Ухвала

від 17.09.2012 по справі 2-1747/2010

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0190/4593/2012Головуючий суду першої інстанції:Кайро І.А. Доповідач суду апеляційної інстанції:Бондарєв Р. В.

"17" вересня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіБондарева Р.В. СуддівСинельщікової О.В. Яковенко Л.Г. При секретаріБоголюбовій Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на заочне рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 14 липня 2010 року

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2010 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 26 липня 2007 р. між позивачем та ОСОБА_7 був укладений кредитний договір на суму 57256, 983 доларів США зі сплатою 11,04 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом строком до 26 липня 2017 року. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем 26.07.2007 р. було укладено договір іпотеки, згідно з яким ОСОБА_7 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, яка належить йому на праві власності. У порушення даного договору ОСОБА_7 зобов'язання належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на 10 березня 2010 року заборгованість за кредитним договором складає 463138,61 грн. Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та в рахунок заборгованості за кредитом звернути стягнення на предмет іпотеки, а також стягнути судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Заочним рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 14 липня 2010 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 463138,61 грн. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати.

На зазначене рішення ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» відмовити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та на порушення норм матеріального і процесуального права. Зокрема зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що оскаржуване рішення зачіпляє інтереси малолітньої дитини-інваліда, опікуном якої він є. Крім того вказує, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутністю відповідача, не перевірив доводи позивача і розмір заборгованості. Також вказує, що суд звернув стягнення на квартиру, власником якої він не являється.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши ОСОБА_7, представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до вимог договору, а оскільки відповідач порушив умови кредитного договору у позивача виникло право на стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.

Судом першої інстанції встановлено, що 26.07.2007 р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_7 був укладений кредитний договір, згідно з яким останній отримав від позивача 57256,83 доларів США зі сплатою 0,92% на місяць, що складає 11,04 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим строком повернення 26 липня 2017 року.

В забезпечення виконання умов кредитного договору 26.07.2012 р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_7 укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_7 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на 10.03.2010 р. створилася заборгованість у розмірі 463138,61 грн., а тому у позивача відповідно до п. 16.7.1. Договору іпотеки виникло право звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізуючі його відповідно до п. 22 Договору іпотеки, та за рахунок одержаної від реалізації предмету іпотеки суми задовольнити свої вимоги.

Приписи статей 526, 612 Цивільного кодексу України встановлюють, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом. Нормами ст. ст. 610-611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають передбачені законом наслідки.

Відповідно до пункту 16.7.1 іпотечного договору у випадку невиконання боржником зобов'язань за Кредитним договором, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з частиною 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Статтею 39 зазначеного Закону передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

Відповідно до частини 1 статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

При апеляційному перегляді справи ОСОБА_7 в суді апеляційної інстанції пояснив, що він згоден з розміром заборгованості за кредитним договором, однак в такій ситуації він опинився внаслідок скрутного матеріального становища. Чому він вказав в апеляційній скарзі на те, що не є власником спірної квартири, пояснити не зміг. Під час укладання іпотечного договору він був і залишається власником цієї квартири.

Таким чином, пояснення ОСОБА_7 частково спростовують доводи його апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не вказав точного розрахунку заборгованості, колегія суддів до уваги не бере, оскільки відповідач не навів доказів про невідповідність розрахунку Банку, з якого виходив суд, фактичній заборгованості.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції під час ухвалення рішення не врахував інтереси малолітньої дитини-інваліда ОСОБА_8, опікуном якої є відповідач, колегія суддів вважає необґрунтованими з тих підстав, що вказана дитина на час укладання договору іпотеки в ній зареєстрована не була. Крім того, суд першої інстанції, звернувши стягнення на квартиру, не вирішував питання про права малолітнього, оскільки це не було предметом позову, а вимог про його виселення не ставилося.

Відповідно до роз'яснень Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, які містяться у п. 44 Постанови Пленуму № 5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», суди повинні виходити з того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладання договору. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладання договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладання договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

Оскільки малолітня дитина була зареєстрована в спірній квартирі після укладання договору іпотеки без згоди іпотекодержателя, а прав власності на квартиру вона не має, доводи апеляційної скарги про порушення її прав ухваленням судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки колегія суддів відхиляє.

Доводи апеляційної скарги про те, що в рішенні немає мотивів в частині необхідності звернення стягнення на предмет іпотеки, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки за змістом ч. 2 ст. 590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення на предмет іпотеки в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. Оскільки відповідач порушив умови кредитного договору, у Банка виникло право набути право звернення на предмет застави (іпотеки).

Посилання в апеляційній скарзі на неналежне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи не свідчать про неправильне вирішення справи, а тому не можуть бути підставою для її задоволення.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України. колегія суддів судової палати у цивільних справах

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Заочне рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 14 липня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двадцяті днів.

Судді