Ухвала

від 18.06.2013 по справі 3973-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

18.06.2013Справа №5002-7/3973-2010

За скаргою дочірнього підприємства "Пансіонат "Зеніт" (вул. Пушкіна, 1, с. Морське, м. Судак, АР Крим, 98033)

на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим (вул. Київська, 81, м. Сімферополь, 95000)

стягувач - товариство з обмеженою відповідальністю "Сталкер" (вул. Привокзальна 3, м. Євпаторія, АР Крим, 97400)

скарга на дії ДВС у справі №5002-7/3973-2010

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сталкер"

до відповідача - дочірнього державного унітарного підприємства пансіонат "Зеніт"

про стягнення 1 461 607,87 грн.

Суддя І.І. Дворний.

Представники від сторін:

від дочірнього підприємства "Пансіонат "Зеніт"- Халаімов В.Г, довіреність №б/н від 22.01.2013, представник;

від відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим - не з'явився;

від товариства з обмеженою відповідальністю "Сталкер" - Нікітін О.І, довіреність №б/н від 01.10.2012, представник.

Суть спору: рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 02 жовтня 2012 року позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сталкер" до дочірнього державного унітарного підприємства пансіонат "Зеніт" про стягнення 1461607,87 грн. задоволено повністю, вирішено стягнути з дочірнього державного унітарного підприємства пансіонат "Зеніт" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сталкер" заборгованість в розмірі 1461607,87 грн., 14617,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

26 листопада 2012 року на примусове виконання даного рішення господарським судом Автономної Республіки Крим виданий наказ.

03 червня 2013 року до суду від дочірнього державного унітарного підприємства пансіонат "Зеніт" надійшла скарга на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в якій дочірнє підприємство "Пансіонат "Зеніт" просить суд:

- визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономної Республіки Крим Шерстньова Р.О. щодо складання акту опису й арешту майна від 22 квітня 2013 року про стягнення з дочірнього підприємства "Пансіонат "Зеніт" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сталкер" та Бабій С.О. на суму 2004253,26 грн.

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономної Республіки Крим Шерстньова Р.О. від 25 квітня 2013 року про приєднання виконавчого провадження №33202836 до зведеного виконавчого провадження №37753845.

Звертаючись до суду зі скаргою боржник звертає увагу суду на те, що акт опису і арешту майна від 22 квітня 2013 року складений на підставі зведеного виконавчого провадження раніше ніж державним виконавцем винесено постанови від 25 квітня 2013 року про об'єднання таких виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження.

Також, заявник скарги стверджує, що до складання акту опису й арешту майна від 22 квітня 2013 року йому не були вручені копії постанов про приєднання виконавчого провадження до зведеного у зв'язку з чим, державний виконавець порушив вимоги статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» щодо порядку та строків вручення копій постанов державного виконавця.

Актом опису й арешту майна від 22 квітня 2013 року арешт накладено на нерухоме майно, що не відповідає дійсному статусу цього майна, оскільки воно не набувало статусу нерухомого майна і не проходило державну реєстрацію, отже є будівельними матеріалами. Механізм реалізації такого майна, за переконанням боржника, відсутній.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 червня 2013 року скарга прийнята до розгляду.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 червня 2013 року суд в порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд скарги відкладав.

У судове засідання, що відбулось 18 червня 2013 року, з'явився представник дочірнього підприємства "Пансіонат "Зеніт", який наполягав на задоволенні скарги. Представник стягувача проти поданої скарги заперечував. Представник відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим за викликом до суду повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду скарги був проінформований належним чином - рекомендованою кореспонденцією.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення заявника скарги та стягувача надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду скарги, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень.

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну виконавчу службу" правову основу діяльності державної виконавчої служби становлять Конституція України, цей Закон, інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».

В силу статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно положень Закону України «Про виконавче провадження», юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду є постанова державного виконавця.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про державну виконавчу службу» та статті 7 Закону України «Про виконавче провадження», дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження можуть бути оскаржені у встановленому порядку згідно з вимогами Закону.

Отже, оскарженню підлягають дії (бездіяльність) державного виконавця оформлені відповідною постановою.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 26 грудня 2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» роз'яснено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

В силу статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

У процесі здійснення виконавчого провадження в числі інших заходів державний виконавець має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому порядку (пункт 5 частини 3 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження").

Будучи стороною виконавчого провадження боржник зобов'язаний надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах.

У пункті 9.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що при розгляді скарг стягувача чи боржника на дії органу Державної виконавчої служби, пов'язані з арештом і вилученням майна та його оцінкою, господарський суд перевіряє відповідність цих дій приписам правових норм статей 57, 58 Закону України "Про виконавче провадження".

Частина 2 та частина 5 статті 57 Закону встановлює, що арешт на майно боржника може накладатися у тому числі й проведенням опису майна боржника і накладення на нього арешту. Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна.

Порядок опису та арешту майна врегульовано та визначено пунктом 4.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. №512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012р. за №489/20802.

В процесі дослідження доданих до скарги доказів встановлено, що 22 квітня 2013 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим з врахуванням пункту 4.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. №512/5 після виявлення майна в присутності боржника та понятих складено акт опису і арешту майна. На описане майно накладено арешт і встановлено обмеження права користування ним. Зауваження або заяви від осіб, що були присутніми під час опису майна, у тому числі і боржника, відсутні. Копія акта опису та арешту майна уповноваженим представником боржника отримана.

