Рішення

від 27.08.2012 по справі 8/5014/1907/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.08.12 Справа № 8/5014/1907/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сереп", м. Маріуполь Донецької області,

до Державного підприємства "Хімічний завод "Південний"", м. Рубіжне Луганської області, -

про стягнення 61 502 грн. 49 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача -Кравцова Н.О. -представник, - довіреність №48 від 12.07.12 року;

від відповідача -Птушко М.В. - представник, - довіреність №218-2706 від 06.09.11року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

Відповідно до ухвали господарського суду Донецької області від 23.07.12 року по справі №5006/9/3-17/2012 цей позов за підсудністю спрямовано до господарського суду Луганської області, - за місцем знаходження відповідача (а.с.2-3).

Господарським судом Луганської області у зв'язку з надходженням даного позову порушено провадження у справі №8/5014/1907/2012.

Суть спору : позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 35000,00 грн. та пені за період з 20.03.2009 року по 19.07.2012 року у сумі 26502,49 грн., - а разом 61502,49 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору №60Упр/АФ, укладеного сторонами 16.02.09 року.

09.08.12 року, через канцелярію суду, від позивача надійшло клопотання про зменшення розміру позовних вимог (від 08.08.12 року за вих. №1460), згідно з яким він поставив суд до відома про те, що у позовній заяві при визначенні розміру пені за період з 20.03.09 року по 19.07.12 року припустився помилки, - а тому вона підлягає нарахуванню у сумі 12702,72 грн., а не у сумі 26502,49 грн., як сказано у позовній заяві; відповідно, загальна сума позову становить 47702,72 грн. (35000,00 грн. + 12702,72 грн.) (а.с.36-38; 40-41).

З урахуванням того, що це клопотання не суперечить приписам частин 2 та 4 ст. 22 ГПК України, судом її прийнято та враховано при вирішенні спору по суті.

Оцінюючи вищеописані дії позивача, суд керується позицією, викладеною у абзаці 4 пункту 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до якої зменшення позивачем суми позову, в т.ч. й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження у частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 13.08.12 року до 27.08.12 року -у зв'язку з неявкою відповідача та невиконанням ним вимог суду про надання документів та доказів.

До початку судового засідання 27.08.12 року від сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав у повному обсязі (з урахуванням їх уточнення).

Відповідач позов визнав на суму основного боргу; посилаючись на п.3 ст. 83 ГПК України, просить зменшити суму заявленої до стягнення пені на 50% (відзив на позов від 21.08.12 року за вих. №218-4161), - при цьому до відзиву він надав копію балансу станом на 30.06.12 року, згідно якому непокритий збиток становить 138610,00 тис. грн., а кредиторська заборгованість -44217,00 тис. грн.

Позивач заперечив проти задоволення цього клопотання, пославшись на власне скрутне фінансове становище та зазначивши, що сума 12702,72 грн. для нього є значними коштами (листа від 23.08.12 року за вих. №1557).

І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

16.02.09 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) у простій письмовій формі укладено договір №60Упр/АФ, відповідно до якого виконавець приймає на себе проведення комплексу робіт з проведення експертно-технічного діагностування залізничного рухомого складу, який відпрацював нормативний термін служби, у кількості 13 одиниць; видачу технічного рішення про можливість експлуатації залізничного рухомого складу до 5-ти років -залежно від технічного стану та року випуску (п.1.1), - відповідно до Переліку робіт (додаток №1 до цього договору) (п.1.2), при цьому виконавець здійснює роботи на площах замовника (п.1.4).

Замовник зобов'язаний, між іншим, прийняти виконані роботи (п.2.2.4); сплатити виконавцеві вартість робіт, передбачених пунктом 1.1 договору (п.2.2.5).

Орієнтовна вартість робіт за договором становить 78848,00 грн. (п.3.2).

Замовник зобов'язаний сплатити вартість виконаних робіт шляхом банківського переказу у розмірі 100% вартості робіт, впродовж 5-ти банківських днів від дати підписання акту приймання-здавання виконаних робіт та надання факсимільної копії технічного рішення про можливість експлуатації залізничного рухомого складу (п.4.3).

Виконавець виконує обумовлені договором роботи впродовж 30 календарних днів від дня їх (п.5.1).

Приймання-здавання виконаних робіт здійснюється представниками сторін шляхом підписання акту приймання-здавання виконаних робіт (п.6.1).

За порушення сторонами строків виконання зобов'язань за цим договором винна сторона сплачує на користь іншої сторони пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаних зобов'язань за кожний день прострочення до повного погашення заборгованості (п.7.1).

Термін дії договору сторони не визначили (а.с.13-15;16).

12.03.09 року вони склали та підписали акт приймання-здавання робіт до договору №60Упр/АФ від 16.02.09 року на суму 78848,00 грн. (а.с.17).

13.03.09 року виконавець виставив замовнику рахунок-фактуру №СФ-000024 на суму 78848,00 грн. (а.с.18).

