Постанова

від 16.12.2008 по справі 14/540

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/540

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 16.12.2008                                                                                           № 14/540

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Моторного О.А.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Любченко Ю.К.

від відповідача –           Лішунова Н.В.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 12.01.2007

 у справі № 14/540  

 за позовом                               Державного підприємства "Придніпровська залізниця"

 до                                                   Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"

 про                                                   стягнення 84017,49 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Позивач ДП „Придніпровська залізниця” звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ДПМТЗЗУ „Укрзілізничпостач” про стягнення 84017,49 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.01.2007 року позов було задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 72653,04 грн. вартості недопоставлених нафтопродуктів, 726,53 грн. державного мита та   102,04 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій вказує, що рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, є необґрунтованим, а тому просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

          Представником позивача відзив на апеляційну скаргу суду не надано.

          Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін встановив наступне:

30.12.2005 року позивач та відповідач уклали договір поставки нафтопродуктів № ЦХП-20206 ПР/ТРК06230/НЮ від 01.02.2005 року, відповідно до умов якого відповідач зобов'язується поставити, а позивач прийняти та оплатити нафтопродукти (товар, вантаж), найменування, марка й кількість яких вказується в додатках, які є невід'ємною частиною договору.

До Договору сторонами були підписані Специфікації №№ 1, 3, 5, в яких визначено асортимент нафтопродуктів їх ціна, кількість та строки постачання.

04.05.2006 року зі станції Кагамликська на виконання умов договору цистерною № 79558912 було відвантажено товар - дизельне пальне в кількості 105450 кг., що підтверджується доданою до матеріалів справи належним чином засвідченою копією накладної № 43884855.

Вага вантажу згідно залізничної накладної становить 105450 кг, яка визначена відправником (ЗАТ "ТД "Укрнафта").

05.05.2006 року станцією Павлиш ОД 410909 було складено акт загальної форми № 2, яким встановлено, що при прибутті на вказану станцію цистерни № 79558912 виявлено її протікання через нижній зливний люк. Для усунення протікання було зірвано ЗПУ № 429939 та через верхній люк внутрішнього штоку укручений нижній люк. Протікання усунено, тюк закритий, барашки закручені, наложена пломба.

08.05.2006 року на станції Мелітополь 476003 складено комерційний акт БМ № 729092/38, яким встановлено, що вага нафтопродуктів в спірній цистерні менша за зазначену в накладній на 18542 кг.

Вказаним актом встановлено, що спірна цистерна технічно справна, про що також свідчить акт про технічний стан вагону (контейнера) від 08.05.2006 року, складний на станції Мелітополь.

08.05.2006 року було складено акт приймання нафтопродуктів по кількості № 29 (початок складення акту 08.05.2006 р.), яким встановлено нестачу спірного вантажу в кількості 18542 кг.

11.05.2006 року було складено акт приймання нафтопродуктів по кількості № 30, яким встановлено нестачу спірного вантажу в кількості 18450 кг.

11.05.2006 року було складено акт приймання нафтопродуктів по кількості яким встановлено нестачу спірного вантажу в кількості 17747 кг. (позивач вимагає стягнення з відповідача вартість непоставленого палива в кількості 17747 кг.)

11.07.2006 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 4703 - 99 за нестачу дізельного пального у кількості 17747 кг.,

11.08.2006 року відповідач направив лист № ЦХП-19/941 на адресу позивача, як відповідь на направлену раніше претензію, де зазначив, що нестача виникла в результаті перевезення, а тому відповідальність за нестачу має нести залізниця.

Відповідно до п. 11.1 договору усе, що не обумовлено цим договором, регулюється чинним законодавством України і міжнародними правилами тлумачення торгових термінів "Інкотермс" редакції 2000 року.

Відповідача, в апеляційній скарзі зазначає, що обов'язок по поставці товару, в тому числі, по кількості, він виконав в момент передачі нафтопродуктів перевізнику.

Проте, колегія суддів не погоджується з даним твердженням, виходячи з наступного.

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс в редакції 2000 року (Інкотермс) термін "франко-перевізник" означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.

Як свідчать матеріали справи, товар був переданий відповідачем залізниці 04.05.2006 року на станції Кагамликська, що сторонами не заперечується, та підтверджується актом прийому-передачі № ПРД06-54 від 04.05.2006 року.

Відповідно до статті А.4 Інкотермс  поставка  вважається  здійсненою,   коли  товар завантажений  на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи особою, що діє від імені останнього,  або коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем, нерозвантаженим з транспортного засобу продавця.

