Постанова

від 05.06.2007 по справі 31/78

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

31/78

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 05.06.2007                                                                                           № 31/78

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Губенко Н.М.

 суддів:                                          Барицької  Т.Л.

                                        Ропій  Л.М.

 За участю представників:

 від позивача - не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

 від відповідача - ЛопатинськаЄ.Г. – нач. відділу, дов. №11-НЮ від 03.01.2007;

                            Єфрємов В.В. – юрисконсульт, дов. № 1544-НЮ від 05.06.2007;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 02.02.2007

 у справі № 31/78 (Качан Н.І.)

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Автономні джерела струму"

 до                                                   Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця"

 про                                                  стягнення 57 908,41 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.02.2007 у справі №31/78 позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 50 828 грн. заборгованості, 4 332,22 пені, 1 742,08 грн. 3% річних, 7 106,23 грн. інфляційних втрат, 571,97 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що на виконання умов договору поставки № ПЗ/НХ-051857/НЮ від 15.07.2005 позивач здійснив поставку товару 21.07.2005 на суму 300 828 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000077 від 21.07.2005 та довіреністю серії ЯКЗ № 546247 від 21.07.2005; відповідач на виконання умов договору здійснив оплату за поставлений позивачем товар: 26.08.2005 – 20 000 грн., 09.09.2005 – 100 000 грн., 06.10.2005 – 50 000 грн., 10.10.2005 – 30 000 грн., 17.10.2005 – 50 000 грн., із призначенням платежу наступного змісту: „оплата за акумуляторні батареї зг. рах. № 45 від 21.07.2005 по дог. № 051857/15.07.2005”, також сплата підтверджується реєстром платіжних доручень з 01.08.2005 по 31.10.2005; таким чином відповідач здійснив оплату за поставлений товар у розмірі – 250 000 грн.; судом встановлений факт здійснення передачі товару уповноваженій особі відповідача, а також факт часткової оплати відповідачем за поставлений товар у розмірі 250 000 грн., отже відповідач визнав факт поставки товару та своє зобов'язання щодо його оплати; судом уточнений розрахунок пені, оскільки сума пені, що була нарахована позивачем, є завищеною, а також невірно встановлений період нарахування, у зв'язку з чим розмір пені складає 4 332,22 грн. за період з 08.06.2006 по 08.12.2006; враховуючи наявність вини з боку відповідача, вимоги позивача про нарахування інфляційних втрат та 3% річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, але за розрахунком суду, а саме: 7 106,23 грн. інфляційних втрат та 1 742,08 грн. 3% річних за період з 18.10.2005 по 08.12.2006.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2007 у справі № 31/78 з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Заявник стверджує, що оскільки акт передання-прийняття не підписаний сторонами, слід вважати, що строк виконання зобов'язання відповідача по оплаті поставленого товару не настав.

Відповідач зазначає, що видаткова накладна № РН-0000077 від 21.07.2005 та реєстр платіжних доручень не є доказами, що підтверджують факт визнання відповідачем свого обов'язку по оплаті за поставлений товар.

Заявник вказує, що відповідно до ч. 5 ст. 193 ГК України скористався своїм правом щодо здійснення дострокової часткової оплати за поставлений товар.

На думку заявника, порушень відповідачем своїх зобов'язань за умовами договору № ПЗ/НХ-051857/НЮ немає, тому нарахування пені та штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання є безпідставним і неправомірним.

Відповідач стверджує, що позивачем товар був поставлений на власний розсуд і за власною ініціативою, чим порушено п. 5.1 договору № ПЗ/НХ-051857/НЮ.

Заявник посилається на те, що на момент пред'явлення позивачем листа-вимоги № 110/5 від 17.05.2006 та претензії № 130/6 від 19.06.2006 вимоги позивача були необґрунтовані та безпідставні; позивач не звертався до відповідача з пропозицією щодо підписання акту передання-прийняття товару, отже відповідач не ухилявся від його підписання.

Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників відповідача, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем до Господарського суду міста Києва подана позовна заява про стягнення з відповідача 50 828 грн. заборгованості, 4 841,89 грн. пені, 1 474,01 грн. інфляційних втрат, 764,51 грн. 3% річних та судових витрат.

