Постанова

від 16.10.2012 по справі 1/271

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2012 р. Справа № 1/271 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Плюшка І.А. суддівКочерової Н.О., Гольцової Л.А., розглянувши касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.06.2012р. у справі№ 1/271 господарського суду міста Києва за позовомтовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ПСК-Захід" доприватного акціонерного товариства "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут" простягнення 17 427,77 грн. за участю представників сторін:

від позивача: Білава О.А., дов. від 20.12.2011р.

від відповідача: Атаманюк Г.М., дов. від 09.04.2012р.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ПСК-Захід" звернулося до господарського суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут" про стягнення суми заборгованості по сплаті частини страхового відшкодування за договором перестрахування в розмірі 17 427, 77 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за укладеним між сторонами договором перестрахування не здійснив на користь позивача виплату частини страхового відшкодування.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.11.2011р. (суддя Мельник В.І.) позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут" на користь товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ПСК-Захід" суму заборгованості в розмірі 17 427 грн. основного боргу та судові витрати. В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.

При цьому, рішення мотивоване відсутністю у відповідача підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування, оскільки по-перше, пункт 10 Ковер-Ноту № 1-06/10/ф від 21.06.2010р. до договору про загальні умови факультативного перестрахування та ретроцессії має помилки у визначенні території страхового покриття, а відтак, така територія не обмежується конкретною адресою в м. Феодосії, а розповсюджується відповідно до умов Оригінального договору страхування на всю територію України та Європи. По-друге, причина пожежі -технічна несправність автомобіля, визначена в акті про пожежу від 09.06.2011р., не є установленою, а є ймовірною, а будь-які інші документи, які б встановлювали причину пожежі відсутні. Врахувавши викладене, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що відповідач не виконав зобов'язання, визначені договором перестрахування, що призвело до завдання збитків позивачу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2012р. (судді: Борисенко І.В. -головуючий, Ільєнок Т.В., Шипко В.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

В касаційній скарзі приватне акціонерне товариство "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут" просить рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. При цьому, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Зі змісту статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.06.2010 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "ПСК-Захід" (перестрахувальник, позивач) та закритим акціонерним товариством "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут" (перестраховик, відповідач) укладено договір про загальні умови факультативного перестрахування та ретроцесії № 06/10ФП, який встановлює основні умови взаємовідносин між сторонами при здійсненні перестрахування між ними.

На підставі цього договору сторони укладають факультативні договори перестрахування (надалі -Ковер-Ноти), які мають юридичну силу та тягнуть за собою відповідальність сторін (п. 1.2. договору).

16.06.2010р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "ПСК-Захід", як страховиком, та Гулей Оленою Миколаївною, як страхувальником, укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №100-001/10/СТ, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, що вказаний в додатку до цього договору та додатковим обладнанням стаціонарно встановленим в такому транспортному засобі.

Згідно додатку № 1 до зазначеного договору № 100-001/10 від 16.06.2010р. застрахованим є транспортний засіб марки "Lexus RX 300", д.н.з. АА5717СО.

Пунктом 2.1. додатку № 1 визначено, що страховим випадком, зокрема є пошкодження та/або знищення та/або втрата тз або його частин внаслідок пожежі.

21.06.2010р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "ПСК-Захід" (перестрахувальник, позивач) та закритим акціонерним товариством "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут" (перестраховик, відповідач) укладено факультативний договір перестрахування -Ковер-Нот № 1-06/10/ф до договору про загальні умови факультативного перестрахування та ретроцесії № 06/10ФП від 01.06.2010р., відповідно до якого позивач перестрахував у ПрАТ "НФСК "Добробут" ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником за оригінальним договором страхування.