У вказаному акті зазначено про те, що опис і арешт майна проведено на підставі зведеного виконавчого провадження від 26 грудня 2012 року.

Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 "Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень" встановлено, що у разі якщо в органі ДВС відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження, крім випадків, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ".

Виконання зведеного виконавчого провадження розпочинається постановою про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження.

Про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження виноситься постанова, копія якої зберігається у зведеному виконавчому провадженні.

За зведеним виконавчим провадженням арешт на майно боржника накладається у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Матеріали справи свідчать про те, що 25 квітня 2013 року постановами головного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим виконавче провадження №35753332 з примусового виконання наказу №5002-7/3973-2010 виданого господарським судом Автономної Республіки Крим 26.11.2012 та виконавче провадження №33202836 з примусового виконання виконавчого листа №120/604/12 виданого Судацьким міським судом 24 травня 2012 року приєднані до зведеного виконавчого провадження №37753845, яке веде відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим.

Разом з тим, заявником скарги не наведено, що під час складання акту опису й арешту майна від 22 квітня 2013 року державний виконавець порушив якісь пункти Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. №512/5 та вимоги статей Закону України «Про виконавче провадження», які регулюють такі дії. Навпаки, боржник не заперечував проти проведення дій державним виконавцем і був присутній при їх проведенні. Більш того, жодних зауважень з боку боржника під час виконання державним виконавцем дій по проведенню опису і арешту майна на час складання акту висловлено не було, з огляду на що, дії державного виконавця є правомірними.

Посилання заявника скарги у скарзі на те, що актом опису й арешту майна від 22 квітня 2013 року арешт накладено на нерухоме майно яке не відповідає дійсному статусу цього майна, оскільки воно не набувало статусу нерухомого майна, не проходило державну реєстрацію і є будівельними матеріалами, суд відхиляє, та з врахуванням приписів статті 12, частини 5 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" зазначає, що боржник зобов'язаний надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, а також має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення.

Як вже зазначалось судом, боржник був присутній під час складання акту опису й арешту майна від 22 квітня 2013 року, проте, не виконав свій обов'язок і не надав державному виконавцю відомостей про своє майно та обставини щодо статусу такого майна, докази зворотного на час розгляду скарги суду представлені не були. Зауважень та заяв до акту боржником надано не було. Також, боржник не надав доказів при дослідженні яких суд мав би змогу надати оцінку його твердженням про статус описаного майна.

На думку суду, скаржник не зазначив, у чому полягає порушення його прав і яких саме, а також яким чином вони будуть відновлені у разі визнання протиправними дій державного виконавця щодо складання акту опису й арешту майна від 22 квітня 2013 року.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що дії державного виконавця щодо складання акту опису й арешту майна від 22 квітня 2013 року про стягнення з дочірнього підприємства "Пансіонат "Зеніт" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сталкер" та Бабій С.О. на суму 2004253,26 грн. є правомірними і здійснені в рамках повноважень, визначених Законом України «Про виконавче провадження».

Інші доводи боржника викладені у скарзі судом відхиляються через їх необґрунтованість, оскільки не підтверджують факту неправомірності чи порушення державним виконавцем положень Закону.

Суд звертає увагу заявника скарги на те, що правові підстави для задоволення скарги про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономної Республіки Крим Шерстньова Р.О. від 25 квітня 2013 року про приєднання виконавчого провадження №33202836 до зведеного виконавчого провадження №37753845 також відсутні, оскільки нормами статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані до господарських судів, які видали виконавчий документ. Крім того, статтею 85 Закону України „Про виконавче провадження" зазначено, що скарга у виконавчому провадженні по виконанню судових рішень на дії (бездіяльність) державного виконавця або начальника органу державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ. Разом з тим, постанова про приєднання виконавчого провадження №33202836 до зведеного виконавчого провадження №37753845 приймалась в рамках примусового виконання виконавчого листа №120/604/12 виданого 24 травня 2012 року Судацьким міським судом, що виключає можливість розгляду даної вимоги в порядку господарського судочинства. Разом з тим, боржник не позбавлений права звернутись до господарського суду з скаргою в порядку статті 121-2 названого кодексу в рамках виконавчого провадження 35753332 з примусового виконання наказу №5002-7/3973-2010 виданого 26 листопада 2012 року господарським судом.

Так, ухвала суду про задоволення скарги може бути прийнята виключно у тому випадку, коли подані скаржником докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність таких вимог.

Пошук і виявлення судом з власної ініціативи інших відповідних доказів та підстав неправомірності дій виконавчої служби в рамках даної скарги суперечить принципам рівності та змагальності, закріпленим статтею 129 Конституції України, статтею 9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статтями 4-2 та 4-3 Господарського процесуального кодексу України.

Судом враховується, що відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. Поряд з цим, статтями 2, 5 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом.

Суд вважає, що своїми діями скаржник фактично перешкоджає виконанню рішення суду, по якому він є боржником. Заявлені ним вимоги щодо визнання неправомірними дій державного виконавця та скасування постанови органу державної виконавчої служби носять формальний характер, не впливають на можливість виконання рішення суду. Фактично скаржник, як боржник, повинен добровільно виконати рішення суду, що вступило в законну силу, а він намагається взагалі його не виконувати.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваної постанови та відсутність неправомірних дій (бездіяльності) органів примусового виконання рішень з наведених у скарзі підстав, з огляду на що, скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволені скарги дочірнього підприємства «Пансіонат «Зеніт» на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим відмовити.

Суддя І.І. Дворний