Рішення

від 03.07.2015 по справі 2-1747/2010

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Малиновський районний суд м.Одеси

м. Одеса, вул. Василя Стуса, 1а, 65033, (048) 728-51-02

Справа № 2-1747/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2010 року Малиновський районний суд м. Одеси в складі головуючого судді Дрішлюка А.І., при секретарі судового засідання Алманової І.Г., судовому розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, третя особа на боці відповідача КП ЖКС "Черьомушки", -

ВСТАНОВИВ:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 з позовом про відшкодування майнової шкоди, завданої в наслідок залиття його квартири відповідачем ОСОБА_2 (а.с.6), який уточнив в процесі розгляду справи (а.с.105).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що над його квартирою знаходиться квартира № 54, що належить відповідачу, який внаслідок халатного з ідношення до системи водопостачання, тричі протягом 2006 року допускав залиття його квартири, завдавши йому матеріальну та моральну шкоду. З наведених підстав позивач вернувся до суду та просив постановити рішення, яким стягнути з відповідача завдану му матеріальну шкоду.

Відповідач позов не визнав, надав суду заперечення, де зазначив, що залиття :-зартири позивача сталось не з його вини, а через халатне відношення до системи водопостачання колишньої власниці вказаної квартири ОСОБА_3, яка 22.01.2006 року померла (а.с.15-18).

В зв’язку із систематичною неявкою відповідача 20 листопада 2008 р. Малиновським районним судом м. Одеси було прийнято заочне рішення по справі, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування сайнової шкоди було задоволено в повному обсязі (а.с.120-122).

1) р. ОСОБА_2 було надано заяву про перегляд заочного рішення, в еякій була зазначена поважність причин неявки до судових засідань, та викладене обґрунтування вимог щодо скасування рішення (а.с.131-133). Ухвалою суду від 10 серпня 2009 р. заочне рішення по справі було скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку (а.с.167),

В процесі судового розгляду позивач, враховуючи висновок, проведеної науково- виробничим центром «Экострой», судової будівельно-технічної експертизи надав суду заяву про уточнення позовних вимог (а.с.178) та просив суд стягнути з відповідача занова О.Н. матеріальну шкоду в сумі 7 368 грн., моральну шкоду в сумі 5 000 грн . витрати пов’язані з проведення експертизи в розмірі 2 000 грн., витрати на прав: з; лгпомогу у розмірі 200 грн., витрати пов'язані з оплатою послуг ОМБТІ та РОН. судові Зіграти по сплаті державного мита в сумі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30, 00 грн.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, матеріально будівельно-технічної експертизи суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачу ОСОБА_2 на підставі договору довічного утримання від 30.11.2005 року належить квартира АДРЕСА_1 (а.с.93). На протязі 2006 року тричі з вини відповідача ОСОБА_2, який є власником кв. № 54, було залито квартиру позивача - квартира АДРЕСА_2. Факт залиття квартири № 51 з вини відповідача підтверджується актами, складеними комісією дільниці № 1 КП ДЕЗ „МалиновськийВ» від 30.01.2006, 03.02.2006 та 06.04.2006 року (а.с.9) у якому перелічені пошкодження, які виникли в результаті залиття, яке виникло в наслідок халатного відношення власником квартири АДРЕСА_3 до системи водопостачання.

Для визначення розміру завданої шкоди за клопотанням позивача ухвалою суду від 18.06.2007 року була призначена і проведена будівельно-технічна експертиза щодо визначення розміру завданої матеріальної шкоди, за результатами якої було складено та приєднано до матеріалів справи експертний висновок НВЦ „Экострой» від 30.07.2008 року за вих. № 275/1 від 22.08.2008 року (а.с.44). Зазначеним висновком встановлено розмір матеріальної шкоди - 7 130 грн. Відповідно до висновку судової будівельно- технічної експертизи, причиною залиття квартири АДРЕСА_4 є відсутність належного режиму експлуатації водопостачальних комунікацій квартири № 54 її власником (а.с. 49). Вартість ремонтно-відновлювальних робіт в приміщенні квартири АДРЕСА_5 в нині діючих цінах на будівельні матеріали та послуги складають 7 130 грн.

1) р. НВЦ „ЗкостройВ» надіслав уточнений кошторис станом на 04.08.2009 р., яким вартість ремонтно-відновлювальних робіт у вказаній квартирі оцінювалась у 7 368 грн. Суд вважає доцільним використовувати при подальшому розгляді справи висновок експертної оцінки, який за хронологією є найбільш близьким до дати винесення рішення по справі (а.с.157), що відповідає роз’ясненням, які дані у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.92 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди».

В зв’язку з запереченнями відповідача його вини, приєднанням до матеріалів справи висновку (а.с. 156) та посиланням на відповідальність ЖКС „ЧерьомушкиВ» , останнє було притягнуто в якості третьої особи на боці відповідача до участі в розгляді справи. Представник ЖКС „ЧерьомушкиВ» посилався на те, що завдана шкода підлягає відшкодуванню відповідачем, а вина третьої особи в завданні шкоди відсутня.

Не погоджуючись з доводами відповідача про відсутність його вини в залитті квартири позивача та відповідно завданні шкоди суд виходить з наступного.

