Рішення

від 07.08.2012 по справі 29/56пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.08.12 р. Справа № 29/56пд

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м.Донецьк

до Відповідача: Приватного підприємства «Сувенір Преміум», м.Київ

про: визнання договору №532 купівлі-продажу на умовах оплати за реалізований товар від 01.11.2007 року недійсним.

та за зустрічною позовною заявою: Приватного підприємства «Сувенір Преміум», м.Київ

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м.Донецьк

про: визнання договору №532 від 01.11.2007р. в частині умови п.5.3 «....по мірі її реалізації не пізніше 21 (двадцяти одного) банківських днів від моменту реалізації такого товару» недійсним.

за участю:

представника Позивача (за первісним позовом)- не з'явився;

представника Відповідача (за первісним позовом) - не з'явився;

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м.Донецьк (далі - Позивач за первісним позовом) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного підприємства «Сувенір Преміум», м.Київ (далі - Відповідач за первісним позовом) про визнання договору №532 купівлі-продажу на умовах оплати за реалізований товар від 01.11.2007 року недійсним.

В обґрунтування позовних вимог Позивач (за первісним позовом) посилається на те, що Договір купівлі-продажу №532 від 01.11.2007р. укладений між Позивачем та Відповідачем не було підписано уповноваженими особами , які мають право від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», Приватного підприємства «Сувенір Преміум» підписувати будь-які документи, а саме: Генеральним директором ТОВ «ТС Обжора» Бурун Є.П. та директором ПП «Сувенір Преміум» Савченко А.В. Зазначає, що підпис у договорі купівлі-продажу №532 від 01.11.2007р. є лише факсимільним відтворення підпису Генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» Бурун Є.П., та при укладенні договору Відповідачем (за первісним позовом) не надано копію Статуту Приватного підприємства «Сувенір Преміум», який би підтверджував повноваження директора Савченко А.А.

На підтвердження вказаних обставин Позивач (за первісним позовом) надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору №532 (купівлі-продажу на умовах оплати за реалізований товар) від 01.11.2007р., додатку до договору №532 від 01.11.2007р., правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора».

Нормативно свої вимоги Позивач (за первісним позовом) обґрунтовує ст.ст. 203, 207. 215, 230 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 181, 207 Господарського кодексу України, ст.ст. 15, 22, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

26.10.2010р. Приватне підприємство «Сувенір Преміум» (далі - Позивач за зустрічним позовом) звернулось до Господарського суду Донецької області із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м.Донецьк (далі - Відповідач за зустрічним позовом) про визнання договору №532 від 01.11.2007р. в частині умови п.5.3 «....по мірі її реалізації не пізніше 21 (двадцяти одного) банківських днів від моменту реалізації такого товару» недійсним.

В обґрунтування позовних вимог Позивач (за зустрічним позовом) посилається на те, що умова пункту 5.3 договору в частині визначення строку оплати, а саме «.. по мірі її реалізації не пізніше 21 (двадцяти одного) банківських днів від моменту реалізації такого товару» порушує права ПП «Сувенір Преміум» на отримання оплати за товар, та суперечить вимогам ст.ст. 655, 692, 712, 530, 212 Цивільного кодексу України, а також ст. 265 Господарського кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин Позивач (за зустрічним позовом) надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору №532 (купівлі-продажу на умовах оплати за реалізований товар) від 01.11.2007р., правоустановчих документів Приватного підприємства «Сувенір Преміум.

Нормативно свої вимоги Позивач (за зустрічним позовом) обґрунтовує ст.ст. 203, 212, 215, 217, 530, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 207, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 12, 15, 22, 60 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.10.2010р. прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом.

