Ухвала

від 14.08.2013 по справі 32/536-56/251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

14 серпня 2013 року Справа № 32/536-56/251

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Кота О.В., суддів:Владимиренко С.В., Демидової А.М., Плюшка І.А., Шевчук С.Р. розглянувши заяву Фонду державного майна України про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 20.03.2013 у справі№32/536-56/251 за позовомПублічного акціонерного товариства "Укргазбуд" доФонду державного майна України, Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації власності на об'єкти нерухомого майна; Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаСолом'янська районна у місті Києві державна адміністрація; Київська міська рада провизнання права власності на об'єкт соціально-побутового призначення

В С Т А Н О В И В:

Справа розглядалась судами неодноразово, останнім рішенням господарського суду міста Києва від 17.05.2012 у справі №32/536-56/251 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2012, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду від 20.03.2013, рішення господарського суду міста Києва від 17.05.2012 скасовано, позов задоволено.

Фонд державного майна України звернувся із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 20.03.2013 у справі №32/536-56/251, у якій просить зазначену постанову та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 06.10.2010 у справі №33-16/39-09-1303, від 12.04.2011 у справі №16/87-10, від 11.04.2013 у справі №5006/32/173пн/2012 мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, а саме частини другої статті 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 частини першої цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Як вбачається зі змісту постанови від 20.03.2013 у справі №32/536-56/251, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо задоволення позову про визнання права власності на спірний об'єкт за позивачем, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач з моменту завершення приватизації весь час здійснює фактичне володіння, користування зазначеним нерухомим майном, власними силами та за власні кошти здійснював утримання цього об'єкту на своєму балансі, що в силу статті 344 Цивільного кодексу України є підставою для визнання права власності на гуртожиток за набувальною давністю.

Водночас у постанові від 11.04.2013 у справі №5006/32/173пн/2012, на яку посилається заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання права власності за позивачем за набувальною давністю на спірне майно, оскільки позивачем не доведено факт добросовісного заволодіння спірним чужим майном. При цьому суд касаційної інстанції виходив із встановлених судом першої інстанцій обставин справи стосовно того, що позивач отримав спірне майно на підставі довіреності пайовиків колишнього КСП, а відтак, знав, що майно не може належати йому на праві власності. Також не доведено і те, що позивач утримував спірні об'єкти за власний рахунок.

У постанові від 06.10.2010 у справі №33-16/39-09-1303, на яку посилається заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновком суду попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову стосовно безоплатного переходу спірного об'єкта соціально-побутового призначення у власність позивача в порядку пільгової приватизації, оскільки Законом України "Про приватизацію майна державних підприємств" визначено, що пільги із безоплатної передачі об'єктів соціально-побутового призначення, створених за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів), поширюється при викупі із зменшення ціни, за яку було придбано майно підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна. Однак, ця норма не визначає, що така передача об'єктів соціально-побутового призначення здійснюється саме у власність.

У постанові від 12.04.2011 у справі №16/87-10, на яку також посилається заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про визнання недійсним рішення міськради та визнання права власності за державою, оскільки судом першої інстанції встановлено наступне. Оскільки спірний гуртожиток передано підприємству в процесі приватизації, як майно соціально-побутового призначення, безоплатно у користування, до переліку об'єктів, що підлягали приватизації, не включений та до статутного фонду товариства не увійшов, обставин створення спірного об'єкта за рахунок підприємства не встановлено, тому підстави вважати, що це майно є власністю підприємства відсутні.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

У зв'язку з цим відсутні передбачені статтею 111 16 ГПК України підстави для допуску справи №32/536-56/251 до провадження Верховного Суду України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Фонду державного майна України у допуску справи №32/536-56/251 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяО.Кот Судді: С.Владимиренко А.Демидова І.Плюшко С.Шевчук