Відповідно до п. 28 Ковер-Ноту № 1-06/10/ф від 21.06.2010р. та п. 10.2 договору про загальні умови факультативного перестрахування та ретроцесії № 06/10ФП від 01.06.2010р., при настанні страхового випадку відповідач зобов'язався сплатити свою частку страхового відшкодування та витрат на врегулювання збитків за страховим випадком на поточний рахунок страховика, страхувальника або вигодонабувача протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів з дати одержання відповідачем від позивача страхового акту, документів, що посвідчують настання страхового випадку, та розрахунку суми збитку. При цьому, сторонами погоджено, що частина відповідальності відповідача складає 90 % від суми страхового відшкодування.

Пунктом 9.1.4. договору про загальні умови факультативного перестрахування та ретроцесії № 06/10ФП від 01.06.2010р. та пунктом 20 Ковер-Ноту № 1-06/10/ф від 21.06.2010р. сторони між собою погодили, що позивач перераховує на рахунок відповідача перестрахову премію в розмірі 9 295,23 грн. за прийняті на відповідальність ризики. На виконання зазначеної умови договору перестрахування вказана сума була перерахована позивачем на рахунок відповідача, про що свідчить платіжне доручення № 137 від 29.06.2010р.

Страховим ризиком за Ковер-Нотом № 1-06/10/ф від 21.06.2010р. є пошкодження або знищення транспортного засобу, зокрема, внаслідок пожежі.

07.06.2011р. мала місце пожежа, в результаті якої транспортний засіб "Lexus RX 300", д.н.з. АА 5717 СО, отримав пошкодження, тобто настав страховий випадок.

Про настання страхового випадку страхувальник з той же день повідомив позивача у телефонному режимі, з подальшим письмовим підтвердженням 08.06.2011р.

Відповідно до умов договору про загальні умови факультативного перестрахування та ретроцесії № Об/ІОФП від 01.06.2010р., позивач зобов'язався сповістити відповідача про виникнення події, яка може бути визнана як страховий випадок, не пізніше 3 (трьох) робочих днів з дати отримання повідомлення про настання такої події та надати відповідачу можливість ознайомитись з інформацією, яка надійшла в зв'язку з цією подією.

На виконання зазначеної умови договору, 08.06.2011р. позивач на адресу відповідача направив лист №01-02/35 від 08.06.2011р. з повідомленням про дату, місце та обставини страхової події. Відповідач мав право направляти представника для участі у врегулюванні збитку. Однак протягом всього періоду врегулювання збитку, відповідач зазначеним правом не скористався.

09.06.2011р. Відділом державного пожежного нагляду з обслуговування Оболонського району м. Києва складено акт по факту виникнення пожежі.

Пожежа, що виникла 07.06.2011р. в салоні автомобіля "Lexus RX 300", д.н.з. АА 5717 СО, відповідно до умов Оригінального договору страхування №100-001/10/СТ від 16.06.2010р. та норм чинного законодавства України, визнана позивачем страховим випадком, про що 04.08.2011р. складено страховий акт № 012, відповідно до якого сума страхового відшкодування склала 19 364, 19 грн.

На виконання умов вищезазначеного договору, за страховим актом № 012 від 04.08.2011р. позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в сумі 19 364, 19 грн., що підтверджується платіжним дорученням №415 від 05.08.2011р.

На виконання умов пункту 9.3.1 договору про загальні умови факультативного перестрахування та ретроцесії № 06/10ФП від 01.06.2010р., позивач 08.09.2011р. направив відповідачу лист-вимогу №01-02/61 на сплату відшкодування з перестрахування в розмірі 17427,77 грн. (з урахуванням розміру частки відповідальності відповідача 90% від загальної суми страхового відшкодування), до якої додав пакет документів, передбачених п. 9.1.10. договору про загальні умови факультативного перестрахування та ретроцесії № 06/10ФП від 01.06.2010р.

Однак, позивач листом №2270 від 20.09.2011р. відмовив позивачу у виплаті частини страхового відшкодування, що і стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

Правовідносини у сфері страхування регулюються главою 67 розділу ІІІ Цивільного кодексу України, Законом України "Про страхування".

Статтею 987 ЦК України визначено, що за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про страхування" перестрахування -це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Пунктом 3 частини 1 статті 20 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Умовами договору про загальні умови факультативного перестрахування та ретроцесії № 06/10ФП від 01.06.2010р. передбачено, що перестраховик (відповідач) має право відмовити перестрахувальнику (позивачу) у виплаті відшкодування, зокрема, у випадку, якщо перестрахувальник сплатив відшкодування, яке за умовами правил та/або Оригінального договору страхування не повинен був сплачувати або сплатив без достатніх (необхідних) для здійснення виплати підстав та/або документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач, відмовляючи у виплаті своєї частки страхового відшкодування послався на те, що територією страхового покриття, визначеною сторонами в пункті 10 Ковер-Ноту № 1-06/10/ф від 21.06.2010р., є м. Феодосія, вул. Вересаєва, буд. 12, в той час як застрахований транспортний засіб було пошкоджено за адресою: м. Київ, вул. Героїв Сталінграду, 24а, яка не є такою територією.

Однак, такі доводи відповідача цілком вірно не були взяті судами до уваги з огляду на їх безпідставність.

Так, судами встановлено, що пунктом 22.2.4. Ковер-Ноту № 1-06/10/ф від 21.06.2010р. сторонами погоджено, що відповідальність страховика за страхові випадки, що вказані в пункті 8.1., діє на території України та Європи.

У зв'язку з неузгодженістю умов Ковер-Ноту, зокрема його пунктів 10 та 22.2.4., позивачем на адресу відповідача 27.07.2011р. направлено лист, в пункті 7 якого позивач просить вважати визначену в пункті 10 Ковер-Ноту територію страхового покриття (м. Феодосія, вул. Вересаєва, буд. 12) технічною помилкою.

Крім того, у пункті 23 Ковер-Нот №1-0б/10/ф від 21.06.2010р. передбачено, що перестрахування здійснюється на умовах оригінального договору страхування та відповідно до Правил страхування ТДВ СК "ПСК-Захід". Так, пунктами 3.1. та 3.2. додатку № 1 до договору добровільного страхування наземного транспорту № 100-001/10/СТ визначено, що він діє на території України та Європи.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наявність технічної помилки в Ковер-Ноті №1-0б/10/ф від 21.06.2010р. не може бути підставою для відмови відповідачем у виплаті страхового відшкодування, яке належить до сплати перестрахувальнику згідно з умовами відповідного Ковер-Ноту.

Разом з тим, відповідач, відмовляючи у виплаті частки страхового відшкодування, також посилається на те, що пожежа, що виникла 07.06.2011р., не є страховим випадком, оскільки причиною пожежі відповідно до акту про пожежу від 09.06.2011р стала технічна несправність автомобіля. При цьому, відповідач посилається на пункт 5.3.10 Оригінального договору страхування, згідно якого, не вважається страховим випадком настання події, що має ознаки страхового випадку, зокрема, внаслідок технічних несправностей застрахованого транспортного засобу.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на як вона посилаються як на підставу своїх вимог заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, як мають значення для справи. Обставини справи, як відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, акт про пожежу від 09.06.2011р., складений відділом державного пожежного нагляду з обслуговування Оболонського району міста Києва, не є належним та допустимим доказом в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, який би доводив факт виникнення пожежі внаслідок технічної несправності автомобіля, оскільки, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, зазначений акт містить лише відомості про ймовірну (а не встановлену) причину пожежі. Натомість будь-які інші докази, які б підтверджували факт технічної несправності автомобіля, що призвів до пожежі, матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності у відповідача підстав для відмови позивачу у виплаті частини страхового відшкодування.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відтак, судами цілком вірно встановлено, що відповідачем не були виконані взяті на себе за договором перестрахування зобов'язання щодо виплати частини страхового відшкодування та правомірно задоволено позовні вимоги.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що прийнята апеляційним господарським судом постанова, якою рішення місцевого господарського суду залишено без змін, відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Посилання скаржника на порушення судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для їх зміни чи скасування та задоволення касаційної скарги не вбачається

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2012р. у справі № 1/271 без змін.

Головуючий І. Плюшко

Судді Н. Кочерова

Л. Гольцова