Відповідач набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору довічного утримання від 30.11.2005 року (а.с.93). З цього моменту у власника майна виникають не тільки права, але й обов’язки, оскільки відповідно до ч. З ст. 13 Конституції України, ч. 4, 5 ст. 319 ЦК України власність зобов’язує і власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян. Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить. Як вбачається з матеріалів перевірки проведеної Малиновсським РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області 24.11.08 (а.с. 128-130) в квартирі відповідача мешкали біженці, тобто сам відповідач на момент проведення перевірки (2008 рік) не користувався своїм майном. Вказана обставина має принципове значення для встановлення обставин та режиму використання майна, оскільки відповідач в запереченнях посилається на акти (а.с. 184-185), з яких на його думку вбачається вина ЖКС „ЧерьомушкиВ» , який не проводив капітального ремонту стоякових труб. Вказані акти складені під час розгляду справи в суді та фіксують стан комунікацій - стояку б квартирі відповідача станом на червень-липень 2009 року. Зафіксовані факти заливу, після якого відбулося звернення позивача до суду, мали місце в січні-лютому 2006 року (а.с. 7-8). За технічними характеристиками труби стояку не можуть прийти в негідність за такий незначний час, тобто аварійний стан стояку, зафіксований відповідачем, тільки підтверджує пояснення позивача, що свого часу відповідач, коли набув право власності на квартиру відмовився замінювати труби разом з позивачем та сусідами Івашиними (а.с. 182), а використовував квартиру для поселення біженців. Через відмову відповідача в проведенні спільних ремонтних робіт позивач та власники квартири № 57 (над відповідачем) були змушені проводити заміну труб самостійно частинами. Відповідач, незважаючи на те, що відбулися заливи квартири позивача, тільки після винесення по справі заочного рішення в процесі розгляду справи вирішив здійснити ремонтні роботи. Разом з тим, через складні стосунки та обрану ним лінію поведінки сусіди відмовились допускати його для проведення стиковки труб стояку (а.с. 182). Суд вважає, що життєва ситуація, яка склалась, є наслідком дій відповідача, який в порушення загальних засад цивільного законодавства діяв зловживаючи своїми правами власника та порушуючи правили добросусідства, фактично відмовився виконувати покладений на нього Конституцією України обов’язок щодо утримання власного майна. Як наслідок такої поведінки сам опинився в ситуації, коли проведення ремонтних робіт є неможливим через відмову інших власників (навіть не позивача) допускати його до свого майна.

При цьому зміст висновку начальника дільниці № 5 КП ЖКС „ЧереьомушкиВ» (а.с. 156), на який посилався відповідач, не був підтверджений допитаним в якості свідка начальником дільниці № 5 ОСОБА_4 (а.с. 185, 191-192), який повідомив суд про підписання цього документу з іншим змістом. Відповідно суд не приймає до уваги висновок ОСОБА_4, а керується висновками судової експертизи, проведеної в установленому ЦПК України порядку.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди. Як зазначається у ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до роз’яснень, які дані у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.92р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України № 7 від 08.07.94 р., № 11 від 30.09.94 р., № 15 від 25.05.98 р., № 9 від 24.10.03 р. відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі, застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювана шкоди.

Таким чином, суд вважає, що майнова шкода, що була спричинена ОСОБА_1 внаслідок залиття належної йому квартири АДРЕСА_6, повинна бути відшкодована заподіювачем шкоди - відповідачем по справі ОСОБА_2, шляхом стягнення з нього на користь ОСОБА_1 7 368 грн. (вартість ремонтно-відновлювальних робіт).

Що стосується вимог позивача про стягнення на його користь моральної шкоди у сумі 5 000 грн., то суд виходе з положень ч. 1 ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав. Щодо справи, яка розглядається, то суд вважає, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких позивач зазнав у зв’язку з пошкодженням його майна. Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду № 5 від 25.05.01 р. (п. 3) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Згідно з п. 5 цієї Постанови відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з п. 9 цієї Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Таким чином, оскільки суд визнає ОСОБА_2 винним в пошкодженні житла та майна ОСОБА_1, то тим самим визнає його винним у завданні йому моральної шкоди, внаслідок душевних страждань, які позивач зазнав в зв’язку з пошкодженням його майна. Суд вважає, що компенсація завданої моральної шкоди повинна становити 2 500 грн., при цьому суд враховує конкретні обставини справи, а також вимоги ст. 23 ЦК України, зокрема, те, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості, а також те, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування, тому суд вважає, що завдана моральна шкода підлягає компенсації грошима позивачу, чиї життєві зв’язки були порушені та створили незручності в користуванні власним майном, якому неодноразово завдавалась шкода.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. До судових витрат згідно зі ст. 79 ЦПК України відносяться судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема, витрати на інформаційно-технічне забезпечення; витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи. Оскільки позивачем не надано доказів сплати коштів у розмірі 200 грн. на правову допомогу, та у платіжних дорученнях не вказана мета перерахування коштів до МБТІ та РОН, суд вважає необхідним відмовити у цій частині позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, ст.ст. 10,11,60, 130,208,209, 212, 213-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа на боці відповідача КП ЖКС „ЧерьомушкиВ» про відшкодування майнової шкоди та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію завданої матеріальної шкоди 7 368 гри., моральної шкоди 2 500 грн., витрати за проведену судову експертизу 2000 грн., судові витрати по сплаті державного мита в сумі 100 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30, 00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

СУДДЯ: