Постанова

від 23.04.2009 по справі 14/540

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

14/540

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 23 квітня 2009 р.                                                                                    № 14/540  

    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя:Першиков Є.В.

суддіДанилова Т.Б., Муравйов О.В.

розглянувши  матеріали касаційної скаргидержавного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.12.2008р.

у справігосподарського суду№ 14/540міста Києва

за позовомдержавного підприємства "Придніпровська залізниця"

додержавного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"

проза участю  представників сторін:позивача –відповідача –стягнення 84 017,49грн.

Любченко Ю.К. дов. № 174 від 01.01.2009не з'явився

Розпорядженням № 02.03-10/197 від 22.04.2009р. у зв'язку із поверненням з відрядження судді Першикова Є.В., відпусткою судді Ходаківської І.П. та короткостроковою відпусткою судді Кравчука Г.А. змінено склад колегії суддів у справі № 14/540, призначеної до розгляду у складі: головуючий суддя   Ходаківська І.П., судді Данилова Т.Б., Кравчук Г.А. утворено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя  Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Муравйов О.В.

                                          В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2006 року державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" про стягнення з відповідача на користь позивача суму основного боргу 73 991,11грн., 3% річних у розмірі 333,57грн., індекс інфляції у розмірі 443,92грн., 0,1% пені у розмірі 4 069,51грн. та 7% штрафу у розмірі 5 179,38грн.

Позовні вимоги були вмотивовані укладеним 01.02.2006 між сторонами договором на поставку дизельного палива, а у відвантаженій 04.05.2006 на адресу Придніпровської залізниці цистерні № 79558912 по накладній № 43884855 виявлено витікання палива та нестача  18450 кг дизельного палива, вартість якого позивач просив стягнути з постачальника –ДП "Укрзалізничпостач" на підставі договору поставки, Правил "Інкотермс 2000", а також на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просив стягнути індекс інфляції, а на підставі ст.231 Господарського кодексу України просив стягнути пеню та штраф.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.01.2007р. (суддя Калатай Н.Ф.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 72653,04грн. вартості недопоставлених нафтопродуктів, в задоволенні решти позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, пені та штрафу відмовлено.

Рішення господарського суду в частині стягнення основного боргу вмотивоване тим, що  правовідносини сторін щодо відповідальності за недопоставку спірного товару мають регулюватись Правилами "Інкотермс 2000" та нормами матеріального права України, які регулюють договір поставки, а ст.ст.662 та 670 Цивільного кодексу України передбачають, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, а якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відмову в задоволенні решти позовних вимог суд мотивував тим, що договором сторони не передбачили відповідальність, застосування до відповідача якої вимагає позивач, а тому вимоги в частині стягнення з відповідача пені  та штрафу не підлягають задоволенню як такі, що не ґрунтуються на вимогах законодавства.

          Постановою Київського апеляційного господарського суду  від 16.12.2008 рішення господарського суду м. Києва від  12.01.2007р. залишено без змін.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилається на порушення норм матеріального права, неправильне тлумачення судами приписів "Інкотермс 2000", розгляду справи без залучення вантажовідправника дизельного палива по залізниці –ЗАТ "Торговий дім "Укртатнафта", оскільки  під час перевезення ДП "Укрзалізничпостач" не приймав участі у відвантаженні, перевезенні або одержанні вантажу, оспорює правильність приймання продукції кінцевим одержувачем та наголошує на тому, що під час перевезення  не було забезпечено збереження вантажу, за що постачальник не може нести відповідальність.

ДП "Укрзалізничпостач" просить судові рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника Придніпровської залізниці, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що 30.12.2005 року позивач та відповідач уклали договір поставки нафтопродуктів № ЦХП-20206 ПР/ТРК06230/НЮ, відповідно до умов якого відповідач зобов'язується поставити, а позивач прийняти та оплатити нафтопродукти (товар, вантаж), найменування, марка й кількість яких вказується в додатках, які є невід'ємною частиною договору. До Договору сторонами були підписані Специфікації №№ 1, 3, 5, в яких визначено асортимент нафтопродуктів їх ціна, кількість та строки постачання.

