Ухвала

від 21.08.2012 по справі 2а-3097/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3097/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М

Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

"21" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

При секретарі Воронець Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Український паркетний дім»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український паркетний дім»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 жовтня 2011 року № 0009162306, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Український паркетний дім»звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 жовтня 2011 року № 0009162306.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 квітня 2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, представник відповідача по справі подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 квітня 2012 року та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 30 вересня 2011 року по 06 жовтня 2011 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕГАПЛЮС» за період з 01 січня 2011 року по 31 травня 2011 року, про що складено акт № 1334/23-6/34730664 від 13 жовтня 2011 року.

Так, перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Український паркетний дім» п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 , п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року за № 2755-VI , а саме, занижено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на загальну суму 282 905,00 грн., в тому числі за лютий 2011 року - 44 997,00 грн., за березень 2011 року - 56 048,00 грн., за квітень 2011 року - 115 590,00 грн., за травень 2011 року - 66 270,00 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 236 592,00 грн.

Відповідно податковим органом 26 жовтня 2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009162306, яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 282 905,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації у м. Києві та Державної податкової служби України. За результатами розгляду скарг позивача податкове повідомлення-рішення від 26 жовтня 2011 року № 0009162306 залишено без змін, а скарги без задоволення.

Проте, позивач вважає зазначене податкове повідомлення-рішення протиправними, оскільки ним з дотриманням вимог податкового законодавства визначалися податкові зобов'язання.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведеної норми є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

Як свідчать матеріали справи, приводом для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок про те, що здійснені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український паркетний дім» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕГАПЛЮС» правочини, здійснені без волевиявлення уповноваженої особи підприємства, такі що суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними.

Такий висновок Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва обґрунтувала наступним:

- невстановленням факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів;

- виконанням підписів на первинних документах від імені директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕГАПЛЮС» ОСОБА_3 іншою особою, що підтверджується висновком спеціаліста № 486 від 07 липня 2011 року.

Судом першої інстанції встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український паркетний дім»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕГАПЛЮС»01 грудня 2010 року укладено договір купівлі-продажу № 0112, ціни за одиницю товару якого оформляються додатком до цього договору (п. 1 ст. 2 Договору).

При цьому, додатку до вищевказаного договору, який за умовами договору є його невід'ємною частиною, суду першої інстанції надано не було.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем надано рахунки-фактури:

згідно з рахунком-фактурою № 126 від 01 лютого 2011 року, постачальник - ТОВ «ВЕГАПЛЮС» поставив одержувачу - ТОВ «Український паркетний дім» товар, вартість якого складає 269 981,40 грн., ПДВ -44 996,90 грн.;

згідно з рахунком-фактурою № 192 від 02 березня 2011 року, постачальник - ТОВ «ВЕГАПЛЮС» поставив одержувачу - ТОВ «Український паркетний дім» товар, вартість якого складає 289 905,12 грн., ПДВ -48 317,52 грн.;

згідно з рахунком-фактурою № 223 від 25 березня 2011 року, постачальник - ТОВ «ВЕГАПЛЮС» поставив одержувачу - ТОВ «Український паркетний дім» товар, вартість якого складає 166 124,40 грн., ПДВ -27 687,40 грн.;

згідно з рахунком-фактурою № 119 від 14 квітня 2011 року, постачальник - ТОВ «ВЕГАПЛЮС»поставив одержувачу - ТОВ «Український паркетний дім»товар, вартість якого складає 460 160,16 грн., ПДВ -76 693,36 грн.;

згідно з рахунком-фактурою № 39 від 14 квітня 2011 року, постачальник - ТОВ «ВЕГАПЛЮС»поставив одержувачу - ТОВ «Український паркетний дім»товар, вартість якого складає 386 700,96 грн., ПДВ -64 450,16 грн.;

згідно з рахунком-фактурою № 19 від 04 травня 2011 року, постачальник - ТОВ «ВЕГАПЛЮС» поставив одержувачу - ТОВ «Український паркетний дім» товар, вартість якого складає 292 549,44 грн., ПДВ -48 758,24 грн.;

згідно з рахунком-фактурою № 85 від 10 травня 2011 року, постачальник - ТОВ «ВЕГАПЛЮС» поставив одержувачу - ТОВ «Український паркетний дім» товар, вартість якого складає 105 070,92 грн., ПДВ -17 511,82 грн.

Відповідно до вказаних вище рахунків-фактури в матеріалах справи містяться видаткові та податкові накладні, які підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Проте, як вбачається з висновку спеціаліста від 07 липня 2011 року № 486, яким було проведено почеркознавче дослідження декларацій з податку на прибуток та декларацій з податку на додану вартість, підписи на вищевказаних документах від ТОВ «ВЕГАПЛЮС» виконані не гр. ОСОБА_3, а іншою особою.

У відповідності до положень підпункту «а»пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037) затверджено Порядок заповнення податкової накладної.

Так, відповідно до пп. 2 зазначеного Порядку, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 5 Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Відповідно до п. 18 Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Про відсутність реального характеру господарських операцій можуть свідчити такі обставини:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Як зазначено відповідачем, факту передачі товарів від продавця до покупця встановлено не було. Будь-яких документів (актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів) ТОВ «Український паркетний дім»під час проведення перевірки надано не було, про що зазначено в акті.

Під час апеляційного провадження представником позивача були надані документи, які на його думку підтверджують реальність здійснення угод, а саме: розрахунок необхідних обсягів складських приміщень для зберігання товару в період з 01.02.20121 року по 31.05.2011 року, фотокартки приміщення складу та товару, договір оренди нежитлового приміщення № 31/11 від 31.12.2010 року, акт прийому-передачі приміщення від 31.12.2010 року.

Між тим, колегія суддів зауважує, що під час проведення податковим органом перевірки директором ТОВ «Український паркетний дім»Р.Ю. Турчином було підтверджено, що первинні бухгалтерські та інші документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі, а додаткові (інші) документи, що свідчать про діяльність суб'єкта господарювання (спростовують факти, викладені акті перевірки) за період, що перевірявся, відсутні.

Перевіривши реальність договору купівлі-продажу № 0112 від 01.12.2010 року, укладеного позивачем з ТОВ «ВЕГАПЛЮС», колегія суддів погоджується з висновками податкового органу щодо відсутності підстав для включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених відповідно до податкових накладених, оформлених його контрагентом, з огляду на те, що відповідні документи підписані невстановленою особою, що підтверджується висновком експерта.

Наведені обставини та досліджені колегією суддів документальні докази в їх сукупності, є достатніми для висновку про те, що господарські операції з купівлі-продажу товарів не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором, а оформлені лише документально невстановленими особами, що в свою чергу призвело до встановлення податковим органом порушень формування позивачем податкового кредиту.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що податковим органом правомірно у відповідності до норм податкового законодавства прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.10.2011 року № 0009162306, яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 282 905,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 кодексу).

При цьому, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Український паркетний дім»залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 квітня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено: 24 серпня 2012 року.

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.