Рішення

від 02.10.2012 по справі 3973-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.10.2012Справа №5002-7/3973-2010

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сталкер"

до відповідача дочірнього державного унітарного підприємства пансіонат "Зеніт"

про стягнення 1 461 607,87 грн.

Суддя І.І.Дворний

Представники:

не з'явились.

Суть спору: 02 серпня 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "Сталкер" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з дочірнього державного унітарного підприємства пансіонат "Зеніт" заборгованості в розмірі 1 461 607,87 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 526, 712 Цивільного кодексу України, положеннях Господарського процесуального кодексу України та мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за двома договорами поставки від 02 квітня 2007 року №б/н та двома договорами поставки від 10 березня 2008 року №б/н в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 1 461 607,87 грн., несплата якої послугувала підставою для звернення позивача до суду з позовом про її стягнення у примусовому порядку.

Відповідач проти позову заперечував та пояснив, що строк оплати за поставлений товар на момент звернення позивача із позовом до суду з огляду на пункт 2.2 договорів, за якими оплата товару повинна проводитися тільки з моменту отримання рахунку постачальника, не настав, оскільки позивачем рахунки на оплату виставлені не були.

Відповідач стверджує, що виставлена позивачем сума боргу не відповідає дійсності, документи, які нібито підтверджують поставку товару підписані не уповноваженими особами, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей виписані не були, а певна частина товару за вказаними в позові накладними ним взагалі не була отримана.

Більш того, відповідач наполягає на тому, що заборгованість підприємства перед товариством відсутня та має місце переплата на суму 308911,38 грн., з огляду на що, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи, що вирішення спору по суті потребує встановлення факту отримання відповідачем товару за договорами поставки від 02.04.2007 р. та від 10.03.2008 р. та його вартості, а також з'ясування фактичного розміру заборгованості за отриманий товар, приймаючи до уваги значний період поставок та велику кількість первинних документів, ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 жовтня 2010 року провадження у справі було зупинено у зв'язку із призначення судової економічної експертизи, на вирішення якої були поставлені наступні питання:

- в якій сумі документально підтверджується отримання дочірнім державним унітарним підприємством пансіонатом "Зеніт" товару від товариства з обмеженою відповідальністю "Сталкер" за укладеними між сторонами чотирма договорами поставки від 02.04.2007 р. та від 10.03.2008 р.?

- визначити розмір заборгованості дочірнього державного унітарного підприємства пансіонат "Зеніт" за отриманий від товариства з обмеженою відповідальністю "Сталкер" товар за укладеними між сторонами чотирма договорами поставки від 02.04.2007 р. та від 10.03.2008 р.

Після надходження до суду висновку експерта ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 березня 2011 року провадження у справі було поновлено.

В подальшому, ухвалою суду від 12 квітня 2011 року провадження у справі було зупинено до розгляду по суті господарським судом Автономної Республіки Крим справи №5002-9/1221-2011, після вирішення якої ухвалою суду від 20 лютого 2012 року провадження у справі було поновлено.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 березня 2012 року провадження у справі було зупинено у зв'язку з призначенням повторної судової економічної експертизи, на вирішення якої були поставлені наступні питання:

- в якій сумі документально підтверджується отримання дочірнім державним унітарним підприємством пансіонатом "Зеніт" товару від товариства з обмеженою відповідальністю "Сталкер" за укладеними між сторонами чотирма договорами поставки від 02.04.2007 р. та від 10.03.2008 р.?

- визначити розмір заборгованості дочірнього державного унітарного підприємства пансіонат "Зеніт" за отриманий від товариства з обмеженою відповідальністю "Сталкер" товар за укладеними між сторонами чотирма договорами поставки від 02.04.2007 р. та від 10.03.2008 р.

Проведення експертизи було доручено експерту товариства з обмеженою відповідальністю «Судова експертна палата» Кострубі Анастасії Сергіївні.

12 вересня 2012 року на адресу суду від експертної установи надійшов висновок експерта за №92-13/03 від 11 вересня 2012 року, у зв'язку з чим, ухвалою чуду від 13 вересня 2012 року провадження по справі було поновлено.

Відповідач заявлені позовні вимоги та висновки проведеної судом експертизи не спростував, представник відповідача в судове засідання за викликом не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією.

01 жовтня 2012 року відповідачем суду нарочним було здано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку находженням його представника у відрядженні.

Так, частина перша статті 77 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що суд відкладає розгляд справи за певних обставин, якими, зокрема, можуть бути: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Питання стосовного того, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Враховуючи вищевикладене, суд вказане клопотання про відкладення розгляду справи залишає без задоволення, також беручи до уваги, що відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб у господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації; довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Таким чином, право на представництво юридичної особи пов'язано не з конкретною фізичною особою, а з наявністю акту органу управління юридичної особи, якими їй наділяються повноваження вчиняти певні юридичні дії.

Разом з тим, представником відповідача до клопотання не було додано жодних письмових доказів знаходження його представника у відрядженні. Крім того, строк вирішення спору, встановлений статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, закінчується.

Так, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, у свою чергу, зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Аналогічна позиція викладена й у п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ :

02 квітня 2007 року та 10 березня 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Сталкер" (за договором постачальник) та дочірнє державне унітарне підприємство "Пансіонат "Зеніт, правонаступником якого є дочірнє підприємство "Пансіонат "Зеніт" (за договором замовник) уклали чотири договори поставки №б/н, відповідно до пунктів 1.1. яких, постачальник зобов'язався поставити замовнику матеріали та господарські товари (далі - товар) в строки та в асортименті, вказаних в замовленнях замовника, а замовник зобов'язався оплатити постачальнику ціну поставленого товару (том 1, а.с. 13-16).

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору ціна на продукцію, що поставляється, встановлюється відповідно до додаткових домовленостей сторін.

Пунктом 2.2 договору сторони передбачили, що оплата поставленого товару здійснюється на підставі рахунку постачальника. Оплата має бути проведена не пізніше 10 календарних днів з моменту отримання рахунку постачальника.

Оплата, згідно з пунктом 2.3 договору, здійснюється шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на рахунок постачальника.

У розділі 3 договору, сторони закріпили свої зобов'язання. Зокрема, замовник зобов'язаний не пізніше, ніж за три календарні дні до терміну поставки надати постачальнику заявку із зазначенням асортименту, обсягу і термінів постачання; прийняти поставлений товар в момент його прибуття до замовника та не пізніше 10 (десяти) календарних днів сплатити рахунок постачальника за поставлену продукцію (пункт 3.1 договорів).

Постачальник, у свою чергу зобов'язаний здійснювати поставку товару в асортименті, обсягах і в терміни, вказані в заявці, своєчасно виставити рахунок замовнику на оплату поставленого товару, при поставці неякісного товару замінити його на аналогічний якісний (пункт 3.3 договорів).

Вказані договори згідно з пунктом 5.1 договорів вступили в силу з моменту їх підписання сторонами та діяли до 31 грудня 2008 року.

Також, судом було встановлено, що у визнанні вказаних договорів недійсними судовими рішеннями по справам №5002-9/1221-2011, 5002-9/4772-2011, №5002-6/3069-2011 господарського суду Автономної Республіки Крим було відмовлено, судові рішення набрали законну силу.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору, товариство з обмеженою відповідальністю "Сталкер" у період з квітня 2007 року по жовтень 2007 року, а також з березня 2008 року по жовтень 2008 року здійснило відповідачу поставку товарів, а відповідач через уповноважених осіб прийняв товар на загальну суму 2330324,81 грн. Втім, за вказаний період, дочірнє державне унітарне підприємство пансіонат "Зеніт" здійснило лише часткову оплату товарів на суму 868 712,38 грн., в наслідок чого, перед позивачем виникла заборгованість у сумі 1 461 607,87 грн., у підтвердження чого, від 01 квітня 2010 року сторони уклали акт звірки взаємних розрахунків, якій підписаний сторонами без зауважень та заперечень і скраплений печатками.

Враховуючи несплату заборгованості за поставлений товар, 28 травня 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Сталкер» зверталось до відповідача з претензією, втім оплата товарів у добровільному порядку здійснена не була, як стверджує позивач, відповідь на претензію також не надана, що і послугувало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про примусове стягнення виниклої заборгованості.

Так, предметом спору у справі є стягнення суми боргу з відповідача за поставлений товар, яка виникла внаслідок невиконання останнім умов укладених між сторонами договорів поставки.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Згідно статті 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Укладені між сторонами договори за своєю правовою природою є договорами поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Разом з тим, відповідач наполягає на тому, що саме позивач неналежним чином виконував свої зобов'язання за договором, зокрема, несвоєчасно виставляв рахунки за поставлені товари, а у видаткових накладних позивачем не було вказано номеру відповідних довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, що у свою чергу спростовує отримання товарів відповідачем від товариства з обмеженою відповідальністю «Сталкер».

З метою перевірки доводів відповідача та встановлення факту отримання останнім товару за договорами поставки, його вартості, а також з'ясування фактичного розміру заборгованості за отриманий товар, суд призначив судову економічну експертизу.

Так, дослідивши подані позивачем первинні документи, зокрема видаткові накладні, експерт підтвердив, що у період з квітня 2007 року по жовтень 2007 року та з березня 2008 року по жовтень 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю «Сталкер» відвантажило відповідачу товар за спірними договорами суму 2 330 324,81 грн. (том 3, а.с. 76-95).

З висновку проведеної в рамках цієї справи судової експертизи вбачається, що взаєморозрахунки підприємств за відвантажений товар відображались в регістрах бухгалтерського обліку, а саме оборотно-сальдових відомостях товариства з обмеженою відповідальністю «Сталкер» по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» та відповідно оборотно-сальдових відомостях дочірнього державного унітарного підприємства пансіонат "Зеніт" по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Також, вартість відвантаженого товару відповідачу на суму 2330324,81 грн. була відображена й у податкових накладних, які є звітними податковими документами і одночасно розрахунковими документами для осіб, зареєстрованих як платників податку на додану вартість.

