Постанова

від 02.10.2012 по справі 7/153-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2012 р. Справа № 7/153-08

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Запорощенка М.Д. -доповідач, суддів:Акулової Н.В., Владимиренко С.В., розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора Дніпропетровської області на рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 22.01.09р. на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.05.12р. у справі№7/153-08 господарського суду Дніпропетровської області за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СІБРІС" до відкритого акціонерного товариства "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору комунального підприємства Дніпропетровського району "Бюро технічної інвентаризації" провизнання права власності За зустрічним позовомвідкритого акціонерного товариства "Авіаційна компанія "Дніпроавіа дотовариства з обмеженою відповідальністю "СІБРІС" провизнання права власності за участю представників сторін: від позивача:Ангелов Є.М., за довіреністю від відповідача:Левченко О.В., за довіреністю від третьої особи:не з'явився від прокуратури:Ходаківський М.П.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.09р. по справі № 7/153-08 (суддя -Коваль Л.А.) -первісний позов задоволено.

Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "СІБРІС" право спільної часткової власності на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с Старі Кодаки, вул. Аеропорт, 31, які складається з ангару, літ. А, загальною площею 1 122,6 кв.м та замощення, літ. І, площею 1091,8 кв.м, з часткою у спільній частковій власності 94,46%. що становить 999,92 кв.м від загальна площі ангару, літ. А, та 1091,8 кв.м замощення, літ. І, без додаткових актів вводу експлуатацію ангару.

Зустрічні позовні вимоги задовольнити частково.

Визнано за Відкритим акціонерним товариством "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" право спільної часткової власності на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: Дніпропетровськ область, Дніпропетровський район, с Старі Кодаки, вул. Аеропорт, 31, який складається ангару, літ. А, загальною площею 1 122, 6 кв.м та замощення, літ. І, площею 1091, 8 кв.м часткою у спільній частковій власності 5, 54%. що становить 122,68 кв.м від загальної площі ангару, літ. А, без додаткових актів вводу в експлуатацію ангару.

В решті позовних вимог за зустрічним позовом -відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.05.12р. апеляційну скаргу Заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Дніпропетровській області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2009р. у справі №7/153-08 - залишено без задоволення. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2009р. у справі №7/153-08 - без змін.

Не погодившись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду, Заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.

В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 10 Закону України "Про архітектурну діяльність", ст.ст. 22,24 Закону України "Про основи містобудування", ст.ст. 331, 375, 376 ЦК України, ст.ст. 4,4-3, 4-7, 32, 33, 34, 42 ГПК України.

Відповідач за первісним позовом, ВАТ "Авіаційна компанія "Дніпроавіа", у відзиві на касаційну скаргу та представник відповідача в судовому засіданні проти вимог та доводів заступника прокурора заперечує , вважає їх необґрунтованими та такими , що не підлягають задоволенню.

В нинішньому судовому засіданні представником Генеральної прокуратури України заявлено клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю ознайомлення з її матеріалами.

Дане клопотання судовою колегією відхилене з оглядом на наступне.

Касаційне провадження у даній справі було порушене 13.08.12р. За клопотанням сторін розгляд касаційної скарги неодноразово продовжувався. Про час та дату судових засідань прокуратура була повідомлена належним чином, що підтверджується матеріалами справи, а відтак, мала задовільно часу для ознайомлення зі справою.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, 03.07.2007р. між товариством з обмеженою відповідальністю "СІБРІС" та відкритим акціонерним товариством "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" був укладений договір № 03/07-1 про пайову участь в будівництві об'єкту нерухомого майна.

За умовами Договору Позивач зобов'язався здійснити фінансування завершеннябудівництва та оснащення ангару для зберігання літаків в аеропорту за адресою Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с Старі Кодаки, вул. Аеропорт .

Відповідач в свою чергу зобов'язався надати незавершений будівництвом об'єкт нерухомого майна, а також отримати на ім'я сторін всі необхідні для будівництва дозвільніпроектні та інші документи та ввести об'єкт в експлуатацію.

Пунктом 4 Договору сторони встановили, що вартість частки Позивача в збудованому об'єкті нерухомого майна дорівнюватиме обсягу проведеного фінансування - сумі грошових коштів, витрачених позивачем на завершення будівництва. Обсяг необхідного фінансування сторони домовилися визначити додатковими угодами.

Пунктом 5 Договору сторони визначили, що вартість частки Відповідача в збудованому об'єкті буде дорівнювати вартості наданого незавершеного будівництва, яка складає 84 067, 32 грн. (п.6. Договору).

За умовами п.8 та п.9 Договору після завершення будівництва сторони підписують акти приймання-передачі частини об'єкту нерухомого майна, належної позивачу та належної відповідачу, з метою передачі їх сторонам у власність.

Пунктом 10 Договору визначений обов'язок обох сторін підписати всі необхідні документи, пов'язані з реалізацією цього Договору, в тому числі пов'язані з введенням об'єкта в експлуатацію, реєстрацією права власності сторін на частки у об'єкті нерухомого майна, а також пов'язані з оформленням прав на земельну ділянку під об'єктом нерухомого майна.

14.07.2008р. Позивачем та Відповідачем було підписано додаткову угоду № 1 до Договору, згідно якої вартість частки Позивача в збудованому об'єкті нерухомого майна дорівнює обсягу здійсненого фінансування, який складає 1 434 099, 00 грн., вартість частки Відповідача - вартості наданого незавершеного будівництва, яка складає 84 101, 27 грн.

Відповідно до п.4 додаткової угоди № 1 до Договору позивачу відповідає частка: в приміщені ангару площею 999, 92 кв.м, в прилеглій території -1091, 8 кв.м. Всього частка позивача складає 9446/10000 частини об'єкта нерухомого майна (94, 46%), що пропорційно сумі грошових коштів, витрачених позивачем на завершення будівництва.

Відповідачу відповідає частка: в приміщенні ангару площею 122, 68 кв.м. Всього частка Відповідача складає 554/10000 частини об'єкта нерухомого майна (5,54%), що пропорційно сумі грошових коштів, витрачених відповідачем на будівництво (п.5. додаткової угоди № 1 Договору).

14.07.08р. сторонами було підписано акт приймання-передачі частини об'єкта нерухомого майна по Договору, згідно якого, Позивачу передається у власність частина об'єкту нерухомого майна, яка складається з: частини ангару площею 999, 92 кв.м, прилеглої території загальною 1091, 8 кв.м. Всього Позивачу передається у власність 2 091, 72 кв.м площі об'єкту, що складає 9446/10000 частин об'єкту нерухомого майна (94, 46%).

Відповідачу передається у власність частина об'єкту нерухомого майна, яка складається з: приміщення ангару площею 122, 68 кв.м. Всього Відповідачу передається у власність кв.м площі об'єкту нерухомого майна, що складає 554/10000 частин об'єкту нерухомого майна (5, 54%).

Також, як встановлено попередніми судами, Позивач звернувся до Відповідача з проханням вирішити питання щодо правовстановлюючих документів, однак відповіді не отримав. Позивач вважає, що своєю бездіяльністю Відповідач порушує право Позивача на новостворене спільне майно, оскільки сторонами було виконано умови Договору № 03/07-1 від 03.07.2007р., передбачений умовами Договору об'єкт збудовано, однак Відповідач вчиняє бездіяльність щодо оформлення правовстановлюючих документів на збудований об'єкт, який є спільною частковою власністю, чим порушує право позивача як співвласника об'єкту.

Відповідач, звертаючись з зустрічним позовом, вважає, що йому належить не 5, 54% у спірному об'єкті, а 6%, оскільки внесок Відповідача у спірний об'єкт складає саме 6%.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.09р. по справі № 7/153-08 (суддя -Коваль Л.А.) , залишеним без змін Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.05.12р. -первісний позов задоволено.

Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "СІБРІС" право спільної часткової власності на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с Старі Кодаки, вул. Аеропорт, 31, які складається з ангару, літ. А, загальною площею 1 122,6 кв.м та замощення, літ. І, площею 1091,8 кв.м, з часткою у спільній частковій власності 94,46%. що становить 999, 92 кв.м від загальна площі ангару, літ. А, та 1091, 8 кв.м замощення, літ. І, без додаткових актів вводу експлуатацію ангару.

Зустрічні позовні вимоги задовольнити частково.

Визнано за Відкритим акціонерним товариством "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" право спільної часткової власності на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: Дніпропетровськ область, Дніпропетровський район, с Старі Кодаки, вул. Аеропорт, 31, який складається ангару, літ. А, загальною площею 1 122,6 кв.м та замощення, літ. І, площею 1091, 8 кв.м часткою у спільній частковій власності 5,54%. що становить 122,68 кв.м від загальної площі ангару, літ. А, без додаткових актів вводу в експлуатацію ангару.

В решті позовних вимог за зустрічним позовом -відмовлено.

Приймаючи означені судові акти, суди попередніх інстанцій виходили з того, що самовільно збудований ангар відповідає архітектурним, будівельним, пожежним, санітарним та екологічним нормам та правилам, є придатним до експлуатації, що підтверджується матеріалами технічної інвентаризації за станом на 17.10.2007р., виготовленими Комунальним підприємством Дніпропетровського району "Бюро технічної інвентаризації" підтверджується фактична наявність за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с Старі Кодаки, вул. Аеропорт, 31, нерухомого майна: ангару (літ. А) загальною площею що складає 1211122, 6 кв.м, замощення (літ. І) загальною площею 1091, 8 кв.м. Спірний об'єкт самочинно збудованого нерухомого майна не порушує прав інших осіб, але не може бути введений в експлуатацію у встановленому порядку, право постійного користування земельною ділянкою, на якій збудована спірна споруда, належить Відповідачу, як правонаступнику державної авіаційної компанії "Дніпроавіа". Також, суди попередніх інстанцій, при прийнятті оскаржених судових актів прийняли до уваги умови додаткової угоди № 1 від 14.07.08р. , якою сторони визначили та встановили розміри часток у праві спільної часткової власності на об'єкт будівництва нерухомого майна за договором № 03/07-1 та акт приймання-передачі частини об'єкту нерухомого майна від 14.07.08р. Крім того, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, суд апеляційної інстанції встановив, що даний спір щодо наявності чи відсутності права власності стосується прав та обов'язків позивача та відповідача, а також осіб, права та обов'язки яких порушує відповідне самочинне будівництво, а не Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, який є в питаннях архітектури та будівництва лише органом, наділеним відповідними владними повноваженнями.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке. Захист цивільних прав та інтересів забезпечується застосуванням, передбачених Цивільним і Господарським кодексами України, засобів захисту.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом такого позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову, є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно.

За приписами ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно з положеннями статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 Цивільного кодексу України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Приписами ст. 328 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як це було встановлено судами попередніх інстанцій, укладений між ВАТ "АК "Дніпроавіа" та ТОВ "СІБРІС" договір за своєю правовою природою є договором про спільну діяльність.

За приписами ч. 2 ст. 1131 Цивільного кодексу України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 1134 Цивільного кодексу України внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом.

Згідно статті 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Так, судами встановлено, що ВАТ "АК "Дніпроавіа" та ТОВ "СІБРІС" умовами договору від 03.07.2007р. передбачили виникнення спільної часткової власності за умови виконання договору щодо будівництва об'єкта нерухомого майна.

Згідно зі статтею 356 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Відповідно до ч. 1 ст. 357 Цивільного кодексу України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що укладанням спірного Договору та додаткової угоди до нього № 1 від 14.07.08р. сторони визначили та встановили розміри часток у праві спільної часткової власності на об'єкт будівництва нерухомого майна за договором № 03/07-1, що також підтверджується актом приймання-передачі частини об'єкту нерухомого майна від 14.07.08р.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.07.2008р. сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до Договору, згідно якої вартість частки Позивача в збудованому об'єкті нерухомого майна дорівнює обсягу здійсненого фінансування, який складає 1 434 099, 00 грн., вартість частки Відповідача - вартості наданого незавершеного будівництва, яка складає 84 101, 27 грн.

Відповідно до п.4 додаткової угоди № 1 до Договору позивачу відповідає частка: в приміщені ангару площею 999, 92 кв.м, в прилеглій території -1091, 8 кв.м. Всього частка позивача складає 9446/10000 частини об'єкта нерухомого майна (94, 46%), що пропорційно сумі грошових коштів, витрачених позивачем на завершення будівництва.

Відповідачу відповідає частка: в приміщенні ангару площею 122, 68 кв.м. Всього частка Відповідача складає 554/10000 частини об'єкта нерухомого майна (5,54%), що пропорційно сумі грошових коштів, витрачених відповідачем на будівництво (п.5. додаткової угоди № 1 Договору).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в результаті спільної діяльності позивача та відповідача створений об'єкт нерухомого майна, який складається з ангару (літ.А) та замощення (літ. І). Також, судами, на підставі матеріалів справи, встановлено, що будівництво спірного об'єкту є самочинним, що зокрема підтверджено матеріалами технічної інвентаризації.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. За приписами ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Згідно зі звітом про технічне обстеження на відповідність державним стандартам, будівельним нормам і правилам ангару за адресою: вул. Аеропорт, 31, с. Старі Кодаки, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область, складеним ТОВ "Промтехстальпроект" (ліцензія серія АВ №051902 від 21.04.06р.), стан будівельних конструкцій вказаного ангару відповідає державним нормам і правилам з будівництва, пожежної безпеки і санітарним нормам та є придатним до експлуатації. Права інших осіб внаслідок будівництва об'єкту нерухомого майна порушено не було.

Порядок набуття права власності на самочинне будівництво передбачений ст. 376 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною нормою в регулюванні таких правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли загальний порядок будівництва був порушений. Тобто, право власності на самочинно побудовані об'єкти набувається не в загальному порядку, а в спеціальному -на підставі рішення суду, прийнятого у відповідності до вимог ст. 376 Цивільного кодексу України.

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень про визнання права власності на об'єкти самочинного будівництва, яка викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду України від 12.02.2008 року у справі № 11/30-07.

Щодо питання землекористування, судова колегія вважає необхідним зазначити наступне.

Право постійного користування земельною ділянко ВАТ "АК "Дніпроавіа", як правонаступника Державної авіаційної компанії "Дніпроавіа", підтверджується Державним актом на право постійного користування землею виданим 17.04.1997 року Новоолександрівською сільською радою народних депутатів Дніпропетровського району Дніпропетровської області та зареєстрованим за № 775.

Даний факт, з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 року у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками), також було встановлено в межах справи № 13/307-10. Рішення у вказаній справі набрало законної сили.

Окрім означеного вище, колегія суддів вважає необхідним зауважити на тому, що прокурор, звертаючись з апеляційною та касаційною скаргою вважає, що оскаржуваними судовими рішеннями визнано за позивачем та позивачем за зустрічним позовом право власності на нерухоме майно, яке не введене в експлуатацію та створене за відсутності, передбаченої законом, дозвільної документації, що, на думку скаржника, порушує інтереси Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Дніпропетровській області.

Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку, що прокурором не доведено, що оскаржувані ним рішення стосуються прав та обов'язків Інспекції, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи спір, у даному випадку, стосується визнання права власності, тобто судом розглядався спір про право.

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Дніпропетровській області не є суб'єктом права власності у даному випадку, а прийняті у справі рішення не стосуються її матеріальних прав або права на судовий захист.

Крім того, оскаржуваним рішенням не розглядався і не вирішувався спір про право Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю як уповноваженого органу з прийняттям в експлуатацію об'єктів нерухомості у правовідносинах власності.

Мотивувальна та резолютивна частини оскаржених рішень у даній справі не містять жодних посилань, які б стосувались прав та обов'язків скаржника, який за змістом касаційної скарги також не є особою, що претендує на право власності на спірний об'єкт нерухомості.

Згідно з положеннями пункту 3 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2006 № 1434 (далі -Положення), основними завданнями Держархбудінспекції є: участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері архітектури та будівництва; виконання дозвільних, реєстраційних функцій та здійснення контролю і нагляду у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Стаття 10 Закону України "Про архітектурну діяльність" передбачає, що державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами (далі - інспекції державного архітектурно-будівельного контролю).

Однак питання, пов'язані з діяльністю Інспекції, місцевим судом у межах провадження з даної справи не вирішувалися, а реалізація Інспекцією повноважень у сфері контролю та нагляду за будівництвом не має залежати від особи власника спірного об'єкта.

Крім того, відповідно до п. 5 Положення вона (Інспекція) має право здійснювати захист у суді своїх прав та законних інтересів, зокрема, у разі виявлення правопорушень у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Таким чином, прокурором при оскаржені судових актів в даній справі не доведено порушення інтересів держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Дніпропетровській області.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів першої й апеляційної інстанцій відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків судів попередніх інстанцій. Крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції та містять заперечення, які були предметом дослідження апеляційним судом і яким дана належна правова оцінка при постановленні оскаржуваної постанови.

Посилання скаржника на порушення судами норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження.

У відповідності до ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийняті у даній справі судові акти відповідають нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та направлені на переоцінку доказів у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржених судових актів.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Заступника прокурора Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.09р. та Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.05.12р у справі №7/153-08 залишити без змін.

Головуючий суддя:М. Запорощенко Судді: Н. Акулова С. Владимиренко