Постанова

від 20.07.2012 по справі 5009/2204/12

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

17.07.2012 р. справа №5009/2204/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді секретар за участю представників від прокурора: від позивача від відповідача:Радіонова О.О. Зубченко І.В., Татенко В.М. Федорова Ю.І. не з»явився Ковальська Я.М., предст. за дов. №27/27 від 03.01.12р. не з»явився розглянувши у відкритому судовому засідання апеляційну скаргу Прокурора Хортицького району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Концерну "Міські теплові мережі в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Хортицького району м. Запоріжжя на ухвалу господарського суду Запорізької області від 15.06.2012 р. у справі № 5009/2204/12 (суддя Кутіщева-Арнет Н.С.) за позовом Прокурора Хортицького району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Концерну "Міські теплові мережі в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Хортицького району м. Запоріжжя до Житлово-будівельного кооперативу "Медик-9" м. Запоріжжя простягнення 90 967,85 грн . ВСТАНОВИВ: 13.06.2012р. прокурор Хортицького району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Концерну "Міські теплові мережі в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Хортицького району м. Запоріжжя звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу "Медик-9" м. Запоріжжя про стягнення 90 967,85 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.06.2012р. у прийнятті позовної заяви Прокурора Хортицького району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Концерну "Міські теплові мережі в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Хортицького району м. Запоріжжя було відмовлено на підставі п.1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України.

Прокурор Хортицького району м. Запоріжжя з прийнятою ухвалою не згоден, вважає її незаконною, внаслідок невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення судом норм процесуального права, тому звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду та справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття позовної заяви до провадження.

Скаржник вважає, що у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для відмови у прийнятті позовної заяви на підставі п. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України .

Крім того, апелянт зазначає, що прокурором правильно визначено позивача по вказаній справі та обґрунтовано порушення інтересів держави.

16.07.2012 року на адресу Донецького апеляційного господарського суду на виконання ухвали суду від 06.07.2012 року по справі №5009/2004/12 від Прокурора Хортицького району м. Запоріжжя надійшли залежним чином завірені копії Статуту Концерну «Міські теплові мережі»та Положення Філії Концерну «МТМ»Хортицького району та від Концерну "Міські теплові мережі в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Хортицького району м. Запоріжжя відзив на апеляційну скаргу.

В своєму відзиві Концерн "Міські теплові мережі в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Хортицького району м. Запоріжжя зазначає, що позивач підтримує апеляційну скаргу прокурора Хортицького району м. Запоріжжя у повному обсязі та вважає, що апелянтом обґрунтована законність заявлених позовних вимог.

Прокурор та представник відповідача до судового засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, своїми процесуальними правами, передбаченими ст. 22 , 29 Господарського процесуального кодексу України , не скористалися, клопотань з цього приводу судовій колегії не надали.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу прокурора та просив суд її задовольнити.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.06.2012 року Прокурор Хортицького району м. Запоріжжя звернувся до Господарського суду Запорізької області в інтересах держави в особі Концерну «Міські теплові мережі»в особі філії Концерну «Міські теплові мережі»Хортицького району м. Запоріжжя з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу "Медик-9" м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію у сумі 90 967,85 грн.(а. с. 22-26).

Підставою для пред»явлення позову прокурором визначено проведення перевірки дотримання суб»єктами паливно-енергетичного комплексу, під час проведення якої встановлено невиконання договірних обов'язків з боку ЖБК «Медик-9»та, як наслідок, не зарахування значної грошової суми на відповідний рахунок комунального підприємства.

Як встановлено ст. 1 Господарського процесуального кодексу України , підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України Прокуратура України становить єдину систему, на яку покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

За приписами абз.3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб. Згідно з ч. 1 ст.36-1 цього ж Закону представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Відмовляючи у прийнятті позовної заяви суд першої інстанції зазначає, що прокурором не враховано, що наведене обґрунтування підстав пред'явлення позову не містить посилань на обставини, що свідчать про порушення чи загрозу інтересам держави та визначення органу державної влади. Фактично позов заявлено в інтересах Концерну "Міські теплові мережі" (яке є самостійною юридичною особою), як суб'єкта господарювання в правовідносинах, що виникли між сторонами на підставі договору № 97 на відпуск теплової енергії у гарячій воді від 07.08.2002р., а відтак Концерн "Міські теплові мережі" не позбавлено можливості, у разі порушення його прав та інтересів звернутись за захистом до господарського суду самостійно, в установленому законом порядку.

Колегія суддів зазначає, що зміст поняття «державні інтереси»розглянуто в рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 8 квітня 1999р.: державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України так і нормами інших правових актів. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонду. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що «інтереси держави»є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У п. 5 цього ж Рішення Конституційного Суду України зазначається що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах»означає орган, на який державою покладено обов»язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві прокурором було звернуто увагу суду на те, що Концерн «Міські теплові мережі»створено на підставі рішення тридцять четвертої сесії двадцять третього скликання Запорізької міської ради від 11.01.02 №17 «Про створення комунальних підприємств теплових мереж». Це підтверджується п. 1.1. Статуту Концерну «Міські теплові мережі».

Згідно п.2.4. Статуту Концерну «Міські теплові мережі»до основних функцій концерну відносить реалізація державної політики з питань утримання та розвитку систем теплопостачання, збір коштів за послуги теплопостачання зони діяльності концерну з метою централізованих розрахунків за теплопостачання.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що господарським судом Запорізької області при винесенні оскаржуваної ухвали неправильно застосовані норми процесуального права з огляду на таке.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України встановлено, що суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Зі змісту згаданого припису, позовна заява не підлягає розгляду в господарських судах України, якщо її подано з порушенням правил підвідомчості справ господарським судам, установлених у статті 12 ГПК України, зокрема, коли його вирішення законодавством України віднесено до компетенції іншого органу або заява взагалі не підлягає розгляду в судовому порядку (наприклад, про визнання недійсним листа; накладної, акта експертизи тощо).

Вказана правова позиція викладена у Пленумі Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію по договору, отже, як за суб»єктним складом і за предметом позову даний спір підвідомчій господарським судам України, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для відмови у прийнятті позовної заяви на підставі пункту 1 частини 1 ст. 62 ГПК України.

Згідно п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 23.03.2012р. «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам», господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави. Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися в позовній заяві або іншому процесуальному документі, поданому прокурором або заступником прокурора.

У випадках неправильного визначення прокурором (його заступником) позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 63 ГПК повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

Отже, виходячи з наведеного, місцевим господарським судом при вирішенні даного спору були неправильно застосовані норми процесуального права, що згідно п.4 ч.1 ст. 104 ГПК України є підставою для скасування ухвали місцевого господарського суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що ухвала про відмову у прийнятті апеляційної скарги підлягає скасуванню, а справа передачі на розгляд місцевого господарського суду.

Керуючись, ст.ст. 99 , 101 - 106 ГПК України , Донецький апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Прокурора Хортицького району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Концерну "Міські теплові мережі в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Хортицького району м. Запоріжжя на ухвалу господарського суду Запорізької області від 15.06.2012 року у справі №5009/2204/12 - задовольнити.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 15.06.2012р по справі № №5009/2204/12 за позовом Прокурора Хортицького району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Концерну "Міські теплові мережі в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Хортицького району м. Запоріжжя до Житлово-будівельного кооперативу "Медик-9" Запоріжжя про стягнення 90 967,85 грн. -скасувати.

Справу №5009/2204/12 направити на розгляд до господарського суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О. О. Радіонова

Судді І. В. Зубченко

В. М. Татенко