26.10.2010р. Відповідачем (за первісним позовом) через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву №19/10-СП від 19.10.2010р. в якому проти позовних вимог заперечує з наступних підстав. Зазначає, що Договір було підписано уповноваженими представниками Сторін, скріплено печатками Сторін, та в подальшому його чинність була підтверджена виконанням його умов Сторонами (поставками товарів, прийнятих Позивачем, частковою оплатою Позивачем поставлених товарів, наданням Позивачем послуг з передпродажної підготовки товарів Відповідачу та оплатою цих послуг Відповідачем, тощо), складанням акту звірки взаємних розрахунків та іншими письмовими доказами, а тому відсутні підстави для визнання Договору недійсним. Крім того доводи Позивача стосовно того, що підпис генерального директора Бурун Є.П. був проставлений шляхом факсимільного відтворення підпису невідомою особою без згоди генерального директора, а також щодо відсутності волевиявлення з боку Позивача під час підписання спірного Договору з додатками не відповідають, фактичним обставинам справи. Підпис представника Позивача на Договорі скріплений печаткою підприємства, в подальшому спірний Договір виконувався Сторонами, що за будь-яких обставин свідчить у сукупності згідно ст.241 Цивільного кодексу України про наступне схвалення правочину Позивачем. Крім того Відповідачем (за первісним позовом) надано належним чином засвідчені копії наступних документів: правоустановчих документів Приватного підприємства «Сувенір Преміум», видаткових накладних, рахунків-фактур, податкових накладних, виписок з банківського рахунку з доказами здійснення Позивачем (за первісним позовом) часткових оплат за поставлений товар.

Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України провадження по справі зупинялось та поновлялось.

Розпорядження заступника голови господарського суду Донецької області від 11.10.2011р. справу передано на розгляд судді Морщагіній Н.С.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 14.10.2011р. справу передано на розгляд судді Риженко Т.М.

Представник Позивача (за первісним позовом) у судове засідання 07.08.2012р. не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Представник Відповідача (за первісним позовом) у судове засідання 07.08.2012р. не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» (Покупець) та Приватним підприємством «Сувенір Преміум» (Продавець) було укладено договір №532 (купівлі-продажу на умовах оплати за реалізований товар), відповідно п.1.1 якого Продавець поставляє та передає у власність Покупця, а Покупець приймає та оплачує товар на умовах та у порядку, встановленому даним Договором, відповідно замовлення на поставку та товаросупровідної документації, яка є невід'ємною частиною даного Договору (Додаток №1 «Бланк Замовлення на поставку».

У розділі 5 Договору Сторони дійшли згоди щодо ціни Договору та порядку розрахунків:

- Покупець зобов'язаний оплачувати кожну товарну накладну, переданого Продавцем товару по мірі її реалізації не пізніше 21 (двадцяти одного) банківських днів з моменту реалізації такого товару (п.5.3 Договору);

Згідно п.10.8 договору протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів з моменту прийняття рішення про припинення роботи з товаром, поставленого Покупцю та/або про ліквідацію, Продавець зобов'язаний на вимогу Покупця:

- прийняти увесь нереалізований останнім товар, оформити усі пов'язані з цим документи;

- надати Покупцю акт звіряння взаєморозрахунків;

- виконати усі зобов'язання передбачені вказаним Договором.

Покупець в свою чергу зобов'язаний розрахуватись за реалізований товар.

Згідно п.8.1 договору даний Договір вступає в дію з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та діє до 15 січня 2008 року.

Договір підписаний обома сторонами без зауважень і заперечень та скріплений печатками обох підприємств.

В обґрунтування позовних вимог Позивач (за первісним позовом) посилається на те, що Договір купівлі-продажу №532 від 01.11.2007р. укладений між Позивачем та Відповідачем не було підписано уповноваженими особами , які мають право від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», Приватного підприємства «Сувенір Преміум»підписувати будь які документи, а саме: Генеральним директором ТОВ «ТС Обжора» Бурун Є.П. та директором ПП «Сувенір Преміум» Савченко А.В. Підпис у договорі купівлі-продажу №532 від 01.11.2007р. є лише факсимільним відтворення підпису Генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» Бурун Є.П., та при укладенні договору Відповідачем (за первісним позовом) не надано копію Статуту Приватного підприємства «Сувенір Преміум», який би підтверджував повноваження директора Савченко А.А.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача (за первісним позовом) до Відповідача (за первісним позовом) такими, що не підлягають задоволенню, зустрічний позов -таким, що також не підлягає задоволенню, враховуючи наступне:

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним в даній справі, суд повинен встановити наявність чи відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності осіб, які підписали спірний договір від імені позивача та відповідача.

