Постанова

від 20.03.2013 по справі 32/536-56/251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2013 року Справа № 32/536-56/251

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоМирошниченка С.В., СуддівЄвсікова О.О., Прокопанич Г.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фонду державного майна України на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 04.10.2012 р. у справі№ 32/536-56/251 господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Укргазбуд" доФонду державного майна України; Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації власності на об'єкти нерухомого майна; Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Солом'янська районна у місті Києві державна адміністрація; Київська міська рада провизнання права власності на об'єкт соціально-побутового призначення

За участю представників: позивача:Домашенко О.Є.; Дорошенко Р.В.; відповідача-1:Сіднєнко О.Л.; відповідача-2:Не з'явилися; відповідача-3:Резаненко А.Ю.; третьої особи-1:Яковенко С.П.; третьої особи-2:Не з'явилися;

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Фірма "Укргазбуд" (Публічне акціонерне товариство "Укргазбуд") звернулося до господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Фонду державного майна України, Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації власності на об'єкти нерухомого майна про визнання права власності на гуртожиток по проспекту Відрадний 75, в місті Києві та зобов'язання другого відповідача у справі здійснити реєстрацію права власності на гуртожиток по проспекту Відрадний 75, в місті Києві.

Справа судами розглядалась неодноразово.

За результатами останнього перегляду, рішенням господарського суду міста Києва від 17.05.2012 р. (суддя Підченко Ю.О.) в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2012 р. (судді: Отрюх Б.В., Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.) рішення місцевого господарського суду скасовано, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного господарського суду , Фонд державного майна України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

15 березня 1992 року набрав чинності Закон України "Про приватизацію майна державних підприємств" № 2164, відповідно до вимог частини другої статті 3 даного закону зазначено, що дія цього закону не поширюється, зокрема на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції на момент приватизації) встановлено, що до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації належить майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами.

Відповідно до зазначеного закону трудовий колектив державного підприємства Виробничого об'єднання "Укргазбуд" створив організацію орендарів.

28.12.1992 р. між Фондом державного майна України та Організацією орендарів орендного підприємства - фірми "Укргазбуд" укладено договір оренди, відповідно до якого орендар (Організація орендарів орендного підприємства - фірми "Укргазбуд") прийняв в оренду майно державного виробничого об'єднання "Укргазбуд". Згідно інвентаризаційної відомості до основних фондів підприємства увійшли будинки та споруди, які знаходилися на балансі підприємства, зокрема і всі будинки та споруди, які належали до об'єктів соціально-побутового призначення. Актом прийому-передачі зазначені основні фонди були передані підприємству в оренду. За твердженням позивача, крім об'єктів виробничого призначення, у складі орендованого майна були передані також і об'єкти соціально-побутового призначення, зокрема і гуртожиток по проспекту Відрадний, 75 в місті Києві.

7 грудня 1993 року між Фондом державного майна України та Організацією орендарів "Укргазбуд" укладено договір № КП-231 купівлі цілісного майнового комплексу орендного підприємства Фірми "Укргазбуд".

16 березня 1994 року між Фондом державного майна України та Організацією орендарів "Укргазбуд" складено акт прийому-передачі державної частки цілісного майнового комплексу Орендного підприємства "Укргазбуд".

Звертаючись до суду позивач просить визнати право власності на гуртожиток за набувальною давністю та у своїх позовних вимогах зазначає, що на час укладання договору купівлі-продажу № КП-231 від 07.12.1993 р. та здійснення процедури приватизації цілісного майнового комплексу АТФ "Укргазбуд" законодавством було передбачено набуття підприємствами права власності на об'єкти соціально побутового призначення та зокрема гуртожитки, що були створені за рахунок коштів фонду соціального розвитку таких підприємств.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що набуття права власності за набувальною давністю поширюється на випадки фактичного, безтитульного володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу, наприклад, договору найму, оренди, зберігання тощо, виключає застосування набувальної давності.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та задовольняючи позов, апеляційний господарський зазначив, що у Публічного акціонерного товариства "Укргазбуд" немає жодних підстав для виникнення певного юридичного титулу володіння позивачем спірним нерухомим майном, оскільки не існує жодних цивільно-правових угод (правочинів) чи інших актів на підставі яких би спірний об'єкт нерухомості передавався у володіння позивача. Крім того, по закінченню процесу приватизації, між позивачем та Фондом держмайна України не укладалось жодних правочинів, які б врегульовували форму речових прав позивача на будівлю гуртожитку на проспекті Відрадному, 75 в місті Києві.

Відповідно, Вищий господарський суд України погоджується з висновком апеляційного господарського суду з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації належать майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами.

Відповідно до ч. 2 ст. З Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" дія цього Закону не поширюється, зокрема, на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.

Разом з тим, за приписами ч. 2 ст. 1, ч. 2 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до державного житлового фонду, який підлягав приватизації на користь громадян України відносився житловий фонд місцевих рад та житловий фонд, який знаходився у повному господарському віддані чи оперативному управлінні державних підприємств, крім кімнат в гуртожитках.

Частиною 2 статті 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що товариству покупців, створеному працівниками підприємства згідно з статтею 8 цього Закону, яке стало власником свого підприємства в результаті викупу підприємства, купівлі його на аукціоні, за конкурсом, придбання 51 і більше відсотків акцій, за його згодою відповідний державний орган приватизації безоплатно передає об'єкти соціально-побутового призначення, створені за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) зазначеного підприємства із зменшенням ціни, за яку було придбано майно підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна.

Ці пільги поширюються на викуп державного майна орендними підприємствами.

Відповідно, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку, що на момент проведення приватизації організації орендарів орендного підприємства - фірми "Укргазбуд" гуртожитки не відносилися до об'єктів державного житлового фонду, які підлягали приватизації громадянами України чи підлягали передачі у комунальну власність відповідних Рад, і могли бути включені до вартості майна підприємств, які підлягали приватизації, оскільки законодавчої заборони не існувало.

Згідно з ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Отже, як вірно встановлено апеляційним господарським судом та підтверджується матеріалами справи, що позивач з моменту завершення приватизації весь час здійснює фактичне володіння, користування зазначеним нерухомим майном, власними силами та за власні кошти здійснював утримання цього об'єкту на своєму балансі, що в силу ст. 344 ЦК України, є підставою для визнання права власності на гуртожиток за набувальною давністю

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Отже, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що вимога щодо зобов'язання Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації власності на об'єкти нерухомого майна" є похідною від вимоги визнання права власності.

Відповідно до цього, апеляційним господарським судом обґрунтовано зобов'язано Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації власності на об'єкти нерухомого майна" здійснити реєстрацію права власності на гуртожиток по проспекту Відрадний, 75, спрямоване на здійснення реального захисту оспорюваного права позивача на нерухоме майно, щодо запобігання в майбутньому порушення такого права шляхом здійснення державної реєстрації, оскільки відповідно до чинного законодавства України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

Таким чином, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанова апеляційного господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не прийняті колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.

З огляду на викладене, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, а тому підстав для зміни чи скасування прийнятого у справі судового рішення Вищий господарський суд України не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 ,111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фонду державного майна України залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2012 р. у справі № 32/536-56/251 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Мирошниченко

Судді: О.О. Євсіков

Г.К. Прокопанич