04.05.2006 року зі станції Кагамликська Південної залізниці  на виконання умов договору цистерною № 79558912 було відвантажено товар - дизельне пальне в кількості 105450 кг., що підтверджується доданою до матеріалів справи належним чином засвідченою копією  залізничної накладної № 43884855.

Вага вантажу згідно залізничної накладної становить 105450 кг, яка визначена відправником ЗАТ "Торговий Дім "Укрнафта".

05.05.2006 року станцією Павлиш Одеської залізниці   було складено акт загальної форми № 2, яким встановлено, що при прибутті на вказану станцію цистерни № 79558912 виявлено її протікання через нижній зливний люк. Для усунення протікання було зірвано ЗПУ № 429939 та через верхній люк внутрішнього штоку укручений нижній люк. Протікання усунено, люк закритий, барашки закручені, накладена контрольна пломба залізниці.

08.05.2006 року на станції Мелітополь Придніпровської залізниці складено комерційний акт БМ № 729092/38, яким встановлено, що вага нафтопродуктів в спірній цистерні менша за зазначену в накладній на 18542 кг. Вказаним актом встановлено, що спірна цистерна технічно справна, про що також свідчить акт про технічний стан вагону (контейнера) від 08.05.2006 року, складений на станції Мелітополь.

08.05.2006 року було складено акт приймання нафтопродуктів по кількості № 29 (початок складення акту 08.05.2006 р.), яким встановлено нестачу спірного вантажу в кількості 18542 кг.

11.05.2006 року було складено акт приймання нафтопродуктів по кількості № 30, яким встановлено нестачу спірного вантажу в кількості 18450 кг.

11.05.2006 року було складено акт приймання нафтопродуктів по кількості яким встановлено понаднормативну нестачу спірного вантажу в кількості 17747кг, на підставі якого позивач вимагав стягнення з відповідача вартість непоставленого палива в кількості 17747 кг.

11.07.2006 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 4703 - 99 за нестачу дизельного пального у кількості 17747 кг.,

11.08.2006 року відповідач направив лист № ЦХП-19/941 на адресу позивача, як відповідь на направлену раніше претензію, де зазначив, що нестача виникла в результаті перевезення, а тому відповідальність за нестачу має нести залізниця.

Вирішуючи справу по суті, місцевий суд виходив із того, що відповідно до п. 11.1 договору усе, що не обумовлено цим договором, регулюється чинним законодавством України і міжнародними правилами тлумачення торгових термінів "Інкотермс" редакції 2000 року.

Київський апеляційний господарський суд  не погодився з даним твердженням, та виходив із того, що відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс в редакції 2000 року (Інкотермс) термін "франко-перевізник" означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.

Як свідчать матеріали справи, товар був переданий відповідачем залізниці 04.05.2006 року на станції Кагамликська, що сторонами не заперечується, та підтверджується актом прийому-передачі № ПРД06-54 від 04.05.2006 року.

Відповідно до статті А.4 Інкотермс  поставка  вважається  здійсненою,   коли  товар завантажений  на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи особою, що діє від імені останнього,  або коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем, нерозвантаженим з транспортного засобу продавця.

Таким чином, якщо після отримання товару в пункті призначення покупець виявить, що  товар не задовольняє умовам договору купівлі-продажу, він зможе використовувати проти продавця будь-які засоби захисту своїх інтересів, надані йому договором купівлі-продажу. Ці питання знаходяться цілком поза сферою дії Інкотермс.

Повторно переглядаючи справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд виходив із ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою  за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 713 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, а відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

За умовами договору від 30.12.2005 року зобов'язання поставити товар визначеної кількості взяв на себе відповідач.

Відповідно до залізничної накладної № 43884855 відправником вантажу є ЗАТ Торговий Дім "Укртатнафта", а постачальником товару є ТОВ "Вик Оил", з яким відповідачем було укладено договір поставки нафтопродуктів від 04.01.2006.  Відповідно до ч. 1 ст. 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 528 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам. Відповідно до ст. 618 ЦК України боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання, якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

Умовами договору відповідальності вантажовідправника або будь-якої іншої особи сторони не передбачили, отже, відповідальність за поставку меншої, ніж передбачено кількості товару має нести відповідач.