Встановлено, що загальна сума видаткових накладних за спірними договорами №б/н за період з 01.04.2007 по 31.10.2008 складає 2 330 324,81 грн., податкових накладних -2 330 320,25 грн., розбіжність у 4,56 грн. виникла через те, що у видатковій накладній №962 від 04.07.2008 на суму 60 547,42 грн. та відповідній податковій накладній № 962 від 04.07.2008 на суму 60 542,86 грн. також існує різниця у 4,56 грн. У оборотно-сальдовій відомості ТОВ «Сталкер» рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» також зазначено суму 60 542,86 грн.

Разом з тим, документально підтверджується отримання дочірнім державним унітарним підприємством пансіонатом «Зеніт» товару від товариства з обмеженою відповідальністю «Сталкер» за укладеними між сторонами чотирма договорами поставки за видатковими накладними у сумі 2 330 324,81 грн., що відображено в бухгалтерському обліку товариства з обмеженою відповідальністю «Сталкер» та дочірнього державного унітарного підприємства пансіонат "Зеніт" у сумі 2 330 320,25 грн.

Викладене вище, спростовує доводи відповідача про те, що факт отримання товарно-матеріальних цінностей не підтверджений первинними документами та даними бухгалтерського обліку.

У свою чергу, дочірнє державне унітарне підприємство пансіонат «Зеніт» в період з квітня 2007 року по жовтень 2007 року та з березня 2008 року по жовтень 2008 року перерахувало позивачу кошти за відвантажені товари, що підтверджується первинними документами (платіжними дорученнями та банківськими виписками) та відображається в оборотно-сальдових відомостях по дебету рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» товариства з обмеженою відповідальністю «Сталкер» та оборотно-сальдових відомостях по кредиту рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» дочірнього державного унітарного підприємства пансіонат "Зеніт".

Загальна сума перерахованих коштів за договорами на користь позивача за період з 01.03.2007 по 26.09.2008 склала 868 712,38 грн., що як вже зазначалось судом, підтверджується сторонами у акті звірки взаєморозрахунків від 01 квітня 2009 року та відображено за кредитом рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» ТОВ «Сталкер».

Висновком експерта підтвердилось, що розмір заборгованості дочірнього державного унітарного підприємства пансіонату «Зеніт» за отриманий від товариства з обмеженою відповідальністю «Сталкер» товар за укладеними між сторонами чотирма договорами поставки №б/н за період з 01 квітня 2007 року по 31 жовтня 2008 року у відповідності з видатковими накладними становить 1 461 612,43 грн., а згідно з даними бухгалтерського обліку позивача та відповідача 1 461 607,87 грн.

У суду відсутні підстави не довіряти зазначеному висновку експерта, оскільки дослідження було проведено кваліфікованим фахівцем, попередженим про кримінальну відповідальність за надання свідомо помилкового висновку по експертизі.

Щодо посилань відповідача на відсутність довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей на суму 1773523,48 грн. та відсутність у деяких видаткових накладних номеру відповідних довіреностей як на доказ того, що товар ним отриманий не був, суд зазначає наступне.

Так, пунктом 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. N99, дійсно передбачено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Проте, лише факт відсутності довіреності на одержання товарно-матеріальних цінностей не свідчить про те, що товар відповідачем отриманий не був, оскільки цей факт підтверджується відповідними накладними, які згідно зі статтею 9 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними бухгалтерськими документами та відображають факт здійснення господарської операції.

Так, в порушення вимог зазначених норм Цивільного та Господарського кодексів України, умов договору відповідач не розрахувався у повному обсязі за поставлений товар, заборгувавши позивачу 1 461 612,43 грн., що підтверджується вищенаведеними доказами, наявними у матеріалах справи. Доказів погашення вказаної заборгованості відповідачем суду надано також не було, більш того, останній не скористався своїм правом подати письмові пояснення на висновок проведеної експертизи з спростуванням її доводів та доводів позивача, у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду. За таких обставин, вказана сума боргу є підтвердженою у розмірі 1 461 612,43 грн., але підлягає стягненню з відповідача в примусовому порядку сума у розмірі 1 461 607,87 грн., адже саме така сума була заявлена позивачем до стягнення.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем своїх обов'язків за договорами поставки в частині повної та своєчасної оплати, який останнім спростований не був, у зв'язку з чим позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Сталкер" до дочірнього державного унітарного підприємства пансіонат "Зеніт" є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Господарські витрати в сумі 14853,00 грн. (державне мито в розмірі 14617,00 грн., сплачене за платіжним дорученням №117 від 25 червня 2010 року та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачених за платіжним дорученням №118 від 25 червня 2010 року) суд покладає на відповідача згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення, повне рішення складено 08.10.2012 р.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з дочірнього державного унітарного підприємства пансіонат "Зеніт" (вул. Пушкіна, 1, с. Морське, м. Судак, 98033, АР Крим, Україна) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сталкер" (вул. Привокзальна, 3, м. Євпаторія, 97400, АР Крим, Україна) заборгованість в розмірі 1461607,87 грн., 14617,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.І. Дворний