В засіданні суду першої інстанції позивачем було подано доповнення до позовної заяви та уточнення позовних вимог від 01.02.2007 за № 7/2, про стягнення з відповідача 50 828 грн. заборгованості, 4 380,96 грн. пені, 7 627,64 грн. інфляційних втрат, 1 967,67 грн. 3% річних та судових витрат.

Згідно з договором поставки № ПЗ/НХ-051857/НЮ від 15.07.2005 позивач, за договором постачальник, зобов'язався поставити та передати у власність відповідачу акумуляторні батареї лужні нікель-залізні вагонні 40FL-300КР-У2, 2005 року випуску відповідно до специфікації (додаток № 1), а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити цей товар на умовах даного договору.

В специфікації сторони визначили: товар - акумуляторні батареї лужні нікель-залізні вагонні 40FL-300КР-У2, кількість - 22 комплекти, ціна комплекту без ПДВ – 11 395 грн., загальна вартість з ПДВ – 300 828 грн.

Пунктами 5.1, 5.3 договору № ПЗ/НХ-051857/НЮ встановлено, що товар повинен бути поставлений відповідачу не пізніше 15 днів від дня погодження сторонами заявки відповідача; представник відповідача при прийнятті товару зобов'язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному в рахунку-фактурі і/або накладній, розписатися за отримання товару та видати представнику позивача доручення на отримання даної партії товару.

Пунктом 7.2 договору № ПЗ/НХ-051857/НЮ передбачено, що відповідач здійснює оплату поставленого товару протягом 15 банківських днів з дня його отримання; днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками акту передання-прийняття товару.

Позивачем були передані акумуляторні батареї 40FL-300КР-У2 в кількості 22 комплекти загальною вартістю 300 828 грн. з ПДВ за видатковою накладною № РН-0000077 від 21.07.2005, які були одержані представником відповідача на підставі довіреності серії ЯКЗ № 546247 від 21.07.2005.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи те, що при переданні-прийнятті товару сторонами був дотриманий порядок, встановлений п. 5.3 договору № ПЗ/НХ-051857/НЮ, а саме: уповноважений представник відповідача розписався за отримання товару у видатковій накладній № РН-0000077 від 21.07.2005 та видав представнику позивача довіреність серії ЯКЗ № 546247 від 21.07.2005, апеляційний господарський суд вважає, що ці документи є доказами, підтверджуючими факт отримання товару відповідачем 21.07.2005. Та обставина, що сторонами не було складено акту передання-прийняття товару відповідно до речення 2 п. 7.2 договору № ПЗ/НХ-051857/НЮ, не є підставою для твердження, що відповідачем товар не отриманий, адже факт отримання товару, як зазначено вище, підтверджується іншими доказами.

Оскільки товар отриманий відповідачем 21.07.2005, то останнім днем оплати товару згідно з п. 7.2 договору є 11.08.2005.

Відповідачем було сплачено позивачу за товар частково, а саме: 26.08.2005 – 20 000 грн., 09.09.2005 – 100 000 грн., 06.10.2005 – 50 000 грн., 10.10.2005 – 30 000 грн., 17.10.2005 – 50 000 грн., що разом становить 250 000 грн., та підтверджується реєстром платіжних доручень (а.с. 47).

Пунктом 5.2 договору № ПЗ/НХ-051857/НЮ передбачено, що товар постачається за рахунок та транспортом позивача на склад відповідача на умовах DDU відповідно до Правил тлумачення торговельних термінів – Інкотермс-2000.

Статтями А.4, А.8 умов DDU Інкотермс-2000 встановлено, що продавець зобов'язаний надати нерозвантажений товар у розпорядження покупця або іншої особи, названої покупцем, на будь-якому прибулому транспортному засобі, у названому місці призначення, в узгоджену дату або в межах періоду, узгодженого для поставки; продавець зобов'язаний, за власний рахунок, надати покупцю делівері-ордер і/або звичайний транспортний документ (наприклад, оборотний коносамент, необоротну морську накладну, документ перевезення внутрішнім водним транспортом, повітряну, залізничну чи автотранспортну накладну, або транспортні документи змішаного перевезення), яких може потребувати покупець для прийняття поставки товару у відповідності зі статтями А.4/Б.4.; а ст. Б.1 передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити ціну товару у відповідності з договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач свої зобов'язання з оплати товару належним чином не виконав, у зв'язку з чим заборгованість перед позивачем становить 50 828 грн., тому позовні вимоги про стягнення 50 828 грн. основного боргу є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 193, 230 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором; штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктами 11.2, 11.6 договору № ПЗ/НХ-051857/НЮ передбачено, що у разі порушення строків оплати, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати; нарахування пені проводиться за останні 6 місяців.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 22 ГПК України надано право позивачу до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.

