Ухвала

від 27.03.2013 по справі 12/324

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

27 березня 2013 року Справа № 12/324

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Кота О.В., суддів:Бакуліної С.В., Козир Т.П., Малетича М.М., Панової І.Ю. розглянувши заяву Приватного підприємства "Орієнтир" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 14.11.2012 у справі№12/324 за позовомПриватного підприємства "Регіональна компанія "Тавріясервіс" доПриватного підприємства "Каф-буд" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог н предмет спору, на стороні відповідачаПриватне підприємство "Орієнтир" провизнання недійсним договору

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.08.2012 у справі № 12/324 позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2012, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 14.11.2012, рішення господарського суду міста Києва від 14.08.2012 скасовано та постановлено нове, яким позов задоволено та визнано недійсним договір № 03/06-08 від 03.06.2008, укладений між ПП "Регіональна компанія "Тавріясервіс" та ПП "Кайф-буд".

Приватне підприємство "Орієнтир" звернулось із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 14.11.2012 у справі № 12/324, у якій просить скасувати зазначену постанову та рішення судів попередніх інстанцій, прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 25.08.2011 у справі № 34/43пд, від 20.05.2010 у справі № 40/31, від 15.02.2011 у справі № 2-13/2915.1-2010(2-4/1735-2009), від 17.01.2011 у справі № 8/37, від 28.03.2012 у справі №5016/2805/2011(17/111), від 12.11.2012 у справі № 5028/12/5/2012, від 11.03.2013 у справі № 20/5025/940/12, від 23.07.2012 у справі № 5010/1702/2011-12/38, від 23.05.2012 у справ №2/261, постанову Верховного Суду України від 10.04.2012 у справі № 2/261 мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, зокрема статті 241 Цивільного кодексу України.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Як вбачається зі змісту постанови від 14.11.2012 у справі № 12/324, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо задоволення позову про визнання недійсним спірного договору, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що підписання оспорюваного правочину відбулось з боку позивача Гошковим В.В. (посадове становище якого визначено як директор), який діяв не з перевищенням наданих йому повноважень, а взагалі не маючи будь-яких повноважень на його підписання, оскільки Гошков В.В. на момент підписання спірного договору не лише не був директором позивача, а взагалі не працював на підприємстві.

Водночас у постановах Вищого господарського суду України від 25.08.2011 у справі № 34/43пд, від 20.05.2010 у справі № 40/31, від 15.02.2011 у справі № 2-13/2915.1-2010(2-4/1735-2009), від 17.01.2011 у справі №8/37, від 28.03.2012 у справі №5016/2805/2011(17/111), від 12.11.2012 у справі № 5028/12/5/2012, від 11.03.2013 у справі № 20/5025/940/12, від 23.07.2012 у справі № 5010/1702/2011-12/38, на які посилається заявник як на доказ неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанції щодо відмови у задоволенні позову про визнання недійсними договорів, оскільки судами встановлено факт наступного схвалення оспорюваних правочинів, укладених представниками сторін з перевищенням наданих їм повноважень; та скріплених печатками товариства (у справах №34/43пд, № 5028/12/5/2012).

У постанові Вищого господарського суду України від 23.05.2012 у справі № 2/261, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, враховуючи, що статут товариства в редакції від 2000 року (до внесення визнаних недійсними змін) не містив обмежень повноважень виконавчого органу щодо укладення угод, пов'язаних з відчуженням спірного майна; не встановлено факт внесення в Єдиний державний реєстр відомостей про будь-яке обмеження повноважної особи, яка підписала спірні договори.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що до судових рішень, на які в заяві може бути здійснено посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111 16 ГПК України, не належать судові рішення Верховного Суду України в господарських та адміністративних справах, оскільки згідно з пунктом 1 рішення Конституційного суду України від 11.03.2010 року №8-рп/2010 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення термінів "найвищий судовий орган", "вищий судовий орган", "касаційне оскарження", які містяться у статтях 125, 129 Конституції України, визначення у частині другій статті 125 Конституції України Верховного Суду України як найвищого судового органу в системі судів загальної юрисдикції означає, що конституційний статус Верховного Суду України не передбачає наділення його законодавцем повноваженнями суду касаційної інстанції щодо рішень вищих спеціалізованих судів, які реалізують повноваження касаційної інстанції". Тому не може братися до уваги посилання заявника на постанову Верховного Суду України від 10.04.2012 у справі № 2/261, оскільки ця постанова прийнята в порядку розділу ХІІІ ГПК України.

У зв'язку з цим відсутні передбачені статтею 111 16 ГПК України підстави для допуску справи № 12/324 до провадження Верховного Суду України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 111 16 -111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Приватному підприємству "Орієнтир" у допуску справи № 12/324 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяО.Кот Судді: С.Бакуліна Т.Козир М.Малетич І.Панова