Постанова

від 26.09.2012 по справі 5009/2204/12

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.09.2012 р. справа №5009/2204/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді секретар за участю представників від прокурора: від позивача від відповідача:Радіонова О.О. Бойко І.А., Зубченко І.В. Федорова Ю.І. не з»явився не з»явився не з»явився розглянувши у відкритому судовому засідання апеляційну скаргу Прокурора Хортицького району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Концерну "Міські теплові мережі в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Хортицького району м. Запоріжжя на ухвалу господарського суду Запорізької області від 22.08.2012 р. у справі № 5009/2204/12 (суддя Кутіщева-Арнет Н.С.) за позовом Прокурора Хортицького району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Концерну "Міські теплові мережі в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Хортицького району м. Запоріжжя до Житлово-будівельного кооперативу "Медик-9" м. Запоріжжя простягнення 90 967,85 грн . ВСТАНОВИВ: Прокурор Хортицького району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Концерну "Міські теплові мережі в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Хортицького району м. Запоріжжя звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу "Медик-9" м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію у сумі 90 967,85 грн. (т.1а.с.4-7).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.08.2012р. по справі №5009/2204/12 позовну заяву Прокурора Хортицького району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Концерну "Міські теплові мережі в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Хортицького району м. Запоріжжя до Житлово-будівельного кооперативу "Медик-9" м. Запоріжжя про стягнення 90 967,85 грн. залишено без розгляду (т.1а.с.149-150).

Прокурор Хортицького району м. Запоріжжя звернувся із апеляційною скаргою на зазначену ухвалу господарського суду, яку вважає незаконною внаслідок невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення судом норм процесуального права (т.2 а.с.3-8).

В апеляційній скарзі прокурор просить поновити строк для оскарження ухвали господарського суду Запорізької області від 22.08.2012р. по справі №5009/2204/12, скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 22.08.2012р. по справі №5009/2204/12 та передати матеріали справи №5009/2204/12 на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Скаржник вважає, що у господарського суду були відсутні правові підстави для залишення позовної заяви без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України .

Зокрема, апелянт зазначає, що прокурор підписав позовну заяву та мав на це право; правильно визначив позивача по вказаній справі та обґрунтував порушення інтересів держави.

Сторони та прокурор у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, своїми процесуальними правами, передбаченими ст. 22 , 29 Господарського процесуального кодексу України , не скористалися, клопотань з цього приводу судовій колегії не надали, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що ухвалою суду від 17.09.2012р. явка прокурора та сторін не була визнана обов»язковою, колегія суддів ухвалила розглянути апеляційну скаргу за їх відсутністю.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

13.06.2012 року Прокурор Хортицького району м. Запоріжжя звернувся до Господарського суду Запорізької області в інтересах держави в особі Концерну «Міські теплові мережі»в особі філії Концерну «Міські теплові мережі»Хортицького району м. Запоріжжя з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу "Медик-9" м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію у сумі 90 967,85 грн. (т.1, а. с. 22-26).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.06.2012р. у прийнятті позовної заяви Прокурора Хортицького району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Концерну "Міські теплові мережі в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Хортицького району м. Запоріжжя було відмовлено на підставі п.1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України (т.1, а.с.1-2).

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.07.2012р. ухвалу господарського суду Запорізької області від 15.06.2012р. у справі №5009/2204/12 за позовом Прокурора Хортицького району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Концерну "Міські теплові мережі в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Хортицького району м. Запоріжжя до Житлово-будівельного кооперативу "Медик-9" м. Запоріжжя про стягнення 90 967,85 грн. скасовано. Вказану справу направлено на розгляд до господарського суду Запорізької області (т.1, а.с.78-80).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.08.2012р. порушено провадження у справі та справу №5009/2204/12 призначено до розгляду на 22.08.2012р. (т.1, а.с.82).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.08.2012р. позовну заяву Прокурора Хортицького району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Концерну "Міські теплові мережі в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Хортицького району м. Запоріжжя до Житлово-будівельного кооперативу "Медик-9" м. Запоріжжя про стягнення 90 967,85грн. залишено без розгляду з посиланням на п.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України (т.1, а.с. 149-150).

Суд першої інстанції в обґрунтування прийнятої ухвали від 22.08.2012р. посилається на те, що, звертаючись із позовом прокурор визначив Концерн «Міські теплові мережі»в особі Концерну «МТМ»Хортицького району як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах всупереч вимог рішення Конституційного суду від 08.04.1999р. №3-рп/99 і ст. 2 ГПК України, а відтак зазначений позов подано прокурором не в інтересах держави, а фактично в інтересах самостійного підприємства, який не наділений владними повноваженнями і не є органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, мотивуючи вказану ухвалу нормами ст.ст. 3, 22, 28, 33, 34, 49, п.1 ст.81, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності залишення позовної заяви без розгляду за п.1 ст. 81 ГПК України.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Господарським процесуальним кодексом України, Законом України «Про прокуратуру»від 05.11.1991р. №1789-XIІ (далі - Закон №1789) зі змінами та доповненнями.

Пунктом 2 ст.121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановленим законом.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною третьої згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до частини першої статті 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступати за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

Згідно з частиною другою статті 29 ГПК у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах громадянина зазначений орган чи громадянин набуває статусу позивача. Вказана правова позиція викладена у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб. Згідно з ч. 1 ст.36-1 цього ж Закону представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. у справі 1-1/99 (далі-рішення Конституційного Суду України) державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб»єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що «інтереси держави»є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин.