Таким чином, якщо після отримання товару в пункті призначення покупець виявить, що  товар не задовольняє умовам договору купівлі-продажу, він зможе використовувати проти продавця будь-які засоби захисту своїх інтересів, надані йому договором купівлі-продажу. Ці питання знаходяться цілком поза сферою дії Інкотермс.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України  за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 713 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

За умовами договору від 30.12.2005 року зобов'язання поставити товар визначеної кількості взяв на себе відповідач.

Відповідно до залізничної накладної № 43884855 відправником вантажу є ЗАТ Торговий Дім „Укртатнафта”, а постачальником товару є ТОВ „Вик Оил”, з яким відповідачем було укладено договір поставки нафтопродуктів від 04.01.2006 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 528 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

Відповідно до ст. 618 ЦК України боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання, якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

Умовами договору відповідальності вантажовідправника або будь-якої іншої особи сторони не передбачили, отже, відповідальність за поставку меншої, ніж передбачено кількості товару має нести відповідач.

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2, 6.4 договору для проведення розрахунків постачальник надає покупцю   рахунок-фактуру,   податкову   накладну   та   сповіщення   „авізо"   на   товар, який поставлено покупцю; покупець протягом двох днів з дати отримання документів, які зазначені п. 6.1, здійснює розрахунки за поставлений постачальником товар шляхом акцепту сповіщення при умові фактичного отримання товару, що відповідає специфікації.

Розрахунок за товар здійснюється відповідно до наказу Укрзалізниці № 329-ЦЗ від 30.04.2004 року „Про затвердження Порядку розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності між ДП „Укрзалізничпостач” і залізницями та обліку ведення претензійно-позовної роботи”

До матеріалів справи позивачем долучено копії рахунку фактури за спірним договором на загальну суму 5991644,47 грн. та двох сповіщень до спірного договору:

-          № 5781 від 04.05.2006 року на суму 5991664,47 грн., яке акцептоване відповідачем на суму 5915935,34 грн., неакцептованою залишилася сума 75709,13 грн.;

- № 5781 від 04.06.2006 року на суму 74371,06 грн., яке акцептоване відповідачем повністю.

Не акцептованою відповідачем залишилася сума в розмірі 1338,07 грн.

Проте, враховуючи, частковий неакцепт позивачем рахунку-фактури відповідача, виставленого за спірним договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача 73991,11 грн. вартості недопоставлених нафтопродуктів підлягають частковому задоволенню - в сумі 72653,04 грн. (73991,11 грн. -1338,07 грн.)

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних в сумі 333,57 грн. та індекс інфляції в розмірі 443,92 грн.

Проте, дані вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до матеріалів справи, позивач нарахуванням 3% річних та індексу інфляції здійснює з 11.07.2006 року – дати претензії, що була направлена відповідачу.

Проте, зазначеною претензією позивач не вимагає у відповідача сплати суми, заявленої до стягнення, а лише просить, враховуючи викладене у претензії та дані, що містяться у документах, підтверджуючих нестачу, у встановлений строк розглянути претензію по суті та надати відповідь.

Крім того, згідно ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, для застосування відповідальності за користування чужими коштами у вигляді збитків від інфляції та річних необхідно встановити дату, починаючи з якої кредитор набуває право їх застосовувати.

Позивачем не надано доказів того, що дане право у нього виникло саме з 11.07.2006 року, розмір 3% річних та індексу інфляції не доведений, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Також позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 4069.51 грн. та штраф в сумі 5179,38 грн. за неналежне виконання умов договору.

Обґрунтовуючи дані суми позивач посилається на ст.231 Господарського кодексу України відповідно до якої у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту. Штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Проте, відповідно до ст. 547 ЦК України правочин стосовно забезпечення виконання зобов'язання укладається в письмовій формі.

Правочин стосовно забезпечення виконання зобов'язання вчинений із недодержанням письмової форми є нікчемним.

Договором, укладеним між сторонами стосовно поставки нафтопродуктів не передбачена відповідальність сторін, яку вимагає позивач, а тому в цій частині позовній вимоги також е підлягають задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, в частині стягнення вартості недопоставлених нафтопродуктів  в сумі 72653,04 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, правомірно задоволена вимога позивача про стягнення з відповідача вартості недопоставлених нафтопродуктів, а тому апеляційна скарга Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України „Укрзалізничпостач” не підлягає задоволенню.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України „Укрзалізничпостач” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва  від 12.01.2007 року у справі № 14/540 – без змін.

2.          Матеріали справи № 14/540 повернути до Господарського суду міста Києва

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді