Постанова

від 04.10.2012 по справі 32/536-56/251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2012 № 32/536-56/251

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

За участю представників:

Від позивача: Домашенко О.Є. - адвокат

Дорошенко Р.В. - юрист

Від відповідача - 1: не з'явилися

Від відповідача - 2: не з'явилися

Від відповідача - 3: Резаненко А.Ю. - юрист

Від третьої особи - 1: Яковенко С.П. - юрист

Від третьої особи - 2: Рог О.В. - юрист

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазбуд»

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2012

у справі № 32/536-56/251 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазбуд»

до 1) Фонду державного майна України

2) Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації власності

на об'єкти нерухомого майна

3) Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Солом'янська районна у місті Києві державна адміністрація

2) Київська міська рада

про визнання права власності на об'єкт соціально-побутового призначення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2011 позовні вимоги задоволено, визнано за Акціонерним товариством фірмою «Укргазбуд» право власності на будівлю гуртожитку по проспекту Відрадний, 75 у місті Києві, зобов'язано Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» зареєструвати за Акціонерним товариством фірмою «Укргазбуд» право власності на будівлю гуртожитку по проспекту Відрадний, 75 у місті Києві.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2011 задоволено апеляційну скаргу Фонду державного майна України та апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2011 скасовано, у позовних вимогах відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2011 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2011, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2012 у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укргазбуд» до належних відповідачів у справі, зокрема: першого відповідача - Фонду державного майна України, другого відповідача - Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації власності на об'єкти нерухомого майна, третього відповідача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про визнання права власності на гуртожиток по проспекту Відрадний 75, в місті Києві, -відмовлено. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укргазбуд» до належних відповідачів у справі, зокрема: першого відповідача - Фонду державного майна України, другого відповідача - Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації власності на об'єкти нерухомого майна, третього відповідача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву щодо зобов'язання другого відповідача у справі - Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації власності на об'єкти нерухомого майна здійснити реєстрацію права власності на гуртожиток по проспекту Відрадний 75, в місті Києві - відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2012, прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначав, що при прийнятті даного рішення були порушені норми матеріального та процесуального права, на підтвердження чого в своїй апеляційній скарзі виклав ряд обставин, які, на його думку, виступають підтвердженням правової позиції позивача та спростовують правильність винесеного рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2012 апеляційну скаргу прийнято до провадження.

В судове засідання, призначене на 17.07.2012, представники відповідача - 2 та третьої особи - 1 не з'явилися.

Ухвалою суду від 17.07.2012 відкладено розгляд справи у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважних представників відповідача - 2 та третьої особи - 1.

В судовому засіданні, призначеному на 26.07.2012, учасниками процесу заявлено клопотання про продовження строку розгляду спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2012 продовжено строк розгляду спору, розгляд справи відкладено на 11.09.2012.

11.09.2012 в судове засідання повноважні представники відповідача-2 та третьої особи-2 не з'явилися.

Ухвалою суду від 11.09.2012 продовжено строк розгляду спору, відкладено розгляд справи на 27.09.2012.

В судове засідання, призначене на 27.09.2012, повноважні представники позивача та відповідачів - 1, 2 не з'явилися.

Публічним акціонерним товариством «Укргазбуд» 27.09.2012 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подано клопотання про перенесення розгляду справи з посиланням на відрядження повноважного представника позивача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2012 продовжено строк розгляду спору, відкладено розгляд справи на 04.10.2012.

В судове засідання, призначене на 04.10.2012, повноважні представники відповідачів - 1, 2 не з'явилися.

Відповідно до пункту 3.5.11. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

В матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації власності на об'єкти нерухомого майна та Фонду державного майна України, що є доказом належного повідомлення останніх про розгляд даної справи.

Як визначено п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників процесу, колегією встановлено наступне:

15 березня 1992 року набрав чинності Закон України «Про приватизацію майна державних підприємств» № 2164, відповідно до вимог частини другої статті 3 даного закону зазначено, що дія цього закону не поширюється, зокрема на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.

Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» (в редакції на момент приватизації) встановлено, що до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації належать майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами.

Відповідно до зазначеного закону трудовий колектив державного підприємства Виробничого об'єднання «Укргазбуд» створив організацію орендарів (згідно наказу орендної фірми «Укргазбуд» № 306 від 30.12.1992 та свідоцтва № 1041 від 13.11.1992).

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укргазбуд» обґрунтовані наступним.

28.12.1992 між Фондом державного майна України та Організацією орендарів орендного підприємства - фірми «Укргазбуд» укладено договір оренди, відповідно до якого орендар (Організація орендарів орендного підприємства - фірми «Укргазбуд») прийняв в оренду майно державного виробничого об'єднання «Укргазбуд». Згідно інвентаризаційної відомості до основних фондів підприємства увійшли будинки та споруди, які знаходилися на балансі підприємства, зокрема і всі будинки та споруди, які належали до об'єктів соціально-побутового призначення. Актом прийому-передачі зазначені основні фонди були передані підприємству в оренду. За твердженням позивача, крім об'єктів виробничого призначення, у складі орендованого майна були передані також і об'єкти соціально-побутового призначення, зокрема і гуртожиток по проспекту Відрадний, 75 в місті Києві.

7 грудня 1993 року між Фондом державного майна України та Організацією орендарів «Укргазбуд» укладено договір № КП-231 купівлі цілісного майнового комплексу орендного підприємства Фірми «Укргазбуд».

16 березня1994 року між Фондом державного майна України та Організацією орендарів «Укргазбуд» складено акт прийому-передачі державної частки цілісного майнового комплексу Орендного підприємства «Укргазбуд».

25 травня 1994 року Фондом державного майна України Орендарів орендного підприємства «Укргазбуд» на підставі договору купівлі-продажу № КП-231 від 07.12.1993 та акті прийму-передачі від 16.03.1994 видано свідоцтво про власність на майно орендного підприємства «Укргазбуд», яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Пироговського, 19, корпус 2.

Як стверджує позивач, на час укладання договору купівлі-продажу № КП-231 від 07.12.1993 та здійснення процедури приватизації цілісного майнового комплексу АТФ «Укргазбуд» законодавством було передбачено набуття підприємствами права власності на об'єкти соціально побутового призначення та зокрема гуртожитки, що були створені за рахунок коштів фонду соціального розвитку таких підприємств.

Фонд державного майна України не визнає позовні вимоги, мотивуючи свої заперечення тим, що відповідно до Переліку нерухомого майна, яке приватизоване у складі цілісного майнового комплексу орендного підприємства - фірми «Укргазбуд» гуртожиток по просп. Відрадний, 75 в місті Києві в зазначеному переліку відсутній, що дає підстави стверджувати, що вартість зазначеного гуртожитку до статутного капіталу АТФ «Укргазбуд» не включалася. Відповідно, право державної власності на гуртожиток не змінювалося і спірний гуртожиток перебував і перебуває на даний час у державній власності. Окрім цього, відповідно до акту інвентаризації майна, яке не увійшло до статутного капіталу АТФ «Укргазбуд» та є державною власністю станом на 01.11.2006 підписаного Головою правління АТФ «Укргазбуд» та головним бухгалтером, серед майна, наявного в зазначеному акті, також присутній і гуртожиток по просп. Відрадному, 75 у м. Києві. Також Фонд державного майна зазначає, що відповідно до абзацу 5 п.п. «а» п.6 ч. 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 18.02.2002 за № 157/6445, однією з підстав оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, що провадиться з видачею про право власності органами місцевого самоврядування юридичними особам, є внесення до статутного фонду об'єктів нерухомого майна застовниками. В даному випадку спірний об'єкт не був внесений до статутного фонду АТФ «Укргазбуд» засновником, а саме Фондом, про що свідчить акт інвентаризації майна.

Солом'янська у місті Києві державна адміністрація в своїх запереченнях вказує, що ч. 2 ст. 2 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» встановлено чіткий перелік об'єктів, який не підлягає приватизації. До цього переліку також віднесено кімнати в гуртожитках. В разі переходу права власності на спірний гуртожиток до позивача виникне порушення прав громадян, які проживають в даному гуртожитку.

За результатами перегляду справи в суді касаційної інстанції, Вищий господарський суд України в своїй постанові зазначив, що не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції стосовно того, що набувальна давність поширюється на випадки фактичного, без титульного (незаконного) володіння чужим майном, а наявність у володільця певного титулу, наприклад договору найму, оренди, зберігання тощо, виключає застосування набувальної давності, зазначивши, що мова йде не про перехід права власності від однієї особи до іншої, а про застосування статті 344 ЦК України, згідно якої право на власності набувається за давністю добросовісного володіння, що відноситься до первинного способу набуття права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Фонд державного майна України серед іншого вказує на те, що правовідносини між позивачем та відповідачем-1 виникли у 1993 році, а саме на момент укладення договору № КП-231 від 07.12.1993 купівлі-продажу цілісного майнового комплексу Орендного підприємства-Фірми «Укргазбуд», відповідно до предмету якого відповідач-1 продав, а позивач придбав майно цілісного майнового комплексу. Тобто, позивач був обізнаний про факт передачі державного майна, яке не увійшло до його статутного капіталу в процесі приватизації, однак залишилося на балансі під час проведення приватизації. Позивачем пропущений строку позовної давності на визнання права власності та проведення державної реєстрації на спірне майно, оскільки звернення до суду з позовом відбулося 09.12.2008року. Таким чином до спірних правовідносин сторін, на думку відповідача-1 слід застосувати строки позовної давності пропущеного позивачем без поважних причин.

Також відповідач-1 зазначає, що відповідно до приписів статті 344 ЦК України та пункту 8 Перехідних положень ЦК України від 16.01.2003 за № 435-IV, із змінами та доповненнями, передбачають випадки коли володіння майном почалося за три роки до набуття чинності цього ЦК України, тобто у період з 01.01.2011по 01.01.2004. Застосування позивачем вказаних норм права суперечить вимогам статті 58 Конституції України у частині зворотної дії законів та інших нормативно-правових актів в часі, оскільки визначатися вказані строки повинні лише з 01.01.2014року, і за наявністю інших складових, передбачених для набувальної давності відповідною статтею ЦК України. Посилання позивача на застосування до спірних відносин сторін вимог ст. 402 ЦК України необґрунтовано, так як позивач не звертався до першого відповідача-Фонду Державного майна України щодо встановлення сервітуту на спірне нерухоме майно. Позовна заява не містить посилання про застосування до спірних відносин сторін вимог щодо встановлення між сторонами сервітуту, і позивач не наполягав на уточненні підстав позову, передбачених статтею 22 ГПК України, а тому спір повинен вирішуватися за раніше заявленими вимогами. На підставі акту оцінки вартості майна Орендного підприємства - Фірми «Укргазбуд», затвердженого Фондом державного майна України від 26.10.1993, з вартості майна вилучено вартість житлового фонду. Дані акту оцінки відповідають акту прийому-передачі цілісного майнового комплексу Орендного підприємства - Фірми «Укргазбуд» відносно вартості вилученого гуртожитку із статутного капіталу Орендного підприємства. Тобто, відповідний гуртожиток не передавався у приватну власність, а право державної власності на нього не змінювалося, оскільки гуртожиток знаходиться і перебуває на даний час у державній власності, про що був обізнаний позивач, що відміняє ознаками добросовісного володіння нерухомим майном.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву позовні вимоги також не визнало посилаючись на те, що відповідний гуртожиток не передавався у приватну власність, а право державної власності на нього не змінювалося і до наступного часу перебуває у державної власності. Перетворення та реконструкція відносно спірного майно повинно розглядатися судом, як волевиявлення позивача на свій розсуд відповідно до вимог статті 42 ГК України поліпшити умови проживання мешканців. Про вказані умови позивач знав, під час заходів щодо приватизації спірного майна. Тому не має правових підстав для прийняття до спору приписів статті 344, 386, 388 ЦК України, які регулюють заходи порушеного права власності на майно, так як необхідне розмежування понять фактичного володіння майном та користуванням ним. Таким чином, позивач користувався майном, яке до наступного часу знаходиться у державній власності.

