Постанова

від 04.09.2012 по справі 14/195-10(32/243-09(8/244-08))

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2012 р. Справа № 14/195-10(32/243-09(8/244-08)) Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І.-головуючого Бакуліної С.В., Грейц К.В.

за участю представників: позивачаКрасовський В.О. -довіреність від 19.12.2011р. відповідача не з'явилися ( про час та місце судового засідання повідомлено належно) третьої особине з'явилися ( про час та місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Проектно-конструкторський інститут "Проммеханізація" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.01.2012 року у справі№ 14/195-10(32/243-09(8/244-08)) Господарського суду Дніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Проектно-конструкторський інститут "Проммеханізація" до Дніпропетровської міської ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Олексієнко Людмила Анатоліївна про розірвання договору оренди земельної ділянки

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторський інститут "Проммеханізація" звернулось до господарського суду з позовом про розірвання в судовому порядку договору оренди земельної ділянки по вул. Чернишевського, 32 в м. Дніпропетровську, укладеного 12.12.2006 року з Дніпропетровською міською радою, з огляду на відчуження ним третій особі нежитлової будівлі, розташованої на орендованій земельній ділянці, та на відсутність згоди відповідача на розірвання договору, посилаючись на частину 2 статті 120 Земельного кодексу України та статтю 651 Цивільного кодексу України.

Відповідач відхилив позов, вказуючи, що чинним законодавством не передбачено наведених позивачем обставин в якості підстав для розірвання договору в судовому порядку, а відповідних рішень у встановленому порядку орган місцевого самоврядування не приймав.

Справа розглядалась судами неодноразово; постановою Вищого господарського суду України від 14.07.2009 року судові рішення у даній справі було скасовано та справу направлено на новий судовий розгляд з огляду на неповне з'ясування дійсних прав та обов'язків сторін щодо наведених у позові предмету та підстав.

Під час нового розгляду справи позивач подав доповнення до позову від 17.11.2009 року (т.1, а.с.132), в яких послався також на наявність істотної зміни обставин, як підстави для розірвання договору за статтею 652 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2011 року (суддя Панна С.П.) у позові відмовлено. Судове рішення вмотивовано неможливістю розірвати спірний договір оренди земельної ділянки без прийняття відповідачем рішення про розірвання договору оренди, що є виключною компетенцією ради як органу місцевого самоврядування.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.01.2012 року (судді: Стрелець Т.Г., Головко В.Г., Логвиненко А.О.) рішення господарського суду Дніпропетровської області залишено без змін з мотивів законності та обґрунтованості.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторський інститут "Проммеханізація" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Скаржник зазначає, що, всупереч статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України, судами не було виконано обов'язкові вказівки, викладені у постанові касаційної інстанції, в порушення статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивачу не було надано рівної можливості брати участь у судових засіданнях, позивача не було належно повідомлено місцевим господарським судом про час та місце судового засідання; висновки судів не відповідають положенням статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач та третя особа не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.

Судом було оголошено перерву в судовому засіданні від 28.08.2012 року до 04.09.2012 року до 11год. 00хв.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій було встановлено, що рішенням Дніпропетровської міської ради № 124/5 від 12.10.2006 року земельна ділянка площею 0,0954 га по вул. Чернишевського 32 в м. Дніпропетровську була передана Товариству з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторський інститут "Проммеханізація" в оренду строком на 15 років, по фактичному розміщенню нежитлової будівлі.

12.12.2006 року Дніпропетровською міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторський інститут "Проммеханізація" (Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого Дніпропетровська міська рада передала, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторський інститут "Проммеханізація" прийняло у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,0954 га. по вул. Чернишевського, 32 в м. Дніпропетровську, на якій знаходяться об'єкти нерухомого майна, інфраструктури, зазначені в акті приймання-передачі земельної ділянки.

Строк дії договору встановлено на п'ятнадцять років (пункт 3.1 договору).

Судами вказано у судових рішеннях, що за пунктом 12.5. договору оренди землі дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, у визначених договором випадках, зокрема -з інших підстав, визначених законом.

19.04.2007 року за договором купівлі-продажу Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторський інститут "Проммеханізація" продало нежитлову будівлю по вул. Чернишевського, 32, м. Дніпропетровськ Олексієнко Л.А., після чого направило на адресу Дніпропетровської міської ради лист від 26.09.2007 року № 224 з проханням скасувати договір оренди земельної ділянки по вул. Чернишевського 32 в м. Дніпропетровську.