В резолютивній частині рішення Конституційного Суду України зазначено, що прокурори та їх заступники подають до суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Під поняттям «орган», уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах»потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до ст.143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Статтею 142 Конституції України встановлено, що територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об»єднувати на договірних засадах об»єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ, створювати для цього відповідні органи і служби. Там же передбачено, що держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від 21.05.1997р. № 280/97-ВР (далі-Закон) (зі змінами та доповненнями) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Відповідно до ст. 10 вказаного Закону, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

З матеріалів справи вбачається, що Концерн «Міські теплові мережі»створено на підставі рішення тридцять четвертої сесії двадцять третього скликання Запорізької міської ради від 11.01.02 №17 «Про створення комунальних підприємств теплових мереж», згідно із законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про підприємства в Україні», «Про власність», «Про підприємництво».

Пунктом 1.4 Статуту Концерну «Міські теплові мережі»зазначено, що Концерн у своїй виробничій та фінансовій діяльності підпорядковане, підзвітне і підконтрольне Запорізькій міській раді (надалі-Власник).

Згідно п.2.4 Статуту Концерну «Міські теплові мережі»до основних функцій концерну відносить реалізація державної політики з питань утримання та розвитку систем теплопостачання, збір коштів за послуги теплопостачання зони діяльності концерну з метою централізованих розрахунків за теплопостачання.

Згідно п.4.1 Статуту Концерну «Міські теплові мережі»управління Концерном здійснюється відповідно до законів України «Про підприємства в Україні»», «Про місцеве самоврядування в Україні»і цього Статуту.

З моменту державної реєстрації Концерну його вищим органом управління є Власник (п.4.2 Статуту), компетенція якого передбачена п. 4.3 даного Статуту.

Статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»зазначено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить: управління об»єктами у сфері житлово-комунальних послуг, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації; забезпечення населення житлово-комунальними послугами необхідних рівня та якості.

Підставою для пред'явлення позову прокурором визначено проведення перевірки дотримання суб'єктами паливно-енергетичного комплексу, під час проведення якої встановлено невиконання договірних обов'язків з боку ЖБК "Медик-9"та, як наслідок, не зарахування значної грошової суми на відповідний рахунок комунального підприємства.

З огляду на вищенаведені норми, колегія суддів вважає, що прокурором правильно визначено позивача по вказаній справі та обґрунтовано, в чому вбачається порушення інтересів держави.

В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.09.2012 №01-06/1259/2012 «Про деякі питання представництва прокуратурою інтересів держави в господарському суді»зазначено, у разі подання прокурором позову в інтересах держави господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором позивача і у разі неправильного його визначення, наприклад, подання позову в інтересах підприємства, установи чи організації - у разі порушення провадження у відповідній справі -залишати позов без розгляду згідно з пунктом 1 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідно до статті 18 ГПК України прокурор є самостійним учасником судового процесу.

За приписами ст. 54 ГПК позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником. Якщо під час розгляду справи встановлено, що позовну заяву підписано особою, яка не має на це повноважень, позовна заява підлягає залишенню без розгляду. Те саме стосується й випадку, коли позовну заяву підписано представником, а в його довіреності відсутнє повноваження на підписання позову. Також позов залишається без розгляду, коли в позовній заяві зазначено лише прізвище і підпис особи без зазначення її посадового становища.

Позовна заява має містити підпис позивача або його представника, прокурора чи заступника прокурора із зазначенням дати подання заяви.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, позовна заява Прокурора Хортицького району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Концерну "Міські теплові мережі в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Хортицького району м. Запоріжжя до Житлово-будівельного кооперативу "Медик-9" м. Запоріжжя про стягнення 90 967,85 грн. підписана прокурором Хортицького району м.Запоріжжя старшим радником юстиції О.О.Вороновим (т.1, а.с.26).

Разом з тим, згідно із наказом Генерального прокурора України №1918к від 29.12.2010р. старшого радника юстиції Воронова Олексія Олександровича призначено прокурором Хортицького району м.Запоріжжя (т.2 а.с.16).

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо: позовну заяву підписано особою, яка не мала права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Зі змісту згаданого припису, перелік підстав залишення позову без розгляду є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Залишення позову без розгляду -це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення в зв»язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунені в майбутньому.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для залишення позову без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 ст.81 ГПК України.

Отже, виходячи з наведеного, місцевим господарським судом при вирішенні даного спору були неправильно застосовані норми процесуального права, що згідно п.4 ч.1 ст. 104 ГПК України є підставою для скасування ухвали місцевого господарського суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвали про залишення без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що ухвала про залишення позову без розгляду підлягає скасуванню, а справа передачі на розгляд місцевого господарського суду.

Керуючись, ст.ст. 99 , 101 - 106 ГПК України , Донецький апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Прокурора Хортицького району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Концерну "Міські теплові мережі в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Хортицького району м. Запоріжжя на ухвалу господарського суду Запорізької області від 22.08.2012 року у справі №5009/2204/12 - задовольнити.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 22.08.2012р по справі №5009/2204/12 за позовом Прокурора Хортицького району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Концерну "Міські теплові мережі в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Хортицького району м. Запоріжжя до Житлово-будівельного кооперативу "Медик-9" м.Запоріжжя про стягнення 90 967,85 грн. -скасувати.

Справу №5009/2204/12 направити на розгляд до господарського суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О. О. Радіонова

Судді І. В. Зубченко

І.А. Бойко

Надруковано:5екз.:1прокурору,2позивачу,3відповідачу,4.у справу,5.ДАГС, 6..Гос.суду Запор.обл.