Рішення

від 10.09.2012 по справі 5006/41/24пн/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.09.12 р. Справа № 5006/41/24пн/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді: Колесник Р.М.

при секретарі судового засідання (помічнику судді) Сергєєвій М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», м.Київ

до відповідача1: Донбаської товарної біржі, м.Маріуполь

відповідача2: Арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) Товариства з обмеженою відповідальністю «Пасіфік» Демидова Олександра Вячеславовича, м.Маріуполь

відповідача 3 Товариства з обмеженою відповідальністю «Пасіфік», м. Маріуполь

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів 1 та 3 ОСОБА_2, м. Маріуполь

про визнання відкритих торгів з продажу майна недійсними

За участю представників:

Від позивача: Приходько В.М. за дов.

Від відповідача1: Дмитрієв Р.О. за дов.

Від відповідача 2, 3: Демидов О.В. на підставі постанови

Від третьої особи: не з'явився

Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», м.Київ (надалі - Позивач) звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Донбаської товарної біржі, м.Маріуполь (надалі - Відповідач1), Арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) Товариства з обмеженою відповідальністю «Пасіфік» Демидова Олександра В'ячеславовича, м.Маріуполь (надалі - Відповідач2) про визнання відкритих торгів, що відбулися 13.06.2012р. з реалізації нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, недійсними.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що дії ліквідатора щодо ліквідації підприємства проводились без врахування інтересів всіх кредиторів ТОВ «Пасіфік», а саме, з огляду на те, що оцінка, яка проведена в процесі ліквідації підприємства, в 15 разів нижча за оцінкуё визначену в договорі іпотеки, банком на адресу ліквідатора було відправлене клопотання про призупинення продажу іпотечного майна, що було предметом спірних торгів. Однак, ліквідатором було відмовлено у задоволенні цього клопотання. Також в порушення вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», не було припинено процедуру ліквідації, що відбувалася відповідно до вимог ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та не відбувся перехід до загальної процедури банкрутства, не було сформовано комітет кредиторів, відповідно продаж виявленого майна боржника проведено без належного на це погодження. З огляду на вищевикладене позивач вважає, що відкриті торги, в результаті яких було реалізовано нежитлове приміщення, були проведені з порушенням процедури банкрутства, відповідно порушують права банка, як кредитора та іпотекодержателя.

Крім того, разом з позовною заявою позивачем була надана заява №12-4-3/1657 від 22.06.2012р. про забезпечення позову, відповідно до якої останній просить суд накласти арешт на нежитлове приміщення №6 (А/п), а саме кімнати 1-10, 12-15, сходова клітина 1, загальною площею 529,0 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 13.06.2012р.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Одночасно, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд оцінює мотивованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

При вивченні позову та наданих до нього документів, враховуючи суму позову, суд дійшов висновку, що загроза того, що невжиття заходів до забезпечення позову може дійсно утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду відсутня. З огляду на це, судом прийнято рішення про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

Ухвалою суду від 02.07.2012р. було залучено до участі у справу відповідача 3 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Пасіфік», м. Маріуполь та третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів 1 та 3 ОСОБА_2, м. Маріуполь.

Відповідно до відзиву на позовну заяву б/н та дати відповідач 1 заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки відкриті торги були проведені у відповідності до вимог чинного законодавства і відповідно до Правил проведення аукціонів на Донбаській товарній біржі.

Відповідно до відзиву на позовну заяву №320 від 12.07.2012р. та доповнень до відзиву на позовну заяву б/н від 01.08.2012р. відповідач 2 та 3 заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки при проведенні реалізації майна банкрута ліквідатором ТОВ «Пасіфік» було додержано вимог законодавства, що встановлені для процедури продажу майна підприємств-банкрутів.

17.07.2012р. до канцелярії суду третя особа надала лист б/н від 16.07.2012р., відповідно до якого остання зазначила, що відкриті торги були проведені у відповідності з вимогами закону, інтереси третьої особи або інших учасників торгів порушені не були, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню. Крім того, третя особа просила суд розглянути справу без її участі, відповідно до листів, наявних в матеріалах справи. Суд прийняв до уваги вказані листи та розглянув справу без її участі.

