Постанова

від 21.08.2012 по справі 5011-18/4716-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2012 № 5011-18/4716-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Суліма В.В.

Яковлєва М.Л.

секретарі судового засідання Анісімовій М.О.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 21.08.2012 року,

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Кінотеатр «Ленінград» на рішення господарського суду міста Києва у справі № 5011-18/4716-2012 від 24.05.2012 року (Повний текст рішення складено і підписано 31.05.2012), (Суддя - Мандриченко О.В.)

за первісним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркіноінвест»

до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Кінотеатр «Ленінград»

про стягнення 245 040, 07 грн.

За зустрічним

позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кінотеатр «Ленінград»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркіноінвест»

про визнання договору частково недійсним

За участю прокурора Дніпровського району міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2012 р. у справі № 5011-18/4716-2012 первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кінотеатр «Ленінград» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркіноінвест» - 36 579, 80 грн. заборгованості, 3 908, 94 грн. інфляційних витрат, 14 769, 21 грн., 42 % річних х простроченої суми, 189 728, 12 грн., 15 % річних за користування грошовими коштами, 4 900,80 грн. витрат по сплаті судового збору. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2012 року у справі № 5011-10/5557-2012 та прийняти нове рішення у справі, яким відмовити в задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що висновки суду викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи, а також оскаржуване рішення прийняте з порушення норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

В судовому засіданні заявлено клопотання про вступ в розгляд справи прокурора Дніпровського району міста Києва з метою представництва інтересів держави в особі КП «Кінотеатр «Ленінград». Керуючись ст. 29 ГПК України та ст.ст.20,36-1 ЗУ «Про прокуратуру» заява прокурора колегією суддів задоволена.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

01.12.2005 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укркіноінвест" (надалі позивач) та Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Кінотеатр «Ленінград» (надалі відповідач) укладено договір лізингу № 1ЛН/05 відповідно до умов якого позивач надає відповідачу у вигляді лізингу в платне користування обладнання для кінотеатру визначене в пункті 1.2 договору на строк, що складає 120 календарних місяців з моменту підписання акту здачі-приймання обладнання.

Монтаж та установка обладнання відбувається на території лізингоодержувача.

Згідно з частиною другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг"за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Вартість обладнання становить: 1 471 160,00 грн., в тому числі вартість обладнання - 395 040,00 грн., в тому числі ПДВ -65 840,00 грн. (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 3.2. договору, обладнання передається лізингодавцем і приймається лізингоодержувачем на умовах сплати лізингоодержувачем лізингових платежів за користування обладнанням шляхом перерахування лізингових платежів лізингодавцю. Лізингові платежі складаються з :

- суми, що відшкодовує частину вартості встановленого обладнання;

- лізингових процентів, що включають платіж як винагороду лізингодавцю за надане у лізинг обладнання.

Сума, що відшкодовує частину вартості обладнання є фіксованим платежем (п. 3.3. договору).

Згідно з п. 3.4. договору, лізингові проценти можуть змінюватися у випадку виникнення обставин, що можуть викликати комерційні втрати сторін: зміна рівня інфляції, цін, тарифів, обмінного курсу євро або долара США та інших значних для сторін показників, що буде предметом додаткової угоди.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати відповідачем лізингових платежів, відповідач в повному обсязі відшкодовує позивачу збитки, понесені позивачем у зв'язку з таким простроченням, а також суму втраченого фінансового доходу (упущеної вигоди).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Крім того, відповідно до ст. 16 того ж закону сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Як вбачається з наявних матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції позивач взяті на себе зобов'язання виконав в повному обсязі, що підтверджено актом передання-приймання предмету лізингу від 01.12.05 року підписаного без зауважень.

Крім того, як встановлено п. 4.2 у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання, на вимогу лізингодавця зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також 36 проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Крім того, відповідно до ст. 16 того ж закону сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов'язання боржником. Пенею є неустойка яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожний день прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням , завдатком.

Згідно частини 1 статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до наведених договірних положень та умов ст. 625 ЦК України нарахування штрафних санкцій є правом кредитора а не його прямим обов'язком.

За вказаних вище обставин, суд вважає за можливе задовольнити вимогу Позивача про стягнення з Відповідача основної суми боргу та штрафних санкцій.

Крім того колегія суддів Київського апеляційного господарського суду перевіривши наявні розрахунки штрафних санкцій погоджується з нарахованим до стягнення сумами оскільки, штрафні санкції нараховуються на всі прострочені платежі з урахуванням п.п. 3.5, 3.6 та розділу 4 договору.

Такого висновку колегія суддів дійшла з огляду на те, що наявність заборгованості встановлена матеріалами справи а розмір штрафних санкцій визначений договором.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що з урахуванням положень статті 625 Цивільного кодексу України, лізингоодержувач у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання, на вимогу лізингодавця зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 42% річних від простроченої суми.

У пункті 4.3. договору зазначено, що в якості процентів за користування чужими грошовими коштами, лізингоодержувач зобов'язується сплатити грошову суму в розмірі 15% річних від вартості майна, зазначеного в п. 3.1. за весь період такої несплати.

Доводи апелянта про необґрунтоване нарахування подвійного стягнення грошових сум за п.п. 4.2, 4.3 договору не прийняті до уваги колегією суддів з огляду на те, що за п. 4.2 договору сторони погодили стягнення відсотків річних у розмірі 42% за прострочення виконання грошового зобов'язання, тобто за не виконання взятого по договору зобов'язання у встановлений договором строк.

В свою чергу . 4.3 передбачено стягнення річних за фактичне користування чужими грошовими коштами. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог з огляду на те, що п.п.4.2 та 4.3 передбачено стягнення річних за різні види порушень зобов'язань за договором.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 4 статті 179 Цивільного кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 2 статті 536 Цивільного кодексу передбачає, що розмір процентів встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 5 статті 694 Цивільного кодексу України передбачено можливість визначення сторонами обов'язку сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем. Також даною нормою передбачено, що якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього кодексу.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Кінотеатр «Ленінград» на рішення господарського суду міста Києва у справі № 5011-18/4716-2012 від 24.05.2012 року - відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2012 року по справі № 5011-18/4716-2012- залишити без змін.

3. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

4. Матеріали справи № 5011-18/4716-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

5. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено в порядку передбаченому розділом ХІІ-1 Господарсько-процесуального кодексу України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Тарасенко К.В.

Судді Сулім В.В.

Яковлєв М.Л.