Ініціювати питання про невідповідність власноручного підпису факсимільному відтворенню підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-обчислювальному підпису або іншому аналогу може сама особа, підпис якої Позивач (за первісним позовом) вважає спірним. В матеріалах справи відсутня така особиста заява Бурун Є.П.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Ствердження Позивача (за первісним позовом) про недійсність правочину суд не приймає до уваги у зв'язку з наступним:

В матеріалах справи містяться договір купівлі-продажу №532 від 01.11.2007р., видаткові накладні, рахунки фактури, підписані представниками обох сторін та скріплені печатками, у зв'язку з чим вони приймаються судом до уваги як письмові докази у даній справі відповідно до ст. 36 ГПК України.

Підпис представника Позивача (за первісним позовом) на спірному договорі скріплений печаткою Позивача (за первісним позовом) як юридичної особи. Згідно Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України № 17 від 11.01.1999 року, (пункт 3.2.6) господарські об'єднання можуть мати тільки по одному примірнику основної печатки. Можуть виготовлюватися додаткові печатки з цифрами "1", "2" і т.д., а також прості круглі печатки та різні штампи. Відповідно до п. 3.4.1 Інструкції відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників господарських об'єднань. Печатки і штампи повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах. У разі порушення правил обліку, зберігання і використання печаток і штампів комісія проводить службове розслідування, результати якого оформлюються актом довільної форми та доводяться до відома керівника організації. Пунктом 3.1.12 тієї ж Інструкції передбачено у разі крадіжки, втрати печаток чи штампів керівники господарських об'єднань зобов'язані вжити заходів задля їх розшуку, а також негайно повідомити про це органи внутрішніх справ.

Будь-яких доказів звернення до правоохоронних органів з приводу втрати, крадіжки або службового розслідування щодо незаконного використання печатки; рішення відповідних органів згідно ст. 97 КПК України за результатами розгляду вказаного звернення, Позивач (за первісним позовом) до суду не надав.

Крім того, доказів вчинення дій, направлених на повернення отриманого товару не уповноваженою особою, повідомлення продавця про повернення помилково перерахованих часткових оплат отриманого товару, Позивач (за первісним позовом) до суду не надав.

Позивач (за первісним позовом) не надав до суду будь-яких письмових доказів, які б підтверджували той факт, що підпис Генерального директора Позивача на спірному договорі виконаний шляхом факсимільного відтворення підпису Бурун Є.П., в подальшому правочин був схвалений Позивачем (за первісним позовом) його фактичним виконанням.

Посилання Позивача (за первісним позовом), що спірний договір з боку Відповідача (за первісним позовом) підписаний не уповноваженою особою, оскільки при укладенні договору Відповідачем (за первісним позовом) не надано копію Статуту Приватного підприємства «Сувенір Преміум», який би підтверджував повноваження директора Савченко А.А. судом не приймаються до уваги, з огляду на наступне.

Згідно з частиною один статті 241 Цивільного Кодексу України правочин вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладання. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограмма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її до виконання, здійснення платежу другій стороні та інше.) У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладання угоди задоволенню не підлягає (п.9.2. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 №02-5/111).

Як вбачається з матеріалів справи саме на виконання умов Договору купівлі-продажу №532 від 01.11.2007р. Відповідачем (за первісним позовом) було поставлено товар, що підтверджується підписаними та завіреними печатками з боку обох сторін без зауважень видатковими накладними.

Таким чином, судом встановлено, що Відповідач (за первісним позовом) здійснив дії, які свідчать про схвалення ним Договору.

Також згідно п.6.6 Статуту Відповідача (за первісним позовом) Директор підприємства без доручення діє від імені Підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, затверджує підписом всі документи фінансового, матеріального, майнового, розрахункового та кредитного характеру, які є основою бухгалтерських записів, звіти та баланси, укладає від імені підприємства угоди та договори.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги Позивача (за первісним позовом) необґрунтовані і задоволенню не підлягають.

Щодо зустрічних позовних вимог Приватного підприємства «Сувенір Преміум», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м.Донецьк про визнання договору №532 від 01.11.2007р. в частині умови п.5.3 «....по мірі її реалізації не пізніше 21 (двадцяти одного) банківських днів від моменту реалізації такого товару» недійсним суд зазначає наступне.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними: відповідність договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору, дієздатність сторін за договором, у чому конкретно полягає порушення вільного волевиявлення та не відповідність його внутрішній волі учасника правочину, не спрямованість сторони на реальне настання правових наслідків правочину та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним ( ст. 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Виходячи з положень норм статті 638 Цивільного кодексу України, укладення договору є процесом досягнення згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до ст. 689 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Приписами ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Зокрема як видно з п. 5.3. договору Покупець зобов'язаний оплачувати кожну товарну накладну, переданого Постачальником товару по мірі її реалізації не пізніше 21 (двадцяти одного) банківських днів від моменту реалізації такого товару.