Відповідно до доповнень до позовної заяви №12-4-3/1656 від 22.06.2012р. позивач наполягав на своїй правовій позиції викладеній в позовній заяві. Та також зазначив, що дії ліквідатора щодо продажу майна по спрощеній процедурі є такими, що не відповідають вимогам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». В порушення вимог ст. 15 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» при проведенні аукціону не виконано вимог щодо змісту інформації, передбаченої ст. 15 цього закону, а саме недотримана вимога щодо визначення кінцевого терміну прийняття заяв на участь в аукціоні, не зазначено час та місце проведення аукціону, порушено вимоги ч.6 ст. 17 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», яка зазначає, обов'язковість в протоколі проведення аукціону зазначити відомості про учасників аукціону, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до протоколу №008 від 13.06.2012р. з проведення аукціону за методом зниження ціни відсутня будь-яка інформація щодо учасника аукціону під номером 1.

13.08.2012р. позивач до канцелярії суду надав доповнення до резолютивної частини позовної заяви №12-4-3/2182 від 13.08.2012р., відповідно до яких останній просив суд визнати протокол №008 Донбаської товарної біржі від 13.06.2012р. з реалізації майна товариства з обмеженою відповідальністю «Пасіфік» недійсним.

Суд щодо доповнення до позову зазначає наступне.

Господарським процесуальним кодексом України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п.

Як зазначено в постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Як вбачається з первісної редакції позовної заяви позивача його матеріально-правова вимога полягає у проханні визнати недійсними відкриті торги, що відбулися 13.06.2012 року.

За змістом ч. 6 ст. 17 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» під час аукціону ведеться протокол, до якого заноситься початкова ціна об'єкта, пропозиції учасників аукціону, відомості про учасників аукціону, результат торгів (ціна продажу, відомості про фізичну або юридичну особу, яка одержала право на придбання об'єкта). Протокол підписується ліцитатором та покупцем (його представником), який одержав право на придбання об'єкта.

Отже протокол з реалізації майна лише фіксує хід проведення торгів та підтверджує сам факт проведення торгів але сам по собі, не є правочином чи актом, що породжує виникнення, зміну чи припинення певних цивільних прав чи обов'язків у учасників аукціону чи третіх осіб окремо від самої процедури та результатів торгів.

З урахуванням цього суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача, що сформульовані ним у первісній редакції позову - «про визнання відкритих торгів з продажу майна недійсними» охоплюють в собі і необхідність дослідження судом законності оформлення таких торгів, частина якого (оформлення) полягає у складанні протоколу проведення торгів, отже подальший розгляд справи відбувається без врахування заяви позивача про доповнення резолютивної частини позовної заяви № 12-4-3/2182 від 13.08.2012 року, тобто в тому вигляді, в якому вони були викладені в позовній заяві від 22.06.2012р. №12-4-3/1656.

Відповідно до відзиву на доповнення позовну заяву №320 від 12.07.2012р. та доповнень до відзиву на позовну заяву б/н від 01.08.2012р. відповідачі 2 та 3 просили суд доповнення до позовних вимог не розглядати.

Розгляд справи на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України продовжувався. Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд,

ВСТАНОВИВ:

01.12.2005р. між Товариством з обмежено відповідальністю «Пасіфік» та Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» (правонаступником якого є позивач) було укладено кредитний договір №СМ/102/042/2005, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу 3 кредит на розвиток бізнесу, на суму 1 350 000,00 гривень.

З метою забезпечення вимог за кредитним договором №СМ/102/042/2005 від 01.12.2005р. між тими ж сторонами був укладений договір іпотеки №РСМ/102/042/2005 від 01.12.2005р. Відповідно до п. 3.1 даного договору предметом іпотеки за цим договором є нежитлове приміщення №66 (А/п), а саме кімнати 1-10, 12-15, сходова клітина 1, загальною площею 529,0 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Згідно п. 4.4. договору вартість предмету іпотеки складає 2 700 000,00 гривень.

30.01.2008р. між Товариством з обмежено відповідальністю «Пасифік» та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (правонаступником якого є позивач) було укладено кредитний договір №СМ-SME 102/029/2008, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу 3 кредит на розвиток бізнесу, на суму 950 000,00 гривень.