З наданих до справи документальних доказів вбачається, що замовник вартість виконаних за договором робіт у визначений ним термін не сплатив, - що підтверджується службовим листуванням між сторонами з цього приводу за період з 14.05.09 року по 24.05.12 року (а.с.19-31), у т.ч. претензія від 05.09.10 року за вих. №1790 на суму 763238,98 грн.

Позивач стверджує, що станом на день його звернення з цим позовом до суду несплачений залишок вартості виконаних робіт становить 35000,00 грн., на який він, керуючись чинним законодавством та умовами п. 7.1 договору, за період з 20.03.09 року по 19.07.12 року (відповідно до ходу погашення відповідачем основного боргу) нарахував пеню у сумі 12702,72 грн. (з урахуванням клопотання про зменшення позовних вимог).

Відповідач позов визнав в частині основного боргу.

ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі (з урахуванням клопотання про зменшення позовних вимог) з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі -ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

За загальним правилом договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

З норми, викладеної у частині 1 ст. 179 Господарського кодексу України, а також аналізу спірного договору вбачається, що він належить до числа господарських договорів.

Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобов'язань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі -ГКУ) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).

Відповідно до ст.526 ЦКУ (ст.193 ГКУ) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до підрядних.

Згідно частинам 1 та 2 ст. 837 ЦКУ за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 839 ЦКУ встановлено, що підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (ч.1).

Порядок оплати виконаної роботи врегульовано ст. 843 ЦКУ, а саме: у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Згідно частині 1 ст. 853 ЦКУ замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і, в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків, негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Отримавши від позивача виконану роботу, відповідач повинен був дотримуватися вимог статті 854 ЦКУ, в якій сказано, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Матеріалами справи доведено, що з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов'язань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Як зазначено у ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі -ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

Позивач дотримався усіх перелічених вимог закону та умов договору при визначенні суми пені.

Спосіб захисту свого права позивач обрав відповідно до приписів ст. 16 Цивільного та ст. 20 Господарського кодексів України.

Розглянувши клопотання відповідача про застосування судом при вирішенні спору пункту 3 ст. 83 ГПК України шляхом зменшення на 50% заявленої до стягнення пені, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно пункту 3 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Наданими до справи доказами відповідач належним чином не довів наявність таких обставин.

Вирішуючи клопотання відповідача, суд приймає до уваги тривалість періоду заборгованості, характер та ступінь активності дій боржника щодо погашення боргу, а також те, що позивач та відповідач як господарюючі суб'єкти здійснюють свою діяльність в однакових фінансово-економічних умовах.

На думку суду, задоволення клопотання відповідача буде мати ознаки дискримінації відповідача, - а відповідно до приписів частини 2 ст. 31 Господарського кодексу України дискримінація суб'єктів господарювання не допускається.

Таким чином, оцінивши доводи сторін та наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги (з урахуванням клопотання про зменшення позовних вимог) підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.ст.44 та 49 ГПК України суд сплату судового збору покладає на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги закону та з вини якої спір доведено до суду.

Судом встановлено, що позивач, звертаючись з позовом до суду, припустився зайвої сплати судового збору.

Так, відповідно до п/п 1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України від 08.07.11 року №3674-УІ "Про судовий збір" за розгляд господарським судом майнового спору на користь Державного бюджету України підлягає сплаті судовий збір у розмірі 2% вартості позову, але не менше 1,5 (1609,50 грн.) на не більше 60 (64380,00 грн.) мінімальних заробітних плат, встановлених на 01.01.12 року (1073,00 грн.), - тобто при ціні позову 61502,49 грн. судовий збір підлягав сплаті у сумі 1609,50 грн., - в той час, як позивач на підставі платіжного доручення №4054 від 13.07.12 року сплатив 1653,00 грн. (а.с.8).

Отже, сума зайвої сплати становить 43,50 грн. (1653,00 грн. -1609,50 грн.), яка підлягає поверненню на користь платника з Державного бюджету України.

З приводу повернення зазначеної суми коштів судом винесена спеціальна ухвала.

На підставі викладеного, ст.ст.11,16,203,509,525,526,530,549,610-612,614,623,624,837,839,843,854 Цивільного кодексу України, ст.ст.20,173,179,232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4 3 ,22,32-34,44,49,82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Державного підприємства "Хімічний завод "Південний"", ідентифікаційний код 35283037, яке знаходиться за адресою: місто Рубіжне, вул.Заводська, 1-г Луганської області, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сереп", ідентифікаційний код 30277055, яке знаходиться за адресою: місто Маріуполь, вул. Апатова, 140-а Донецької області, - основний борг у сумі 35000 (тридцять п'ять тисяч) грн. 00 коп., пеню у сумі 12702 (дванадцять тисяч сімсот дві) грн. 72 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 27.08.2012 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано -29 серпня 2012 року.

Суддя А.П.Середа