Таким чином, вирішуючи справу по суті, суди попередніх інстанцій виходили із відносин сторін, які  врегульовані договором поставки ( купівлі-продажу) і не звернули увагу на те, що перевезення вантажу на виконання договору поставки  здійснювалось залізничним транспортом за договором залізничного перевезення вантажу.

Поза увагою господарських судів залишилось те, що на залізничній накладній  № 43884855 від 04.05.2006 є позначка "експериментальная перевозка", яка була введена  на 2006 рік  Державною адміністрацією залізничного транспорту "Укрзалізниця", і полягала в тому, що на цистерни з люками барашкового типу, не обладнаних обмежниками ходу, накладались дві додаткові пластмасові пломби Українського промислового союзу Системи пломбування "Альфа М" одноразового використання.

В залізничній накладній № 43884855 зазначено про накладання на восьмивісну цистерну чотирьох додаткових ЗПУ "Альфа-М" №№ 2395853, 2395854, 2395855, 2395856,  дві з яких під час перевезення залізницею було втрачено.

В залізничній накладній № 43884855 стоїть штемпель "охорона залізниці", що означає, що вантаж на всьому шляху прямування повинен супроводжуватись воєнізованою охороною залізниці, а як встановлено Актом загальної форми  № 2 від 05.05.2006 ст. Павлиш Одеської залізниці спірна цистерна прибувала на станцію та убувала зі станції без воєнізованої охорони, та Актом загальної форми № 6243 від 07.05.2006 ст. Мелітополь Придніпровської залізниці також встановлено, що цистерна прибула без охорони.

Судами встановлено, що Актом загальної форми № 2 від 05.05.2006 станції Павлиш Одеської залізниці  зафіксовано витікання вантажу через нижній зливний пристрій, для усунення чого було зірвано ЗПУ ВАРТА № 0425939 та для усунення витікання закручено штангу, однак, при цьому не зазначено, чи була на люку експериментальна контрольна пломба "Альфа-М" та чи було справне зняте ЗПУ ВАРТА № 0425939 і до якого акту його долучили.

За таких обставин не виключається втрата (крадіжка) вантажу навіть із технічно справної цистерни під час перевезення і до  вирішення справи необхідно застосувати норми Господарського кодексу України та Статуту залізниць України, які регулюють відповідальність перевізника за збереження вантажу під час перевезення.

За умови ознак втрати вантажу під час перевезення залізницею відповідальність продавця або постачальника за договором постачання не наступає.

У відповідності із ст. 314 Господарського кодексу України та ст. 110 Статуту залізниць перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Відповідно до ст.131 Статуту залізниць  позови про відшкодування вартості вантажу втраченого або такого, який прибув з нестачею при перевезенні вантажу в межах залізниць України заявляються одержувачем вантажу у всіх випадках до залізниці призначення, яка несе відповідальність за всі залізниці - учасниці перевезення.

Оскільки Придніпровська залізниця є не лише покупцем дизельного палива за Договором постачання із ДП "Укрзалізничпостач", але й одночасно залізницею призначення за договором залізничного перевезення –накладною № 43884855, відповідальною за незбереження вантажу під час перевезення, за таких обставин Придніпровська залізниця як юридична особа має вирішити розподіл спірних збитків між своїми відособленими підрозділами.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

За результатами перевірки у касаційному порядку встановлено, що фактичні обставини справи, які входять до предмету доказування у цій справі, з'ясовані судами попередніх інстанцій з достатньою повнотою, однак, судами неправильно застосовані норми матеріального права, у зв'язку з чим висновки судів не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасувати рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2008р. у справі № 14/540 та рішення господарського суду м. Києва від 12.01.2007 скасувати.

В позові відмовити.

Головуючий                                                            Є. Першиков

Судді                                                                               Т. Данилова

                                                                                         О. Муравйов