З метою забезпечення вимог за кредитним договором №СМ-SME 102/029/20085 від 30.01.2008р. між тими ж сторонами був укладений договір наступної іпотеки №РМ-SME 102/029/2008 від 30.01.2008р. Відповідно до п. 3.1 даного договору предметом іпотеки за цим договором є нежитлове приміщення №66 (А/п), а саме кімнати 1-10, 12-15, сходова клітина 1, загальною площею 529,0 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Згідно п. 4.4. договору вартість предмету іпотеки складає 4 256 651,00 гривень.

Постановою Господарського суду Донецької області по справі № 45/796 від 02.11.2011 р. ТОВ «Пасіфік» було визнано банкрутом. Цією ж Постановою було відкрито ліквідаційну процедуру підприємства, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Демидова Олександра В'ячеславовича.

Для подальшої реалізації майна банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ліквідатором направлено листа вих. № 27 від 13.02.2012 р. ініціюючому кредитору Жовтневої МДПІ у м. Маріуполя з питанням про узгодження визначеної ліквідаційної вартості у розмірі 279 896,00 грн. (двісті сімдесят дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто шість грн. 00, коп.), як начальної ціни продажу майна банкрута на аукціоні. Своїм листом вих. № 3541/10/10-1 від 14.02.2012 р. Жовтнева МДПІ м. Маріуполя узгодила, визначену незалежною оцінкою, ліквідаційну вартість нерухомого майна ТОВ «Пасіфік» у розмірі 279 896,00 грн. як початкову ціну продажу.

15 квітня 2012 року між ТОВ «Пасіфік» та Донбаською товарною біржею було укладено Договір на організацію та проведення відкритих торгів (аукціону).

У газеті «Маріуполь маркет» № 317 від 27 квітня 2012 року було опубліковано оголошення про проведення аукціону, рекомендованим листом 11.05.2012 р. повідомлено ПАТ «ОТП Банк» про умови проведення аукціону. 18 травня 2012 року аукціон по продажу майна ТОВ «Пасіфік» не відбувся у зв'язку з відсутністю бажаючих прийняти участь в аукціоні за результатами чого було складено Протокол № 007 від 18.05.12 р.

21 травня 2012 року між ТОВ «Пасіфік» та Донбаською товарною біржею було укладено Договір на організацію та проведення аукціону за методом зниження ціни. У газеті «Маріуполь маркет» № 318 від 23.05.2012 р. було опубліковано оголошення про проведення аукціону за методом зниження ціни, рекомендованим листом 07.06.2012 р. ПАТ «ОТП Банк» повідомлено про умови проведення аукціону.

13 червня 2012 року відбувся аукціон з продажу нерухомого майна ТОВ «Пасіфік» за методом зниження ціни, що оформлений протоколом №008. На аукціоні було реалізовано: Лот № 1 - вбудовані нежитлові приміщення № 66-1 - 66-10, 66-12 - 66-15, І, загальною площею 529,1 кв. м., розташовані у підвалі п'ятиповерхового багатоквартирного будинку, 1966 року побудову, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Остаточна ціна продажу вказаного об'єкта склала 204 044,18 гривень (двісті чотири тисячі сорок чотири грн. 18 коп.)

13 червня 2012 року між ТОВ «Пасіфік» та переможцем аукціону було укладено Договір купівлі-продажу вищезазначеного майна, зареєстрований в реєстрі за № 650, засвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_7

Рекомендованим листом 15 червня 2012 року ПАТ «ОТП Банк» було повідомлено про продаж нерухомого майна ТОВ «Пасіфік» на аукціоні, що відбувся 13 червня 2012 року. У газеті «Маріуполь маркет» № 320 від 14.07.2012 р. було опубліковано оголошення про продаж на аукціоні за методом зниження ціни майна.

Позивач наполягає, що відповідачами при організації та проведенні 13.06.2012р. відкритих торгів допущені порушення норм чинного законодавства, у зв'язку з чим позивач просить визнати торги недійсними.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно ч.1 ст. 22 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно до ч. 1 ст. 29 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі, оцінюється арбітражним керуючим у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. У разі продажу майна на аукціоні вартість майна, що визначається шляхом його оцінки, є початковою вартістю.

Відповідно до ч.ч. 1-3, 10 ст. 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів. При цьому продаж майна підприємств-банкрутів, заснованих на державній власності, здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про приватизацію державного майна" та інших нормативно-правових актів з питань приватизації. У разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". Продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законів України.

