Постанова

від 22.08.2012 по справі 31/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2012 р. Справа № 31/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Кочерової Н.О.,

Самусенко С.С.,

розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 червня 2012 року у справі № 31/12 Господарського суду міста Києва за позовом Комунального підприємства "Батиївське" Солом'янської районної у місті Києві ради, м. Київ, до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Київ, про стягнення заборгованості в сумі 19 557,77 грн.,

за участю представників сторін:

позивача -Мотренко В.В. (дов. № 4 від 24.01.12);

відповідача -ОСОБА_6 (дов. від 24.04.12),

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2011 року позивач КП "Батиївське" Солом'янської районної у місті Києві ради пред'явив у господарському суді позов до відповідача ФОП ОСОБА_4 про стягнення 19 577,77 грн.

Вказував, що 01.04.08 між ним та відповідачем був укладений договір № 101 про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території, згідно умов якого він зобов'язався надавати за плату комунальні послуги в приміщення загальною площею 107 кв.м., що розташоване під АДРЕСА_1, а відповідач -сплачувати всі платежі, які передбачені договором незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно до 1 числа місяця наступного за звітним.

Посилаючись на порушенням відповідачем умов договору в частині оплати наданих комунальних послуг за період з 01.01.09 по 01.11.11 (включно), позивач просив стягнути з відповідача на його користь 15 731,34 грн. боргу, 2 814,73 грн. інфляційних втрат, 1 011,70 грн. 3 % річних, а всього -19 577,77 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15 лютого 2012 року (суддя Качан Н.І.) позов задоволено.

Постановлено стягнути з ФОП ОСОБА_4 на користь КП "Батиївське" Солом'янської районної у місті Києві ради 15 731,34 грн. боргу, 2 814,73 грн. інфляційних втрат, 1 011,70 грн. 3 % річних, 1 411,50 грн. судового збору.

Рішення мотивоване посиланнями на порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині оплати наданих комунальних послуг за період з 01.01.09 по 01.12.11, що є підставою до покладення на нього обов'язку по сплаті боргу, інфляційних втрат та 3 % річних.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 червня 2012 року (колегія суддів у складі: Лобань О.І. -головуючий, Ткаченко Б.О., Федорчук Р.В.) рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з ФОП ОСОБА_4 на користь КП "Батиївське" Солом'янської районної у місті Києві ради 11 470,21 грн. заборгованості за комунальні послуги, 2 814,73 грн. інфляційних втрат, 1 011,70 грн. 3 % річних, 1 276,18 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Постанова обґрунтована посиланнями на ту обставину, що позивачем належними та допустимими доказами доведено наявність заборгованості у відповідача перед позивачем за спірний період лише в сумі 11 470,21 грн.

У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції приписів ст.ст. 32, 43 ГПК України, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 01.04.09 між сторонами у справі був укладений договір № 101 про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території, згідно умов якого позивач зобов'язався надати за плату комунальні послуги (холодне, гаряче водопостачання, центральне опалення і водовідведення) в приміщення загальною площею 107 кв.м., що розташоване під АДРЕСА_1, а відповідач -сплачувати всі платежі, які передбачені договором незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно до 1 числа місяця наступного за звітним.

Відповідно до п. 2.1 договору відповідач щомісячно сплачує позивачеві вартість фактично отриманих комунальних послуг згідно виставлених постачальником табуляграм.

Пунктом 2.2 договору сторони передбачили, що розрахунки за отримані комунальні послуги здійснюються за діючими тарифами, встановленими відповідними державними органами. Відповідач користується послугами опалення, оплата за яке здійснюється в опалювальний період за табуляграмами, які позивачеві надає АЕК "Київенерго". Оплата за холодне водопостачання здійснюється щомісячно за табуляграмами, які позивачеві надає ДКО "Київводоканал".

Згідно з п. 2.6 договору крім плати за комунальні послуги відповідач зобов'язався сплачувати позивачеві експлуатаційні витрати, розмір яких на день укладення договору становить 89,90 грн. на місяць, розмір цих витрат може коригуватись з погодження сторін в залежності від фактичних витрат в звітному періоді.

Зокрема, п. 2.7 договору визначено, що відповідач сплачує за встановленими тарифами розмір відшкодування витрат за технічне та аварійне обслуговування внутрішньобудинкових мереж гарячого водопостачання та опалення (відшкодування внутрішньобудинкових мереж) в розмірі 5,76 грн. на місяць.

Положеннями ст.ст. 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Апеляційним судом встановлено, що на виконання умов договору позивач за період з 01.01.09 по 01.12.11 надав відповідачу комунальні послуги на загальну суму 12 845,88 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи табуляграмами та рахунками на оплату цих послуг.

Проте, відповідач частково розрахувався за комунальні послуги, в зв'язку з чим утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 11 470,21грн.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В порушення вказаних вище норм матеріального права та умов договору, відповідач не повністю розрахувався за надані йому комунальні послуги за спірний період, в зв'язку з чим утворилась заборгованість в зазначеній вище сумі, яка обґрунтовано задоволена до стягнення апеляційним судом з врахуванням інфляційних втрат та 3 % річних, які є складовою частиною боргу.

Разом з тим, розглядаючи даний спір, місцевий суд не повністю дослідив всі наявні в матеріалах справи платіжні доручення та помилково вважав, що у відповідача існує борг перед позивачем в заявленій до стягнення сумі.

Зазначені обставини стали обґрунтованою підставою до скасування судом апеляційної інстанції рішення місцевого суду та постановлення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Доводи касаційної скарги висновків, викладених в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції, не спростовують та зводяться до незгоди з зазначеним судовим актом.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції вважає доводи, викладені в касаційній скарзі необґрунтованими.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 111 7 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 червня 2012 року у справі № 31/12 залишити без змін.

Головуючий суддя: Дунаєвська Н.Г.

Судді: Кочерова Н.О.

Самусенко С.С.