В уточненні позовних вимог від 01.02.2007 позивачем уточнені вимоги та зазначено про стягнення пені за період з 01.06.2006 по 31.01.2007, інфляційних втрат за період з жовтня 2005 по грудень 2006, 3% річних за період з 17.10.2005 до 01.02.2007.

Враховуючи положення п. 11.6 договору № ПЗ/НХ-051857/НЮ, задоволенню підлягають вимоги про стягнення пені за період з 31.07.2006 по 31.01.2007 в розмірі 4 355,89 грн.

Задоволенню підлягають і вимоги про стягнення 7 627,64 грн. інфляційних втрат за період з жовтня 2005 по грудень 2006 та 1 967,67 грн. 3% річних за період з 17.10.2005 до 01.02.2007.

Судом першої інстанції при прийнятті рішення в частині вимог про стягнення пені, інфляційних втрат і 3% річних безпідставно обмежений період, за який стягуються вказані суми, днем подання позову, адже лише факт подання позову не припиняє обов'язку відповідача щодо сплати заборгованості та права позивача щодо застосування відповідальності до боржника, а ст. 22 ГПК України надано право позивачу збільшувати позовні вимоги до прийняття рішення.

Також місцевим господарським судом не враховано, що відповідно до ст. 49 ГПК України витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, сума недоплаченого державного мита при збільшенні позовних вимог підлягає стягненню з позивача в доход Державного бюджету України.

Апеляційний господарський суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, враховуючи викладене та виходячи з наступного.

Пунктом 7.2 договору № ПЗ/НХ-051857/НЮ строк оплати товару пов'язаний із фактом поставки товару, а не із фактом складання акту передання-прийняття товару, адже зазначений акт в цьому пункті визначений лише як документ, що підтверджує факт отримання товару відповідачем, однак цей акт не є єдиним документом, що може підтверджувати факт поставки товару, оскільки, як вказано вище, факт отримання товару відповідачем підтверджено іншими доказами, наявними в матеріалах справи.

Судом першої інстанції видаткова накладна № РН-0000077 від 21.07.2005 та реєстр платіжних доручень визначені лише як докази, що підтверджують факти виконання сторонами своїх обов'язків: позивача – поставки товару, відповідача – оплати вартості товару.

Посилання відповідача на ч. 5 ст. 193 ГК України є безпідставним, оскільки оплата вартості товару здійснювалась відповідачем після поставки товару позивачем.

Як вже було зазначено вище, відповідачем обов'язок з оплати вартості товару належним чином не виконано, що є порушенням цього обов'язку відповідно до ст. 610 ЦК України та є підставою для застосування штрафних санкцій згідно з ч. 2 ст. 193, ст. 230 ГК України.

Оскільки відповідачем одержано поставлений позивачем товар без заперечень щодо строку поставки, що свідчить про згоду відповідача із виконанням позивачем свого обов'язку поставити товар 21.07.2005, то відсутність заявки, передбаченої у п. 5.1 договору № ПЗ/НХ-051857/НЮ не звільняє відповідача від настання обов'язку оплатити одержаний товар.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення Господарського суду м Києва від 02.02.2007 у справі №31/78 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

“Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання „Південно-Західна залізниця” (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6; код ЄДРПОУ 04713033) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Автономні джерела струму” (01103, м. Київ, Залізничне шосе, 45а; код ЄДРПОУ 33102787) 50 828 грн. основного боргу, 4 355,89 грн. пені, 7 627,64 грн. інфляційних втрат, 1 967,67 грн. 3% річних, 647,79 грн. державного мита, 117,95 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Автономні джерела струму” (01103, м. Київ, Залізничне шосе, 45а; код ЄДРПОУ 33102787) в доход Державного бюджету України 68,96 грн. недоплаченого державного мита.”

2.          Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Справу № 31/78 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Губенко Н.М.

 Судді                                                                                          Барицька  Т.Л.

                                                                                          Ропій  Л.М.

 16.06.07 (відправлено)