Рішення

від 26.11.2008 по справі 31/319

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

31/319

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  31/319

26.11.08

За позовом          Закритого акціонерного товариства "Зімонт", м. Київ

До          Товариства з обмеженою відповідальністю  "Пролісок", м. Київ

Про                         усунення перешкод в користуванні майном та виселення

Суддя  Качан Н.І.

Представники:

Від позивача                    Зубович І.А. –директор, Зубович М.П. –президент,

Кобилецький В.В. -  пред. по довір.

Від відповідача           Камрікова О.О. -  пред. по довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні майном та виселення.

Заявлені  позовні вимоги Позивач мотивував тим, що він є правонаступником товариства покупців орендного підприємства «Спрінг»(надалі також –«Товариство покупців»), якому у 1995 р. на підставі відповідного акту приймання-передачі від представництва Фонду державного майна України в Печерському районі м. Києва було передано у володіння та в оренду земельні ділянки, рухоме та нерухоме майно орендного підприємства «Спрінг». Серед іншого Товариством покупців було отримано у власність павільйон збірний у м. Києві по вул. Кіквідзе, ?.

Зазначений павільйон було передано Товариством покупців до статутного капіталу Позивача, а Позивачем у подальшому прийнято  на баланс.

У 1999 році керівником Позивача було створено товариство Відповідача та здійснювалося використання вказаного павільйону на користь та в інтересах Відповідача. У період з 2001 р. по 2007 р. Відповідачем неодноразово вчинялися спроби використання зазначеного павільйону для ведення підприємницької діяльності без згоди та належного повідомлення  Позивача. Станом на сьогоднішній день структурні підрозділи Відповідача перебувають у вказаному павільйоні всупереч заборонам Позивача як власника павільйону.

У зв'язку з цим, Позивач просить  суд зобов'язати Відповідача усунути перешкоди у користуванні нежилим приміщенням кафе (павільйоном) по вул. Кіквідзе, ? у м. Києві та виселити Відповідача з нежилого приміщення кафе (павільйону) по вул. Кіквідзе, ? у м. Києві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2008р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд на 15.10.2008р.

У зв'язку з винятковими обставинами, судове засідання призначене на 15.10.2008р. не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2008р. розгляд справи було відкладено на 30.10.2008р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2008р. розгляд справи було відкладено на 05.11.2008р., у зв'язку з задоволенням клопотання відповідача про відкладення.

В судовому засіданні 05.11.2008р. було оголошено перерву до 12.11.2008р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

У судовому засіданні 12.11.2008р. було оголошено перерву до 26.11.2008р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

Представник Позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи його безпідставним та необґрунтованим та у відповідності до ст. 59 Господарського процесуального кодексу України (надалі – «ГПК України») надав до суду відзив на позовну заяву. У своєму відзиві Відповідач стверджував про те, що Позивачем не було надано до суду доказів існування його права власності на оспорюване майно (приміщення кафе-павільйону). Відповідач, у свою чергу, як юридична особа, що є правонаступником орендного підприємства «Спрінг», протягом більш ніж 10 р. здійснював безперервне, добросовісне володіння зазначеним приміщенням кафе-павільйону, а також використовував його у своїй господарській діяльності. Зазначене майно також було передано до статутного фонду (капіталу) Відповідача під час його створення засновниками Відповідача – членами Товариства покупців. Одночасно представив документи внутрішнього обліку павільйона .

З огляду на наведені докази і заперечення , Відповідач вважав, що підстави для його виселення з нежилого приміщення кафе-павільйону, а також зобов'язання його усунути перешкоди у користуванні зазначеним майном з боку Позивача відсутні. Тому Відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані по справі документи і матеріали,  всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28 липня 1995 р. між Представництвом Фонду державного майна України у Печерському районі м. Києва (надалі –«Представництво ФДМУ») та Товариством покупців членів трудового колективу орендного підприємства «Спрінг»було укладено Договір №10 купівлі-продажу державного майна (надалі –«Договір»), відповідно до п. 1.1. якого Представництво ФДМУ зобов'язалося передати у власність Товариства покупців державне майно цілісного майнового комплексу Орендного підприємства «Спрінг», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, ? в приміщенні, яке використовується на умовах договору оренди та павільйон за адресою: вул. Кіквідзе, ?, загальною площею  120 кв. м. Державне майно орендного підприємства за Договором включало в себе всі активи та пасиви, інвентар, обладнання, устаткування, будівлю та інше майно зазначеного орендного підприємства згідно з актом інвентаризації.

17 серпня 1995 р. відбулися збори трудового колективу орендного підприємства «Спрінг»- Товариства покупців (копія відповідного протоколу є у матеріалах справи), на яких було прийнято рішення прийняти громадянина України Зубовича М. П. до складу членів трудового колективу –Товариства покупців з метою отримання необхідних коштів для здійснення купівлі державного майна за Договором та після отримання у власність зазначеного майна створити на базі викупленого майна, орендного приміщення трудового колективу та за участю вказаного вище Зубовича М. П. нове підприємство.

30 серпня 1995 року між Представництвом ФДМУ та Товариством покупців було підписано Акт передачі державного майна орендного підприємства «Спрінг», відповідно до якого Товариству покупців було передано державне майно, придбане 28.07.1995 р. шляхом викупу, згідно з актом інвентаризації, а саме: жарочна шафа, павільйон збірний, холодильний прилавок «Пінгвін-В»(3 од.), холодильний прилавок, шафа холодильна ІХ-І, 12, фрезер для морозива, прилавок-вітрина «Таір-108», електрична м'ясорубка МММ-300, кремозбивалка.

30 серпня 1995 р. Представництвом ФДМУ було видано Свідоцтво про власність (реєстраційний номер 11) на майно цілісного майнового комплексу орендного підприємства «Спрінг»у м. Києві по вул. Кіквідзе, ? на підставі Договору, відповідно до якого Товариство покупців було визначено власником цілісного майнового комплексу орендного підприємства «Спрінг».

У 1995 році громадянами України Зубовичем М. П., Потапенком В. М.,          Зубович І. А., Очеретнюком М. В., Очеретнюк Т. М., Нікітчиним О. Д., Смілянець Г. І., Івановою М. С., Рубанець Л. Г., Тюрменко Г. С., Калита Л. М., Буряк Н. Д., Токмовцевою В. О., Корбут Г. В., Вакулою О. А., Заїкою Н. В., Адаменко Л. О., Смілянцем М, А., Потапенком В. В., Лабузіною Є. П. було укладено Установчий договір про створення Позивача, відповідно до якого зазначеними громадянами України було створено Позивача у формі закритого акціонерного товариства. Згідно з п. 1.2. Установчого договору Позивача було визначено правонаступником Товариства покупців орендного підприємства «Спрінг»у правах володіння цілісним майновим комплексом згідно Договору (Свідоцтво про власність №11 від 30 серпня 1995 р.) та у правах володіння оренди приміщень, земельних ділянок, рухомого та нерухомого майна орендного підприємства «Спрінг».

Відповідно до п. 2.1. Установчого договору для забезпечення діяльності Позивача за рахунок внесків засновників створюється статутний фонд. Внески засновників складаються з приватизованого майна , грошових внесків та іншого майна.

Державну реєстрацію Позивача було здійснено 25.09.1995 р. Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією (копія свідоцтва про державну реєстрацію є у матеріалах справи).

29.09.1998 р. Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією було зареєстровано Відповідача у формі товариства з обмеженою відповідальністю.

Відповідно до п. 5.11. Статуту Відповідача, діючого на момент його державної реєстрації, Відповідач визначався правонаступником орендного підприємства «Спрінг»та Товариства покупців у правах володіння майном, матеріальними та нематеріальними активами, приміщеннями, земельними ділянками.

Тоді як ,у Статуті Позивача та в Установчому договору підтверджується факт наявності у позивача такого самого ідентифікаційного коду , який мало колишнє орендне підприємство   "Спрінг " та визнання саме позивача  правонаступником .До матеріалів справи залучено копію приватизаційного платіжного доручення №77 від 28.08.1995р. в якому зазначено дані які вказують на реквізити позивача і приймаються судом як безумовне підтвердження його правонаступником.

П. 8.1. Статуту Відповідача, діючого на момент його державної реєстрації, для забезпечення діяльності Відповідача за рахунок внесків засновників створювався статутний фонд у розмірі 35 тис. гривень.

31.03.1999 р. ініціативною групою власників майна магазину «Кулінарія»та кафе по вул. Кіквідзе, ? на підставі рішення колективу власників (членів товариства покупців членів трудового колективу орендного підприємства «Спрінг») у складі Василина О. А., Калита Л. М., Корбут Г. В., Потапенко В. М., Смілянець Г. І. та директором Відповідача було підписано Акт приймання-передачі майна, відповідно до якого директор Відповідача прийняв наступне майно: шафа жарочна, прилавок холодильний, електром'ясорубка, кремозбивалка, будівля кафе, шафа холодильна, фризер, касові апарати, стелажі торгові –всього 21 предмет.

Проаналізувавши матеріали справи, надані сторонами докази, пояснення представників осіб, які брали участь у судовому засіданні, суд дійшов висновку про наступне.

Станом на 1995 рік в Україні порядок приватизації майна невеликих державних підприємств (малої приватизації) регулювався відповідним Законом України «Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»(надалі –«Закон про малу приватизацію»).

Відповідно до ст. 5 Закону про малу приватизацію покупцями об'єктів малої приватизації станом на 1995 рік могли бути фізичні та  юридичні  особи, які визнаються покупцями відповідно до Закону України «Про приватизацію державного  майна».

Частиною 2 ст. 6 Закону України «Про приватизацію державного майна»у редакції, чинній станом на 1995 рік, передбачалося, що для спільної участі у приватизації громадяни могли створювати господарські товариства, в т.ч. з членів трудового колективу, в порядку, передбаченому законодавством.

Станом на 1995 рік порядок створення господарських товариств в Україні регулювався положеннями Закону України «Про господарські товариства». Відповідно до ст. 4 Закону України «Про господарські товариства»акціонерне товариство підлягало створенню та здійснювало свою діяльність на підставі Статуту та Установчого договору. Зазначені установчі документи повинні були містити відомості, зокрема, про вид

товариства, склад засновників та  учасників, найменування та  місцезнаходження,  розмір  та порядок утворення статутного фонду (капіталу).

Відповідно до положень Договору приватизація цілісного майнового комплексу орендного підприємства «Спрінг», до якого входило і оспорюване нерухоме майно –павільйон кафе –було здійснено Товариством покупців членів трудового колективу орендного підприємства «Спрінг», тобто, юридичною особою за законодавством України –товариством, створеним трудовим колективом орендного підприємства «Спрінг»саме з метою участі у приватизації його цілісного майнового комплексу та подальшого створення на його базі господарського товариства для провадження підприємницької та господарської діяльності, не забороненої чинним законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, положень Установчого договору Позивача, Позивача як господарське товариство у формі закритого акціонерного товариства було створено особами, які були членами трудового колективу орендного підприємства «Спрінг»та входили до складу Товариства покупців, яким було здійснено приватизацію орендного підприємства «Спрінг», і на ім'я якого було видане відповідне свідоцтво про право власності на такий цілісний майновий комплекс.

Відповідно, Позивач є правонаступником зазначеного орендного підприємства «Спрінг»та Товариства покупців, про що прямо зазначено у його Статуті та Установчому договорі на момент створення, і що також підтверджується фактом наявності у Позивача такого самого ідентифікаційного коду, який мало колишнє орендне підприємство «Спрінг», а саме: №19477319, що підтверджується приватизаційним платіжним дорученням № 77 від 28.08.1995р.

Таким чином, Позивач фактично прийняв на себе права та обов'язки орендного підприємства «Спрінг»та Товариства покупців в частині володіння цілісним майновим комплексом, придбаним на підставі Договору, і таке майно, набуте шляхом його приватизації було одним з джерел внесків засновників Позивача до його статутного фонду (капіталу) про що зазначається у п.п. 1.2. та 2.1. Установчого договору Позивача, а також підтверджується листом Печерської районної у м. Києві державної адміністрації від 25.10.2001 р. №0484/9 (копія є у матеріалах справи).  

Станом на сьогоднішній день саме Позивач є законним власником оспорюваного нежилого приміщення кафе (павільйону) по вул. Кіквідзе, ? у м. Києві. Рішення Згурівського районного суду Київської області від 31.10.2006 р. у справі № 2-304/2006 року, на яке посилався представник Відповідача як на підставу виникнення у нього прав власності на зазначене оспорюване нежиле приміщення за давністю користування не приймається до уваги судом, оскільки станом на сьогоднішній день зазначене рішення скасовано Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 21.09.2007р. (справа № 22-Ц-2036/2007) і справу направлено на новий розгляд до Згурівського районного суду Київської області, який ухвалою від 19.12.2007 р., залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 26.06.2008 р. (справа №22-ц-0869/2008), закрито провадження у справі за позовом Відповідача в частині визнання права власності на зазначене оспорюване нежиле приміщення.

Акт приймання-передачі майна від 31.03.1999 р., відповідно до якого Відповідачу  було передано будівлю кафе, також не приймається до уваги судом як такий, що не відповідає нормам чинного законодавства та спростовується іншими доказами у справі.

Відповідно до норм ч. 3 ст. 2 Закону України «Про власність»у редакції, чинній станом на 1999 рік, кожен громадянин в Україні має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном особисто або спільно з іншими. Ст. 4 зазначеного Закону передбачено, що власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, зокрема передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування, а також у довірчу власність іншим особам. Право власності є непорушним. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Таким чином, оскільки власником оспорюваного нежилого приміщення на момент підписання Акту приймання-передачі майна від 31.03.1999 р. був Позивач, то, відповідно до норм діючого на момент підписання цього Акту законодавства, саме Позивач мав право розпоряджатися оспорюваним нежилим приміщенням, зокрема, і передавати його у власність будь-яким іншим особам, в т.ч. Відповідачу. Таких доказів суду не представлено.  Вищезазначений Акт було підписано ініціативною групою власників майна магазину «Кулінарія»та кафе по вул. Кіквідзе, ? на підставі рішення колективу власників (членів товариства покупців членів трудового колективу орендного підприємства «Спрінг») у складі Василина О. А., Калита Л. М., Корбут Г. В., Потапенко В. М., Смілянець Г. І. у якості сторони, яка здійснювала передачу на користь Відповідача оспорюваного нежилого приміщення. Проте, у зазначеному Акті відсутні будь-які посилання на те, що така ініціативна група здійснювала передачу майна на підставі відповідного рішення власника майна. Будь-яких інших доказів того, що така передача здійснювалася на підставі делегування цій ініціативній групі відповідних повноважень з боку Позивача як власника оспорюваного нежилого приміщення у спосіб, передбачений законом та установчими документами діючої юридичної особи  сторонами у справі до суду не надавалося, і у матеріалах справи такі докази відсутні.

З огляду на це, суд не приймає до уваги зазначений Акт, визначаючи його таким, що не відповідає нормам чинного законодавства та спростовується іншими доказами у справі.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем у справі не надано до суду доказів того, що перебування його структурних підрозділів та працівників у нежилих приміщеннях кафе (павільйону) по вул. Кіквідзе, ? у м. Києві здійснюється на підставах, що передбачені чинним законодавством України.

Таким чином, перебування структурних підрозділів та працівників Відповідача у нежилих приміщеннях кафе (павільйону) по вул. Кіквідзе, ? у м. Києві, а також здійснення там господарської діяльності, про що зазначається у позовній заяві Позивачем та не заперечується Відповідачем та його представниками у судовому засіданні, є незаконним, а доказів зворотного Відповідачем до суду не надавалося, і у матеріалах справи такі докази відсутні.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України (надалі –«ЦК України») ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Згідно з ст. 387 ЦК України власник майна має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. На підставі ст. 400 ЦК України недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, чи яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право.

З урахуванням вищенаведеного, суд прийшов до висновку про те, що порушене право власності Позивача на оспорюване майно –нежилі приміщення кафе (павільйону) по вул. Кіквідзе, ? у м. Києві підлягає захисту, а Відповідача має бути виселено з зазначеного приміщення.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

Згідно ст. 49 ГПК України понесені  судові витрати покладаються на Відповідача .

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 16, 319, 321, 328, 387, 400 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 5, 32, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

        2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Пролісок»(01103,            м. Київ, вул. Кіквідзе, ?; ідентифікаційний код 30184982) усунути перешкоди в користуванні Закритому акціонерному товариству «Зімонт»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, ?; ідентифікаційний код 19477319) нежилим приміщенням кафе (павільйоном) за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, ?.

       3. Виселити (з займаних приміщень кафе) Товариство з обмеженою відповідальністю «Пролісок»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, ?; ідентифікаційний код 30184982) та зобов'язати  повернути  нежиле приміщення кафе (павільйону) за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, ?., в порядку встановленому законодавством за актом приймання-передачі, передавши зазначені приміщення для потреб Закритому акціонерному товариству «Зімонт» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, ?; ідентифікаційний код 19477319).

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пролісок» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, ?; ідентифікаційний код 30184982) на користь Закритого акціонерного товариства «Зімонт»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, ?; ідентифікаційний код 19477319) 85 (вісімдесят п'ять) гривень державного мита та 118 (сто вісімнадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                           Н.І.Качан