Рішення

від 08.12.2008 по справі 39/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

39/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  39/22

08.12.08

За позовом   Акціонерного комерційного банку “Київ”   

до                   Науково-технічного Товариства з обмеженою відповідальністю “Олімпік”

про                стягнення  166848,20 грн.

                                                                                                           Суддя   Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: Лемішко В.М. (дов. № 5-06/2566/1 від 23.07.2008р.)

Від відповідача: не з‘явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 166848,20 грн. Зазначена сума включає в себе: суму авансового платежу в розмірі 68702,20 грн. та штрафу в розмірі 98146,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог договору на виготовлення меблів № б/н від 14.01.2008р., укладеного між Акціонерним комерційним банком “Київ” та Науково-технічним Товариством з обмеженою відповідальністю “Олімпік”, позивач перерахував відповідачу авансовий платіж вартості робіт з виготовлення меблів, проте, відповідач в порушення умов договору зобов‘язання по виконанню робіт по виготовленню меблів не виконав. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

Ухвалою суду від 06.11.2008р. порушено провадження у справі № 39/22 та призначено справу до розгляду на 24.11.2008р.

Ухвалою суду від 24.11.2008р., на підставі ст. 77 ГПК України, було відкладено розгляд справи на 08.12.2008р.

Відповідач у судові засідання не з‘явився, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку, про причини неявки відповідач суд не повідомив, заяв та клопотань суду не подав.

В судовому засіданні, призначеному на 08.12.2008р., за згодою представника позивача, оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається  за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем  не подано.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи,  Господарський суд міста Києва, -

                                                      ВСТАНОВИВ:

14.01.2008 року між Акціонерним комерційним банком “Київ” (позивачем) і Науково-технічним Товариством з обмеженою відповідальністю “Олімпік” (відповідачем) укладено договір на виготовлення меблів № б/н, відповідно до п. 1.1. якого виробник (відповідач) зобов‘язався виготовити, поставити, змонтувати та передати у власність покупцю комплект меблів (згідно специфікації № 23/11) для відділення банку (далі-продукцію), а покупець –прийняти та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.   

На підставі п. 3.1. договору на виготовлення меблів № б/н від 14.01.2008р. сторони домовились, що покупець оплачує виробнику продукцію за ціною, передбаченою у специфікації, яка додається до даного договору, і є невід‘ємною частиною договору.

Відповідно до специфікації № 23/11 загальна вартість продукції склала 98146,00 грн.

Умовами договору було встановлено, що розрахунки за продукцію здійснюються по попередній оплаті 70% від загальної вартості в безготівковому порядку, протягом 5-ти банківських днів з дня підписання договору (п. 4.1.). Остаточні розрахунки проводяться протягом 5-ти банківських днів після підписання акту прийому-передачі продукції (п. 4.2.). Акт прийому-передачі продукції підписується в день закінчення монтажу (п. 4.3.).   

Згідно п. 5.2. договору на виготовлення меблів № б/н від 14.01.2008р. поставка продукції здійснюється протягом 40 днів з моменту попередньої оплати.

Зібрані у справі докази свідчать, що на виконання умов договору на виготовлення меблів № б/н від 14.01.2008р. меморіальним ордером № 147 (#6186061) від 17.01.2008р. позивач перерахував відповідачу грошові кошти на суму 68702,20 грн.

Таким чином, на виконання п. 5.2. договору на виготовлення меблів № б/н від 14.01.2008р. відповідач зобов‘язаний був поставити продукцію до 27.02.2008 року.

Зобов‘язання по поставці продукції відповідач не виконав.

14.06.2008р. позивач направив на адресу відповідача претензію за № 1 від 29.04.2008р. з вимогою повернути сплачений аванс в сумі 68702,20 грн. та сплатити штраф в сумі 98146,00 грн. протягом трьох днів з дати отримання претензії. Вказана претензія була отримана відповідачем 23.06.2008р., що підтверджується відповідною відміткою на повідомленні про вручення поштового відправлення за № 5661023. відповідач залишив претензію без відповіді та задоволення.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається. Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов‘язанням є правовідношення, в  якому  одна  сторона (боржник) зобов‘язана   вчинити на користь   другої сторони (кредитора)  певну  дію (передати  майно,  виконати  роботу, надати послугу,  сплатити гроші тощо) або  утриматися    від певної дії,  а  кредитор  має право   вимагати   від  боржника   виконання його обов‘язку.

Стаття 16 ЦК України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав, можуть бути, зокрема, відшкодування збитків, припинення правовідношення.

Відповідно до ст. 20 ГК України, кожний суб‘єкт господарювання має право на захист своїх прав і охоронюваних законом інтересів, зокрема, шляхом відшкодування збитків.

Згідно із п. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов‘язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов‘язання.

У разі порушення зобов‘язання, в силу ст. 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов‘язання внаслідок односторонньої відмови від зобов‘язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов‘язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов‘язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Поставка відповідачем продукції, відповідно до п. 5.2. договору на виготовлення меблів № б/н від 14.01.2008р., мала бути здійснена відповідачем протягом 40 днів з моменту попередньої оплати, тобто до 27.02.2008 року.

Боржник, який прострочив виконання зобов‘язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов‘язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків (п.п. 2-3 ст. 612 ЦК України).

Статтею 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов‘язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов‘язання, доказується кредитором.

Збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв‘язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та упущена вигода (ст. 22 ЦК України).

        Позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті авансового платежу в розмірі 68702,20 грн. Розмір витрат позивач розраховує, виходячи із суми сплачених відповідачу в якості попередньої оплати грошових коштів за договором на виготовлення меблів № б/н від 14.01.2008р. Факт сплати позивачем грошових коштів в розмірі 68702,20 грн. підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема, вищевказаним меморіальним ордером № 147 (#6186061) від 17.01.2008р.

Доказів виконання відповідачем робіт по виготовленню та поставці меблів за договором на виготовлення меблів № б/н від 14.01.2008р. суду не надано.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат, понесених по сплаті авансового платежу, за невиконання зобов‘язання за договором на виготовлення меблів № б/н від 14.01.2008р. в розмірі 68702,20 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 98146,00 грн.

Пунктом 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов‘язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України). В силу п. 1. ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов‘язання вчиняється у письмовій формі.

У відповідності із ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов‘язання.

Пунктом 10.4. договору на виготовлення меблів № б/н від 14.01.2008р.  передбачено, що за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов‘язань протягом дії даного договору винна сторона сплачує штраф у розмірі суми замовлення.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.  

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 98146,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 1668,48 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

           Стягнути з Науково-технічного Товариства з обмеженою відповідальністю “Олімпік” (03150, м. Київ, вул. Боженка, 84; код ЄДРПОУ № 22868383, рахунок № 26008571111495 в КРД  “Райффайзен Банк Аваль” в м. Києві, МФО 322904), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Акціонерного комерційного банку “Київ” (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 16-22; код ЄДРПОУ № 14371869; рахунок № 32000178901 в Головному управлінні НБУ по м. Києву і Київській області, МФО 321024) 68702,20 грн. (шістдесят вісім тисяч сімсот дві гривні 20 коп.) витрат понесених по сплаті авансового платежу, 98146,00 грн. (дев‘яносто вісім тисяч сто сорок шість гривень 00 коп.) штрафу, 1668,48 грн. (одну тисячу шістсот шістдесят вісім) грн. 48 коп. держмита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2.          Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                             Гумега О. В.

Дата підписання

повного тексту рішення: 10.12.2008р.