Отже, договором обумовлено момент настання оплати -за факту реалізації товару переданого за накладною.

Відтак, виходячи з погоджених умов договору купівлі-продажу № 532 (на умовах оплати за реалізований товар) від 01.11.2007р., необхідно констатувати, що обов'язок покупця (відповідача) здійснити оплату за поставлений продавцем (позивачем) товар, обумовлено момент настання факту реалізації товару переданого за накладною.

За приписами ст. 251 Цивільного кодексу України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк може бути визначений актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Тобто, виходячи із умов п. 5.3. договору сторонами погоджений строк оплати факт реалізації товару але не пізніше 21 банківських днів від моменту реалізації такого товару.

Посилання Позивача (за зустрічним позовом) на той факт, що строк „реалізації" договором не визначено, і залежить „реалізація" тільки від відповідача, судом до уваги не приймається, оскільки реалізація товару залежить не від відповідача, а від попиту покупців на такий товар, виходячи з того, що товару реалізується у роздрібній торгівельній мережі.

Щодо посилання Позивача (за зустрічним позовом) на невідповідність п. 5.3. договору вимогам ст. 212 Цивільного кодексу України, адже він стосується тільки обов'язку покупця оплатити товар, при тому, що його право на отримання у власність товару не обумовлена жодними обставинами, то суд виходить з наступного.

Приписами статті 212 Цивільного кодексу України встановлено, що особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).

Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

Якщо настанню обставини недобросовісно сприяла сторона, якій це вигідно, обставина вважається такою, що не настала.

Дослідивши зміст спірного договору, судом встановлено, що п. 10.8. договору визначено, що в продовж 14 (чотирнадцяти) банківських днів з моменту прийняття рішення про припинення роботи з товаром, поставленого Покупцю та/або про ліквідацію, Продавець зобов'язаний на вимогу Покупця:

- прийняти увесь нереалізований останнім товар, оформити усі пов'язані з цим документи;

- надати Покупцю акт звіряння взаєморозрахунків;

- виконати усі зобов'язання передбачені вказаним Договором.

Покупець в свою чергу зобов'язаний розрахуватись за реалізований товар.

Тобто, виходячи з п. 10.8. договору сторонами погоджено, що в разі припинення роботи з товар, останній підлягає поверненню Постачальнику, а Покупець повинен розрахуватися за весь реалізований товар.

За таких обставин, посилання позивача на невідповідність п. 5.3. договору ст.. 212 Цивільного кодексу України є безпідставним та не може розглядатися окремо від положень всього договору.

Крім, того, як видно з доданих до матеріалів справи договір № 532 від 01.11.2007р. фактично виконувався сторонами.

При цьому, будь-які докази того, що сторонам були незрозумілі обсяги їх зобов'язань за Договором, або вони намагались додатково погодити їх чи уточнити в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність заявлених вимог Позивача (за зустрічним позовом).

Враховуючи наведені норми матеріального права та обставини справи, суд дійшов висновку, що договір купівлі-продажу №532 від 01.11.2007р. містить суттєві умови правочину, є укладеним з дотриманням вимог діючого законодавства України та таким, що породжує права та обов'язки сторін.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати у зв'язку з відмовою у задоволенні позовів покладаються на Позивачів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м.Донецьк до Приватного підприємства «Сувенір Преміум», м.Київ про визнання договору №532 купівлі-продажу на умовах оплати за реалізований товар від 01.11.2007 року недійсним. відмовити.

2. У задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства «Сувенір Преміум», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м.Донецьк про визнання договору №532 від 01.11.2007р. в частині умови п.5.3 «....по мірі її реалізації не пізніше 21 (двадцяти одного) банківських днів від моменту реалізації такого товару» недійсним. відмовити.

У судовому засідання 07.08.12р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Риженко Т.М.

Повний текст рішення складено та підписано 13.08.12р.