказів, що рішенням місцевого господарського суду за результатами нового розгляду справи № 5023/5762/11 набрало законної сили, суду при розгляді даного спору №12/324 надано не було.

Натомість, як встановлено судом при вирішенні спору по даній справі № 12/324, та частина грошових коштів на виконання Договору, яка була сплачена Позивачем, була сплачена безпосередньо під час перебування Гошкова В.В. на посаді директор Позивача. При цьому за Статутом бухгалтерія знаходиться в підпорядкуванні директора Позивача - Гошкова В.В., і кошти перераховувалися за його вказівкою.

Акти здачі-приймання виконаних робіт, на які посилається Відповідач, підписані тим же Гошковим В.В., і тому ці доводи відхиляються судом з аналогічних наведених вище підстав.

Також судом з цих же підстав відхиляються посилання на відображення у Позивача заборгованості в бухгалтерському обліку, оскільки ці записи були внесені в той самий час, коли посаду директора обіймав Гошков В.В.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір не був схвалений також і Відповідачем, оскільки роботи останнім фактично не виконувалися взагалі, що підтверджується показаннями свідків - працівників МД «Дельфін»під час літнього сезону 2008 року, на території якого мало бути здійснене виконання робіт.

Що стосується Акту перевірки виконання договору № 03/06-08 від 03.06.2008, укладеного 08.09.2009, то в цьому акті зазначено, що деякі види робіт за цим Договором не виконувалися взагалі, а інші -неможливо оцінити їх виконання через деякий проміжок часу, таких робіт наприклад, як покіс трави.

Позивач з метою перевірки виконання робіт та їх вартості звертався до ВАТ «Укрнафтохімпроект», яке є проектною організацією та володіє методикою проведення розрахунків вартості та роду робіт (Лист вих. № 61/1 від 14.09.2009), і «Укрнафтохімпроект»в своєму Листі вих. № 01/1-1625/Іп від 21.12.2009 зазначає, що, по-перше, ряд робіт не виконувався взагалі, а інші, навіть якщо і виконувалися, то, як зазначено вище, дати оцінку виконанню чи не виконанню таких робіт наприклад, як покіс трави, підрізка гілок тощо, з тривалим плином часу, після якого вони виконані, неможливо.

Також, 12.06.2012 Постановою старшого слідчого прокуратури Оболонського району міста Києва було порушено кримінальну справу щодо Гошкова Владислава Володимировича за ознаками в його діях злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

При цьому, старшим слідчим прокуратури Оболонського району міста Києва було встановлено, що фактично роботи по Договору №03/06-08 від 03.06.2008 року на виконання робіт по підготовці території МДОЦ «Дельфін»до сезону відпочинку не виконувались, що підтверджується нотаріально завіреними заявами працівників МДОЦ «Дельфін»: Письменної К.В., Дробожур (Яценко) В.К., Захаренкова В.В., Захаренкової В.А., Гачек Л.А., Антонюк В.К., про те, що в період з 01.06.2008 року по 31.08.2008 року господарські роботи по прибиранню листя, покосу трави, підрізання кущів та дерев, прибирання сміття виконувались працівниками МДОЦ «Дельфін», будь-хто інший, крім персоналу МДОЦ «Дельфін», такі роботи не виконував. Крім того, згідно копії пояснень Ковальова О.В., наданих Конотопською міжрайонною державною податковою інспекцією у Сумській області, останній ніякого відношення до здійснення фінансово-господарської діяльності ПП «Каф-буд»не мав.

Старшим слідчим прокуратури Оболонського району міста Києва також було встановлено, що Гошков В.В., обіймаючи посаду директора ПП «Регіональна компанія «Тавріясервіс», тобто будучи службовою особою, умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для інших осіб, використав свої повноваження всупереч інтересам підприємства шляхом внесення завідомо неправдивих відомостей до актів приймання виконаних робіт сумою 210 960 гривень, яке йому було ввірене, що заподіяло збитків підприємству в особливо великих розмірах, що є достатньою підставою для порушення кримінальної справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Пунктом 2 ст. 207 ЦК України, визначено, що правочин, вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Підписання особою (органом юридичної особи) угоди без відповідних повноважень, а також з порушенням наданих їй повноважень може згідно зі статтею 48 Цивільного кодексу України бути підставою для визнання укладеної угоди недійсною як такої, що не відповідає вимогам закону.

Відповідно до п. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочинну не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року № 3 «Про судову практику у справах про визнання угод недійсними», угода може бути визнана недійсною лише на підставах і з наслідками, передбаченими законом; до того ж суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Статтею 20 вказаного Закону визначено, що відомості, які містяться в реєстрі, є відкритими та загальнодоступними і надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність у ньому (реєстрі) інформації, яка запитується. А отже, відповідно до вимог ст. 34 ГПК України допустимими доказами, які можуть підтверджувати необхідні дані про керівника чи місцезнаходження юридичної особи, є зазначені витяг чи довідка. (п. 105 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство").

Отже сторона, з якою укладено угоду, повинна була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень, при цьому припущення про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи повноважень на укладення угоди, ґрунтується на її обов'язку (в даному випадку -обов'язку Відповідача) перевіряти такі повноваження ( п. п. 9, 9.1 Роз'яснення ВГСУ від 12.03.1999 № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»).

Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідно до п. 9.2 Роз'яснення ВГСУ від 12.03.1999 № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.).

В матеріалах справи відсутні вищеописані необхідні докази схвалення Договору Позивачем; а докази схвалення, на які посилається Відповідач, судом відхилені, що обґрунтовано вище в рішенні.

Відповідно до ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Відповідно до п. п. 3.2 Роз'яснення ВГСУ від 12.03.1999 № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», за загальним правилом угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладення (ч. 1 ст. 59 ЦК України). Виняток з цього правила становлять угоди, зі змісту яких випливає, що вони можуть бути припинені лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ними, наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму, зберігання за договором схову тощо. У такому випадку одночасно з визнанням угоди недійсною господарський суд повинен зазначити у рішенні, що вона припиняється лише на майбутнє (ч. 2 ст. 59 ЦК України).

Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що Позивачем доведено недійсність Договору № 03/06-08 від 03.06.2008 з моменту його укладення.

При цьому судом відхиляються посилання Відповідача та Третьої особи на пропуск Позивачем строку позовної давності, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, позовна давність повинна обраховуватись він дня, коли Позивачу стало відомо про існування Договору (2011 рік), а не від часу підписання даного Договору не уповноваженою особою або вчинення нею дій на приховання свого правопорушення.

Отже, з огляду на наведене, заявлені Позивачем вимоги про визнання недійсним Договору № 03/06-08 від 03.06.2008 є нормативно та документально обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82 -85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати недійсним договір між Приватним підприємством «Регіональна компанія «Тавріясервіс»(Позивач) та Приватним підприємством «КАФ-БУД»(Відповідач) Договір № 03/06-08 (Договір) від 03.06.2008.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Л.В. Прокопенко