Київська міська рада в своїх поясненнях зазначає, перебування на балансі нерухомого майна Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України не визначено як підставу для набуття права власності на нерухоме майно, а отже вимога позивача в цій частині є безпідставною, оскільки не ґрунтується на законодавстві.

Відповідно до пояснень представника Солом'янської районної і місті Києві державної адміністрації суттєвим для виникнення права власності за набувальною давністю є встановлення обставин добросовісного володіння, тобто коли особа не знала і не могла знати, що вона заволоділа чужим майном та безперервного володіння нерухомим майном-протягом десяти років. Добросовісний володілець може здійснювати стосовно об'єкта володіння такі самі права, що і власник, але до того часу, поки не знає про неправомірність свого володіння. Як тільки добросовісний володілець дізнався про неправомірність свого володіння, він перетворюється на недобросовісного володільця, тому зобов'язаний повернути майно власнику або іншій особі. В разі виникнення спору встановити характер володіння (добросовісне й недобросовісне) має тільки суд с урахуванням обставин справи, з якою виникло володіння чужою річчю. Позивач знав про те, що користується об'єктом нерухомого майна (будівля гуртожитку, за адресою: проспект Відрадний, 75 у м. Києві), який перебуває в державній власності, дана обставина підтверджується тим, що вартість гуртожитку було виключено при оцінці відчужуваного цілісного майнового комплексу, даний гуртожиток не увійшов до переліку нерухомого майна, яке приватизоване у складі цілісного майнового комплексу, а також гуртожиток міститься у акті інвентаризаційного майна, яке не увійшло до статутного фонду АТФ «Укргазбуд». Спірне майно знаходиться у позивача на балансі (у користуванні), що не передбачає права власності на це майно.

Беручи до уваги зміст постанови Вищого господарського суду України від 13.12.2011, колегія суддів дослідила матеріали справи з врахуванням зауважень суду касаційної інстанції і зазначає наступне.

Пунктом 42 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 717 від 8 вересня 1993 року (в редакції на момент приватизації), визначено, що вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується, зокрема на вартість майна державного житлового фонду, який приватизується відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», а також вартість об'єктів, що не підлягають приватизації.

Разом із тим, відповідно до ч. 2 ст. 1, ч. 2 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) до державного житлового фонду, який підлягав приватизації на користь громадян України, відносився житловий фонд місцевих рад та житловий фонд, який знаходився у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, крім кімнат в гуртожитках.

В разі банкрутства підприємств, зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (крім гуртожитків) одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів (ч. 2 п. 9 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» в редакції на момент приватизації).

Отже, на момент проведення приватизації гуртожитки не відносилися до об'єктів державного житлового фонду, який підлягав приватизації громадянами України чи підлягав передачі у комунальну власність відповідних рад, і могли бути включені до вартості майна підприємств, які підлягали приватизації, оскільки законодавчої заборони не існувало.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач з моменту завершення приватизації весь час здійснює фактичне володіння, користування зазначеним нерухомим майном, власними силами та за власні кошти здійснював утримання цього об'єкту.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Відповідно до ст. 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Згідно з пунктами 1, 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набув чинності з 1 січня 2004 року, правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Таким чином, перебіг строку володіння майном для визнання права власності на нього за набувальною давністю слід рахувати тільки після 1 січня 2001 року. До закінчення строків набувальної давності, встановлених в ст. 344 та п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, будівля гуртожитку не була витребувана від позивача іншими особами.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Як свідчать матеріали справи, строк володіння нерухомим майном позивачем складає більше десяти років. Причому таке володіння відбувалось відкрито та з відома територіальної громади Солом'янського району м. Києва, що підтверджується укладеними позивачем договорами, згідно з якими утримується будівля гуртожитку. Про безперервність десятирічного строку володіння позивачем будівлею гуртожитку, починаючи з 01 січня 2001 року, свідчить постійне відображення гуртожитку по проспекту Відрадний, 75 в м. Києві у складі основних засобів та в бухгалтерській звітності позивача, що підтверджується наданими позивачем балансами та розшифровками до них. Крім того сторонами не надано належних доказів того, що будь-яка інша особа заявила свої права на це нерухоме майно шляхом пред'явлення відповідного позову.

Таким чином, враховуючи дотримання позивачем десятирічного строку набувальної давності, протягом якого позивач продовжує відкрито, безперервно володіти будівлею гуртожитку, якою він добросовісно заволодів, утримує її за власні кошти, тому суд вважає, що позивач набув право власності на цей об'єкт нерухомого майна за набувальною давністю.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Як визначено ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, зокрема, є рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили.

Систему органів державної реєстрації прав становить спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної реєстрації прав - Міністерство юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, та його територіальні органи, які є органами державної реєстрації прав. (ч. 1 ст. 6 вказаного Закону).

Пунктом 1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, передбачено, що державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

У пункті 18 Листа Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001 № 01-8/98 «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом» зазначено, що названі у цьому Законі органи єдиної системи реєстрації відповідних прав можуть бути відповідачами за позовами про офіційне визнання права власності на об'єкт нерухомого майна, пред'явленими згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України. Оскільки відповідно до пункту 5 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації, останні можуть бути відповідачами у таких справах.

Згідно з пунктом 10 Додатку 2 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, який визначає перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, такими документами, зокрема є рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.

Відповідно до п. 2 рішення Київської міської ради від 20.06.2002 № 74/74 «Про затвердження Тимчасового положення про державну реєстрацію об`єктів нерухомого майна та прав власності на них в місті Києві» державну реєстрацію об`єктів нерухомого майна та прав власності на них в місті Києві здійснює комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна».

Враховуючи те, що об'єкт нерухомого майна знаходиться в межах міста Києва, державну реєстрацію права власності на нього має здійснювати Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна».

Вищий господарський суд України в своїй постанові підтвердив факт встановлення Господарським судом міста Києва того, що позивач здійснює фактичне володіння, користування названим нерухомим майном, власними силами та за власні кошти здійснював утримання цього об'єкта, будівля гуртожитку не була витребувана від позивача іншими особами, в зв'язку з чим застосував статтю 344 та пункт 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та визнав право власності за набувальною давністю за позивачем на вказане нерухоме майно.

Київський апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, вказав, що набувальна давність поширюється на випадки фактичного, без титульного (незаконного) володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу, наприклад, договору найму, оренди, зберігання тощо, виключає застосування набувальної давності.

Вищий господарський суд України не погодився з даним висновком, оскільки мова йде не про перехід права власності від однієї особи до іншої, а про застосування статті 344 Цивільного кодексу України, згідно з якою право власності набувається за давністю добросовісного володіння, що відноситься до первинного способу набуття права власності.

При цьому суттєвим для виникнення права власності за набувальною давністю окрім безперервного відкритого володіння протягом 10 років нерухомим майном, є встановлення обставин добросовісного заволодіння у розумінні частини 1 статі 388 Цивільного кодексу України, тобто коли особа не знала і не могла знати, що вона заволоділа чужим майном.

Фактичне володіння чужим майном згідно статті 397 Цивільного кодексу України вважається правомірним якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду, а володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

Згідно з ч. 1 ст. 402 Цивільного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Цією статтею передбачений вичерпний перелік підстав встановлення сервітуту.

Як вказує Публічне акціонерне товариство «Укргазбуд» у своїх письмових поясненнях, жодних підстав для виникнення певного юридичного титулу володіння позивачем спірним нерухомим майном немає, оскільки не існує жодних цивільно-правових угод (правочинів) чи інших актів на підставі яких би спірний об'єкт нерухомості передавався у володіння позивача. По закінченню процесу приватизації, між позивачем та Фондом держмайна України не укладалось жодних правочинів, які б врегульовували форму речових прав позивача на будівлю гуртожитку на проспекті Відрадному, 75 в місті Києві.