Також позивачем був отриманий висновок Управління земельних ресурсів у м. Дніпропетровську від 16.01.2008 року № 24.07/р-ю, відповідно до якого визнано за можливе вилучити у позивача земельну ділянку площею 0,0954 га по вул. Чернишевського 32 в м. Дніпропетровську та зарахувати її до земель міста, а рішення міської ради від 12.10.2006 року № 124/5 та договір оренди земельної ділянки визнати такими, що втратили чинність, право позивача на вказану земельну ділянку визнати таким, що припинилось.

20.06.2008 року позивач звернувся на адресу відповідача листом № 137 про надання відповіді з приводу втрати чинності рішення Дніпропетровської міської ради від 12.10.06 року № 124/5; відповіді на листи Дніпропетровською міською радою надано не було.

Відмовляючи у позові, господарські суди виходили з відсутності у договорі оренди земельної ділянки та приписах законодавства положень, що передбачали б розірвання договору оренди земельної ділянки в судовому порядку на вимогу однієї сторони без прийняття відповідного рішення про розірвання договору оренди земельної ділянки органом місцевого самоврядування.

Судова колегія зазначає, що порядок набуття та припинення прав на земельні ділянки визначається Земельним Кодексом України, за приписами статей 93, 124, 125 якого (у відповідній редакції на час звернення з позовом) правом оренди земельної ділянки є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, що виникає після укладення договору оренди та його державної реєстрації. Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України (в редакції на час звернення з позовом) підставою припинення права користування земельною ділянкою визначено, зокрема, добровільну відмову від права користування земельною ділянкою; при цьому стаття 142 Земельного кодексу України стосується процедури припинення з наведеної підстави права власності та права постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

За статтею 31 Закону України "Про оренду землі" ( у редакції на час звернення з позовом) договір оренди може припинятися за наведених у ній підстав (закінчення строку оренди, викупу земельної ділянки для суспільних потреб, поєднання власника земельної ділянки та орендаря в одній особі, смерті фізичної особи-орендаря, його засудження до позбавлення волі, ліквідації юридичної особи-орендаря, відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем), а також в інших випадках, передбачених законом. Також договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін; на вимогу однієї із сторін договір може бути розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на час звернення з позовом) на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використання земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Частиною 2 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції Закону № 997-16 від 27.04.2007 року) передбачено, що, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною земельної ділянки, необхідної для їх обслуговування.

Частиною 1 пункту 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Також за статтею 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, та не досягнення сторонами згоди щодо розірвання договору, договір може бути розірваний судом за ініціативою заінтересованої сторони за одночасної наявності підстав, передбачених частиною 4 вказаної статті.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що припинення земельних орендних правовідносин може відбуватися як у добровільному порядку за згодою сторін, за їх волевиявленням, оформленим у відповідній формі зі сторони органу місцевого самоврядування, так і у встановлених законодавством випадках на вимогу однієї з сторін за рішенням суду незалежно від волевиявлення іншої сторони, в тому числі й органу місцевого самоврядування.

Таким чином, для правильного вирішення даного спору, судам належало встановити наявність чи відсутність підстав для розірвання (припинення) договору оренди земельної ділянки в судовому порядку за чинним законодавством, відповідно до обставин та підстав, наведених позивачем у позові та доповненнях.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Судова колегія відзначає, що, не застосувавши наведені вище положення законодавства, господарські суди обмежились з'ясуванням наявності чи відсутності рішення органу місцевого самоврядування щодо розірвання спірного договору оренди, в зв'язку з чим повторно не з'ясували дійсні права і обов'язки сторін стосовно предмету та підстав виникнення спору, в тому числі з урахуванням доповнень позивача до первісно поданого позову, не перевірили усі обставин, що мають значення для справи, чим порушили вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України та спір по суті позовних вимог не розглянули; викладені у судових рішеннях висновки щодо змісту пункту 12.5 договору оренди, як такого, що обумовлює припинення дії договору за рішенням суду лише у випадках невиконання другою стороною передбачених договором обов'язків, суперечать фактичному змісту цього пункту, встановленому у тому ж судовому рішенні.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не застосовано норми матеріального права, що підлягали застосуванню до спірних правовідносин, через що не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, враховуючи суть спору, свідчить про порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що є суттєвими для вирішення спору по суті.

Відтак рішення та постанова у справі не можуть бути визнані законними та обґрунтованими та підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 43, 111 7 , пунктом 3 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-конструкторський інститут "Проммеханізація" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.01.2012 року у справі № 14/195-10(32/243-09(8/244-08)) Господарського суду Дніпропетровської області та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2011р. скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий суддя Л. Рогач

Судді: С. Бакуліна

К. Грейц