За змістом ч. 6 ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» за клопотанням ліквідатора у разі виявлення ним майна відсутнього боржника, визнаного банкрутом, господарський суд може винести ухвалу про припинення процедури ліквідації, передбаченої цією статтею, і переходу до загальних судових процедур у справі про банкрутство, передбачених цим Законом.

Отже наведена норма не містить імперативних положень щодо обов'язкового переходу на загальну процедуру розгляду справи про банкрутство та передбачає лише можливість такого переходу за наявності клопотання ліквідатора та за умови прийняття судом відповідної ухвали суду.

Наразі, відомості, а ні про наявність клопотання ліквідатора, а ні про наявність ухвали суду у справі про банкрутство № 45/79б про перехід до загальної процедури розгляду справи про банкрутство, які б існували на час проведення спірних торгів чи існують на час розгляду цієї справи, в матеріалах справи відсутні.

Наведене дає суду підстави дійти висновку про безпідставність доводів позивача в тій частині, що не здійснення ліквідатором переходу до загальної процедури провадження у справі про банкрутство має своїми наслідками недійсність торгів з продажу майна боржника.

Такими, що не ґрунтуються на вимогах закону є і доводи позивача про те, що оцінка майна, що було предметом аукціону та визначена на підставі висновку незалежного експерта в 15 разів меша за оцінку, визначену договором іпотеки, а тому проведені торги є недійсними.

Так, згідно п. 4.4. договору іпотеки від 01.12.2005 року оцінка предмета іпотеки, що складає Лот №1 за спірними торгами складає 2700000,00 гривень. Згідно п. 4.4. договору наступної іпотеки від 13.01.2008 року той же предмет іпотеки оцінено сторонами у 4256651,00 гривень.

Як вбачається зі змісту зазначених пунктів обох договорів іпотеки вартість предмета іпотеки визначена сторонами договору на власний розсуд за їх згодою, при цьому також зазначено, що на вимогу позивача (іпотекодержателя) відповідач 3 (іпотекодавець) зобов'язаний за власний рахунок провести незалежну оцінку предмета іпотеки та надати копію звіту про оцінку та передбачено, що позивач мав право самостійно замовити проведення незалежної оцінки предмета іпотеки.

Водночас позивачем до матеріалів справи доказів проведення незалежної експертної оцінки предмету іпотеки, що в подальшому було визначено, як Лот № 1 у спірних торгах, станом на час укладання договорів іпотеки, не додано. Отже висновки позивача про значне заниження початкової ціни предмета іпотеки ґрунтується лише на положеннях договорів іпотеки, де сторони за взаємною згодою на власний розсуд визначили вартість майна спочатку у 2700000,00 гривень та в наступному у 4256651,00 гривень, що не може сприйматися судом, як більш справедливу оцінку по відношенню до тієї, що була визначена незалежним експертом-оцінювачем.

Як вбачається з матеріалів справи оцінка майна, що включена до складу Лоту № 1, що був предметом спірних торгів проведена незалежним оцінювачем та визначена у розмірі 279896,00 гривень.

Оцінка майна проводилася суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_8, що діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію та має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача НОМЕР_1 від 08.07.2006 року виданого Фондом державного майна України, зареєстрований у Державному реєстрі оцінювачів, що підтверджується свідоцтвом за № 4814 від 08.08.2006 року, та здійснює свою оціночну діяльність на підставі Сертифікату суб'єкта оціночної діяльності № 9072/09 від 06.11.2009 року, виданого Фондом державного майна України.

Крім того, з наявних у справі матеріалів вбачається, що на висновок експерта було складено рецензію.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що рецензент ОСОБА_9 відповідає наведеним критеріям та вимогам, що ставляться до особи, що має право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна.

Жодних даних з приводу оскарження висновків експертів в частині визначення вартості майна чи рецензії на них позивачем суду не наведено.

Крім того, дії відповідача 2, оцінювачів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були предметом дослідчої перевірки, що проводилася прокуратурою Жовтневого району міста Маріуполя, за наслідками якої було прийнято постанову від 14.07.2012 року, якою в порушенні кримінальної справи за заявою представника ТОВ «ОТП Факторинг України» та керівництва ПАТ «ОТП Банк» щодо порушень в діях арбітражного керуючого Демидова О.В., оцінювачів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - відмовлено за відсутністю у їх діях ознак злочинів, передбачених ст.ст. 364-1, 365-1, 365-2 КК України.

Жодних даних з приводу оскарження висновків експертів в частині визначення вартості майна позивачем суду також не наведено.

Отже той факт, що вартість оцінки майна, що визначена експертом значно нижча за вартість цього майна, що визначена в договорах іпотеки, які було укладено 01.12.2005 року та 13.01.2008 року не є підставою для визнання відкритих торгів, проведених 13.06.2012 року недійсними.

Щодо доводів позивача про те, що публікація про проведення аукціону не мала усієї необхідної інформації, а саме в ній не було зазначено кінцевий термін прийняття заяви на участь у аукціоні, час та місце ознайомлення з об'єктом, час та місце проведення аукціону, що є порушенням приписів ч.1 ст. 15 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» суд виходить з наступного.

Як вбачається з публікації оголошення про проведення аукціону, яке було розміщено в газеті «Маріуполь Маркет» № 318, в ньому зокрема зазначено:

- час та місце ознайомлення з об'єктом (зазначено, що з об'єктом можна ознайомитися у зручний час за місцем його знаходження, зв'язавшись телефоном з ліквідатором);

- кінцевий термін прийняття заяв на участь у аукціоні (три дні до початку аукціону)

- час та місце проведення аукціону (аукціон буде проведено не раніше ніж через 20 днів з моменту публікації, на Донбаській товарній біржі о 10:00 годині).

Отже вся інформація в публікації про проведення аукціону, на відсутність якої вказує позивач насправді в ній міститься, як міститься і інша інформація, яка має міститися у оголошенні про проведення аукціону згідно вимог ч. 1 ст. 15 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Доводи позивача про невідповідність такої інформації вимогам конкретики, тобто посилання на відсутність конкретної календарної дати проведення аукціону судом до уваги не приймаються, оскільки з системного аналізу положень Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» в частині, що регулює процедуру проведення аукціону вбачається, що наявність в публікації інформації про час та місце проведення аукціону, термінів подачі вірогідними покупцями заявок на участь в аукціоні обмовлено необхідністю забезпечення залучення до участі в аукціоні усіх бажаючих претендентів.

При цьому судом встановлено, що наведена мета під час проведення спірного аукціону відповідачем 1 дотримана, бо в публікації зазначено час та місце проведення аукціону. Відсутність в публікації посилання на конкретну календарну дату проведення аукціону, жодним чином не впливає на можливість реалізації претендентами свого права на участь в аукціоні, бо для подання заявки на участь у ньому уся необхідна інформація в публікації наявна, а, доказів на переконання того, що для когось таке визначення дати проведення аукціону (не раніше 20 днів з моменту публікації), створило перешкоди у реалізації своїх прав на участь в аукціоні до матеріалів справи не додано.

Навпаки, головною метою наведеного закону в частині забезпечення рівності усіх бажаючих прийняти участь в аукціоні є встановлення законодавчого обмеження про неможливість проведення аукціону раніше ніж через 20 днів з моменту публікації, а, отже встановлення в публікації часу проведення аукціону - не раніше ніж через 20 днів з моменту публікації є, на думку суду, свідченням дотримання наведених вимог закону та забезпечення усім рівних можливостей у реалізації права на участь в аукціоні.

Наведені обставини зумовлюють висновки суду про безпідставність доводів позивача про те, що відсутність у публікації посилання на конкретну календарну дату проведення аукціону є підставою для визнання такого аукціону недійсним.

Не можуть бути прийняті судом до уваги і доводи позивача про невідповідність змісту протоколу № 008 від 13.06.2012 року вимогам ч. 6 ст. 17 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», оскільки в протоколі не містяться відомості про учасників аукціону.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 17 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» під час аукціону ведеться протокол, до якого заноситься початкова ціна об'єкта, пропозиції учасників аукціону, відомості про учасників аукціону, результат торгів (ціна продажу, відомості про фізичну або юридичну особу, яка одержала право на придбання об'єкта). Протокол підписується ліцитатором та покупцем (його представником), який одержав право на придбання об'єкта.

