Ухвала

від 11.09.2012 по справі 32/95

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 32/95 Головуючий у 1-й інстанції: Митрохіна А.В.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

"11" вересня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Гончар Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Господарського суду мiста Києва від 28 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дім "Україна -Мерседес - Бенц" до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 000011260 від 09.02.2005 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2005 року позивач -Спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дім "Україна -Мерседес - Бенц" звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 000011260 від 09.02.2005 року, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог від 11.11.2011 року просив визнати нечинним податкове повідомлення - рішення №0000112600/0 від 09.02.2005р. Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків за яким Спільному підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільний Дім «Україна-Мерседес Бенц»визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ 35 831,00 грн. та штрафних ( фінансових) санкцій у сумі 17 915,50 грн.

Постановою Господарського суду міста Києва від 28 грудня 2011 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Господарського суду міста Києва від 28 грудня 2011 року та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилався на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 28 грудня 2011 року -без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції здійснені позивачем та його контрагентом -Приватним підприємством «Малтексторг» підтверджуються наявними у справі податковими накладними, які видані та оформлені без порушень норм чинного законодавства, факту нікчемності укладеного між контрагентами правочину відповідачем не доведено, рішення Дніпровського районного суду м. Києва, яким було визнано анульовано свідоцтво про державну реєстрацію платника податку на додану вартість та статут ПП «Малтексторг», яке було покладено в основу Акта перевірки та на підставі якого були винесені оскаржувані податкові повідомлення -рішення, було скасовано, а тому доводи посадових осіб податкової інспекції є безпідставними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено в суді першої інстанції, 31 січня 2005 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків було проведено позапланову документальну перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум ПДВ позивачем при здійсненні правовідносин з ПП «Малтексторг»у період з 01.09.2003 року по 01.11.2003 рік, за результатами якої складений Акт №5-13\26\20\20021843.

В Акті перевірки посадовими особами відповідача було вказано про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого СП ТОВ «Автомобільний дім Україна -Мерседес -Бенц»занижено у жовтні 2003 року податок на додану вартість на 35831 грн.

Підставою для висновку про порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»стало рішення Дніпровського районного суду м. Києва у справі від 24.02.2004 року, яким визнано недійсним статут та анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Малтексторг»з моменту реєстрації.

На думку ДПІ, факт визнання в судовому порядку недійсним Статуту ПП «Малтексторг»та анулювання свідоцтва платника податку ПДВ з моменту реєстрації автоматично призводить до визнання нелегітимними всіх юридично значимих дій такого товариства, оскільки в судовому порядку визнається, що дане товариство не існувало як суб'єкт права, а факт визнання недійсним свідоцтва платника ПДВ свідчить про те, що ПП «Малтексторг»слід вважати таким, що не зареєстроване як платник ПДВ, отже воно не мало права виписувати податкові накладні, а тому всі виписані ним податкові накладні вважаються недійсними так як складені особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ПП «Малтексторг»було укладено договори № 2003-09-08 від 08.09.2003 року на суму 48157,00 грн., № 2003-15-09 від 15.09.2003 року 79000,00 грн., № 2003-10-06 від 06.10.2003 року на суму 44630,00 грн., № 2003-08-10 від 08.10.2003 року на суму 28500,00 грн., № 2003-09-10 від 09.10.2003 року на суму 147,00 грн.

На виконання умов вищевказаних договорів ПП «Малтексторг»було складено та виписано позивачу акти виконаних робіт від 30.09.2003 р., 05.10.2003 р., 07.10.2003 р., 09.10.2003 р., 13.10.2003 року на загальну суму 214987,00 грн., та податкові накладні № 63 від 30.09.2003 р., № 89 від 05.10.2003 р., № 92 від 07.10.2003 р., № 98 від 09.10.2003 р., № 110 від 13.10.2003 року всього на суму 214987,00 грн., в тому числі ПДВ - 35831,17 грн.

Суми ПДВ за вказаними накладними були відображені позивачем у Книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) та включені до складу податкового кредиту.

Разом з тим, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 24.02.2004 року було визнано недійсним з моменту реєстрації статут ПП «Малтексторг», зареєстрований Дніпровською у м. Києві державною адміністрацією 09.07.2003 року № 08312 та визнано недійсним з моменту реєстрації Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Малтексторг»35611350 від 28.07.2003 року.

Проте, позивачем у судовому засіданні суду першої інстанції було надано копію ухвали Дніпровського районного суду від 12.11.2004 року, відповідно до якої рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24.02.2004 року, яким анульоване свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість та Статут ПП «Малтексторг»з дати реєстрації, скасоване.

Також, відповідно до рішення Дніпровського районного суду від 13.01.2005 року про визнання установчих документів ПП «Малтексторг»недійсними у задоволенні позову ДПІ відмовлено, зазначене рішення залишене без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25.04.2005 р. та ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 12.12.2007 року.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що висновки, викладені контролюючим органом в Акті перевірки є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності.

Окрім того, порядок обчислення і плати податку на додану вартість (станом на період, що підлягав перевірці) визначено статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктами 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом першої інстанції встановлено, що на момент проведення перевірки позивач мав податкові накладні, отримані від ПП «Малтексторг»на підтвердження суми податкового кредиту.

Пунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що продавець зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що вищевказані податкові накладні містять усі необхідні реквізити та оформленні відповідно до чинного законодавства. Даний факт відповідачем не оспорювався та нічим не спростований.

Також, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду звертає увагу на той факт, що податкові накладні, виписані позивачеві ПП «Малтексторг»є належними первинними документами, що підтверджують правомірність віднесення позивачем відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту з огляду на те, що на момент виписки даних накладних ПП «Малтексторг»перебував в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, був платником податку на додану вартість, а тому мав право видавати податкові накладні своїм контрагентам.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення, а постанову Господарського суду мiста Києва від 28 грудня 2011 року -без змін.

Керуючись ст. ст. 71, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Господарського суду мiста Києва від 28 грудня 2011 року -залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду мiста Києва від 28 грудня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.