Ухвала

від 27.10.2015 по справі 2а-3097/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3097/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

27 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Желтобрюх І.Л., Шостака О.О.

при секретарі Гімарі Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український паркетний дім" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В ИВ :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Український паркетний дім", звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 26.10.2011 року №0009162306.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2015 року - позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін з таких підстав.

Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено щодо позивача документальну позапланову виїзну перевірку за наслідками якої складено Акт від 13.10.2011 року №1334/23-6/34730664 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Український паркетний дім» (код ЄДРПОУ 34730664) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ВЕГАПЛЮС» (код ЄДРПОУ 37401541) за період з 01.01.2011 року по 31.05.2011 року»

У висновку Акту перевірки відповідач встановив порушення позивачем п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року за № 2755-VІ, а саме, занижено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на загальну суму 282 905,00 грн., в тому числі за лютий 2011 року -44 997,00 грн., за березень 2011 року -56 048,00 грн., за квітень 2011 року -115 590,00 грн., за травень 2011 року -66 270,00 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 236 592,00 грн.

На підставі Акту перевірки від 13.10.2011 року №1334/23-6/34730664 ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві прийняла податкове повідомлення-рішення №0009162306 від 26.10.2011 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 282 905 грн.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в тому, що викладені в Акті перевірки висновки є помилкованими та викладеними з порушенням норм Податкового кодексу України.

Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, в окремих рядках місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно п. 201.7 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

За приписами п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

З наведених норм вбачається, що формування платником податку витрат, що приймають участь у вирахуванні допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а також використання отриманих товарів у власній господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були надані суду всі первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарської операції позивача із ТОВ «ВЕГАПЛЮС».

Згідно з реєстраційними даними, одним з видів господарської діяльності ТОВ «Український паркетний дім» є посередництво в торгівлі деревиною та будівельними матеріалами. На підтвердження даного факту позивачем надано до суду наступні документи: договір Договір купівлі - продажу №0112 від 01 грудня 2010 року між ТОВ «Український паркетний дім» та ТОВ «ВЕГАПЛЮС» ; рахунки- фактури; видаткові та податкові накладні. Крім того, в матеріалах справи міститься Договір оренди нежитлових приміщень № 31/11 від 31.12.2010 року укладеного між позивачем та Державним будівельним комбінатом УСВР України, яким позивачу надається в строкове платне користування нежитлове приміщенням промислово-господарської бази (склад № 7) за адресою: м. Київ, вул. Клеманська, 4 для зберігання паркету. Площа приміщення, що орендується складає - 308 м2.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем цілком правомірно сформовано у перевіряємому періоду податковий кредит з урахуванням взаємовідносин з контрагентом.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Однак, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий Я.С.Мамчур

Судді І.Л. Желтобрюх

О.О.Шостак

Повний текст виготовлено 30.10.15 р.

.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Шостак О.О.

Желтобрюх І.Л.