Ухвала

від 02.04.2013 по справі 7/153-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

02 квітня 2013 року Справа № 7/153-08

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Малетича М.М., Бакуліної С.В., Демидової А.М., Козир Т.П., Панової І.Ю., розглянувши заявуЗаступника Генерального прокурора України про перегляд Верховним Судом України постанови у справі Вищого господарського суду України від 02.10.2012 №7/153-08 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СІБРІС" довідкритого акціонерного товариства "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спорукомунального підприємства Дніпропетровського району "Бюро технічної інвентаризації" про визнання права власності, за зустрічним позовом відкритого акціонерного товариства "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" до товариства з обмеженою відповідальністю "СІБРІС" про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2009 у справі № 7/153-08 первісний позов задоволено, визнано за товариством з обмеженою відповідальністю "СІБРІС" ( далі - ТОВ "СІБРІС") право спільної часткової власності на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, село Старі Кодаки, вул. Аеропорт, 31, який складається з ангару, літ. А, загальною площею 1 122,6 кв.м та замощення, літ. І, площею 1 091,8 кв.м, з часткою у спільній частковій власності 94,46%, що становить 999,92 кв.м від загальної площі ангару, літ. А, та 1091,8 кв.м замощення, літ. І, без додаткових актів вводу експлуатацію ангару. Зустрічні позовні вимоги задоволено частково, визнано за відкритим акціонерним товариством "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" (далі - ВАТ "Авіаційна компанія "Дніпроавіа") право спільної часткової власності на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: Дніпропетровськ область, Дніпропетровський район, с. Старі Кодаки, вул. Аеропорт, 31, який складається з ангару, літ. А, загальною площею 1 122, 6 кв.м та замощення, літ. І, площею 1091, 8 кв.м часткою у спільній частковій власності 5, 54%. що становить 122,68 кв.м від загальної площі ангару, літ. А, без додаткових актів вводу в експлуатацію ангару. В решті позовних вимог за зустрічним позовом - відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.05.2012 апеляційну скаргу Заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Дніпропетровській області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2009 у справі №7/153-08 - залишено без задоволення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2009 - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.10.2012 касаційну скаргу Заступника прокурора Дніпропетровської області залишено без задоволення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2009 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.05.2012 - залишено без змін.

Заступником Генерального прокурора України подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 02.10.2012, в якій заявник просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2009, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.05.2012, постанову Вищого господарського суду України від 02.10.2012 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову ТОВ "СІБРІС" до ВАТ "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" про визнання права власності та зустрічного позову ВАТ "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" до ТОВ "СІБРІС" про визнання права власності повністю.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 26.09.2011 у справі №17/75/10(6/114), від 04.08.2011 у справі №25/223пн та від 15.07.2008 у справі №22/20пн мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити в допуску справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 111 16 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 статті 111 16 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Як вбачається зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 02.10.2012 у справі №7/153-08, про перегляд якої подано заяву, предметом спору первісного, так і зустрічного позовів є вимога про визнання спільної часткової власності на об'єкт нерухомості, відповідно у частках: за позивачем первісного позову 94,46 %, за позивачем зустрічного позову в розмірі 6% спірного об'єкту. Залишаючи в силі судові рішення попередніх судових інстанцій про задоволення первісного позову повністю (94,46%), а зустрічного позову - частково(5,54%), Вищий господарський суд України виходив з того, що відповідно до укладеного сторонами договору про пайову участь в будівництві об'єкту нерухомого майна, додаткової угоди та акту приймання - передачі частини об'єкта нерухомого майна (якими передбачено, що право власності на нерухоме майно є спільним з відповідними частками), позивач правомірно набув право спільної часткової власності на спірний об'єкт нерухомого майна з часткою у спільній частковій власності у розмірі 94,46% %, а відповідач набув право спільної часткової власності з часткою в розмірі 5,54 % у спірному об'єкті нерухомого майна з урахуванням відповідності об'єкту нерухомого майна існуючим нормам та правилам, який є придатним до експлуатації та не порушує прав інших осіб. Крім того, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення скарги Заступника прокурора Дніпропетровської області щодо порушення, на думку прокуратури, інтересів Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю в Дніпропетровській області, оскільки прокурором при оскаржені судових актів в даній справі не доведено порушення інтересів держави в особі Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю в Дніпропетровській області.

Водночас у постанові від 26.09.2011 у справі №17/75/10(6/114), залишаючи без змін рішення та постанову судів попередніх інстанцій, якими відмовлено у позові про визнання права власності, Вищий господарський суд України на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи виходив з того, що відповідач всупереч умов договору оренди та вимог законодавства здійснив самовільне будівництво на орендованій земельній ділянці; не надав суду доказів на підтвердження цільового призначення спірної самочинно збудованої будівлі; належним чином не довів факту того, що об'єкт самочинного будівництва не суперечить суспільним інтересам, не порушує прав інших осіб, при його будівництві не допущено істотного порушення будівельних норм і правил, що, в свою чергу, могло б створити аварійну чи іншу небезпеку експлуатації даної будівлі та загрозу життю і здоров'ю осіб, що використовують дану будівлю, та осіб, що проживають та працюють поряд із земельною ділянкою, на якій розташована дана будівля, як це вимагається частинами 5, 7 статті 376 Цивільного кодексу України.

У постанові від 04.08.2011 у справі №25/223пн, на яку заявник посилається, Вищий господарський суд України на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову щодо визнання права власності з огляду на те, що відповідач не є особою, яка оспорює право власності на самочинно збудовані приміщення, оскільки правовідносини відповідача з позивачем випливають з оренди спірного майна.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.07.2008 у справі №22/20пн, на яку посилається заявник, судом касаційної інстанції, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, визнано обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову щодо визнання права постійного користування земельними ділянками з огляду на відсутність оформлення відповідних державних актів на право постійного користування позивачем та наявності інформації з земельного кадастру, що спірні земельні ділянки є власністю відповідача, а також враховано, визнаний адміністративним судом у іншій справі факт щодо втрати чинності державних актів на постійне землекористування спірними ділянками через припинення особи, якій вони видавались.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних предметів і підстав позову, а також обставин залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків та застосував відповідні норми матеріального права.

За таких обставин відсутні визначені статтею 111 16 ГПК України підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 14 - 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Заступнику Генерального прокурора України у допуску справи №7/153-08 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяМ. Малетич Судді С. Бакуліна А. Демидова Т. Козир І. Панова