Провадження у даній справі порушено 11.12.2008 року за позовом про визнання права власності на гуртожиток за адресою м. Київ, пр.-т. Відрадний, 75 з підстав набуття права власності в зв'язку з приватизацією та його розгляд здійснювався впродовж більше двох років, а відтак позивач був позбавлений права змінювати підставу позовних вимог. Суд в такому випадку зобов'язаний розглянути та прийняти рішення по суті також з урахуванням первинних позовних вимог.

Положеннями ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову.

З матеріалів справи вбачається, що 08.04.2011 позивачем до Господарського суду подані додаткові обґрунтування до позовної заяви про визнання права власності, в яких останній вказує на виконання ним всіх умов, обов'язкових для набуття права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Таким чином, в даних поясненнях позивачем заявлено про застосування вказаної норми на підставі ст. 22 ГПК України.

Що стосується первісних вимог, то в позовній заяві апелянт вказує на те, що стаття 11 ЗУ «Про приватизацію державних підприємств» встановлює певний прядок приватизації, який поряд з іншими діями передбачає затвердження плану приватизації майна державного підприємства і його реалізацію. Проте, в процесі приватизації плану приватизації розроблено та затверджено не було. Натомість, основні умови приватизації були визначені в Додатковій угоді укладеній між позивачем та відповідачем від 02.11.1993. Дана Додаткова угода не містить жодних застережень щодо майна, яке належить до об'єктів соціально-побутового призначення, які перебували на балансі позивача, угода конкретно не вказує про можливість приватизації таких об'єктів та одночасно не вказує про заборону їх приватизації.

7 грудня 1993 року між Фондом державного майна України та Організацією орендарів «Укргазбуд» укладено договір № КП-231 купівлі цілісного майнового комплексу орендного підприємства Фірми «Укргазбуд».

Позивач зазначає, що в ході приватизації не була визначена форма речових прав щодо спірного гуртожитку. На підставі установчого договору від 12.04.1994 до статутного фонду АТФ «Укргазбуд» було передано викуплене майно Виробничого об'єднання «Укргазбуд» та майно, яке знаходилось на балансі позивача. Як вказує позивач в своєму позові, гуртожиток був фактично безоплатно переданий позивачу, про що свідчить перебування його на балансі АТФ «Укргазбуд», безперервне володіння, користування, утримання даного гуртожитку за власні кошти підприємства та відсутність з боку відповідача вимоги повернути про повернення його з володіння та користування. Зокрема, позивач посилається на п. 1 ст. 4, ст. 19 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віддані або в оперативному управлінні підприємств, установ, організацій, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.1995 № 891, Цивільний кодекс України.

Проаналізувавши нормативно-правові акт, які безпосередньо регулюють відносини набуття права власності, колегія суддів приходить до висновку про достатність підстав застосування в даному випадку положень статті 344 Цивільного кодексу України, на які посилається апелянт в своїх додаткових обґрунтуваннях.

Крім того, в постанові Вищого господарського суду вказано, що фактичне володіння чужим майном згідно статті 397 Цивільного кодексу України вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду, а володілець чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

З матеріалів справи вбачається, що володіння гуртожитком АТФ «Укргазбуд» є відкритим, що підтверджується наявними в матеріалами справах документами, зокрема договір про постачання природного газу від 04.02.2005 № 4-4225, генеральний договір про надання послуг з технічного обслуговування внутрішньо будинкових систем газопостачання житлових будинків від 01.04.2007, договір про надання комплексу протиепідемічних заходів від 03.03.2003 № 126, договір про надання комплексу протиепідемічних заходів від 02.01.2007 № 126, договір на послуги водопостачання та водовідведення від 19.12.2003 № 03579/1-5-09, договір на користування місцевим проводовим мовленням (обслуговування радіоточок) від 20.01.1997. Копії зазначених договорів містяться в матеріалах справи і свідчать про відкритість характеру володіння нерухомим майном.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укргазбуд» окрім визнання права власності на спірне нерухоме майно, містять зобов'язання здійснити реєстрацію права власності на вказаний гуртожиток по проспекту Відрадний, 75 у місті Києві.