Відповідно до ст. 17 закону України «Про товарну біржу» правила біржової торгівлі розробляються відповідно до чинного законодавства і є основним документом, що регламентує порядок здійснення біржових операцій, ведення біржової торгівлі та розв'язання спорів з цих питань. Правила біржової торгівлі затверджуються загальними зборами членів товарної біржі або органом, ними уповноваженим. У правилах біржової торгівлі визначається: строк та місце проведення біржових операцій; склад учасників біржових торгів і сукупність вимог, що ставляться до них; порядок здійснення та реєстрації біржових операцій; порядок визначення та розмір плати за користування послугами біржі; відповідальність учасників та працівників біржі за невиконання або неналежне виконання правил біржової торгівлі; інші положення, встановлені органами управління біржі.

В матеріалах справи наявні Правила проведення аукціонів на Донбаській товарній біржі, затверджені рішенням загальних зборів членів біржі від 05.03.2012 року, пунктом 3.3. яких передбачено, що відомості про покупців - учасників аукціону вносяться до книги реєстрації заяв на участь в аукціоні окремо щодо кожного об'єкта та не підлягають розголошенню до визначення переможця аукціону.

Розділом 4 зазначених правил зокрема передбачено, що у день проведення аукціону здійснюється реєстрація учасників аукціону та зарошених осіб (п. 4.1. Правил). Під час реєстрації кожний учасник - покупець зобов'язаний пред'явити паспорт, отримати картку з аукціонним номером, під яким він зареєстрований як покупець, квиток учасника аукціону та аукціонний бюлетень (п. 4.2. Правил).

Згідно п. 5.16 зазначених правил після закінчення аукціонних торгів ліцитатор запрошує учасників аукціону (покупців), що стали переможцями, для підписання протоколу. Копії затвердженого протоколу видаються переможцю аукціону та організатору аукціону (п. 5.17 Правил).

Отже зі змісту наведеної норми вбачається, що в протоколі має бути обов'язково зазначено найменування юридичної особи чи прізвище фізичної особи, що одержала право на придбання майна, при цьому наведена норма не конкретизує, які саме відомості мають бути зазначені в протоколі щодо інших учасників аукціону.

З урахуванням того, що до визначення переможця аукціону відомості про учасників аукціону розголошенню не підлягають наявність в протоколі № 008 від 13.06.2012 року відомостей про учасників аукціону у формі їх номерів згідно проведеної реєстрації в книзі реєстрації заяв на участь в аукціоні, суд приходить до висновку, що наявність таких відомостей про учасників аукціону та визначення повної інформації щодо одного з його учасників, що став переможцем, відповідають вимогам ч. 6 ст. 17 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», а, отже доводи позивача в цій частині судом також відхиляються.

Посилання позивача на інші порушення під час проведення спірного аукціону свого підтвердження в ході судового розгляду справи не знайшли та судом до уваги не приймаються.

Статтею 4-3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За вказаних обставин суд вважає позовні вимоги недоведеними. Докази, на які посилається позивач в обґрунтування невідповідності торгів умовам закону, суд до уваги не приймає як такі, що не відповідають чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Таким чином, в задоволенні позовних Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», м.Київ, до відповідача 1 Донбаської товарної біржі, м.Маріуполь, відповідача 2 Арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) Товариства з обмеженою відповідальністю «Пасіфік» Демидова Олександра Вячеславовича, м.Маріуполь, відповідача 3 Товариства з обмеженою відповідальністю «Пасіфік», м. Маріуполь, про визнання відкритих торгів, що відбулися 13.06.2012р. з реалізації нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, недійсними, судом відмовляється.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 43, 22, 27, 33, 34, 49, 69, 77, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», м.Київ до відповідача 1 Донбаської товарної біржі, м.Маріуполь, відповідача 2 Арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) Товариства з обмеженою відповідальністю «Пасіфік» Демидова Олександра Вячеславовича, м.Маріуполь, відповідача 3 Товариства з обмеженою відповідальністю «Пасіфік», м. Маріуполь, про визнання відкритих торгів, що відбулися 13.06.2012р. з реалізації нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, недійсними, відмовити.

У судовому засіданні 10.09.2012р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 17.09.2012р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Колесник Р.М.