З огляду на достатність підстав для задоволення вимог позивача в частині визнання права власності на нерухоме майно, стосовно вимог щодо реєстрації такого права колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Вимога щодо зобов'язання Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації власності на об'єкти нерухомого майна» є похідною від вимоги визнання права власності.

Конституцією України передбачена гарантія захисту прав та охоронюваних законом інтересів кожного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 1 ст. 4-5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Таким чином, прийняття рішення стосовно задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укргазбуд» в частині зобов'язання Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації власності на об'єкти нерухомого майна» здійснити реєстрацію права власності на гуртожиток по проспекту Відрадний, 75 спрямоване на здійснення реального захисту оспорюваного права позивача на нерухоме майно, що полягає у запобіганні в майбутньому порушення такого права шляхом здійснення державної реєстрації, оскільки відповідно до чинного законодавства України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

Як визначено ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, зокрема, є рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили.

Беручи до уваги викладені обставини, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укргазбуд» про визнання права власності та зобов'язання здійснити реєстрацію є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на положення вище вказаних нормативно-правових актів, враховуючи інтереси позивача та недопущення порушень його прав. Така позицію суду ґрунтується на узгодженості підстав та аргументації позову з нормами чинного законодавства, що регламентують набуття права власності на об'єкти нерухомого майна та захист їх в майбутньому.

Державну реєстрацію права власності на спірне майно має здійснювати Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», що є відповідачем у даній справі.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вище викладене, повно та всебічно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів зазначає, що апелянтом надано належні та допустимі докази на підтвердження своєї правої позиції, а також наведено переконливі аргументи у відповідності з нормами чинного законодавства, які дають підстави для задоволення апеляційної скарги.

Отже, проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників учасників процесу, врахувавши рекомендації Вищого господарського суду України, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку про скасування рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2012 та задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Укргазбуд».

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазбуд» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2012 у справі № 32/536-56/251 скасувати.

3. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укргазбуд» задовольнити.

4. Визнати за Публічним акціонерним товариством «Укргазбуд» (03110, м. Київ, вул. О. Пироговського, 19, корпус 2, код 14277604) право власності на будівлю гуртожитку по проспекту Відрадний, 75 у місті Києві.

5. Зобов'язати Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4-в, код 03359836) зареєструвати за Публічним акціонерним товариством «Укргазбуд» (03110, м. Київ, вул. О. Пироговського, 19, корпус 2, код 14277604) право власності на будівлю гуртожитку по проспекту Відрадний, 75 у місті Києві.

6. Стягнути з Фонду державного майна України (01601, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9, код 00032945) з будь - якого рахунку виявленого державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазбуд» (03110, м. Київ, вул. О. Пироговського, 19, корпус 2, код 14277604) 1970 (одна тисяча дев'ятсот сімдесят) грн. 66 (шістдесят шість) коп. державного мита за подання позову, 39 (тридцять дев'ять) грн. 33 (тридцять три) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 11122 (одинадцять тисяч сто двадцять дві) грн. 33 (тридцять три) коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Стягнути з Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4в, код 03359836) з будь - якого рахунку виявленого державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазбуд» (03110, м. Київ, вул. О. Пироговського, 19, корпус 2, код 14277604) 1970 (одна тисяча дев'ятсот сімдесят) грн. 66 (шістдесят шість) коп. державного мита за подання позову, 39 (тридцять дев'ять) грн. 33 (тридцять три) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 11122 (одинадцять тисяч сто двадцять дві) грн. 33 (тридцять три) коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

8. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, б-р Шевченка, 50-Г, код 19030825) з будь - якого рахунку виявленого державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазбуд» (03110, м. Київ, вул. О. Пироговського, 19, корпус 2, код 14277604) 1970 (одна тисяча дев'ятсот сімдесят) грн. 66 (шістдесят шість) коп. державного мита за подання позову, 39 (тридцять дев'ять) грн. 33 (тридцять три) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 11122 (одинадцять тисяч сто двадцять дві) грн. 33 (тридцять три) коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Отрюх Б.В.

Судді Тищенко А.І.

Михальська Ю.Б.